ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/111384659

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/77/21

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Банаська О. О., Баранця О. М.., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Селіваненка В. П.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - Мендруха О. М. (в порядку самопредставництва),

відповідача-2 - не з`явилися,

прокуратури - Шелеста Н. В., Кукло Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 (суддя Паляниця Ю. О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (головуючий - Сгара Е. В., судді Склярук О. І., Шутенко І. А.) у справі

за позовом керівника Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби

до: 1) Служби автомобільних доріг у Донецькій області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Автомагістраль"

про визнання недійсними рішень тендерного комітету та договору на виконання робіт.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 31.12.2020 керівник Слов`янської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби України (далі - Держаудитслужба України, позивач) до Господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області (далі - Служба автодоріг у Донецькій області, Служба, Замовник, відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Автомагістраль" (далі - ТОВ "ІК "Автомагістраль", Товариство, Підрядник, відповідач-2) про: 1) визнання недійсним рішення тендерного комітету Служби автодоріг у Донецькій області про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування інфраструктури транспорту" (далі - ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту", другий учасник), оформленого протоколом № 406 засідання тендерного комітету Служби від 17.09.2020 (далі - рішення тендерного комітету від 17.09.2020 № 406, оспорюване рішення № 406); 2) визнання недійсним рішення тендерного комітету Служби автодоріг у Донецькій області про визнання переможцем відкритих торгів № UA-2020-08-25-006392-a ТОВ "ІК "Автомагістраль", оформленого протоколом № 407 засідання тендерного комітету Служби від 17.09.2020 (далі - рішення тендерного комітету від 17.09.2020 № 407, оспорюване рішення № 407); 3) визнання недійсним договору про закупівлю від 29.09.2020 № 2-132 на суму 2 870 000 грн (далі - договір № 2-132, оспорюваний договір, оспорюваний правочин), укладеного між Службою та Товариством, з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 7, 8, 29, 31, 32 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується допущенням відповідачем-1 численних порушень при проведенні Службою автодоріг у Донецькій області торгів, за результатами яких переможцем визначено ТОВ "ІК "Автомагістраль", які (порушення) полягають, зокрема, в тому, що: 1) пропозицію другого учасника торгів було відхилено у зв`язку з тим, що наданий відгук на виконання аналогічного договору не містить інформації щодо номера та дати договору, категорії автомобільної дороги, ціни, а також інформації про відсутність з боку Замовника претензій або судових позовів щодо невиконання або неналежного виконання умов договору. При цьому відгук учаснику наданий самим Замовником, якому достовірно відомо про обставини виконання аналогічного договору; 2) Служба не надала ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту" терміну для усунення виявлених невідповідностей, не оприлюднила повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей, виявлених тендерним комітетом, чим порушила право вказаного учасника на усунення виявлених недоліків; 3) на порушення статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" в протоколі № 406 засідання тендерного комітету від 17.09.2020 відсутня будь-яка аргументація та посилання на пункт цієї статті, на підставі якого пропозицію ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту" було відхилено. При цьому, оскільки на порушення статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі" Замовник не надав права другому учаснику на усунення виявлених невідповідностей в документах, поданих ним у своїй тендерній пропозиції, то підстава, передбачена абзацом 5 пункту 1 частини 1 статті 31 цього Закону (відсутність виправлення невідповідностей, виявлених Замовником після розкриття тендерних пропозицій), не може розповсюджуватися на тендерну пропозицію зазначеного учасника; 4) пропозиція Товариства на 200 000 грн вища за пропозицію другого учасника, внаслідок чого обрання такої пропозиції нівелює визначений законом принцип максимальної економії бюджетних коштів.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що дії Замовника щодо відхилення пропозиції ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту", яке відбулося без дотримання процедури, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі", подальшого розгляду менш економічно вигідної пропозиції ТОВ "ІК "Автомагістраль" та зумовленого цим визначення Товариства переможцем процедури відкритих торгів хоча й вчинені Замовником із порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", проте в підсумку визнання недійсним вже виконаного оспорюваного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції (Замовник не може повернути все отримане за таким договором і буде змушений компенсувати вартість отриманого іншій стороні договору), оскільки: 1) в разі визнання договору № 2-132 недійсним Служба буде змушена компенсувати Товариству вартість робіт з розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги, яка (вартість) на дату відшкодування може бути навіть більшою, ніж на дату проведення тендеру. Таким чином, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки, виникає ризик їх подальшого порушення; 2) в разі визнання оспорюваного договору недійсним Служба автодоріг у Донецькій області вже не зможе оголосити новий тендер та укласти договір на більш вигідних умовах, позаяк роботи фактично виконано та документацію виготовлено; 3) наявне порушення Замовником порядку проведення процедури відкритих торгів не може бути виправлено шляхом визнання недійсними результатів торгів та оспорюваного правочину.

При цьому суд першої інстанції врахував викладений в постанові від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 висновок Верховного Суду про те, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності не є ефективним способом захисту.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 залишено без змін.

5. Зазначена постанова аргументована посиланням на норми статей 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України, статей 20, 22, 26, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 4, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, однак з тих мотивів, що: 1) беручи до уваги обставини виконання сторонами договору № 2-132, безпосереднього використання Службою автодоріг у Донецькій області виготовленої Товариством проектної документації під час проведення ремонтних робіт автомобільної дороги загального користування державного значення згідно з договором підряду від 13.08.2021 № 2-81, укладеним між Службою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славдорстрой" (далі - ТОВ "Славдорстрой"), введення на території України воєнного стану через військову агресію російської федерації, високий рівень інфляції та стрімке зростання курсу валют, відповідач-1 не зможе повернути Підряднику в натурі все отримане (виконані роботи) за оспорюваним правочином в разі визнання його недійсним, а в силу вимог закону буде вимушений відшкодувати вартість того, що ним було одержано за цим правочином (вартість робіт з розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги) за цінами, які існують на момент відшкодування (тобто станом на 2022 рік), і така вартість безумовно буде більшою, ніж на дату проведення тендеру (11.09.2020); 2) визнання недійсним оспорюваного договору призведе до необхідності відшкодування бюджетних коштів у більшому розмірі, ніж сплачено відповідачем-1 на користь відповідача-2 у 2020 році, в зв`язку з чим у цьому випадку визнання договору № 2-132 недійсним не може вважатися ефективним способом захисту прав держави, оскільки зумовлене недійсністю такого договору застосування реституції не призведе до відновлення державних інтересів, а навпаки, призведе до їх погіршення, позаяк Замовник вже не зможе оголосити новий тендер та укласти договір на більш вигідних умовах.

При цьому апеляційний суд врахував викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 уточнюючий (в співвідношенні з постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20) висновок про те, що:

"Позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК, є належним способом захисту, який передбачений законом.

Водночас вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

Разом із тим, вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що суди не врахували висновку щодо застосування положень статей 16, 215, 216, 236 ЦК України (щодо належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту - визнання недійсним виконаного договору), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 31.05.2022 у справі № 918/1187/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1413/21, від 09.06.2022 у справі № 913/140/21, від 12.07.2022 у справі № 906/578/21, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Відповідачі та позивач не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2022 ( Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Суховий В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 905/77/21 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 24.01.2023.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 у зв`язку з відпусткою судді Сухового В. Г. визначено у справі № 905/77/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 905/77/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Волковицька Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 905/77/21 до 09.02.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2023 справу № 905/77/21 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин здійснення публічної закупівлі.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Банасько О. О., Баранець О. М., Булгакова І. В., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Селіваненко В. П.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2023 прийнято касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 905/77/21 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.03.2023.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 у зв`язку з виходом з відпустки судді Булгакової І. В. та відпусткою судді Кібенко О. Р. визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Банасько О. О., Баранець О. М., Булгакова І. В., Васьковський В. О., Дроботова Т. Б., Рогач Л. І., Селіваненко В. П.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 у зв`язку з виходом з відпустки судді Кібенко О. Р. визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Банасько О. О., Баранець О. М., Булгакова І. В., Васьковський В. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Селіваненко В. П.

Ухвалами об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023 і від 07.04.2023 оголошувалися перерви в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 905/77/21 до 07.04.2023 та до 26.05.2023 відповідно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 25.08.2020 Службою автодоріг у Донецькій області через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua), оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів щодо предмета закупівлі: ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та переліки робіт: Розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т 05-21 /М-03/ під`їзд до м. Святогірська на ділянці км 0+000 км 9+370 (ДК 021:2015: 71320000-7 Послуги з інженерного проектування Індекс автомобільних доріг: T-05-21 /М-03/ під`їзд до м. Святогірська); ідентифікатор № UA-2020-08-25-006392-a".

Згідно з реєстром № UA-2020-08-25-006392-a отриманих тендерних пропозицій було подано дві тендерні пропозиції такими учасниками: 1) ТОВ "ІК "Автомагістраль"; 2) ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту".

11. 11.09.2020 о 12:39 завершено аукціон на зазначену вище закупівлю з оголошенням результату, який оформлено протоколом. Вказаний протокол містив інформацію, в тому числі щодо ціни тендерних пропозицій учасників після закінчення аукціону, а саме: ТОВ "ІК "Автомагістраль" - 2 870 000 грн, ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту" - 2 670 000 грн.

12. 17.09.2020 відбулося засідання тендерного комітету Служби автодоріг у Донецькій області, оформлене протоколами №№ 406, 407, на якому прийнято такі рішення:

1) відхилити тендерну пропозицію учасника ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту" на закупівлю робіт "ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та переліки робіт Розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т 05-21/М-03/ під`їзд до м. Святогірська на ділянці км 0+000 км 9+370; № UA-2020-08-25-006392-a" (відкриті торги);

2) визнати переможцем та укласти з учасником ТОВ "ІК "Автомагістраль" договір на закупівлю робіт "ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та переліки робіт Розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т 05-21 /М-03/ під`їзд до м. Святогірська на ділянці км 0+000 км 9+370; № UA-2020-08-25-006392-a" (відкриті торги).

13. Рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту" мотивоване тим, що вказана пропозиція не відповідає вимогам таблиці № 4 додатку № 4 Інформація про виконання аналогічного (-их) договору (-ів) 2016- 2020 рр., а саме: наданий відгук на виконання аналогічного договору не містить інформації щодо номера та дати договору, категорії автомобільної дороги, ціни, а також інформації про відсутність з боку Замовника претензій або судових позовів щодо невиконання або неналежного виконання умов договору.

Водночас, зважаючи на те, що тендерну пропозицію, що визначена системою найбільш економічно вигідною, відхилено, Замовник розглядає наступну тендерну пропозицію (частина 11 статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі"); за результатами розгляду тендерної пропозиції ТОВ "ІК "Автомагістраль" вказаного учасника визначено переможцем торгів та прийнято рішення про намір укласти з ним договір.

17.09.2020 на офіційному веб-порталі https://prozorro.gov.ua опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем аукціону.

14. 29.09.2020 між Службою автодоріг у Донецькій області (Замовник) та ТОВ "ІК "Автомагістраль" (Підрядник) укладено договір № 2-132, згідно з пунктом 1.1 якого Підрядник зобов`язаний у порядку та на умовах, визначених цим договором виконати роботи "ГБН Г.Я-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та переліки робіт" Розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-05-21/М-03/-під`їзд до м. Святогірська на ділянці км 0+000-км 9+370".

15. Зі змісту інформації, опублікованої на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua), вбачається, що укладений в результаті закупівлі договір № 2-132 є виконаним сторонами в повному обсязі.

Так, згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2020 № 1300, від 24.12.2020 № 1567, від 24.12.2020 № 1568 на загальну суму 2 870 000 грн Товариство здало, а Служба прийняла виконані роботи за договором № 2-132.

У свою чергу, за платіжними дорученнями від 01.12.2020 № 1014, від 24.12.2020 № 1130 та № 1131 Служба автодоріг у Донецькій області перерахувала на користь ТОВ "ІК "Автомагістраль" 2 870 000 грн.

16. Зазначену вище проектну документацію, розроблення якої є предметом договору № 2-132, було використано під час ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-05-21/М-03/-під`їзд до м. Святогірська на ділянці км 0+000-км 9+370.

Наведене підтверджується наявним у матеріалах справи договором підряду від 13.08.2021 № 2-81, укладеним між Службою автодоріг у Донецькій області та ТОВ "Славдорстрой", за умовами якого вказане товариство зобов`язується своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги державного значення Т-05-21/М-03/-під`їзд до м. Святогірська на ділянці км 0+000-км 9+370 відповідно до затвердженої проектної документації.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відхилення Замовником пропозиції ТОВ "Інститут проектування інфраструктури транспорту" та подальший розгляд наступної тендерної пропозиції ТОВ "ІК "Автомагістраль" з визначенням останнього переможцем процедури відкритих торгів здійснено з порушенням процедури, визначеної нормами Закону України "Про публічні закупівлі", однак у позові відмовлено з мотивів неефективності такого способу захисту прав позивача, як вимога про визнання недійсним виконаного договору, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності.

19. В свою чергу, в основу оскаржуваної постанови покладено передусім сформульований в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми частини 1 статті 216 ЦК України (в аспекті необхідності додаткового дослідження судами першої та апеляційної інстанцій питання щодо ефективності визнання недійсним договору про закупівлю для захисту інтересів держави навіть у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним), враховуючи який (висновок) апеляційний суд у підсумку дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме з мотивів неефективності такого способу захисту прав держави, як визнання договору № 2-132 недійсним, яка (неефективність) зумовлена тим, що визнання недійсним оспорюваного договору призведе до необхідності відшкодування бюджетних коштів у більшому розмірі, ніж сплачено відповідачем-1 на користь відповідача-2 у 2020 році, тобто застосування реституції не призведе до відновлення державних інтересів, а навпаки, призведе до їх погіршення, позаяк Замовник вже не зможе оголосити новий тендер і укласти договір на більш вигідних умовах.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з обставин виконання сторонами договору № 2-132, безпосереднього використання Службою автодоріг у Донецькій області виготовленої Товариством проектної документації під час проведення ремонтних робіт автомобільної дороги загального користування державного значення згідно з договором підряду від 13.08.2021 № 2-81, укладеним між Службою та ТОВ "Славдорстрой", введення на території України воєнного стану через військову агресію російської федерації, високий рівень інфляції та стрімке зростання курсу валют, у зв`язку з наявністю яких відповідач-1 не зможе повернути Підряднику в натурі все отримане (виконані роботи) за оспорюваним правочином в разі визнання його недійсним, а в силу вимог частини 1 статті 216 ЦК України буде вимушений відшкодувати вартість того, що ним було одержано за цим правочином (вартість робіт з розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги) за цінами, які існують на момент відшкодування (тобто станом на 2022 рік), і така вартість вочевидь безумовно буде більшою, ніж на дату проведення тендеру (11.09.2020).

20. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

21. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

22. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

23. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

24. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

25. Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

26. Разом з тим об`єднана палата погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову та водночас відхиляє доводи скаржника щодо ефективності такого способу судового захисту, як визнання недійсним виконаного договору про закупівлю без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з огляду на таке.

27. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

28. Об`єднана палата наголошує, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

29. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. З огляду на те, що постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц офіційно оприлюднено 16.02.2023 і 17.04.2023 відповідно, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (04.11.2022), об`єднана палата вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору висновку щодо неефективності такого способу захисту, як самостійна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки така вимога може бути ефективним способом захисту лише в разі її поєднання з позовною вимогою про стягнення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача.

31. Отже, оскільки заступник керівника Харківської обласної прокуратури в поданій касаційній скарзі наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень статей 16, 215, 216 ЦК України (щодо належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту - визнання недійсним виконаного договору про закупівлю), викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, а в основу оскаржуваної постанови апеляційним судом також покладено висновок щодо застосування норм статей 215, 216 ЦК України, наведений в зазначеній постанові Верховного Суду, то, враховуючи необхідність формування однакового підходу щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України), а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, об`єднана палата не вбачає підстав відступати від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин здійснення публічної закупівлі, однак з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, вважає за необхідне уточнити зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

32. Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

33. З урахуванням наведеного об`єднана палата зазначає, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без одночасного стягнення коштів на користь держави в особі Держаудитслужби України чи Служби автодоріг у Донецькій області, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних Прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові з мотивів, викладених в цій постанові, а саме з урахуванням уточнюючого правового висновку (в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20), викладеного в пункті 31 цієї постанови.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

34. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

35. Об`єднана палата відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновку щодо застосування положень частини 1 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 918/1187/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1413/21, від 09.06.2022 у справі № 913/140/21, від 12.07.2022 у справі № 906/578/21, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, з огляду на таке.

36. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

37. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм матеріального та процесуального права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

38. Об`єднана палата наголошує, що висновки, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження та які викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 918/1187/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1413/21, від 09.06.2022 у справі № 913/140/21, від 12.07.2022 у справі № 906/578/21, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, ґрунтуються передусім на висновку щодо застосування норм статей 215, 216 ЦК України, наведеному в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, необхідність уточнення якого (висновку) наразі зумовлена необхідністю врахування актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, про що детально зазначено в пунктах 27- 31 цієї постанови.

39. За таких обставин з мотивів, викладених у пунктах 27- 33 цієї постанови, об`єднана палата не бере до уваги посилання скаржника на нерелевантні правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 918/1187/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1413/21, від 09.06.2022 у справі № 913/140/21, від 12.07.2022 у справі № 906/578/21, від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21.

40. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження саме в зв`язку з уточненням висновку щодо застосування норм статей 215, 216 ЦК України, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, та внаслідок необхідності врахування на підставі частини 4 статті 300 цього Кодексу та статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

41. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, в цілому дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з неефективністю обраного Прокурором способу захисту прав та інтересів держави, однак з огляду на викладене вище обґрунтування необхідності уточнення викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 правового висновку, який покладено апеляційним судом в основу оскаржуваної постанови, оскаржувані судові акти слід залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

45. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обрання Прокурором неефективного способу захисту прав держави, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

46. При цьому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування чи зміну оскаржуваних рішення та постанови.

47. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, об`єднана палата вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень, які слід залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а саме як з огляду на викладене вище обґрунтування уточнення викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 правового висновку, який покладено апеляційним судом в основу оскаржуваної постанови, так і необхідність врахування актуальних правових висновків щодо застосування норм статей 215, 216 ЦК України, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

Висновки про застосування норм права

48. Згідно з частиною 2 статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Враховуючи фактичні обставини справи, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне сформулювати уточнюючий, в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Розподіл судових витрат

49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 905/77/21 залишити без змін з мотивів, викладених в цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді О. О. Банасько

О. М. Баранець

І. В. Булгакова

О. В. Васьковський

Т. Б. Дроботова

О. Р. Кібенко

Л. І. Рогач

В. П. Селіваненко

Постанова ОП КГС ВС від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21