ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109046069

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9374/21

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Банаська О.О., Баранця О.М., Булгакової І.В., Васьковського О.В., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" - Войтюка Д.В.,

відповідача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Франюка А.В.,

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2021 (суддя Курдельчук І.Д.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді Скрипка І.М. і Тищенко А.І.)

зі справи № 910/9374/21

за позовом приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (далі - Товариство)

до Компанії

про стягнення заборгованості у розмірі 1 353 952 137,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Позов було подано про стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку в розмірі 1 353 952 137,15 грн., з яких: 1 127 282 668,26 грн. заборгованості за балансуючу електроенергію; 67 847 372,87 грн. пені; 78 909 786,78 грн. штрафу; 62 995 396,57 грн. "інфляційних втрат"; 16 916 912,67 грн. - 3% річних.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 26.04.2019 № 0422-04012 про участь у балансуючому ринку (далі - Договір) щодо вчасної оплати за балансуючу електричну енергію, придбану у жовтні - грудні 2020 року.

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі №910/9374/21: позов задоволено частково; стягнуто з Компанії на користь Товариства 67 847 372,87 грн. пені, 78 909 786,78 грн. штрафу, 62 995 396,57 грн. "інфляційних втрат", 16 916 912,67 грн. - 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: у період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року позивач належним чином виконував свої зобов`язання за Договором, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу балансуючої енергії; проте відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконував, здійснював оплату частково та з порушенням строків, встановлених Договором, внаслідок чого у Компанії утворилася заборгованість, яка, за доводами позивача, становила станом на дату подання позову 1 127 282 668,26 грн.

З наданих Компанією доказів встановлено, що за період з 03.06.2021 по 09.06.2021, тобто до подання позову, нею сплачено на користь Товариства грошові кошти в сумі 16 686 639,05 грн., у зв`язку з чим у цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. У подальшому, після відкриття провадження у цій справі, відповідачем було здійснено оплату заборгованості у розмірі 1 110 596 038,20 грн., у зв`язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2021 закрито провадження у справі №910/9374/21 у частині вимог про стягнення 1 110 596 038,20 грн. основної заборгованості з огляду на відсутність предмета спору. Отже, за наявними в матеріалах справи доказами, станом на час розгляду цієї справи по суті основна заборгованість Компанії перед Товариством відсутня.

У зв`язку з тим, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов Договору щодо здійснення своєчасних розрахунків за придбану у жовтні - грудні 2020 року балансуючу електроенергію, суд, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та "інфляційних втрат", встановив, що вони є вірними та підлягають задоволенню в повному обсязі (62 995 396,57 грн. "інфляційних втрат"; 16 916 912,67 грн. - 3% річних).

Щодо вимоги про стягнення 67 847 372,87 грн. пені та 78 909 786,78 грн. штрафу суд також дійшов висновку про їх обґрунтованість з огляду на положення пункту 4.4 Договору та частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Стосовно поданого Компанією клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% суд зазначив, що нараховані позивачем пеня та 3% річних не є надмірно великими з урахуванням суми основної заборгованості, яка утворилася, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за продану електричну енергію.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022: скасовано рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі №910/9374/21 у частині задоволення позову про стягнення з Компанії на користь Товариства 78 909 786,78 грн. штрафу; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін; здійснено розподіл судових витрат.

6. Зазначена постанова, з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі №3-1гс14, Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 20.05.2020 у справі № 905/2466/16, від 23.08.2022 у справі №910/9375/21, обґрунтована тим, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах за укладеним між сторонами Договором у відповідача виникли саме грошові зобов`язання, то, за висновком суду апеляційної інстанції, санкції у вигляді штрафу, передбаченого вказаною нормою, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Водночас самими умовами Договору стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення Компанією грошового зобов`язання не передбачене.

7. У касаційній скарзі Компанія зазначає, що не погоджується з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог з підстав їх незаконності та необґрунтованості та просить: скасувати в частині задоволення позовних вимог рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №910/9374/21 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на Товариство.

8. Згідно з доводами касаційної скарги:

- суд апеляційної в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема: сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і "інфляційні нарахування", є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19. Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги частини четвертої статті 75 "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватися коштами на рахунку із спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено Законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення "інфляційних втрат" і 3% річних є необґрунтованими, стаття 625 Цивільного кодексу не підлягала застосуванню;

- також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 стосовно того, що розмір боргу з урахуванням "індексу інфляції" визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж; якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, відносно того, що законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій. Зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку. Беручи до уваги те, що починаючи з 26.02.2021 умовами пункту 4.4 Договору сторонами не було встановлено будь-якої відповідальності за порушення строків розрахунків за договором, суд необґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з Компанії пені за період з 26.02.2021 по 04.06.2021;

- на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм пункту 7.7.4 Правил ринку та пункту 4.3 публічного договору про участь у балансуючому ринку з точки зору потреби у формуванні єдиного правозастосовного правової позиції у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії - сторонами договору про участь у балансуючому ринку щодо визначення моменту виникнення зобов`язання з оплати балансуючої електричної енергії/прострочення вказаного обов`язку, а також висновки про застосування норм пункту 7.2.1 зазначених Правил у частині визначення належності обов`язків щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку;

- судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази, що підтверджують формування і направлення позивачем на адресу відповідача платіжних документів, за прострочення оплати яких стягнуто пеню, 3% річних та "інфляційні втрати".

9. У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує, що: касаційна скарга є необґрунтованою, а висновки та доводи, викладені в ній, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства; детальний аналіз та співставлення доводів касаційної скарги з апеляційною скаргою свідчить, що основні доводи скаржника є аналогічними за своєю суттю, а наведена на їх підтвердження в скарзі судова практика Верховного Суду є тотожною з висновками, які були зроблені судами попередніх інстанцій; відповідним доводам касаційної скарги Компанії вже надавалася оцінка Верховним Судом, з чого вбачається, що наведені відповідачем аргументи є такими, що суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 16.02.2022 у справі № 910/4519/21, від 02.08.2022 у справі № 910/9032/21, - та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2022 у даній справі (суддя Зуєв В.А. - головуючий, судді Берднік І.С. і Суховий В.Г.) справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11. У постановленні зазначеної ухвали Верховний Суд виходив, зокрема, з такого.

11.1. Як вбачається з матеріалів справи, впродовж розгляду цієї справи відповідач послідовно зазначав про відсутність його вини у простроченні виконання своїх зобов`язань за укладеним між сторонами Договором з посиланням на те, що Компанія оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв`язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку.

11.2. За нормами статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії":

- алгоритм розподілу коштів - це порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону;

- поточний рахунок із спеціальним режимом використання - це рахунок, відкритий в одному з уповноважених банків і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.

При цьому відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:

1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;

2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;

3) поточний рахунок оператора системи передачі.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

11.3. Аналіз частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання.

Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.

11.4. Відповідно до пункту 4.3 укладеного сторонами Договору про участь у балансуючому ринку № 0422-04012 оператор системи передачі (далі - ОСП, Компанія) здійснює остаточний розрахунок з постачальником послуг з балансування (далі - ППБ, Товариство) протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

11.5. Згідно з висновками апеляційного суду, норми статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

11.6. Водночас, виходячи з системного тлумачення наведених норм, колегія суддів вважає, що визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено в статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", дають підстави вважати, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, яким є Компанія, встановлена саме положеннями чинного законодавства.

При цьому укладений між сторонами Договір мав виконуватись з врахуванням умов, чинних на момент розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, передбачених нормами Закону України "Про ринок електричної енергії".

11.7. Аналіз змісту статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що постачальник послуг з балансування, яким є позивач, має право вимагати від оператора системи передачі (Відповідача) оплату за балансуючу електричну енергію виключно в межах коштів, перерахованих оператору системи передачі.

Водночас абзац третій частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" надає оператору системи передачі можливість вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування, лише у випадку необхідності врегулювання системних обмежень оператором системи передачі.

Системні обмеження - це обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України (далі - ОЕС України) в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку (стаття 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

11.8. Між тим, суди попередніх інстанцій, пославшись на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, не встановлювали обставини врегулювання системних обмежень оператором системи передачі, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування ОЕС України, а тому відповідач не міг скористатися правом вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку для проведення розрахунків з позивачем.

11.9. Разом з тим, визнаючи правомірним стягнення з відповідача сум пені, "інфляційних втрат" та 3% річних, апеляційний господарський суд у цій справі дійшов висновку, що нормами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено можливість відповідача, з метою належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, у свою чергу, свідчить про те, що Компанія (боржник) не позбавлена можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. У той же час ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за Договором.

При цьому апеляційний господарський суд послався на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 15.06.2022 у справі №910/6639/21.

11.10. Так, у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зробив висновок про те, що посилання Компанії на відсутність її вини у виникненні прострочення виконання зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку (оскільки останній міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників) є безпідставним з огляду на те, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та "інфляційних втрат".

У постанові від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зробив аналогічний висновок.

11.11. Що стосується правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.10.2020 у справі №903/918/19, то в межах вказаної справи досліджувався визначений Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а не порядок розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, який регулюється спеціальними нормативно-правовими актами.

11.12. Крім того, колегією суддів під час розгляду касаційної скарги у цій справі встановлено, що відповідно до висновку Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд, викладеного у постанові від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, положення договору про участь у балансуючому ринку не містять будь-яких застережень щодо використання Компанією поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

11.13. У постанові від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також підтримав аналогічний висновок судів попередніх інстанцій про те, що згідно з положеннями статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. При цьому суд касаційної інстанції у вказаній справі зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про застосування статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" зроблений з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми, викладеної в постановах від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21.

11.14. Як вбачається зі змісту судових рішень у вказаних справах, господарські суди, вирішуючи спори, керувалися, зокрема, нормами статей Цивільного кодексу України (у тому числі статті 625) та Господарського кодексу України щодо обов`язковості виконання особою взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, Закон України "Про ринок електричної енергії" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини відповідних суб`єктів - учасників ринку електричної енергії.

Стаття 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" є спеціальною нормою, що регулює порядок розрахунків на ринку електричної енергії.

Отже, у спірних відносинах має місце пріоритет спеціальної норми Закону України "Про ринок електричної енергії" над загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, який необхідно було врахувати у вирішенні таких спорів.

11.15. Враховуючи викладене, з метою забезпечення єдності судової практики при застосуванні статей 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а також статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21 та, зокрема, врахованого судом апеляційної інстанції, про те, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії і відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість Компанії, для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

12. Судами попередніх інстанцій у розгляді даної справи № 910/9374/21 з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

12.1. 26.05.2019 Компанія приєднала Товариство до умов Договору (ідентифікатор договору №0422-04012, дата акцептування 26.04.2019) про участь у балансуючому ринку, що підтверджується повідомленням за вих. №01/15416.

12.2. Також у вказаному повідомленні зазначено, що договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України і розміщений на офіційному сайті Компанії.

12.3. Наказом Компанії від 06.03.2020 №86 затверджено умови договору про участь у балансуючому ринку.

12.4. Відповідно до умов Договору (у редакції, затвердженій наказом Компанії від 06.03.2020 №86):

- договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому (пункт 1.1);

- постачальник послуг балансування (ППБ; позивач) зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення оператором системи передачі (ОСП; відповідач) балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку (пункт 1.2);

- розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку (пункт 2.2);

- для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (пункт 3.1);

- виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку (пункт 4.1);

- за підсумками місяця ППБ складає та надсилає ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг з балансування (далі - акт), який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ППБ або надсилає мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (пункт 4.2);

- ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування (пункт 4.3);

- у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України (пункт 4.4);

- ОСП зобов`язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором (пункт 5.4);

- ППБ має право отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію (підпункт 1 пункту 5.3);

- цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2).

Наказом Компанії від 22.12.2020 №720 затверджено нові умови договору про участь у балансуючому ринку та визнано таким, що втратив чинність, наказ від 06.03.2020 №86.

У Договорі про участь у балансуючому ринку в редакції, затвердженій наказом Компанії від 22.12.2020 №720, міститься пункт 7.1, згідно з яким у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також пункт 4.3 Договору у редакції, затвердженій наказом Компанії від 22.12.2020 №720, передбачає, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

12.5. У відповідності до умов Договору та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 зі змінами та доповненнями, Товариством Компанії було продано електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.10.2020 №БР/20/010-№ 0422, від 30.11.2020 №БР/20/11-№ 0422, від 31.12.2020 №БР/20/12-№ 0422, які були підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

12.6. За продану Компанії у жовтні - грудні 2020 року балансуючу електричну енергію Товариство у жовтні 2020 року - січні 2021 року виставило відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 1 132 566 959,82 грн.

12.7. Відповідач свої зобов`язання за цим Договором належним чином не виконував, здійснював оплату за продану балансуючу електричну енергію частково та з порушенням строків, встановлених Договором.

За розрахунком позивача, станом на день подання позову до суду (09.06.2021) у відповідача існувала заборгованість у розмірі 1 127 282 668,26 грн.

Також внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором позивач нарахував на суму боргу 67 847 372,87 грн. пені, 78 909 786,78 грн. штрафу, 62 995 396,57 грн. "інфляційних втрат", 16 916 912,67 грн. - 3% річних.

12.8. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з обставин та мотивів, зазначених у пунктах 4 та 6 даної постанови.

13. У розгляді касаційної скарги в даній справі Верховний Суд виходить з такого.

14. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Посилаючись як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник, зокрема, зазначає про застосування судами норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 та від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

15.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

15.2. Відповідно до положень вказаної норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

15.3. При цьому слід звернути увагу, що у всіх наведених скаржником постановах, Верховний Суд стало і послідовно викладав позицію про умови і порядок застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли у зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань, вирішуючи по суті спори у відповідності до встановлених обставин, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. Натомість у жодній з наведених скаржником справ не досліджувалася специфіка правового регулювання розрахунків на балансуючому ринку електричної енергії та не розглядалося питання використання коштів на рахунку із спеціальним режимом використання.

15.4. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

15.5. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила такі критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

15.6. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

15.7. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

15.8. При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

15.9. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

15.10. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

15.11. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, з огляду на таке.

15.12. За змістом доводів касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами статті 625 Цивільного кодексу України та висловлює незгоду з судовими рішеннями в частині нарахування 3% річних та "інфляційних втрат", з одного боку, стверджуючи про відсутність правових підстав для здійснення таких нарахувань взагалі, але, з іншого боку, посилається на те, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично невірним. При цьому Верховний Суд зазначає, що відповідач не надавав контррозрахунку відповідних нарахувань під час розгляду справи судом першої інстанції, а ґрунтував свою позицію тільки на доводах про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з особливостями функціонування поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.

15.13. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що правовідносини у всіх наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин. Так, у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. У жодній із наведених скаржником справ судом касаційної інстанції не вирішувалось питання, пов`язане з розрахунками за електричну енергію з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання.

15.14. Так, у справі, що переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості, пені, 3% річних, "інфляційних втрат" та штрафу за несвоєчасну оплату придбаної балансуючої електричної енергії.

15.15. Натомість у справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення "інфляційних втрат", 3% річних та пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та "інфляційних втрат", а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору.

15.16. У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), "інфляційних втрат" та 3% річних, які нараховані на заборгованість за невиконання рішення суду. У цій справі Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та "інфляційних втрат", а тому залишив оскаржувані рішення без змін.

15.17. У справі № 910/15714/18 розглядався спір про стягнення "інфляційних втрат", 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Постановою від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні "інфляційних втрат" скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

15.18. У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд у справі № 914/1001/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором від 30.12.2016 № 02/01/17, а також розрахунок пені, 3% річних та "інфляційних втрат" визнав правильним.

15.19. У справі № 910/19576/17 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" через прострочення відповідачем строку оплати послуг перевезення вантажів.

15.20. У справі № 905/305/18 спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу.

15.21. У справі № 910/5625/18 розглядався спір про стягнення пені, "інфляційних втрат" та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг процесингового центру. Постановою від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували низку обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

15.22. У справі № 910/21564/16 спір стосувався стягнення боргу за договором про надання послуг процесингового центру.

15.23. У справах № 924/312/18 та № 922/175/18 розглядався спір про стягнення "інфляційних втрат", 3% річних, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів відповідно про закупівлю природного газу та договору комісії.

15.24. У справі № 908/1501/18 розглядався спір про зобов`язання прийняти продукцію за договором поставки та стягнення основного боргу, 3% річних, "інфляційних втрат" та пені. Висновки Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у цій справі, зокрема, стосувалися неможливості застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань за умови невизначення їх у договорі та за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

15.25. Натомість у справі, яка розглядається, суди встановили наявність у Договорі погодженого сторонами розміру пені за неналежне виконання грошових зобов`язань з оплати отриманої електричної енергії.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем у даній справі здійснювалося нарахування пені за порушення відповідачем строків розрахунків за отриману у жовтні-грудні 2020 року електричну енергію на підставі пункту 4.4 Договору у редакціях, чинних станом на дату виникнення у відповідача прострочення з оплати.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 4.4 Договору у редакціях, затверджених наказами Компанії від 06.03.2020 №86 та від 22.12.2020 №720, у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснений позивачем розрахунок відповідає умовам згаданого пункту 4.4 Договору.

15.26. Тобто висновки, що викладені у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зробив з огляду на інші встановлені судами фактичні обставини та зібрані в них докази. Суд касаційної інстанції зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

15.27. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

15.28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

15.29. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційно-го провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

15.30. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

16. Разом з тим, визнаючи правомірним стягнення з відповідача сум пені, "інфляційних втрат" та 3% річних, апеляційний господарський суд у цій справі дійшов висновку, що нормами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено можливість відповідача, з метою належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що у свою чергу свідчить про те, що Компанія (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. У той же час ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором № 0422-04012.

При цьому апеляційний суд послався на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 15.06.2022 у справі №910/6639/21. Аналогічні ж висновки містяться й у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, від яких вважала за необхідне відступити колегія суддів у цій справі (суддя Зуєв В.А. - головуючий, судді Берднік І.С. і Суховий В.Г.), передаючи дану справу на розгляд об`єднаної палати з мотивів, зазначених у пункті 11 цієї постанови.

17. У розгляді цього питання в даній справі Верховний Суд виходить з такого.

17.1. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

17.2. Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

17.3. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.4. Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

17.5. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

17.6. Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

17.7. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

17.8. Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

17.9. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

17.10. Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

17.11. Частиною другою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

17.12. Частиною третьою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

17.13. Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

17.14. Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

17.15. Частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, затвердженими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 не визначені строки (терміни) виконання зобов`язання щодо оплати. В той же час, такі строки встановлені в пункті 4.3 укладеного між сторонами Договору. Зазначені Правила ринку, в свою чергу, регулюють лише питання направлення (надсилання, виставлення) рахунків і також не визначають строки (терміни) виконання зобов`язання щодо оплати.

17.16. Відповідно до пункту 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 14.03.2018 №307, у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, адміністратор розрахунків (АР) на щоденній основі надсилає через систему управління ринком платіжний документ кожному постачальнику послуг з балансування (ППБ) із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період щодо закупівлі балансуючої енергії, та окремий платіжний документ із зазначенням суми, яка має бути сплачена ППБ щодо платежів за невідповідність. ППБ на щоденній основі надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена АР за торговий день щодо закупівлі балансуючої енергії.

Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка (пункт 7.7.4 Правил ринку).

17.17. Відповідно до пункту 4.3 Договору (у редакції, затвердженій наказом Компанії від 06.03.2020 №86) ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

17.18. Також пункт 4.3 Договору (у редакції, затвердженій наказом Компанії від 22.12.2020 №720) передбачає, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку не підписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

17.19. Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

17.20. При цьому положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

17.21. Статтею 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

17.22. З огляду на умови договору та положення статті 625 Цивільного кодексу України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.

17.23. Твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, й з огляду на зазначене у пункті 17 цієї постанови об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, наведених у вказаних постановах.

18. Крім того, Суд зазначає, що доводи скаржника з посиланням на відповідну судову практику стосовно того, що інфляційні втрати слід нараховувати лише у випадку, якщо прострочення триває повний місяць, є помилковими, оскільки у пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

19. Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази, що підтверджують формування і направлення позивачем на адресу відповідача платіжних документів, відхиляються Верховним Судом, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та ППБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку ( зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.

20. Отже, зважаючи на встановлені судами фактичні обставини справи та підстави для задоволення позовних вимог, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування норм пункту 7.7.4 Правил ринку та пункту 4.3 Договору, а також про застосування норм пункту 7.2.1. наведених Правил.

21. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду попередніми судовими інстанціями та їм була надана належна правова оцінка, і перевірка таких доводів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а тому вони відхиляються Судом.

22. Разом з цим Верховний Суд зазначає, що доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

23. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

24. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

26. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

28. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

29. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

30. За таких обставин доводи касаційної скарги, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду (у частині, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції) та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати.

31. Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Компанією судові витрати покладаються на названу Компанію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 910/9374/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 910/9374/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2021 (у частині, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 910/9374/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Селіваненко

судді О. Банасько

О. Баранець

І. Булгакова

О. Васьковський

Л. Рогач

Ю. Чумак

Постанова ОП КГС ВС від 03 лютого 2023 року у справі № 910/9374/21