ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105189987

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6994/20

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Дроботової - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Кібенко О. Р., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Лисенко В. О.,

відповідача - Костікова Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (судді: Іванов О. Г., Дармін М. О., Чус О. В.) (в частині відмови в стягненні 225 784, 02 грн збитків) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

про стягнення 73 762 092,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КПТМ "Криворіжтепломережа") про стягнення з відповідача 73 762 092,24 грн, з яких: основний борг у сумі 56 699 068,39 грн; пеня у сумі 11 474 128,19 грн; 3 % річних у сумі 2 820 872,34 грн; інфляційні втрати у сумі 2 542 239,30 грн; збитки у сумі 225 784,02 грн.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 509, 526, 530, 610, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України та статей 175, 193, 216, 230- 232 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе за договором про постачання природного газу від 05.10.2018 № 3492/18-КП-5/3 (далі - договір від 05.10.2018) зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати постановленого природного газу, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, позивач зазначав, що відповідно до пункту 2.1 договору від 05.10.2018, у редакції додаткової угоди від 20.03.2019 № 6, постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу у кількості 10,0 тис. куб. м.

Згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили, що розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 року становить 70,349 тис. куб. м.

При цьому позивач зазначав, що за умовами пункту 3.13 договору від 05.10.2018, у редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 4, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у пункті 2.1 договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у порядку, визначеному у пункті 5.7 договору.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6.2 та підпункту 4 пункту 6.3 договору, у редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 4, відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору. Позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов пункту 2.1 договору, у разі відхилення фактичного використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів).

Указані умови договору узгоджуються з положеннями пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу).

Отже, позивач зазначав, що оскільки відповідач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, більшому на 60,349 тис. куб. м (на 603,49%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди від 20.03.2019 № 6), що підтверджується актом приймання-передачі від 30.04.2019, збитки у сумі 225 784,02 грн розраховані на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу.

1.3. У відзиві на позовну заяву КПТМ "Криворіжтепломережа" просило відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та збитків, а інфляційні втрати задовольнити частково - у сумі 2 535 845,61 грн, указуючи, зокрема, на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі № 640/12090/19 було встановлено, що з 12.10.2019 положення пункту 1 розділу VІ та пункт 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу не підлягають застосуванню до КПТМ "Криворіжтепломережа".

Відповідач звертав увагу на лист НКРЕКП від 03.09.2019 № 474/6-19, яким було доведено до відома учасників справи про те, що при розрахунку розміру відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого (замовленого) АТ "НАК "Нафтогаз України" має враховувати загальний обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом КПТМ "Криворіжтепломережа", а не за договорами, а також зазначено, що по КПТМ "Криворіжтепломережа" у березні-квітні 2019 року загальне відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого (замовленого) не виходило за межі 5 % договірного відхилення.

КПТМ "Криворіжтепломережа" наголошувало на відсутності факту спричинення збитків та доказів на підтвердження їх наявності.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 позов АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з КПТМ "Криворіжтепломережа" 56 699 068,39 грн основного боргу, 2 820 872,34 грн 3% річних, 2 528 373,73 грн інфляційних втрат, 5 737 064,10 грн пені та 225 784,02 грн збитків. У решті позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач надав докази, які свідчать про виникнення та невиконання грошових зобов`язань відповідачем, а також перевищення ним обсягів споживання газу, що ним не спростовано, то позовні вимоги про стягнення основного боргу, 3 % річних та збитків підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому позовні вимоги про стягнення пені суд задовольнив частково у зв`язку із зменшенням суми пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

У частині вимог про стягнення суми інфляційних втрат суд задовольнив позовні вимоги частково, дійшовши висновку про неправильний розрахунок суми інфляційних втрат, здійснений позивачем.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 13 865,57 грн та в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 225 784,02 грн скасовано.

Ухвалено в цих частинах нове рішення, яким стягнуто з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 13 865,57 грн інфляційних втрат.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 225 784,02 грн збитків.

У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, виходив з того, що суд першої інстанції при вирішенні спору в цій частині неправильно застосував положення статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України щодо правового визначення збитків.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження реальності понесення ним збитків, та не довів втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів природного газу.

При цьому передбачений у договорі порядок розрахунку збитків за відсутності факту реально понесених збитків не є підставою для розрахунку та стягнення збитків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків, АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить постанову в цій частині скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 в цій частині залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції посиланням на пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме у зв`язку із необхідністю відступлення від висновків Верховного Суду та застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків Верховного Суду.

3.1.1. Так, заявник касаційної скарги, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що суд ухвалив оскаржувану постанову в порушення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 916/1714/20 стосовно того, що новий розгляд не означає остаточного вирішення спору і формування остаточних правових висновків суду касаційної інстанції з відповідної справи, оскільки за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені у попередньому судовому розгляді, що вплине й на правові висновки суду в такій справі.

Водночас, посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, суд апеляційної інстанції не врахував, що цією постановою скасовано судове рішення, а справу направлено на новий розгляд.

3.1.2. Скаржник також вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, врахованих судом апеляційної інстанції щодо застосування положень розділу VІ Правил постачання природного газу.

Заявник касаційної скарги зазначає, що за відсутності норми частини 5 статті 225 Господарського кодексу України внаслідок законодавчих змін (виключення згідно із Законом України від 07.04.2015 № 289-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", який набув чинності 01.05.2016), застосований сторонами договору термін "збитки" за своїм правовим змістом відповідає визначенню штрафної санкції (штрафу) як виду господарської санкції (статті 217, 230, 231 Господарського кодексу України) та неустойки (штрафу) (статті 549- 551 Цивільного кодексу України) та одночасно не має і не може мати спільних індивідуальних кваліфікуючих ознак (характеристик) із збитками у розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, які містять загальне визначення поняття збитків.

Отже, скаржник вважає, що наявність наведених якісно відмінних ознак збитків, передбачених Правилами постачання природного газу та договором, виключає застосування до спірних правовідносин статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, які визначають збитки як одну з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу статті 22 Цивільного кодексу України.

Водночас спір щодо стягнення передбачених Правилами постачання природного газу і договором збитків підлягає вирішенню із застосуванням статей 546- 549 Цивільного кодексу України та статей 199, 230- 232 Господарського кодексу України, які визначають штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов`язання.

Скаржник акцентує увагу на тому, що незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб`єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу, імперативно регулюються розділом VІ Правил постачання природного газу, застосування яких є обов`язковим до такого виду правовідносин.

Ураховуючи наведене, заявник касаційної скарги вважає, що Правила постачання природного газу, у тому числі стосовно стягнення збитків, які є спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у правозастосуванні перед нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Скаржник також зазначає, що стаття 12 Закону України "Про ринок природного газу" та пункт 1 розділу VІ Правил постачання природного газу мають на меті стимулювати учасників ринку природного газу до добросовісного та розумного здійснення своїх прав і обов`язків за договором постачання природного газу, умову відшкодування збитків у разі допущення споживачем невідповідності фактично використаного об`єму замовленому споживачем і визначеному договором обсягу природного газу.

АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що правова природа передбачених договором та Правилами постачання природного газу збитків є відмінною від правової природи збитків в їх універсальному розумінні (як об`єктивне зменшення будь-яких благ сторони).

Зазначене, на думку заявника касаційної скарги, свідчить про необхідність відступу від висновків щодо застосування норм Правил постачання природного газу у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.

3.2. КПТМ "Криворіжтепломережа" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову Центрального апеляційного господарського суду залишити без змін, акцентуючи увагу на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, та зазначаючи про відсутність у матеріалах справи доказів про завдання збитків у заявленому позивачем розмірі та доказів щодо вимушених додаткових витрат АТ "НАК "Нафтогаз України".

Крім того, відповідач зазначає, що КПТМ "Криворіжтепломережа" як виробник теплової енергії не могло та не може бути будь-яким чином обмежене у споживанні природного газу, тим більше в такий дискримінаційний спосіб, як встановлення відповідальності за недовибраний або зайво спожитий природний газ.

КПТМ "Криворіжтепломережа" також просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" у цій справі на підставі статті 296 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що Верховним Судом вже сформовано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/6994/20 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (в частині відмови в стягненні 225 784, 02 грн збитків) та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.01.2022, в якому розгляд справи було відкладено на 08.02.2022.

Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 справу № 904/6994/20 разом із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (в частині відмови в стягненні 225 784,02 грн збитків) передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 і від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20 стосовно того, що право на стягнення збитків із споживача, передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою від 12.04.2022 Верховний Суд прийняв касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (в частині відмови в стягненні 225 784,02 грн збитків) у справі № 904/6994/20 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, призначив розгляд справи у судовому засіданні на 03.06.2022, в якому було оголошено перерву до 17.06.2022.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

4.3. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

4.4. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі, яка розглядається, оскаржується АТ "НАК "Нафтогаз України" тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з КПТМ "Криворіжтепломережа" збитків у сумі 225 784,02 грн, нарахованих позивачем на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу у зв`язку із фактичним споживанням відповідачем у квітні 2019 року природного газу в обсязі, більшому на 60,349 тис. куб. м (на 603,49%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди від 20.03.2019 № 6), що підтверджується актом приймання-передачі від 30.04.2019, підписаним сторонами.

4.5. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 05.10.2018 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КПТМ "Криворіжтепломережа" (споживач) укладено договір № 3492/18-КП-5/3 постачання природного газу (редакцію якого було змінено згідно з додатковими угодами), за змістом пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з додатковою угодою № 4 до договору постачання природного газу від 30.11.2018 у розділі 2 сторони передбачали кількість та фізико-хімічні показники природного газу та визначили, що постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у кількості 9389,0 тис. куб. м (пункт 2.1 договору).

У пункті 3.13 договору в редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 4 сторони узгодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у пункті 2.1 договору), то відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому розмір збитків визначається таким чином:

3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Уф-Уп)хЦхК, де: Уф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акта приймання-передачі природного газу; Уп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

У пункті 5.7 договору постачання природного газу передбачений порядок відшкодування збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, а саме встановлено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється таким чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 договору та не надав акт приймання-передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акта-претензії зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

За змістом підпункту 8 пункту 6.2 договору, споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6.3 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5 % (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- відповідно до пункту 2.1 договору, в редакції додаткової угоди від 20.03.2019 № 6, постачальник передає споживачу в квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу у кількості 10,0 тис. куб. м;

- згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили, що розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 року становив 70,349 тис. куб. м;

- КПТМ "Криворіжтепломережа" у квітні 2019 року фактично спожило природний газ в обсязі, більшому на 60,349 тис. куб. м (на 603,49%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 6).

4.7. Згідно з абзацем 4 пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - квітень 2019 року) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Розділом VI Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - квітень 2019 року) визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Так, за змістом пункту 1 зазначеного розділу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф-Vп) х Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5;

3) у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об`ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.

У пункті 2 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено, що у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу (у відповідній редакції) за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:

1) форма акта-претензії є довільною;

2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, в якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

4.8. За змістом пункту 5.7 договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2018 № 4) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється таким чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених у пункті 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акта-претензії, зобов`язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

4.9. Суди попередніх інстанцій установили, що споживач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, більшому на 60,349 тис. куб. м (на 603,49%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1 договору, про що зазначено в акті приймання-передачі від 30.04.2019, підписаного сторонами.

13.06.2019 постачальник (позивач) направив споживачеві (відповідачу) акт-претензію вих. № 26-2242-19 та вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу у сумі 225 784,02 грн за різницю між замовленим у квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом природного газу, використаним споживачем (том 1, а. с. 51, 52).

КПТМ "Криворіжтепломережа" у листі від 11.07.2019 № 2195/12 зазначило про відмову сплачувати кошти за надісланими АТ "НАК "Нафтогаз України" актами-претензіями, вважаючи їх недійсними (том 1, а. с. 57).

Несплата споживачем збитків стала підставою для звернення позивача до суду з відповідними з вимогами про стягнення таких збитків.

4.10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків та відмовляючи АТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні таких позовних вимог, зазначив, що Правила постачання природного газу та укладений між сторонами договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення обсягу використання замовленого об`єму природного газу.

Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статтю 74 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/21, дійшов висновку, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Суд вказав, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за перевищення обсягу використання замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.

При цьому суд дійшов висновку, що позивач у справі, яка розглядається, не надав доказів на підтвердження реальності понесення ним збитків та не довів втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів природного газу.

4.11. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків, є порушення зобов`язання.

4.12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях щодо застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 230 зазначеного Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (провадження № 12-117гс19) зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У пунктах 6.14- 6.16 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.

Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини 1статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

4.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) зазначено, що приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частини 2 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

4.14. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).

За змістом частин 3, 4 статті 12 вказаного Закону права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У частині 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

4.15. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, сторони, керуючись, у тому числі Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, у договорі передбачили зобов`язання споживача відшкодувати постачальнику збитки (пункт 3.13) в порядку, передбаченому пунктом 5.7, у разі, зокрема, якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу за формулою, визначеною у підпункті 3.13.2 пункту 3.13 договору, що відповідає положенням розділу VI Правил постачання природного газу.

До взятих споживачем зобов`язань відповідно до пункту 6.2 договору за договором належить, серед іншого, відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до пункту 3.13 договору (підпункт 8 пункту 6.2 договору).

Згідно з абзацем 2 пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

4.16. Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, що свідчить про відсутність підстав для відступу від таких правових висновків.

4.17. Водночас, Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

4.18. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 640/12090/19 (адміністративне провадження № К/9901/21064/20) залишено без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову КПТМ "Криворіжтепломережа" до НКРЕКП про визнання протиправним, незаконним та скасування пункту 1 розділу 6 та пункт 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу.

Верховний Суд зазначив, що НКРЕКП постанову від 30.09.2015 № 2496 про затвердження Правил постачання природного газу прийняла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотримання процедури погодження та оприлюднення.

При цьому Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 у справі № 640/12090/19 зазначив таке.

Зміст оскаржуваних пунктів Правил постачання природного газу (у редакції, чинній до 12.10.2019) зводився до того, що до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, зокрема, відшкодування збитків за умови, якщо замовлений споживачем об`єм газу перевищить фактичний об`єм споживання.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу в редакції, чинній з 12.10.2019, його дія не поширюється на споживачів, постачання яким здійснюється в межах виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийнято постанову від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 цього Положення воно визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема, для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Пунктом 3 Положення спеціальні обов`язки покладено на АТ "НАК "Нафтогаз України", який є постачальником, у тому числі споживачу - КПТМ "Криворіжтепломережа".

Отже, Верховний Суд у справі 640/12090/19 дійшов висновку, що з 12.10.2019 положення пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II та пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу змінені та не підлягають застосуванню до КПТМ "Криворіжтепломережа".

4.19. Здійснюючи судовий розгляд справи та ухвалюючи оскаржувану у справі постанову від 18.10.2021 суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з КПТМ "Криворіжтепломережа" збитків за перевищення обсягу спожитого газу, виходив з того, що у цьому випадку позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу з підстав його необґрунтованих дій.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом надавалася оцінка доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову та зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про наявність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, отже наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

Інші доводи касаційної скарги також не знайшли свого підтвердження та зводяться до незгоди заявника касаційної скарги з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції.

4.20. Посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі на ухвалення оскаржуваної постанови з порушенням частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 916/1714/20 стосовно того, що новий розгляд не означає остаточного вирішення спору і формування остаточних правових висновків суду касаційної інстанції з відповідної справи, оскільки за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені у попередньому судовому розгляді, що вплине й на правові висновки суду в такій справі не беруться до уваги, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини саме у цій справі, які мали наслідком відмову у задоволенні вимог в частині стягнення збитків у цьому випадку.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки під час здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" у цьому випадку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не знайшли підтвердження, то і підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 904/6994/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді О. М. Баранець

І. В. Булгакова

О. В. Васьковський

О. Р. Кібенко

Б. Ю. Львов

В. П. Селіваненко

Н. Г. Ткаченко

В. Ю. Уркевич

Постанова ОП КГС ВС від 17 червня 2022 року у справі № 904/6994/20