ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/103561883

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 909/1135/19

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Львова Б.Ю., Ткаченко Н.Г., Уркевича В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - не з`яв.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-білоруського підприємства "Укрбіл-Авто" - не з`яв.,

третьої особи - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - не з`яв.,

розглянувши касаційну скаргу фінансового управління Івано-Франківської міської ради (далі - Управління)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2020

(суддя Малєєва О.В.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021

(головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бонк Т.Б. і Матущак О.І.)

зі справи № 909/1135/19

за позовом Управління

до товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-білоруського підприємства "Укрбіл-Авто" (далі - Товариство)

про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська у редакції позивача,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (далі - Виконком).

ВСТАНОВИВ:

1. Позов було подано про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (далі - ІТСІ) міста Івано-Франківська (далі - Договір) у редакції, запропонованій позивачем.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є замовником будівництва та на порушення вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) та Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 38 (далі - Положення) не виконав свого обов`язку щодо укладення Договору.

3. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019: позов задоволено; визнано укладеним Договір; стягнуто з Товариства на користь Управління судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Додатковим рішенням названого суду від 18.12.2019 з Товариства стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200 грн.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020: згадане рішення місцевого господарського суду від 05.12.2019 залишено без змін; скасовано додаткове рішення місцевого господарського суду від 18.12.2019 та прийнято нове рішення про стягнення з Товариства 1 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

5. Постановою Верховного Суду від 30.07.2020: частково задоволено касаційну скаргу Товариства; рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019, додаткове рішення того ж суду від 18.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 в даній справі скасовано та останню передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відповідній постанові Верховний Суд зазначив, що:

- ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування статті 40 Закону, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18, від 04.06.2019 у справі № 924/952/17, а саме - того, що право на спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе лише з моменту виникнення у замовника обов`язку з укладання договору про пайову участь та невиконання стороною свого обов`язку у добровільному порядку у строк, визначений Законом, тобто до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію;

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки такому:

чи сплив строк звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь у добровільному порядку;

чи виник відповідний обов`язок замовника будівництва укласти договір та сплатити за ним кошти пайової участі;

чи дотримано процедуру укладення договору, передбачену статтею 181 Господарського кодексу України, а відтак чи порушено право, на захист якого позивач звернувся до суду.

6. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021: відмовлено в задоволенні позову; стягнуто з Управління на користь Товариства судові витрати у розмірі 12 325,85 грн. (включаючи судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг, витрати на професійну правничу допомогу).

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду передчасно та право його не порушено, оскільки за станом на момент нового розгляду справи та ухвалення рішення відсутнє положення закону, яке зобов`язувало б відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь, і суд не наділений повноваженням визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Також судом не взято до уваги Положення як таке, що не відповідає приписам закону.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, зазначив, що:

- згідно з нормами Закону (в редакції, чинній на час звернення з позовною заявою) до дати прийняття об`єкта в експлуатацію відповідач мав право на звернення до органу місцевого самоврядування про укладення Договору в добровільному порядку;

- подібний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18, від 04.06.2019 у справі № 924/952/17;

- саме на таке розуміння положень статті 40 Закону вказано Верховним Судом у даній справі (постанова від 30.07.2020).

7. Отже, рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ненастання події прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію виключає обов`язок замовника будівництва укласти Договір та, відповідно, виключає право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника укладення такого договору. Тому, на думку судів, позивач не наділений можливістю звернення до суду за захистом порушеного права в розумінні частини першої статті 187 Господарського кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України через відсутність порушення цього права.

Також апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що, оскільки на момент нового розгляду справи та ухвалення рішення відсутнє положення закону, яке зобов`язувало б відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку ІТСІ міста, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена; аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19.

8. У касаційній скарзі до Верховного Суду Управління просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020, постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у цій справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована:

- наявністю підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 40 Закону (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), викладеного у постановах від 09.04.2019 у справі №911/169/18, від 29.05.2019 у справі №911/150/18 та від 04.06.2019 у справі №924/952/17;

- помилковим неврахуванням судами Положення, яким на відповідача покладено обов`язок укласти попередній договір про пайову участь, а також сплатити 20% коштів пайового внеску з моменту видачі містобудівних умов та обмежень.

9. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки останні є законними та обґрунтованими, прийняті з додержанням вимог чинного законодавства.

10. Від Виконкому до Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, крім того, Виконком повідомив, що підтримує позицію позивача та просить касаційну скаргу задовольнити.

11. У розгляді справи судами попередніх інстанцій з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

11.1. Відповідачу були видані містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва (нового будівництва складів сировини та готової продукції в м. Івано-Франківську), затверджені рішенням Виконкому від 05.06.2019 №672 та наказом Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради від 24.07.2019 № 77.

11.2. Згідно з вказаними документами відповідач є замовником будівництва. До вимог архітектурних та інженерних рішень віднесено, зокрема, укладення з позивачем та Виконкомом договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку ІТСІ міста. Вимога до замовника щодо укладення такого договору передбачена також пунктом 3.3 наказу управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради від 24.07.2019 № 77.

11.3. 09.10.2019 позивач надіслав відповідачу листа про необхідність укладення Договору, додавши два примірники проєкту Договору з попереднім розрахунком розміру пайової участі (далі - Проєкт), складеного відповідно до примірного договору, передбаченого Положенням.

11.4. Відповідач листом від 18.10.2019 № 181019/02 повідомив позивача про відсутність підстав для укладення Договору, оскільки на даний час він (позивач) не є замовником будівництва об`єкта, вказаного в Проєкті, тому що не подавав заяви щодо забудови території, не оформляв дозвільної документації на проведення будівельних робіт, не здійснює будівництва та звернеться щодо укладення Договору при настанні відповідних обставин.

11.5. Позивач надіслав листа від 04.11.2019, відповідно до якого, за змістом статті 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у розвитку ІТСІ населеного пункту. Отже, обов`язок укласти Договір настає з моменту наміру забудови земельної ділянки. Такий намір Товариства підтверджено отриманням містобудівних умов та обмежень на проєктування об`єкта будівництва. Згідно з Положенням обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь з попереднім розрахунком розміру пайового внеску настає з моменту цих умов та обмежень, і в разі неукладення такого договору у Управління настає право спонукати замовника будівництва до його укладення, в тому числі у судовому порядку.

11.6. Відповідно до листа управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю від 08.11.2019 №13/51-19 на території міста Івано-Франківська відсутні будь-які об`єкти будівництва, де замовником будівництва виступав би відповідач.

У зв`язку з цим позивач звернувся до названого управління за роз`ясненням наданої у згаданому листі інформації.

Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю вказало, що згідно з даними Єдиного державного реєстру документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, - відсутні зареєстровані чи видані документи дозвільного характеру, де замовником виступав би відповідач. Водночас назване управління вважає, що відповідач підпадає під визначення замовника, яке викладено в Законі (лист від 27.02.2020).

12. Ухвалою від 06.07.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Вронська Г.О. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М. справу № 909/1135/19 разом з касаційною скаргою Управління на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалу з посиланням на частину другу статті 302 ГПК України мотивовано необхідністю відступити (шляхом уточнення) від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з інших палат, а саме - від висновку стосовно того, що подією, з якою Закон пов`язує виникнення у замовника обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є прийняття об`єкта в експлуатацію, зазначивши, що прийняття об`єкта в експлуатацію є подією, з якою Закон пов`язує виникнення у замовника обов`язку як укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, так і сплатити кошти виключно для випадку самостійного звернення замовника, в той час як у разі відсутності такого звернення у встановлені терміни порядок залучення, в тому числі порядок та терміни укладання договору про пайову участь за ініціативою органу місцевого самоврядування визначаються самим органом у відповідному нормативно - правовому акті.

13. У вирішенні відповідного питання Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду керується, зокрема, такими актами (нормами) законодавства:

13.1. Стаття 16 Цивільного кодексу України:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша);

- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом (крім зазначених у частині другій цієї статті), що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга).

13.2. Частина третя статті 179 Господарського кодексу України:

- укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

13.3. Закон (у редакції, чинній на час звернення позивача до господарського суду):

пункт 4 частини першої статті 1:

- замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

стаття 29:

- основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування (частина перша);

- фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (частина друга);

частина п`ята статті 39:

- датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката;

стаття 40:

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина перша);

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина друга);

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної (частина третя);

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (частина п`ята);

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (частина дев`ята);

- інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (частина одинадцята).

14. Як зазначалося, в касаційній скарзі з даної справи порушувалося питання про відступ від правового висновку (шляхом уточнення), викладеного у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18 та від 04.06.2019 у справі № 924/952/17, згідно з яким подією, з якою Закон пов`язує виникнення у замовника обов`язку як укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, так і сплатити кошти такої пайової участі, розмір якої визначається таким договором, є прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

15. З огляду на положення статей 181, 187 Господарського кодексу України спори, що виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону, розглядаються судом; день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

16. З урахуванням наведених положень частин другої, третьої та дев`ятої статті 40 Закону (в редакції, чинній на час подання позову) ними (положеннями) регулювався порядок укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту у разі самостійного звернення замовника будівництва до відповідного органу місцевого самоврядування.

Водночас обов`язкові замовника укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у відповідному розмірі кореспондувало право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника укласти такий договір та вимагати на його підставі кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

17. Суди попередніх інстанцій, керуючись відповідними законодавчими приписами, зазначивши, що: ненастання події прийняття об`єкта в експлуатацію виключає обов`язок замовника укласти договір про пайову участь, відповідно виключає право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника укласти цей договір, оскільки відсутній факт порушення права позивача; згідно з нормами Закону (у редакції, чинній на час звернення з позовною заявою) до дати прийняття об`єкта в експлуатацію відповідач мав право на звернення до органу місцевого самоврядування про укладення договору в добровільному порядку; встановивши відсутність доказів прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: вул. Височана, 18 у м. Івано-Франківську, відмовили у задоволенні позову.

Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі №911/169/18, від 29.05.2019 у справі №911/150/18, від 04.06.2019 у справі №924/952/17.

18. Водночас Верховний Суд зазначає, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону про обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Однак з 01.01.2020 скасовано дію статті 40 Закону, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

19. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що станом на момент нового розгляду справи та ухвалення рішення відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Попередні судові інстанції вірно зазначили, що суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена.

20. Що ж до тверджень позивача про необхідність укладення Договору, враховуючи приписи Положення, то Верховний Суд зазначає, що дане Положення затверджено на виконання вимог статті 40 Закону. У зв`язку із скасуванням норми Закону про обов`язок забудовників сплачувати пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту зазначене Положення не відповідає приписам закону та не може бути взяте до уваги.

21. З огляду на наведене об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу (шляхом уточнення) від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18 та від 04.06.2019 у справі № 924/952/17.

22. Звертаючись з касаційною скаргою, Управління не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

23. За таких обставин касаційна інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.

24. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фінансового управління Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 зі справи № 909/1135/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Селіваненко

Судді О. Баранець

І. Булгакова

О. Васьковський

Т. Дроботова

О. Кібенко

Б. Львов

Н. Ткаченко

В. Уркевич

Постанова ОП КГС ВС від 04 лютого 2022 року у справі № 909/1135/19