Постанова ОП КГС ВС від 16 жовтня 2020 року у справі № 922/3693/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/93263168

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3693/18

 

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова K.M.,  Селіваненка В.П., Ткача І.В.

 

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

 

за участю представника Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради - Цуварева О.Ф.

 

розглянув у відкритому судовому засіданні в  режимі відеоконференції (через Господарський суд Харківської області) касаційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "Парковий-4"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020

та рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019

у справі № 922/3693/18

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

до Товариства з обмеженої відповідальністю "Парковий-4"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківська міська рада

про визнання договору укладеним,-

 

ВСТАНОВИВ:

 

У грудні 2018 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Парковий-4" (відповідач) про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури в редакції, викладеній у прохальній частині позову.

 

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.01.2019 залучено до участі у справі Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську міську раду.

 

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/3693/18 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парковий-4" в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

 

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що в силу положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач, як замовник об`єкта будівництва, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію, однак, від виконання цього обов`язку безпідставно ухиляється. Зазначене обумовлює право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов`язку щодо пайової участі шляхом укладення договору про пайову участь.

 

Крім цього, враховуючи збільшення розміру пайової участі на 10% на підставі п.5.5 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, у зв`язку з не укладанням відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова до введення об`єкта в експлуатацію, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова в сумі 905 273, 97 грн. відповідає вимогам законодавства.

 

Разом з тим, за висновком суду першої інстанції, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради є належним позивачем у даній справі та уповноваженим органом, з яким необхідно у м. Харкові укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

 

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №922/3693/18 (колегія суддів у складі: Стойка О.В. - головуючий, Гребенюк Н.В., Попков Д.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 змінено. Внесено зміни до змісту п.2.1.1. договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Харкова та п. 7 Додатку до цього договору, змінивши розмір величини пайової участі розвитку інфраструктури м. Харкова з "905 273, 97 грн." на "822 976, 34 грн.". Пункт 6 Додатку до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова виключено. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі № 922/3693/18 залишено без змін.

 

Змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки збільшення величини пайової участі за договором перебільшує встановлений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний розмір, що складає 822 976,34 грн., відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку сплатити відповідне збільшення.

 

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначив, що перевіривши перелік робіт, які виконував відповідач на об`єкті будівництва (реконструкція нежитлових приміщень під житлові квартири), місцевий господарський суд на підставі належних та достовірних доказів обґрунтовано відніс їх до реконструкції, що є одним із видів будівництва, та дійшов правильного висновку про наявність передбачених ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підстав виникнення у відповідача обов`язку укласти договір про пайову участь та сплату відповідних коштів.

 

При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача про те, що Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804, є нікчемним (з огляду на відсутність у виконавчого органу відповідних повноважень), оскільки встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, до яких, у тому числі, відносяться виконавчі органи міських рад.

 

Крім того, апеляційний суд відхилив доводи щодо необґрунтованості розміру ціни договору через відсутність доказів загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, або визначення її у встановленому порядку на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності, оскільки: по-перше, відповідачем протягом розгляду справи у суді першої інстанції не надано відповідного кошторису, не дивлячись на неодноразові вимоги позивача; по-друге, за умови відсутності затвердження інших нормативів, позивачем розраховано вартість на підставі затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України показників опосередкованої вартості будівництва об`єктів соціального призначення, а відповідачем правомірність такого нарахування не спростовано.

 

ТОВ "Парковий-4" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/3693/18; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

 

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної  скарги зазначає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до посилань на те, що у даній справі ТОВ "Парковий-4" є неналежним відповідачем, оскільки не є суб`єктом сплати пайового внеску, нарахування якого здійснюється за нове капітальне будівництво, а не за реконструкцію; зміст запропонованої Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради редакції Договору про пайову участь не відповідає вимогам законодавства, а саме ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, п. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; встановлення ціни, зазначеної у пункті 2.2.1 Договору на пайову участь у розвиток інфраструктури м. Харкова та пункту 7 додатку до нього виходить за межі повноважень виконавчого комітету Харківської міської ради, оскільки не передбачена Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Законом України "Про місцеве самоврядування"; Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, прийнятий рішенням виконавчого комітету від 09.11.2011 № 804 є нікчемним, оскільки прийнятий не органом місцевого самоврядування всупереч ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

 

Крім того, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні помилково не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 922/3628/18, від 31.10.2018 у справі №922/4250/17, від 31.10.2018 у справі № 922/4248/17, від 25.10.2018 у справі №922/4249/17.

 

Водночас, ТОВ "Парковий-4" зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/3627/18, який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

 

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Парковий-4" у справі № 922/3693/18 визначено склад колегії суддів: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 26.02.2020.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Парковий-4" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі № 922/3693/18, повідомлено учасників справи про їх право на подання відзиву на касаційну скаргу до 06.04.2020 та доведено до відома, що про дату судового засідання їх буде повідомлено додатково.

 

Від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 922/3693/18 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Парковий-4" - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2020 призначено касаційну скаргу ТОВ "Парковий-4" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі № 922/3693/18 до розгляду на 26.05.2020.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 зупинено провадження у справі № 922/3693/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3049/18.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2020 поновлено провадження у справі № 922/3693/18; розгляд касаційної скарги ТОВ "Парковий-4" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі № 922/3693/18 призначено на 21.07.2020.

 

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 (колегія суддів: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.) справу № 922/3693/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2  ст.302 ГПК України.

 

Підставою для передачі справи № 922/3693/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду колегією суддів зазначено необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 922/4249/17.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3693/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3693/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:    Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач),  Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.08.2020.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 922/3693/18 касаційну скаргу ТОВ "Парковий-4" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/3693/18 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; призначено розгляд справи №922/3693/18 за касаційною скаргою ТОВ "Парковий-4" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 на 16.10.2020 о 10:30.

У зв`язку з виходом з відпустки судді Баранця О.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3693/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.10.2020.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 922/3693/18 клопотання    Харківської міської ради та Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі у справі № 922/3693/18 - задоволено; доручено Господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції 16.10.2020 о 10 год. 30 хв. у приміщенні суду.                                                                                                                      

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення в режимі відеоконференції  представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

 

Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання укладеним з ТОВ "Парковий-4" договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

 

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що ТОВ "Парковий-4"  безпідставно ухиляється від укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, обов`язковість якого передбачена ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

 

Згідно з положеннями ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

 

Частиною 1 ст. 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

 

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів та передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

 

Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

 

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

 

Так, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

 

Із зазначеного змісту ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника.

 

Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якій опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

 

Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору про пайову участь, - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

 

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18.

 

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

 

На виконання ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804, затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (із змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) (далі - Порядок), яким визначено механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

 

Пунктом 1.3. Порядку встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.

 

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4 Порядку).

 

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку, що відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста в даному випадку є обов`язковим в силу вимог закону, а тому у ТОВ "Парковий-4"  в силу прямої вказівки закону виник обов`язок укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

 

Аргументи ТОВ "Парковий-4" про те, що воно не є суб`єктом сплати пайових внесків, а тому не є належним відповідачем у справі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано  відхилені, як безпідставні, з чим погоджується  Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

 

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

 

Відповідно до ст. 2 цього Закону під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

 

Частиною 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

 

Відповідно до пункту 1.6 Порядку під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва, а під об`єктами будівництва будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси. Замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку (ділянки) та яка має намір здійснити будівництво або змінити об`єкт будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об`єкта будівництва.

 

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 04.06.2014 № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014).

 

За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

 

Відповідно до положень  ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

 

Будівництвом є нове будівництво, реконструкція, реабілітація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва. А замовником будівництва є особа, яка має намір здійснити будівництво або змінити об`єкт будівництва.

 

При цьому ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

 

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Парковий-4" є замовником будівельних робіт на об`єкті будівництва - "Реконструкції нежитлових приміщень № 3-1-: -3-12 під житлові квартири за адресою : пр-т Московський, 118 у м. Харкові ". Отже, як замовник будівництва (реконструкції), він зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку ІТСІ населеного пункту шляхом пайової участі, і саме на замовника покладається обов`язок з укладення договору про таку участь та сплати відповідних коштів.

 

Аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 922/3049/18.

 

При цьому, з наведеною правовою позицією об`єднаної палати повністю узгоджуються висновки місцевого та апеляційного судів у справі, що розглядається.

 

Крім того, висновок про те, що реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, а особа, що її здійснює - є замовником,  викладений також і у  постанові Верховного Суду України від 16.04.2017 у справі № 908/312/1.

 

Відтак, з огляду на зазначене, надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, оскільки реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач, який здійснив реконструкцію частини існуючої забудови, є замовником будівництва, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про наявність передбачених ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підстав виникнення у ТОВ "Парковий-4" обов`язку укласти договір про пайову участь та сплату відповідних коштів.

 

Доводи касаційної скарги ТОВ "Парковий-4" про те, що Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804, є нікчемним з огляду на відсутність у виконавчого органу відповідних повноважень, спростовуються наступним.

 

Частиною 1 статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

 

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

 

Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

 

Згідно з підпунктом 2 пункту "а" ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

 

Підпунктом 1 пункту "б" ст. 27 цього Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

 

Таким чином, встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, до яких, у тому числі, відносяться виконавчі органи міських рад.

 

Частиною 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

 

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій; у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

 

Згідно з п. 3.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 9.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), у разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудженого житла для Харківської області, розрахованих на останню дату до введення об`єкта в експлуатацію - для жилих будинків.

 

Пунктом 5.4 вказаного Порядку визначено, що розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта згідно зведеного кошторисного розрахунку, а у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості.

 

Наведені положення пунктів 3.6 та 5.4 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 9.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) не суперечать Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

 

Відтак, встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, до яких, у тому числі, відносяться виконавчі органи міських рад, а тому застосування положень Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури     м. Харкова (із змінами згідно з рішенням від 02.05.2013 №319) в частині розрахунку розміру пайової участі саме на підставі вищенаведеної опосередкованої вартості, за умови ненадання відповідачем загальної кошторисної вартості об`єкту, не суперечить положенням законодавства.

 

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 922/3627/18 і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від неї.

 

Крім того, питання законності положень пунктів 3.6 та 5.4 вказаного вище Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова та відповідності вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розглядалося в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м. Києва (справа №826/1315/17).

 

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018  у справі № 826/1315/17, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволені адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) "Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова".

 

Вказаним рішенням адміністративного суду визначено, що положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органам місцевого самоврядування надано право у разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, визначати її на основі встановлених ним нормативів для одиниці створеної потужності. При цьому, критеріїв, за якими органом місцевого самоврядування мають бути встановлені відповідні нормативи, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не визначено.

 

Таким чином, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018 у справі № 826/1315/17 підтверджено застосування органом місцевого самоврядування опосередкованої вартості будівництва, наведеної уповноваженим органом державної виконавчої влади для визначення нормативу одиниці створеної потужності.

 

Водночас, у даному випадку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не вбачає підстав і для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №922/4249/17, якою було скасовано ухвалені у справі судові рішення з підстав не дослідження доказів, які б підтверджували правильність визначення Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради у договорі величин пайової участі товариства у розвитку інфраструктури міста, оскільки передача судом касаційної інстанції справи на новий розгляд не є остаточним вирішення спору у справі та отже, й остаточного формування правового висновку .

 

Як вбачається із матеріалів справи, що розглядається, та встановлено попередніми судовими інстанціями, при зверненні до суду з даним позовом, позивачем у пункті 2.1.1. Договору визначено, що розмір пайової участі ТОВ "Парковий-4" складає  905 273,97 грн.

 

Апеляційним господарським судом  досліджено та встановлено, що до складу цієї суми Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради, серед іншого, включено збільшення на 10%  розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова згідно п. 5.5. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 9.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) з підстав укладення договору про пайову участь після введення об`єкту в експлуатацію.

 

Так, згідно з п. 5.5 вказаного Порядку,  у разі не укладання замовником договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова до введення об`єкта в експлуатацію розмір пайової участі, розрахований у відповідності до п. 5.4. цього Порядку, збільшується на 10 %.

 

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 4 % кошторисної вартості будівництва об`єкта.

 

Отже, встановивши, що збільшення позивачем величини пайової участі за Договором перебільшує встановлений Законом граничний розмір, який складає 822 976,34 грн., апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав до покладення на відповідача обов`язку сплатити відповідне перебільшення, який відображений в загальному розмірі суми в п. 2.1.1. Договору та безпосередньо в п. 6 його Додатку.

 

Відтак, суд апеляційної інстанції правомірно вніс зміни до змісту п.2.1.1. договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Харкова та п. 7 Додатку до цього договору, змінивши розмір величини пайової участі розвитку інфраструктури м. Харкова з "905 273, 97 грн." на "822 976, 34 грн.", та виключивши п. 6 Додатку до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

 

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

 

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

 

Виходячи з аналізу наведених вище норм, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Парковий-4" в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення місцевого суду, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом.

 

Доводи касаційної скарги ТОВ "Парковий-4" про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, зводяться до неправильного тлумачення наведених вище норм, зокрема,  Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

 

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

 

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

 

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

 

Враховуючи викладене, наведені ТОВ "Парковий-4" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень суду апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

 

Відтак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №922/3693/18 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин,  у відповідності до вимог матеріального права та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

 

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

 

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "Парковий-4" залишити без задоволення.

 

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №922/3693/18 залишити без змін.

 

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя-                                                                        Ткаченко Н.Г.                                                              

Судді-                                                                                             Баранець О.М.

                                                                                                      Булгакова І.В.

                                                                                                      Дроботова Т.Б.

                                                                                                      Катеринчук Л.Й.        

                                                                                                      Львов Б.Ю.

                                                                                                      Пільков K.M.          

                                                                                                      Селіваненко В.П.

                                                                                                      Ткач І.В.