Постанова ОП КГС ВС від 21 лютого 2020 року у справі № 918/792/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/88050840

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 918/792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, доповідача, Ткача І.В., Селіваненка В.П., Пількова K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботової Т.Б., Булгакової І.В., Баранця О.М., Львова Б.Ю.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" - адвоката Дорогіна К.Ю., Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" - адвоката Луцак І.О., адвоката Прищепи О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019

та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019

у справі № 918/792/18

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" (далі - відповідач) про зобов`язання останнього усунути перешкоди в користуванні будівлею пункту обігріву площею 41,2 м2 та майданчиком великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованих у м. Рівне, вул. Біла, 18-В, шляхом звільнення майна та передати спірне майно шляхом підписання акту приймання-передачі (згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18 (суддя Церковна Н.Ф.) позов задоволено. Зобов`язано Приватне підприємство-фірму "Торгбуд-Сервіс" усунути перешкоди в користуванні Виробничим підрозділом "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" будівлею пункту обігріву площею 41,2 м2 та майданчиком великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованих у м. Рівне, вул. Біла, 18-В, шляхом звільнення цього майна та його передачі Виробничому підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" шляхом підписання акту приймання-передачі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди відповідач був зобов`язаний повернути позивачу об`єкт нерухомого майна згідно з актом приймання-передачі у термін до 30.06.2018 включно, однак відповідач, після припинення договірних відносин між сторонами, не повернув позивачеві спірне майно та продовжує надалі користуватися ним, чим чинить перешкоди позивачу в користуванні нерухомим майном та порушує його права.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 (колегія суддів: Саврій В.А - головуючий, Юрчук М.І., Дужич С.П.) рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, відхилив доводи відповідача про те, що саме Фонд державного майна України  має право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні спірним майном шляхом його звільнення, оскільки станом на момент закінчення строку дії договору оренди, власником спірного майна була держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, а не Акціонерне товариство "Українська залізниця".

При цьому, апеляційним судом встановлено, що Акціонерне товариство "Українська залізниця", як власник майна, правомірно звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства-фірма "Торгбуд-Сервіс" про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Приватне підприємство-фірма "Торгбуд-Сервіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі №918/792/18; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що  як місцевим, так і апеляційним судами не було надано належної правової оцінки обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 759, 777, 785 ЦК України, ст. ст. 283, 284, 285 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 5, 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Приватне підприємство-фірма "Торгбуд-Сервіс" наголошує, що оскільки на час укладення додаткового договору від 29.01.2016 ПАТ "Українська залізниця" не зареєструвало належним чином право власності на спірне майно, тому Позивач у розумінні ст. 770 ЦК України та ст. ст. 15, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є належним орендодавцем за Договором оренди нерухомого майна.

При цьому, відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що в силу вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо нерухомого державного майна є, зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

А оскільки спірні правовідносини виникли з договору оренди державного майна, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Приватним підприємством-фірмою "Торгбуд-Сервіс", скаржник вважає, що АТ Укрзалізниця чи будь-які з її органів стороною в Договорі оренди не виступали то жодних прав орендодавця Акціонерне товариство  "Українська залізниця" не має.

Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 19.09.2019 для розгляду касаційної скарги Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" у справі № 918/792/18 визначено суддю-доповідача: Вронську Г.О. та склад колегії суддів: Вронська Г.О. - головуючий, Кондратова І.Д. Мамалуй О.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 918/792/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019, рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18 , справу  призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.11.2019 о 10:30.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" та ВСП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу відповідача, в якому просять постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 в судовому засіданні у справі у справі № 918/792/18 оголошено до 26.11.2019 об 11:20.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 касаційну  скаргу Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019  у справі № 918/792/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2      ст. 302 ГПК України у зв`язку з тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому судовому рішенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/4125/18, а саме від висновку, що право власності на передане до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/792/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.12.2019.

У зв`язку з перебуванням суддів Пількова K.M. та Ткача І.В . у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" у справі № 918/792/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Селіваненко В.П., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2019.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 918/792/18 касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019  у справі № 918/792/18 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; призначено розгляд касаційної скарги Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" на 07.02.2020 о 12:00.

У зв`язку з проведенням 07.02.2020 Пленуму Верховного Суду розгляд справи №918/792/18 за касаційною скаргою Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019, призначений на 07.02.2020 о 12:00, не відбувся та був перенесений на 21.02.2020 на 12:00, про що сторін у справі було повідомлено телефонограмами від 03.02.2020.

У зв`язку з виходом з відпустки суддів Пількова K . M. та Ткача І.В. для розгляду справи № 918/792/18 за касаційною скаргою Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.02.2020.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги (з урахуванням додаткових письмових пояснень), доводи відзиву на касаційну скаргу та заперечень на додаткові пояснення, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (Орендодавець) та Приватним підприємством-фірмою "Торгбуд-Сервіс" (Орендар) був укладений Договір оренди державного майна №1069-2013 (далі - Договір оренди), за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 30.06.2014) Приватному підприємству - фірмі "Торгбуд-Сервіс" у строкове платне користування передано окреме індивідуально визначене нерухоме майно - будівлею пункту обігріву площею 41,2 м2 та майданчик великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованих у м. Рівне, вул. Біла, 18-В, що перебувало на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3" ДТГО "Львівська залізниця".

Сторони погодили, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.1 Договору оренди).

Відповідно до п. 5.10 Договору оренди Орендар зобов`язується, зокрема, у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря .

Пунктом 10.1 Договору оренди (з урахуванням додаткових угод до нього від 13.03.2013, від 02.12.2013, від 30.06.2014, від 29.12.2014, від 29.01.2016, від 31.03.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 17.11.2016, від 07.04.2017, від 05.10.2017, від 22.12.2017 та від 05.05.2018) визначено, що цей Договір діє до 30.06.2018 включно.

Відповідно до п. 10.9 цього Договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов`язок щодо складання акту прийому-передачі про повернення майна  покладається на орендаря.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ "Українська залізниця", скорочено - ПАТ "Укрзалізниця" (Орендодавець) та Приватним підприємством-фірмою "Торгбуд-Сервіс" (Орендар) 29.01.2016 укладено Додатковий договір до Договору оренди нерухомого майна від 07.02.2013 № 1069-2013, у якому сторонами встановлено, що орендодавцем майна, визначеного Договором оренди від 07.02.2013 № 1069-2013, є ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно з п. 2 Додаткового договору, в тексті Договору оренди найменування "Відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №3" ДТГО "Львівська залізниця" замінено на "Виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у Додатковому договорі від 22.12.2017 до Договору оренди нерухомого майна від 07.02.2013 №1069-2013 сторони погодили, що у зв`язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту на підставі витягу з протоколу засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" від 01.03.2017 №Ц-57/16 Ком.т., зареєстрованого 10.03.2017 №Ц-59/155-2017 ПАТ "Укрзалізниця" та наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 12.05.2017 №302 "Про деякі питання діяльності ПАТ "Укрзалізниця" створено Філію, на підставі чого у тексті договору оренди нерухомого майна від 07.02.2013 №1069-2013 найменування "Виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариств "Українська залізниця" було замінено на Підрозділ.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.04.2018 Позивач листом №ФБМЕС-01/248 повідомив відповідача про те, що Договір оренди після закінчення строку його дії 30.06.2018 продовжуватися не буде, та просив Приватне підприємство-фірму "Торгбуд-Сервіс" повернути балансоутримувачу спірне майно шляхом підписання акту приймання-передачі.

Предметом позову у даній справі є вимога АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" про зобов`язання Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" усунути перешкоди в користуванні будівлею пункту обігріву площею 41,2 м2 та майданчиком великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованих у м. Рівне, вул. Біла, 18-В, шляхом звільнення майна та передачі даного майно шляхом підписання акту приймання-передачі (згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії та припинення Договору оренди відмовляється у добровільному порядку звільнити та повернути позивачеві орендоване ним нерухоме майно, чим чинить перешкоди в користуванні позивачем майна, що було об`єктом оренди  та порушує його права.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст.ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно  ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.  

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як було зазначено вище, п. 10.1 Договору оренди (з урахуванням додаткових угод до нього від 13.03.2013, від 02.12.2013, від 30.06.2014, від 29.12.2014, від 29.01.2016, від 31.03.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 17.11.2016, від 07.04.2017, від 05.10.2017, від 22.12.2017 та від 05.05.2018) визначено, що цей Договір діє до 30.06.2018 включно.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що листом від 27.04.2018 №ФБМЕС-01/248 позивач повідомив відповідача про те, що після закінчення строку дії Договору оренди на наступний період Договір продовжуватись не буде та просив Приватне підприємство - фірму "Торгбуд-Сервіс" повернути балансоутримувачу орендоване майно шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Встановивши наведені вище фактичні обставини обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку, що Договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, а відповідачем не спростовано факт припинення договірних відносин між сторонами за вказаним Договором оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність будь-яких доказів внесення змін до Договору оренди у порядку, передбаченому ст.188 Господарського кодексу України, а також відсутність додаткової угоди, якою б було продовжено строк дії цього правочину.

Враховуючи викладене, виходячи з умов, передбачених у пунктах 5.10, 10.1, 10.9 Договору оренди, а також наведених вище норм права, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачеві об`єкт оренди за актом приймання-передачі у термін до 30.06.2018 включно.

При цьому, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, п. 5.10 Договору оренди саме на орендаря покладено обов`язок щодо повернення балансоутримувачу орендованого майна у разі припинення або розірвання договору.

Разом з тим, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що доказів належного виконання відповідачем вказаних зобов`язань матеріали справи не містять.

Судами встановлено, що факт продовження користування відповідачем орендованим майном, після закінчення строку Договору оренди, також підтверджується і складеними уповноваженими представниками позивача відповідними актами обстеження від 30.07.2018 та від 20.12.2018.

Відтак, встановивши, що Приватним підприємством - фірмою "Торгбуд-Сервіс" не виконано обов`язку щодо звільнення орендованого майна та повернення його позивачу шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про доведеність вимог позивача.

Аргументи Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" щодо відсутності підстав для задоволення позову не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції у даній справі з огляду на викладене вище.

Доводи Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" стосовно того, що власником спірного майна є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, а не АТ "Українська залізниця", а тому саме Регіональне відділення ФДМ України, як власник, має право звертатися до суду з позовом, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і обґрунтовано відхилені як безпідставні, з чим погоджується Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

При цьому, посилання у касаційній скарзі на те, що в силу норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо всього нерухомого державного майна є, зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є помилковими, оскільки згідно  ч. 1 ст. 5 цього Закону, орендодавцями  державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, але лише щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду вбачає підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/4125/18 щодо моменту виникнення у ПАТ "Українська залізниця" права власності та, як наслідок, прав орендодавця на відповідне майно, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" №4442-VI від 23.02.2012 (з наступними змінами), передбачено особливості утворення Товариства, зокрема: Товариство [акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі] утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту); Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Згідно ст.ст. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015, ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №200 від 25.06.2014; воно є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 30 Статуту ПАТ "Українська залізниця", визначено, що майно товариства складають основні фонди, оборотні засоби, кошти, майнові права, зокрема право господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акції (частки, паї) у статутному капіталі господарських товариств, інші матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, а також інші активи, відображені в бухгалтерському обліку товариства.

Відповідно до ст. 31 Статуту ПАТ "Українська залізниця" майно останнього формується за рахунок, зокрема майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства.

Згідно ст. 32 Статуту, здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.

Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом.

Відповідно до ст. 34 Статуту ПАТ "Українська залізниця", товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів.

Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №200 від 25.06.2014, статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Цією ж Постановою затверджено Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", серед якого вказано, зокрема: Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця".

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи доведено, що 03.08.2015 комісією з утворення ПАТ "Українська залізниця" та комісією з реорганізації юридичної особи Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" було складено Передавальний акт ДТГО "Львівська залізниця", згідно якого правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ 01059900) після його реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Українська залізниця". Серед додатків, які є невід`ємною частиною Передавального акту є Перелік майна ДТГО "Львівська залізниця" на 7384 арк.

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно  наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області №29 від 27.01.2016, знято з обліку договори оренди майна, що увійшли до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" (згідно з реєстром); повідомлено орендарів за договорами оренди майна, що увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", щодо припинення договірних відносин із орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області; по договорах оренди майна, що увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", припинено нарахування орендної плати за користування майном з 01 грудня 2015 року; внесено до ІПС "ЕТАП-Оренда" інформацію щодо зміни статусу договорів оренди майна, що увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

При цьому, згідно з додатком до наказу від 27.01.2016 №29 до реєстру договорів оренди майна, що увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", серед інших, увійшов договір №1069-2013 від 07.02.2013р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Приватним підприємством - фірмою "Торгбуд-Сервіс" щодо оренди будівлі пункту обігріву та площадки великотоннажних контейнерів.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Визначаючи правові, економічні та організаційні особливості утворення Товариства, цей Закон не змінює правової природи злиття як однієї з форм реорганізації юридичної особи, що врегульоване, зокрема, ст.ст. 104, 106, 107 ЦК України та передбачає перехід майна, прав та обов`язків від юридичних осіб, які реорганізуються, до правонаступників на підставі передавального акту.

Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" також закріплює, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, а також передбачає складання відповідного зведеного передавального акту на основі узагальнених даних передавальних актів, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

Формування статутного капіталу Товариства врегульовано ст. 4 цього Закону, яка передбачає внесення до статутного капіталу Товариства, зокрема, майна залізничного транспорту загального користування на підставі обліку його на балансах відповідних осіб без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

З аналізу вимог ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" вбачається наявність у Товариства обов`язку переоформити правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомого майна, внесені до його статутного капіталу, протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства.

Водночас,  цей Закон не обумовлює факт переходу від підприємств залізничного транспорту до Товариства як правонаступника усіх прав та обов`язків на відповідне нерухоме майно, фактом вчинення Товариством дій з переоформлення правовстановлюючих документів на таке майно, а також не пов`язує момент переходу зазначених прав до Товариства, з моментом реєстрації за ним таких прав.

Крім того, Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" не передбачає залишення певних прав щодо зазначеного майна (управління, розпорядження) у підприємств залізничного транспорту до їх переоформлення Товариством, а також не встановлює правових наслідків невиконання Товариством зазначеного обов`язку протягом установленого строку, зокрема у вигляді припинення прав Товариства щодо відповідного нерухомого майна чи повернення учасників правовідносин правонаступництва у попередній стан з обов`язком повернення відповідного майна підприємствам залізничного транспорту тощо.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства, є передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту.

У ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК  України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однак, стаття 334 ЦК України, у ч. 4 якої закріплено виникнення прав на нерухоме майно з дня державної реєстрації, регулює саме момент набуття права власності за договором, тоді як Товариство набуло право власності на майно залізничного транспорту з інших підстав - з підстав правонаступництва внаслідок реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту відповідно до закону, що є окремою підставою виникнення прав та обов`язків згідно зі ст. 11 цього Кодексу.

Відтак, приймаючи рішення про утворення ПАТ "Українська залізниця" шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до ПАТ "Українська залізниця" права власності на відповідне майно, передане державною до його статутного капіталу, у тому числі права самостійно виступати орендодавцем такого майна.

При цьому,  статус ПАТ "Українська залізниця" як правонаступника відповідних підприємств залізничного транспорту безпосередньо визначений Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Статутом ПАТ "Українська залізниця", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, які не передбачають можливості запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва, відстрочення набуття права власності на об`єкти нерухомого майна тощо.

Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що невчинення ПАТ "Українська залізниця" дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені при його створенні до статутного капіталу, не може бути підставою для висновку про відсутність переходу відповідних речових прав до ПАТ "Українська залізниця" від підприємств залізничного транспорту, які мають бути припиненими внаслідок такої реорганізації.

Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" не містить норми, яка встановлює конкретні правові наслідки невчинення чи несвоєчасного вчинення ПАТ "Українська залізниця" дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна.

Разом з тим, матеріалами даної справи підтверджується, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2019 будівля пункту обігріву станції Рівне, загальною площею 41,2 кв.м, за адресою: Рівненська обл. м.Рівне, вулиця Біла, будинок 18в (реєстраційний номер 1783562156101) знаходиться у власності Акціонерного товариства "Українська залізниця", форма власності - державна. Підстава виникнення права власності: зведений перелік майна, серія та номер: б/н, виданий 18.08.2015, видавник: Міністерство інфраструктури України; передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 03.08.2015.

Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції, що в даному випадку АТ "Українська залізниця", як власник, правомірно звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства-фірма "Торгбуд-Сервіс" про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи викладене, наведені Приватним підприємством-фірмою "Торгбуд-Сервіс" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Відтак, виходячи з аналізу наведених вище вимог закону, встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його звільнення.

Враховуючи викладене,  об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 332 ГПК України, підлягає поновленню виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18, що було зупинене, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.12.2019, до закінчення касаційного провадження.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі № 918/792/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя -                                                                      Ткаченко Н.Г.

Судді -                                                                                           Ткач І.В.

                                                                                                     Селіваненко В.П.

                                                                                                     Пільков К.М.

                                                                                                     Катеринчук Л.Й.

                                                                                                     Дроботова Т.Б.          

                                                                                                     Булгакова І.В.

                                                                                                     Баранець О.М.

                                                                                                     Львов Б.Ю.