Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87129078
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2286/16
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Селіваненка В.П., Львова Б.Ю., Ткача І. В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 (суддя Жєлєзна С. П.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (головуючий суддя Ярош А. І., судді Савицький Я. Ф., Колоколов С. І.) за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" про стягнення 868 369,68 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 18.08.2016 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" (далі - Відповідач, Підприємство) з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором № КЛ-12885/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 29.07.2014 (далі - Кредитний договір) у сумі 868 369,68 грн, з яких: 650 000 грн заборгованість за тілом кредиту, яка складається з поточної заборгованості в розмірі 360 000,00 грн та простроченої заборгованості в розмірі 290 000,00 грн; 13 319,68 грн - поточна заборгованість з процентів за користування кредитними коштами; 149 560,54 грн - прострочена заборгованість з процентів за користування кредитними коштами; 31 303,05 грн - пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту; 24 186, 41 грн - пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
2. Розгляд справи судами
2.1. 25.10.2016 Господарський суд Одеської області рішенням, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, позов задовольнив; стягнув з Підприємства на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 650 000,00 грн, проценти за користування кредитом в загальному розмірі 162 880,22 грн, пеню у загальному розмірі 55 489,46 грн.
2.2. 23.12.2016 Господарський суд Одеської області на виконання рішення від 25.10.2016 видав наказ.
2.3. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - Товариство) звернулося до суду першої інстанції з заявою, в якій просило замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23.12.2016 у цій справі про стягнення з Підприємства на користь Банку заборгованості за Кредитним договором, на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо".
2.4. 26.09.2018 Господарський суд Одеської області ухвалою заяву Товариства задовольнив; замінив сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу від 23.12.2016, виданого Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 25.10.2016 у цій справі, з Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо".
3. Короткий зміст заяви про заміну стягувача
3.1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - Заявник) звернувся до місцевого господарського суду з заявою, в якій просив замінити стягувача - Товариство у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23.12.2016 у цій справі про стягнення з Підприємства на користь Банку заборгованості за Договором, укладеним з Банком, на його правонаступника - ОСОБА_1 .
3.2. Заява мотивована укладенням 15.01.2019 між Товариством та ОСОБА_1 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - Договір відступлення), за яким Товариство відступило шляхом продажу Заявнику права вимоги до позичальника за Кредитним договором, Іпотечним договором від 29.07.2014, укладеним між Банком та ТОВ "Єврокрим", Договором поруки, укладеним Банком, Підприємством та ОСОБА_2 . Отже Заявник є правонаступником первісного стягувача - Банку та має зацікавленість у поверненні боргу.
4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4.1. 21.02.2019 Господарський суд Одеської області ухвалою, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
4.2. Судові рішення мотивовані тим, що в результаті укладення Договору відступлення відбулася заміна правонаступника кредитодавця - ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" на фізичну особу ОСОБА_1 , який не є юридичною особою, а отже не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями статей 514, 516, 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16.
Суд апеляційної інстанції також вказав на відсутність доказів у підтвердження обставин здійснення повної оплати Банку за Договором відступлення, тобто доказів на підтвердження належності виконання Новим кредитором своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, враховуючи, що пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що за цим договором Новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за цим договором як передбачено розділом 4 цього договору.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі та замінити стягувача - Товариство у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23.12.2016 у цій справі про стягнення з Підприємства на користь Банку заборгованості за Договором, укладеним з Банком, на його правонаступника - ОСОБА_1 .
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, учасники справи також не заперечують факту правомірності укладення цього Договору, тому помилковим є посилання суду на неможливість Скаржника бути правонаступником у цій справі з огляду на відсутність ліцензії на здійснення фінансових послуг і зазначене питання не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/16109/14.
6.2. Сторони погодили, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. У межах встановленого Судом строку відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.
8. Розгляд справи Верховним Судом
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.08.2019.
8.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 справу № 916/2286/16 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
8.3. У вказаній ухвалі Суд вказав, що враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.07.2019 у справі №905/1976/16 та вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №923/151/17 щодо застосування норм права у справах про заміну сторони виконавчого провадження на підставі договору відступлення права вимоги (факторингу особі (фізичній чи юридичній)), яка не є фінансовою установою на стадії виконавчого провадження.
Також Суд зазначив, що у справі № 923/151/17 ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.01.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та постановою Верховного Суду від 16.10.2018, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну в наказі стягувача з ПАТ "Дельта Банк" на ОСОБА_3 . Суди у цій справі дійшли такого висновку у зв`язку з тим, що з укладенням договору № 67/К від 01.12.2017 та договору № 67/К/1 від 01.12.2017 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.1/14/11-КЛТ від 12.09.2011 відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_3 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Також у постанові зазначено, що такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.
У справі № 910/16109/14 Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019, якими відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс" про заміну сторони виконавчого провадження з тих підстав, що встановлена судом апеляційної інстанції обставина відсутності у ТОВ "Маркет-Сервіс" доказів на підтвердження здійснення повної оплати банку за договором відступлення права вимоги (доказів на підтвердження належності виконання зобов`язань за договором) є самостійною достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви товариства про заміну стягувача за наказом. Також Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість ТОВ "Маркет-Сервіс" бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у вказаній справі на тій підставі, що матеріали справи не містять ліцензії товариства на здійснення фінансових послуг і зазначене питання не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
У справі № 905/1976/16 Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ілюс" про заміну сторони виконавчого провадження, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2019, якою задоволено вказану заяву та замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" його правонаступником - СГ ТОВ "Ілюс". Суд вказав на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про неможливість товариства бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні на тій підставі, що СГ ТОВ "Ілюс" не є фінансовою установою, а недійсність правочину про відступлення права вимоги не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
8.4. Ухвалою від 03.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; ухвалено здійснювати перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у письмовому провадженні.
8.5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.11.2019 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на наявність виключної правової проблеми у зв`язку з неоднаковим тлумаченням судом касаційної інстанції положень закону, якими врегульовано правовідносини, що виникають з договорів відступлення права вимоги та факторингу: щодо з`ясування правової природи зазначених правочинів, їх розмежування; застосування наслідків недотримання сторонами вимог щодо форми, змісту, суб`єктного складу цих договорів; підстав недійсності (нікчемності) зазначених договорів; вирішення питання щодо можливості заміни сторони у зобов`язанні на підставі цих правочинів, у тому числі як підстави для здійснення заміни учасника у правовідносинах процесуальних. Також Суд вказав на те, що практика касаційного суду свідчить про наявність різних підходів до таких питань як: 1) чи є правочин, якому не притаманні ознаки, на які Велика Палата Верховного Суду звернула увагу у пункті 106 постанови від 11.09.2018 зі справи № 909/968/16 (зокрема, ознака специфічного суб`єктного складу), правочином з відступлення права вимоги, а не договором факторингу, або ж відсутність окремих з цих ознак слід розглядати як порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу, що відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність? 2) чи є порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу (які за висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 зі справи № 909/968/16, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлюють його недійсність) підставою для висновку про недійсність правочину як нікчемного або можливою підставою визнання такого правочину недійсним як оспорюваного? 3) чи повинен суд виходити з презумпції правомірності правочину в процесі розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, поданої особою, яка обґрунтовує існування підстави для заміни набуттям нею права вимоги до боржника на підставі договору про відступлення права вимоги, якщо суд встановлює відсутність у цього правочину ознак, на яких наголосила Велика Палата Верховного Суду у пункті 106 постанови від 11.09.2018 зі справи № 909/968/16, зокрема щодо специфічного суб`єктного складу правочину?
8.6. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 справу повернуто на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з тих мотивів, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які на стадії виконання судового рішення при розгляді заяви про заміну стягувача правонаступником не становлять виключної правової проблеми, і можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом. При цьому Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі зазначила, що, розглядаючи заяву про заміну сторони правонаступником, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни; при цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, у тому числі - на предмет їх нікчемності. Тому, враховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюються судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
9. Встановлені судами обставини
9.1. 15.01.2019 Товариством (Кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення, відповідно до пункту 2.1 якого Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Кредитора до позичальника та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за: кредитним договором з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід`ємною частиною і договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за основним договором, надалі за текстом.
9.2. Відповідно до пункту 2.2 Договору відступлення Новий кредитор з моменту здійснення розрахунків за цим договором відповідно до розділу 4 цього договору набуває наступні права Кредитора за основними договорами та договором забезпечення: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами та договором забезпечення щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами та договором забезпечення, відшкодування за договором страхування. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права Кредитора за основними договорами та договором забезпечення переходять до Нового кредитора відповідно до цього договору в обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
9.3. Пунктом 2.3 Договору відступлення передбачено, що Новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основним договором та договором забезпечення протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набуття права вимоги за відповідним основним договором та договором забезпечення у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором та договором забезпечення. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 ЦК України, Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги за основним договором та договором забезпечення на підставі цього договору, у зв`язку із чим виконання боржниками зобов`язань за основним договором та договором забезпечення на користь Кредитора, у тому числі надходження на користь Кредитора грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за основним договором та договором забезпечення, до моменту повідомлення відповідного із боржників про відступлення прав вимоги на підставі цього договору вважається належним виконанням відповідним із боржників зобов`язань за основним договором та договором забезпечення. Новий кредитор також погоджується, що Кредитор не відповідає перед Новим кредитором, якщо одержані Новим кредитором від боржників суми за основним договором та договором забезпечення будуть меншими від сум, які очікував отримати від боржників Новий кредитор при укладенні цього договору, в тому числі меншими від сум, зазначених у додатку №1 до цього договору, або сплачених Новим кредитором Кредитору за цим договором.
9.4. Згідно з пунктом 4 Договору відступлення сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основним договором відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Кредитору грошові кошти у сумі 321 376,00 грн, без ПДВ. Ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на момент укладення цього Договору.
9.5. За текстом додатку №1 (реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються) до Договору відступлення до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за Кредитним договором з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною, позичальником за яким виступає Відповідач; розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, складає 1 410 033,93 грн, з яких прострочена заборгованість щодо повернення кредиту у розмірі - 650 000,00 грн, прострочені нараховані проценти у розмірі 558 814,95 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 150 256,75 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 50 953,23 грн.
10. Позиція Верховного Суду
10.1. Відповідно до частини першої статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
10.2. Згідно зі статтею 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
10.3. Положенням частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
10.4. Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 23.07.2019 № 905/1976/16).
10.5. В обґрунтування необхідності здійснення заміни сторони виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області у цій справі ОСОБА_1 зазначає, що набув право вимоги до боржника за Кредитним договором та договором поруки на підставі Договору відступлення.
10.6. Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
10.7. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
10.8. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
10.9. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
10.10. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
10.11. Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
10.12. Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
10.13. Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
10.14. Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
При цьому Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Разом з цим, як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
10.15. Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у цій справі.
10.16. Судами не встановлено, що Договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник, у зв`язку з чим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, Суд вважає помилковими.
10.17. З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання Скаржника (пункт 6.1) на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього Договору.
10.18. Водночас, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
10.19. Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору.
10.20. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором.
10.21. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14.
10.22. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10.23. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником.
10.24. З огляду на викладене, оскільки окремі помилкові висновки судів першої та апеляційної інстанцій не мали наслідком прийняття неправильних по суті судових рішень, оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій мають бути залишені без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Висновок щодо застосування норм права
10.25. Приймаючи постанову у цій справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74 - 79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
10.26. Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 923/151/17, в якій суд касаційної інстанції, з посиланням на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, визнав правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача, подану фізичною особою, яка не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, оскільки з укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями законодавства.
11. Судові витрати
11.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді О. М. Баранець
І. В. Булгакова
Т. Б. Дроботова
Б. Ю. Львов
В. П. Селіваненко
І. В. Ткач
Н. Г. Ткаченко
_03_03.png)