ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/85420860

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/575/18

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Ткача І.В., Селіваненка В.П., Дроботової Т.Б., Булгакової І.В., Баранця О.М., Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представника АТ "Укртрансгаз" - Печерного С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019

та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018

у справі № 902/575/18

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про визнання договору укладеним,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 АТ "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі - відповідач) про визнання укладеним договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000376 (далі - договір) у редакції позивача, викладеній у позовній заяві, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2497.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі №902/575/18 (суддя Банасько О.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", посилання на яку містить запропонована позивачем редакція пункту 9.3 договору, визнана такою, що втратила чинність відповідно до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, які втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951.

За висновком суду, оскільки пункт 9.3 типового договору містить посилання на порядок, встановлений нечинним нормативно-правовим актом, то правові підстави для задоволення вимог позивача та визнання укладеним договору на умовах, запропонованих останнім, відсутні, а в іншій частині договору спору між сторонами не має.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 902/575/18 (колегія суддів: Маціщук А.В. - головуючий, Гудак А.В., Петухов М.Г.) рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі № 902/575/18 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого господарського суду, відхилив доводи позивача про неправомірність повної відмови в позові, оскільки суд не був позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги шляхом визнання договору укладеним без положень, які передбачали застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20. За висновками апеляційного суду, між сторонами фактично існує спір щодо однієї умови договору, а саме, умов п.9.3, щодо решти умов договору спір між сторонами відсутній.

У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі № 902/575/18 і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "Укртрансгаз" посилається на те, що внаслідок порушення норм процесуального права, передбачених ст. ст. 7, 73, 86, 91, 236 ГПК України, судами попередніх інстанцій було неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, за твердженням позивача, суди попередніх інстанцій не врахували того, що укладення договору про транспортування природного газу, в редакції типового договору транспортування природного газу, для учасників ринку природного газу є обов`язковим у силу закону, а тому відмова судів у задоволенні позову про укладення такого договору є неправомірною.

Водночас, АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі наголошує, що відмовивши у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій фактично визнали договір укладеним на умовах, запропонованих відповідачем у протоколі розбіжностей, однак така редакція договору змінює істотні умови та зміст типового договору, що суперечить положенням п 3 ч.4 ст. 179 ГК України.

Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 27.05.2019 для розгляду касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" у справі № 902/575/18 визначено суддю-доповідача: Губенко Н.М. та склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 902/575/18 касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №902/575/18 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 902/575/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 902/575/18; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" просить рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 902/575/18 залишити без змін, а касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм процесуального права та у відповідності до норм матеріального права.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 справу № 902/575/18 за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України у зв`язку з тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 924/853/18, від 25.06.2019 у справі № 922/2528/18, від 25.06.2019 у справі № 909/774/18, від 02.07.2019 у справі № 904/4073/18, від 02.07.2019 у справі №918/591/18.

У вказаних постановах Верховного Суду у справах № 924/853/18, №922/2528/18, №909/774/18, № 904/4073/18, № 918/591/18 Касаційний господарський суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" у повному обсязі з огляду на те, що умови договору, зокрема пункту 9.3. поданого позивачем проекту, не можуть регулюватися нечинною постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

На думку колегії суддів, встановивши обставини невідповідності умов пункту 9.3 Типового договору транспортування природного газу, а відтак і запропонованої позивачем редакції цього пункту вимогам чинного законодавства України, суди попередніх інстанцій повинні надати належну правову оцінку редакції пункту 9.3 договору, запропоновану відповідачем у протоколі розбіжностей, та розглянути питання щодо часткового задоволення позову шляхом визнання договору укладеним з викладенням спірного пункту договору в такій редакції, або, у разі невідповідності цього пункту й у редакції відповідача, - шляхом конкретизації умов відповідного пункту договору з виключенням з нього посилання на нечинний нормативно-правовий акт відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" у справі №902/575/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- доповідач, головуючий, Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков K.M., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.08.2019.

У зв`язку з відпусткою суддів Пількова К.М., Баранця О.М. та перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" у справі №902/575/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - доповідач, головуючий, Ткач І.В., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Львов Б.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 902/575/18 касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі № 902/575/18 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; розгляд справи за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" призначено на 11.10.2019 о 10 год. 30 хв.

Згідно витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.10.2019 у зв`язку із виходом з лікарняного судді Селіваненка В.П. та виходом із відпустки судді Баранця О.М. для розгляду касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" у справі №902/575/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- доповідач, головуючий, Ткач І.В., Селіваненко В.П., Пільков К.М., Катеринчук Л.Й., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю.

Згідно витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.10.2019 у зв`язку із відпусткою суддів Катеринчук Л.Й. та Пількова К.М. для розгляду касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" у справі № 902/575/18 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - доповідач, головуючий, Ткач І.В., Селіваненко В.П., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача - АТ "Укртрансгаз", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами щодо транспортування природного газу врегульовані договором про транспортування природного газу, який, за твердженням представника АТ "Укртрансгаз" в судовому засіданні Касаційного господарського суду, не відповідає Типовій формі договору.

Як вбачається із матеріалів справи, у серпні 2018 Акціонерним товариством "Укртрансгаз" надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" договір транспортування природного газу № 1807000376/04Аvi11588-18 від 01.08.2018 у двох примірниках, один із яких підписаний Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та на адресу позивача 20.08.2018 надійшов лист від відповідача вих. № Vi007.1-Сл-5489-0818 від 15.08.2018, разом з підписаним Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" Договором та протоколом розбіжностей до нього від 10.08.2018.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, оператор (позивач) пункт 9.3. Договору транспортування природного газу виклав у такій редакції: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газотранспортної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій на компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

Водночас, як встановлено судами, відповідно до протоколу розбіжностей до Договору, замовник (відповідач) пункт 9.3. Договору транспортування природного газу виклав у такій редакції: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газотранспортної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

Не погоджуючись із запропонованою відповідачем редакцією пункту 9.3 Договору, викладеною ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у протоколі розбіжностей, АТ "Укртрансгаз" звернулось з даним позовом до суду.

Предметом позову у даній справі є вимога АТ "Укртрансгаз" про визнання укладеним Договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000376 у редакції, викладеній у позовній заяві, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що редакція пункту 9.3 договору, викладена ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у протоколі розбіжностей, не відповідає Типовій формі договору, затвердженій постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, змінює його істотні умови в частині строків та процедури здійснення оплати небалансів, допущених оператором газорозподільної системи, що суперечить абз. 4 ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України. Вказане питання повинно бути врегульовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, а не постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

В якості правових підстав позову АТ "Укртрансгаз" посилається на Закон України "Про ринок природного газу", Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497 "Про затвердження типового договору транспортування природного газу", ст.ст. 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. ст. 6, 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1 - 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Взаємовідносини, які виникають в процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу".

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Порядок укладення господарського договору врегульовано ст. 181 Господарського кодексу України , за змістом якої, у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 взаємовідносини між оператором ГТС (оператором газотранспортної системи) та оператором ГРМ (оператором газорозподільної системи), пов`язані з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з ГТС до ГРМ, регулюються укладеним між ними договором на транспортування природного газу, який укладається за формою Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497, технічною угодою (за необхідності) та відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", затверджено Типову форму спірного договору, п. 9.3. якого було викладено в редакції позивача, а саме: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводилася у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.»

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

На думку позивача, пункт 9.3 договору має бути викладено та підписано в редакції АТ "Укртрансгаз", який повністю узгоджується з типовою формою договору.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, запропонована позивачем редакція спірного абзацу другого пункту 9.3 договору від 01.08.2018 передбачала проведення оператором газорозподільної системи (відповідачем) оплати вартості щодобових небалансів за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, тобто встановлювала обов`язок відповідача здійснювати оплату небалансів у строки та за процедурою, передбачені нормативним актом, який на момент виникнення спірних правовідносин втратив свою чинність та не підлягав застосуванню.

Однак, відповідно до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2017 № 951, постанова КМУ від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" визнана такою, що втратила чинність (постанова від 08.11.2017 № 951 набрала чинності з 01.01.2018).

Отже, з 01.01.2018 Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, втратив чинність.

Нормативно-правовий документ після втрати ним чинності перестає бути джерелом права, а його норми втрачають обов`язкову силу і не підлягають подальшому застосуванню.

Відтак, оскільки запропонована позивачем редакція пункту 9.3 договору містить посилання на порядок, встановлений нечинною постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог АТ "Укртрансгаз" та визнання укладеним договору на умовах, запропонованих останнім.

Аргументи АТ "Укртрансгаз" щодо неправомірної відмови судів у задоволенні позову про укладення договору в редакції типового договору транспортування природного газу, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції у даній справі з огляду на викладене вище.

При цьому посилання заявника касаційної скарги на те, що відмовивши у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій фактично визнали договір укладеним на умовах, запропонованих відповідачем у протоколі розбіжностей, та застосували положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, відхиляються Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, оскільки не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, суперечать висновкам місцевого та апеляційного судів.

Доводи позивача про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і обґрунтовано відхилені як безпідставні.

Відповідно до ст.181 ГК України, сторона яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, повинна передати такі розбіжності до суду.

Отже, предметом судового спору в такому випадку можуть бути саме розбіжності у договорі, а не сам договір.

Окрім п. 9.3. Договору, в іншій частині запропонованого позивачем проекту договору, між сторонами відсутній юридичний спір, що в свою чергу, згідно ч. 2 ст.124 Конституції України та ст.4 ГПК України виключає необхідність задоволення даного позову в частинні, яка не оспорюється.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав і для часткового задоволення позовних вимог шляхом вказівки на умови договору, які не є спірними, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується самими сторонами, спір у даній справі стосується саме п.9.3. Договору, а не договору в цілому.

Разом з тим, суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.12.2018 р. № 1598 "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу" внесено зміни до Типового договору транспортування природного газу, якою викладено п. 9.3. Типового договору транспортування природного газу в іншій редакції, яка є відмінною від редакцій наведених сторонами.

Зокрема, абзац 2 пункту 9.3 розділу IX Типового договору транспортування природного газу викладено в такій редакції: "Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

На час розгляду справи вказана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.12.2018 р. № 1598 не набрала чинності, а тому не підлягала застосуванню судом при прийнятті рішення у даній справі.

Разом із тим, надалі сторони не позбавлені можливості врегулювати свої правовідносини щодо транспортування природного газу відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу" від 04.12.2018 № 1598.

Відтак, виходячи з аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин справи, Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених судових рішеннях Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 924/853/18, від 25.06.2019 у справі № 922/2528/18, від 25.06.2019 у справі № 909/774/18, від 02.07.2019 у справі № 904/4073/18, від 02.07.2019 у справі № 918/591/18.

Доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі № 902/575/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального права та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі №902/575/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Ткач І.В.

Селіваненко В.П.

Дроботова Т.Б.

Булгакова І.В.

Баранець О.М.

Львов Б.Ю.

Постанова ОП КГС ВС від 11 жовтня 2019 року у справі № 902/575/18