Постанова ОП КГС ВС від 05 липня 2019 року у справі № 916/1684/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/82829579

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Львова Б.Ю. головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача Міністерства оборони України (далі Міністерство) Дідуха С.П., Тужикова М.А.,

відповідача фізичної особи підприємця Котова Сергія Миколайовича (далі ФОП Котов С.М.) Вербицького Я.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" (далі Концерн) Байди О.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2018 (суддя Малярчук І.А.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 [колегія суддів: Мишкіна М.А. (головуючий), судді Будішевська Л.О., Таран С.В.]

зі справи № 916/1684/18

за позовом Міністерства

до ФОП Котова С.М.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Концерн,

про зобов`язання відповідача та будь-яких інших осіб усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Міністерство звернулось до господарського суду Одеської області з позовами до ФОП Котова С.М. , у яких просило зобов`язати ФОП Котова С.М. та будь-яких третіх осіб усунути перешкоди в користуванні Міністерством торговельним місцем шляхом звільнення:

торговельного місця № 4973 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі Ринок) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20;

торговельного місця № 4965 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території Ринку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2018 справи за цими позовами об`єднано в одне провадження.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дію договорів від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463 про надання відповідачу права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території Ринку припинено за ініціативою Міністерства на підставі пунктів 7.3 цих договорів, про що відповідач був неодноразово повідомлений, однак не звільнив торговельні місця № 4973 і № 4965 та разом з третіми особами створює позивачу перешкоди в користуванні ними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. У прийнятті рішень зі справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що одностороння відмова від договору не допускається, а пункти 7.3 договорів від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463, якими сторони визначили можливість їх припинення, не містять умов, які надавали б будь-якій зі сторін право на односторонню відмову від цих договорів. Доказів розірвання зазначених договорів у передбаченому чинним законодавством порядку матеріали справи не містять. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що одностороння відмова від договорів з боку Міністерства суперечить положенням статей 782, 783 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки така відмова від договорів не обумовлена будь-якими підставами, встановленими законодавством. Суд апеляційної інстанції наголосив, що з аналізу статті 651 ЦК України та статті 188 Господарського кодексу України (далі ГК України) вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених ЦК України та ГК України, у тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував взяті на себе зобов`язання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Міністерство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права (неправильне тлумачення частини першої статті 188 ГК України і частини першої статті 651 ЦК України), просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти зі справи скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. Вимоги касаційної скарги Міністерство обґрунтовує тим, що можливість відмови від договору в односторонньому порядку передбачена положеннями статті 188 ГК України, приписами статей 525, 651 ЦК України та пунктами 7.3 договорів від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Котов С.М., посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили дійсні обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, просить залишити оскаржувані рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

4.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. (головуючий), Мачульського Г.М., Кушніра І.В., справу № 916/1684/18 з касаційною скаргою Міністерства передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 зі справи № 916/849/17, правовідносини в якій є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається, викладено правовий висновок про те, що з аналізу статті 651 ЦК України та статті 188 ГК України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених ЦК України та ГК України, у тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував взяті на себе зобов`язання.

4.2. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 справу № 910/1684/18 прийнято до розгляду.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Міністерством, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області і Ринком укладено договір від 21.02.2000 № 181/9-83р, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого Міністерство надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га, вартість понесених витрат з його обладнання становить 264 661 грн.), що розташована на території військового містечка № 7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , та передало зазначену земельну ділянку Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає названу земельну ділянку площею 4,33 га для передачі у встановленому законодавством порядку в постійне користування ринку.

Відповідно до пункту 5.1 зазначеного договору Міністерство має право протягом 99 (дев`яноста дев`яти) років з дня підписання цього договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 (п`ятдесятьма) місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території Ринку по вулиці Рожевій, та розташованих на цих місцях названих контейнерів, а Ринок визнає таке право та зобов`язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.

5.2. Міністерство, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області та Ринком 25.04.2000 підписали акт прийому-передачі земельної ділянки (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком), розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги.

5.3. Міністерством і Концерном укладено договір доручення № 1 від 14.06.2016, за умовами пункту 1.1 якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов`язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов`язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість 50 місць) на території Ринку по вул. Рожевій, з отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору доручення цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019. Договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.

5.4. Міністерством, від імені якого діє Концерн (сторона-1) на підставі договору доручення від 14.06.2016, та ФОП Котовим С.М. (сторона-2) укладено договори від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів (далі Договір № ВКС-1420 і № ВКС-1463), згідно з пунктами 1.1 яких сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцями для встановлення 20-футових торгових контейнерів (далі Майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги з розміщення Майна згідно з умовами цих Договорів.

Змісти Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 є ідентичними і відрізняються лише номерами торговельних місць. Так, за Договором № ВКС-1420 для встановлення Майна виділено відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, територія Ринку, вул. Рожева, торговельне місце № 4973, а за Договором № ВКС-1463 торговельне місце № 4965 за тією ж адресою.

Згідно з пунктами 2.4.2, 2.4.5, 3.1, 3.2, 3.3. Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 сторона-2 зобов`язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення Майна та інші платежі, передбачені умовами Договорів, вчасно і в повному обсязі. Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в пунктах 3.1 Договорів, направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі неповернення оформленого акта виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі. Сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, зазначеної в пунктах 3.2 цих Договорів, на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку вона повинна сплатити стороні-1, збільшується на 1 % (один відсоток). Сторона-2 зобов`язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт. Загальна вартість наданих послуг з розміщення 1 (одного) 20-футового контейнера на виділеній території за цими Договорами на місяць складає, з урахуванням ПДВ, 2 680 грн. Вартість послуг за Договорами може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру плати оформлюється додатковою угодою сторін.

Пунктами 7.1 Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 передбачено, що Договори діють до 31.05.2019 включно.

5.5. За умовами пунктів 7.2 Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості з оплати більше ніж 2 місяці.

5.6. У пунктах 7.3 Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється у випадках:

закінчення терміну, на який він був укладений;

за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

5.7. Міністерством і Концерном 06.03.2018 укладена додаткова угода № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, що становить 16 925,40 грн. (з ПДВ) на місяць, та внесено інші зміни.

5.8. 29.03.2018 філія «Одеське управління військової торгівлі» (далі Філія) Концерну надіслала ФОП Котову С.М. листи за вих. № 406/45 і вих. № 406/39, якими повідомила про укладення 06.03.2018 Міністерством і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн. та просила протягом 15 днів після отримання повідомлень з`явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельними місяцями № 4973 і № 4965. У листі також зазначено, що в разі нез`явлення до Філії у зазначений термін дію укладених з Котовим С.М. договорів буде припинено відповідно до пункту 7.3 Договорів.

Листи не були отримані відповідачем та повернулись на адресу Філії.

5.9. 04.06.2018 Філія надіслала ОСОБА_1 листи № 747/34 і № 747/35, в яких повідомила відповідача про припинення дії Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктами 7.3 цих Договорів. Крім того, в листах зазначено, що за наявності у ФОП Котова С.М. бажання надалі користуватися торговельними місцями та за умови, що ці місця будуть вільні, останній може звернутися до Філії у термін до 06.08.2018 із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість користування торговельним місцем становитиме 16 925,40грн. (з ПДВ) на місяць.

Позивачем надані описи вкладення на адресу відповідача про відправлення листів із повідомленнями і проектами договорів у новій редакції [т. 1, а.с. 38 (зворот), т. 2, а.с. 39 (зворот)]. Доказів отримання відповідачем листів матеріали справи не містять.

5.10. Крім того, у газеті «Одеські вісті» від 09.06.2018, випуск № 44 (5068), розміщено оголошення такого змісту: за ініціативою Міністерства з 06.08.2018 припиняється дія договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території Ринку по вул. Рожевій, а саме: припиняється дія Договорів № ВКС-1463 і № ВКС- 1420, укладених Міністерством та ФОП Котовим С.М. на користування торговельними місцями № 4973 та № 4965, на підставі повідомлень від 04.06.2018.

5.11. На виконання розпорядження начальника Філії від 06.08.2018 № 10 та з метою встановлення фактичного використання торговельних місць № 4973 та № 4965, які знаходяться на території Ринку по вул. Рожевій, комісією складені відповідні акти б/н від 07.08.2018, у яких зафіксовано, що станом на 07.08.2018 на торговельному місці № 4973 діяльність не здійснюється, розміщено два 20-футових контейнера, які зачинені; торговельне місце № 4965 фактично використовується ОСОБА_2 (з його слів на підставі договору оренди).

5.12. Посилаючись на те, що Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 припинили свою дію за ініціативою Міністерства відповідно до пунктів 7.3 цих Договорів, а відповідач відмовляється звільнити торговельні місця № 4973 та № 4965, чим створює перешкоди позивачу в користуванні ними, Міністерство звернулося з позовом у цій справі.

6. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.1.2. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

6.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.2.1. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.2.2. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.2.3. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

6.2.4. Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

6.2.5. Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за своєю правовою природою укладені між сторонами Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 є договорами найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень послідовно укладених трьохстороннього договору від 21.02.2000 № 181/9-83р, договору доручення від 14.06.2016 № 1, якими опосередковано набуття позивачем майнового права користування асфальтованим майданчиком із розміщеними на ньому 50 торговельними місцями, та Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420, за умовами яких ФОП Котов С.М. набув право платного користування місцями для встановлення контейнерів.

6.2.6. Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.2.7. Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

6.2.8. Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

6.2.9. Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

6.2.10. З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

6.2.11. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що пунктами 7.3 укладених Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420 сторони визначили випадки припинення дії цих договорів: закінчення терміну, на який їх укладено, та за ініціативою однієї із сторін (сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці).

Водночас зазначений пункт 7.3 Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420 не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який він був укладений), ані посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України.

У свою чергу, ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Із встановлених судами обставин вбачається, що ФОП Котов С.М. у відповідь на ініціативу Міністерства щодо припинення дії договорів згоди на це не надавав, а Міністерство з приводу розірвання згаданих договорів (припинення ними дії) у визначеному законом порядку до суду не зверталося.

6.2.12. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду справи не були припиненими в зв`язку з їх розірванням в односторонньому порядку за ініціативою Міністерства відповідно до пунктів 7.3 цих Договорів.

6.2.13. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено і в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 зі справи № 6-92цс15.

6.2.14. Оскільки Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не були припиненими у зв`язку з їх розірванням в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства, тобто згідно з пунктами 7.1 цих Договорів останні були чинними до 31.05.2019 включно, і між сторонами існували договірні правовідносини, то це виключало можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод у здійсненні Міністерством права користування згаданими торговельними місцями.

6.2.15. При цьому Міністерство в позовних заявах просить суд зобов`язати відповідача та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди в користуванні торговельними місцями шляхом їх звільнення від розміщених на них 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу).

З цього приводу суди попередніх інстанцій також правильно зазначили, що така позовна вимога поширена на осіб, яких не визначено, не конкретизовано та яких не зазначено позивачем як відповідачів за його позовом, що не відповідає положенням чинного ГПК України, а тому позов у цій частині не є належним та ефективним способом захисту прав Міністерства.

6.2.16. Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав відступати від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 зі справи № 916/849/17, на який посилалась колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 13.06.2019, передаючи справу № 916/1684/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, у справі № 916/849/17 за позовом Концерну до фізичної особи-підприємця Ха Тхі Фионг предметом позову є визнання договору розірваним (припиненим) і висновок про відсутність підстав для задоволення такого позову зроблений у зв`язку з тим, що Концерн не є належним позивачем у даному випадку, оскільки не наділений правом звернення до суду із самостійним позовом, діючи виключно як представник Міністерства; при цьому обраний спосіб захисту не є належним у розумінні статей 13, 16, 20 ЦК України, оскільки Концерном фактично порушується питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду. Тобто у справі № 916/849/17 у порівнянні зі справою, що переглядається, інші суб`єктний склад учасників справи і предмет позову, що обумовило й наявність інших правових підстав для відмови в задоволенні позову.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Міністерство не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих зі справи судових рішень.

7.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Міністерства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

8. Судові витрати

Понесені Міністерством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Міністерство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 зі справи № 916/1684/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Б. Львов

Судді О. Баранець

І. Булгакова

Т. Дроботова

Л. Катеринчук

К. Пільков

В. Селіваненко

І. Ткач

Н. Ткаченко