Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/80036356
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 908/1141/15-г
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Баранця О.М., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В. та Ткаченко Н.Г.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Запорізького обласного відділення (філії) (далі - Комітет)
на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 (головуючий Дучал Н.М., судді: Зубченко І.В. і Мартюхіна Н.О.)
у справі № 908/1141/15-г
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський прибережний альянс" (далі - ТОВ "Кримський прибережний альянс")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш" (далі- ТОВ "ВКП "Інтермаш")
про визнання права власності.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Кримський прибережний альянс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "ВКП "Інтермаш" про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - літ. Ю, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 17-а.
Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ "Кримський прибережний альянс" є власником спірного нерухомого майна в результаті його створення, проте ТОВ "ВКП "Інтермаш", яке є орендарем цього майна на підставі договору оренди від 12.05.2014 № 12/05/14, не визнає його право власності та вимагає надати правовстановлюючі документи на зазначене майно, а в іншому випадку заявляє про включення спірного об'єкту до ліквідаційної маси ТОВ "КП "Інтермаш", яке перебуває у процедурі банкрутства.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 позовні вимоги задоволено. Визнано за ТОВ "Кримський прибережний альянс" право власності на об'єкт нерухомого майна - літ. Ю, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 17-а.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: згідно з виготовленим ТОВ "БТІ" на замовлення ТОВ "Кримський прибережний альянс" технічним паспортом об'єкти нерухомості по вул. Луначарського, 17-а в м. Запоріжжі, об'єкт літ. Ю площею 143,2 м2 значиться самочинним будівництвом; створенням зазначеного нерухомого майна ТОВ "Кримський прибережний альянс" не порушено права інших осіб, тому суд на підставі положень частини п'ятої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ТОВ "Кримський прибережний альянс" права власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комітет як особа, яка не була учасником справи, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилався на те, що: оскаржуваним рішенням порушено права Комітету, оскільки спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці державної форми власності, яка перебуває у користуванні Запорізького обласного відділення (філії), проте спір розглянуто без участі власника земельної ділянки, на якій самочинно збудоване спірне нерухоме майно; про існування оскаржуваного рішення суду Комітет дізнався лише у серпні 2018 року з листа Запорізького обласного відділення (філії) від 01.08.2018 № 157, яким його було повідомлено про результати досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 08.12.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080040004968 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 та частиною четвертою статті 197-1 Кримінального кодексу України, у межах якого працівниками Відділення (філії) надані свідчення.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, апеляційну скаргу Комітету повернуто скаржнику.
Ухвала апеляційного суду обґрунтована тим, що Комітет звернувся з апеляційною скаргою до суду більш ніж через три роки після складання повного тексту оскаржуваного рішення та не довів, у розумінні висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, що рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/1141/15-г вирішено питання про його права, інтереси та/або обов'язки. При цьому без доведення зазначених обставин у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для з'ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після спливу річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, що узгоджується з положеннями частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Комітет звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до апеляційного суду для розгляду із стадії відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваною ухвалою обмежено право Комітету на апеляційне скарження, оскільки саме після прийняття його апеляційної скарги, суд повинен був з'ясувати чи вирішено питання про права та/або обов'язки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.
Від ТОВ "Кримський прибережний альянс" та ТОВ "ВКП "Інтермаш" відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2019 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснова Є.В.(головуючий), Мачульського Г.М., Кушніра І.В. справу № 908/1141/15-г передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1141/15-г між суддями від 14.01.2019 визначено такий склад колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакова І.В. (головуючий), Баранець О.М., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Селіваненко В.П., Ткач І.В., Ткаченко Н.Г.
Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали встановлено, що відповідно до статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховним Судом наголошено, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Згідно з частиною першою статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Апеляційним судом встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/1141/15-г складений 05.03.2015.
Апеляційна скарга Комітетом подана 22.08.2018, про що свідчить відбиток поштового штемпеля підприємства зв'язку на конверті, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, заявник апеляційної скарги вважає, що має право на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/1141/15-г, однак належним чином не обґрунтовує та документально не доводить наявність у нього такого права. Зокрема, з наведених апелянтом обставин та матеріалів доданих до апеляційної скарги не вбачається, як саме оскаржуване рішення, в якому вирішувалося питання щодо права власності на об'єкт нерухомого майна - літ.Ю за адресою: м.Запоріжжя, вул. Луначарського, 17-а, стосується прав та інтересів Комітету з приводу земельної ділянки за зазначеною адресою, оскільки у державному акті, виданому Запорізькою міською радою народних депутатів Запорожскому обласному совету "Трудовые резервы", копія якого додана до апеляційної скарги, взагалі не зазначено ані адреси земельної ділянки, ані її державного статусу. Також не надані докази правонаступництва між Комітетом та Запорожским обласным советом "Трудовые резервы".
Також апеляційним судом встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/1141/15-г не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки Комітету.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що Комітет, звернувшись з апеляційною скаргою до суду більш ніж через три роки після складання повного тексту рішення, не довів, у розумінні висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, що рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/1141/15-г вирішені питання про права, інтереси та/або обов'язки Комітету.
При цьому без доведення зазначених обставин у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для з'ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після спливу річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, що узгоджується з положеннями частини другої статті 261 ГПК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комітету на рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідно до статті 16 ЦК України, статті 4 ГПК України Комітет не позбавлений права звернення до суду з окремим позовом за ефективним захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.
Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати зазначає, що підставою для передачі даної справи на розгляд об'єднаної палати було те, що колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати, оскільки, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі можливе лише після прийняття апеляційної скарги до провадження.
Водночас Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, а саме у постановах від 03.05.2018 у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012, від 30.07.2018 у справі № 5023/4200/11 та від 08.10.2018 у справі № 1/30-28/19, оскільки вказані судові справи та дана справа мають різні за своїм характером і правовим регулюванням правовідносини, тобто справи вирішені згідно з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а тому не свідчать про неоднакове застосування Касаційним господарським судом одних і тих самих норм процесуального права.
Однак Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати зазначає, що апеляційним судом у постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано, що згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Таким чином, згідно із статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування.
За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15.12.2017, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК України з 15.12.2017, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Тобто у даному випадку на Комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Частиною другої статті 309 ГПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду з інших підстав, а саме з підстав зазначених у даній постанові.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін прийняту у даній справі ухвалу суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Запорізького обласного відділення (філії) залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у справі № 908/1141/15-г - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Булгакова
Судді О. Баранець
Т. Дроботова
Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
В. Селіваненко
Н. Ткаченко
І. Ткач
_03_03.png)