https://reyestr.court.gov.ua/Review/79805585
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 915/1344/17
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біозар" (далі - Товариство)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018
(головуючий суддя - Таран С.В., судді Поліщук Л.В. і Величко Т.А.)
за позовом Товариства
до Вознесенської міської ради Миколаївської області (далі - Рада)
про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
- Позов було подано до господарського суду Миколаївської області про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 146,7 кв.м, розташований по вул. Київській, 113 у м. Вознесенську Миколаївської області (далі - Об'єкт або спірне майно).
- Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, маючи на праві власності Об'єкт як правонаступник Вознесенської районної міжколгоспної біолабораторієї (далі - Райбіолабораторія), якою, у свою чергу, Об'єкт набуто за договором купівлі-продажу, укладеним з Вознесенською житлово-експлуатаційною конторою, звернувся до департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області. Проте державним реєстратором названого департаменту прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень з тієї підстави, що за заявою Управління комунальної власності Ради внесено до Державного реєстру прав та їх обтяжень запис про взяття 15.05.2017 Об'єкта на облік як безхазяйного майна, що, на думку позивача, свідчать про невизнання відповідачем права власності Товариства на Об'єкт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
- Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.05.2018 (суддя Коваль Ю.М.): позов задоволено; визнано за Товариством право власності на домоволодіння, розташоване по вул. Київській, 113, м. Вознесенськ Миколаївської області; з Ради стягнуто на користь Товариства суму судового збору.
- Рішення мотивоване тим, що тривалий строк відкритого володіння Об'єктом (47 років) юридичними особами, правонаступником яких є Товариство, та цим останнім свідчить про право власності Товариства на Об'єкт.
- Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018: задоволено апеляційну скаргу Ради; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено; з Товариства стягнуто на користь Ради відповідну суму судових витрат.
- Постанову мотивовано тим, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва (на недобудоване нерухоме майно) у судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативно-правовими актами не передбачено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
- У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про ухвалення оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального і матеріального права, просить згадану постанову скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 05.05.2018.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
- Товариство звернулося до суду як власник за захистом свого вже виниклого права, а не для встановлення останнього.
- Будівельні матеріали, які використовувалися для створення нерухомого майна, вже втратили свій статус відокремлених об'єктів та виник новий об'єкт цивільних прав - об'єкт незавершеного будівництва, який є нерухомістю.
- Угода купівлі-продажу Об'єкту є дійсною; до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми чинного на час укладення такої угоди Цивільного кодексу УРСР.
- Земельна ділянка, яка передавалася для будівництва, перейшла у користування власника Об'єкта у відповідності до законодавства УРСР.
- Рішення місцевого господарського суду по суті є правильним, спрямованим на забезпечення виникнення завдань судочинства, ухвалене з правильним застосуванням законодавства та норм міжнародних договорів.
- Апеляційний господарський суд не мав законних підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою після її повернення.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
- У відзиві на касаційну скаргу Рада заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про всебічне дослідження апеляційним господарським судом матеріалів справи, правильне встановлення ним того, що Товариством не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказу на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно, так само як і доказів на підтвердження того, що таке право було набуте скаржником раніше на законних підставах. Рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
- Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2018 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є.В. (головуючий), Мачульський Г.М., Кушнір І.В. справу № 915/1344/17 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегій суддів іншої палати.
- Так, у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/1305/15-г [колегія суддів у складі: Білоус В.В. (головуючий), Жуков С.В. і Ткаченко Н.Г.] за аналогічних предмета та підстав позову Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги, дійшов таких висновків.
Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядається спір про право, а саме визнання за позивачем права на спірну будівлю, що не звільняє позивача від введення в експлуатацію спірного об'єкту та отримання правовстановлюючих документів на спірний об'єкт будівництва в установленому законом порядку.
Отже, оцінивши та дослідивши наявні у матеріалах справи договори про відступлення права вимоги та передачу майнових прав, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло майнове право вимоги на об'єкт незавершеного будівництва.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
- Судом першої інстанції з'ясовано й зазначено, зокрема, що:
- Товариство звернулося до департаменту з надання адміністративних послуг Ради із заявою про державну реєстрацію права власності на Об'єкт. Державним реєстратором названого департаменту прийнято рішення від 31.07.2017 № 36394462 про відмову в такій державній реєстрації у зв'язку з внесенням за заявою Управління комунальної власності Ради запису до Державного реєстру прав та їх обтяжень про взяття 15.05.2017 Об'єкта на облік як безхазяйного нерухомого майна; це, на думку Товариства, свідчать про невизнання Радою права власності Товариства на Об'єкт;
- Об'єкт набув статусу завершеного будівництва принаймні, з 07.02.1978 та відкрито використовувався й використовується дотепер за призначенням як біолабораторія попередниками Товариства й ним самим, і за період з часу завершення будівництва та до внесення згаданих відомостей до Державного реєстру прав та їх обтяжень Рада не мала претензій щодо незаконності володіння та введення в експлуатацію спірного майна;
- судом визнається доведеним укладення між Вознесенською ЖЕК і Райбіолабораторією договору від 02.11.1971 купівлі-продажу спірного майна;
- тривалий строк відкритого володіння спірним майном (47 років) юридичними особами, правонаступником яких є Товариство, та цим останнім свідчать про право власності на нього Товариства.
- Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано й зазначено, зокрема, що:
- рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.02.2017 у справі №915/1347/16 (далі - Рішення №915/1347/16) за позовом Товариства до Ради про визнання права власності на нежитловий об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 113, у задоволенні позовних вимог відмовлено, і це рішення набрало законної сили 18.02.2017;
- Товариством не подано жодного належного у розумінні статті 76 ГПК України доказу на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно або на підтвердження того, що таке право було ним набуте раніше на законних підставах. Не було цього доведено Товариством і у справі № 915/1347/16, у зв'язку з чим у позові в згаданій справі (про визнання права власності на Об'єкт) було відмовлено;
- Радою не приймалися рішення про надання Товариству земельної ділянки у власність або в користування для цілей будівництва ті обслуговування спірного майна;
- посилання Товариства на згаданий договір купівлі-продажу, укладений у 1971 році, є необґрунтованим, оскільки Товариством не подано суду оригінала такого договору або належним чином завіреної його копії;
- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог: Товариство просило визнати право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а суд визнав право власності на спірне майно як на закінчений будівництвом об'єкт з підстав, вже відхилених судом у прийнятті Рішення №915/1347/16.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
- Цивільний кодекс України:
стаття 182:
- право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша);
- державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частина друга);
- відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду (частина третя);
частина перша статті 328:
- право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів;
стаття 331:
- право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга);
- до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна; абзац перший частини третьої);
стаття 392:
- власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційної інстанції
- Суд апеляційної інстанції, встановивши, на відміну від місцевого господарського суду, відсутність доказів виникнення у Товариства (позивача) права власності на спірне майно, дійшов висновку й про відсутність підстав для задоволення позову, заявленого про визнання права власності на відповідне майно як на об'єкт незавершеного будівництва.
- Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, як вже зазначалося, неподання позивачем (Товариством) доказів виникнення та наявності у нього (Товариства) набуття права власності на спірне майно, в тому числі й договору купівлі-продажу, датованого 1971 роком. Тим же судом також правильно вказано, що баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку і не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
- У зв'язку з цим апеляційний господарський суд обґрунтовано послався на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 19.09.2011 зі справи №3-82гс11 та від 27.05.2015 зі справи №6-159цс15, згідно з якими визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва (недобудоване рухоме майно) у судовому порядку нормами Цивільного кодексу України або іншими нормативними актами не передбачено. Касаційний господарський суд, зі свого боку, не вбачає підстав для відступу від цього висновку.
- Порушень з боку апеляційного господарського суду щодо відкриття апеляційного провадження не вбачається, оскільки залишення апеляційної скарги без руху і повернення її без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з такою скаргою в установленому законом порядку.
- Водночас суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому аргументи касаційної скарги, пов'язані із встановленням фактичних обставин та оцінкою доказів у справі, не є прийнятними. Невиконання позивачем (скаржником) свого процесуального обов'язку щодо доведення в суді апеляційної інстанції тих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог (частини перша і третя статті 74 ГПК України), не може бути надолужене в касаційній інстанції в силу наведеного положення частини другої статті 300 названого Кодексу.
- Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються із встановленими апеляційним господарським судом обставинами справи та із застосованими ним нормами матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
- Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведеного висновку апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
- За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін як таку, що відповідає вимогам матеріального права, в тому числі Цивільному кодексу України, і нормам процесуального права.
- Водночас Касаційний господарський суд вважає, що прийняття ним судового рішення в даній справі № 915/1344/17 не свідчить про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду зі справи № 910/1305/15-г, оскільки останнє приймалося, як випливає з його змісту, за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, яка має місце в даній справі, що зумовлювало лише певну зовнішню схожість відповідних справ, але не подібність правовідносин у них.
Судові витрати
- Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається від задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біозар" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 915/1344/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Селіваненко
Судді О. Баранець
І. Булгакова
Т. Дроботова
Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
І. Ткач
Н. Ткаченко
_03_03.png)