Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/78650650
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/22058/17
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Катеринчук Л. Й., Львова Б. Ю., Пількова К. М., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.
за участю представників:
позивача - Кравченко С. В.,
відповідача - не з'явилися,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 (судді: Дикунська С. Я., Мальченко А. О., Жук Г. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 (суддя Отрош І. М.) у справі № 910/22058/17
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМК-1"
про стягнення 8 013 249,65 грн,
В С Т А Н О В И Л А:
1.1. У грудні 2017 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМК-1" (далі - ТОВ "ЗМК-1") 25 241,48 грн пені та 7 988 008,17 грн штрафу за прострочення виконання робіт і поставки обладнання за договором будівельного підряду від 15.09.2016 № 1609000279 (далі - договір від 15.09.2016).
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем строків етапів виконання робіт і поставки обладнання за договором від 15.09.2016, що за його умовами, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленій сумі.
1.2. ТОВ "ЗМК-1" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позову, наголошуючи, що за умовами спірного договору строки виконання робіт переносяться на час дії обставин, які не залежали від діяльності підрядника, із врахуванням часу на відновлення робіт. При цьому відповідач зазначив, що під час опалювального сезону упродовж 75 календарних днів він не мав можливості повною мірою виконувати роботи за договором у зв'язку з обставинами, які не залежали від нього, оскільки під час опалювального сезону дотискувальна комперсорна станція "Дашава" перебувала у режимі відбору газу, а отже строк виконання робіт за спірним договором мало бути продовжено на 75 днів.
Водночас відповідач зазначив, що позивач неодноразово порушував строки оплати за виконані ТОВ "ЗМК-1" роботи, зокрема більше ніж на 3 місяці, що за умовами спірного договору є підставою для призупинення виконання відповідачем робіт і перенесення строків їх виконання.
Також ТОВ "ЗМК-1" зауважило, що ще 25.09.2017 у листі повідомило позивачеві про фактичне виконання робіт за договором, однак позивач лише 31.10.2017 прийняв виконані відповідачем роботи та підписав відповідні акти виконаних робіт.
Крім того, ТОВ "ЗМК-1 заперечило щодо розміру штрафу, заявленого до стягнення з відповідача, зазначило, що відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, натомість позивач нараховує штраф від суми (ціни) договору. Відповідач також вважав, що розмір штрафу є надміру великим і таким, що суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості.
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, було частково задоволено позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" і стягнуто з ТОВ "ЗМК-1" пеню у сумі 13 985,20 грн і 209,78 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що умовами договору від 15.09.2016 не передбачено відповідальності відповідача (підрядника) саме за прострочення виконання певних етапів робіт/поставки обладнання, погоджених сторонами у графіку виконання робіт (додаток № 4 до договору) та графіку поставки обладнання (додаток № 5 до договору). При цьому правові наслідки у формі штрафних санкцій у цьому випадку застосовуються у разі порушення підрядником саме основного договірного зобов'язання - виконання робіт, завершальною стадією яких є здача в експлуатацію об'єкта будівництва, та обов'язку з усунення недоліків виконаних робіт. Таких висновків суд дійшов, надавши оцінку змісту договору, зважаючи, серед іншого, на предмет спірного договору, визначені договором зобов'язання сторін, зокрема підрядника, відповідальність сторін. Установивши, що відповідач допустив прострочення із виконання основного зобов'язання - здачі в експлуатацію об'єкта будівництва (тобто порушення загального строку виконання усіх робіт) на 18 днів, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим покладення на відповідача відповідальності за це у виді нарахування і стягнення з нього пені, що за розрахунком суду склала 13 985,20 грн (у межах заявленого позивачем періоду нарахування). Водночас з'ясувавши, що відповідачем не було прострочено виконання зобов'язання зі здачі в експлуатацію спірного об'єкта будівництва понад 30 днів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми договору.
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, АТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у частині незадоволених вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставами для скасування постанови у справі, якою було залишено без змін рішення місцевого господарського суду, скаржник вважає неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема статей 6, 203, 204, 610, 612, 627, 628, 629, 846 Цивільного кодексу України, статей 2, 73, 80, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, висновок судів попередніх інстанцій щодо настання відповідальності, визначеної у пункті 18.7 спірного договору, лише за порушення підрядником строків здачі об'єкта в експлуатацію є помилковим. При цьому АТ "Укртрансгаз" стверджує, що таке тлумачення судами умов спірного договору нівелює юридичне значення узгоджених сторонами графіків виконання окремих етапів робіт і графіків постачання обладнання; наголошує, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору від 15.09.2016 прострочив етапи виконання робіт за цим договором і прострочив поставку обладнання (відповідно до графіка), що за умовами пункту 18.7 договору є підставою для стягнення з нього спірної суми пені та штрафу. Окрім цього, скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/11195/17.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЗМК-1" просить залишити оскаржені судові рішення без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що умовами спірного договору не передбачено відповідальності як за прострочення виконання певних етапів робіт, так і за прострочення поставки певного виду обладнання, при цьому факт погодження сторонами строків виконання окремих етапів робіт не є достатньою підставою для висновку про погодження сторонами відповідальності за порушення строків виконання відповідного графіка етапів робіт; крім того, сам позивач неодноразово порушував строки оплати за спірним договором, що було підставою для призупинення виконання робіт підрядником за певними етапами та перенесення строку виконання робіт на строк прострочки оплати замовником.
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у складі вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 15.09.2016 між ПАТ "Укртрансгаз", правонаступником якого є АТ "Укртрансгаз" - замовником, і ТОВ "ЗМК-1" - підрядником укладено договір будівельного підряду № 1609000279, за умовами якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектно-кошторисною документацією; здійснити випробування змонтованого устаткування, здати об'єкт замовнику в експлуатацію в обумовлений цим договором строк; за власні кошти ліквідувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійний строк експлуатації об'єкта (пункт 2.1).
Відповідно до пункту 2.2 договору від 15.09.2016 замовник зобов'язався на умовах договору у встановлені ним порядку і строки передати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити фінансування та прийняти закінчений будівництвом об'єкт.
Об'єктом є "Техніче переоснащення системи електропостачання дотискувальної компресорної станції "Дашава" (пункт 1 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору строки виконання робіт при будівництві об'єкта становлять 200 календарних днів із моменту надання замовником підрядникові дозволу на виконання робіт до підписання замовником акта прийняття об'єкта у гарантійну експлуатацію. Строки виконання окремих видів робіт передбачаються графіком їх виконання (додаток № 4).
За змістом пунктів 11.1, 11.3 договору підрядник виконує роботи відповідно до вимог проектної документації, будівельних норм і правил, графіків виконання робіт і проекту організації будівництва. Головним документом, що відображає хід будівництва від початку виконання робіт до їх закінчення, є журнал виконання робіт. Підрядник завчасно та у письмовій формі інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт із незалежних від нього обставин.
Відповідно до пункту 15.1 договору від 15.09.2016 здача-приймання робіт після закінчення будівництва об'єкта здійснюється згідно з чинним порядком і оформлюється актом здачі об'єкта. Порядок і черговість здачі об'єкта, обов'язки сторін визначаються особливими умовами. Перелік документів, які оформлюються при здачі об'єкта в експлуатацію об'єкта, відповідає передбаченому будівельними нормами і правилами. З моменту підписання акта здачі об'єкта замовник відповідає за його збереження.
За умовами пункту 15.2 зазначеного договору здача і приймання об'єкта в експлуатацію здійснюються з оформленням актів, декларацій, підписання яких визначає момент передачі об'єкта у власність замовника.
Матеріальну відповідальність і порядок звільнення від неї сторони передбачили у розділі 18 спірного договору.
Зокрема, у пункті 18.7 договору сторони погодили, що за порушення підрядником строків виконання зобов'язань за цим договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо) він виплачує замовникові неустойку у розмірі, встановленому в абзаці 3 пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, окрім того, за прострочення понад 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми договору.
За змістом пункту 18.10 договору сторони звільняються від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язань, якщо вони зумовлені діями іншої сторони або обставинами непереборної сили. Сторона, яка не може виконати своїх зобов'язань із цих причин, повинна поінформувати іншу сторону не пізніше 7-денного строку після їх виникнення. Несвоєчасність інформування позбавляє права посилатися на ці причини надалі. Виникнення обставин непереборної сили оформлюється сторонами двостороннім актом у встановленому порядку.
Цей договір згідно з пунктом 21.11 набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.06.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Господарські суди також установили, що 30.06.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою сторони домовилися викласти пункти 3.1, 4.1, 21.11, 22, додатки № 1, № 3- № 5 у новій редакції.
За умовами пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2017 № 1) договірна ціна робіт, доручених для виконання підрядникові, визначається на основі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва - невід'ємної частини договору (додаток № 3), є динамічною і становить 79 880 081, 74 грн.
Відповідно до пункту 21.11 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2017 № 1) він набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
У пункті 4.1 спірного договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2017 № 1) сторони погодили, що строки виконання робіт при будівництві об'єкта становлять 270 календарних днів із моменту надання замовником підрядникові дозволу на виконання робіт. Строки виконання окремих видів робіт передбачаються графіком їх виконання (додаток № 4).
Судами попередніх інстанцій установлено, що за актом передачі декларації про початок виконання робіт від 16.12.2016 позивач передав, а відповідач прийняв декларацію від 04.10.2016 ЛВ № 088162980667 про початок виконання робіт на об'єкті "Технічне переоснащення системи електропостачання дотискувальної компресорної станції "Дашава".
У додатку № 4 до договору "Графік виконання робіт" (у редакції додаткової угоди від 30.06.2017 № 1) сторони визначили найменування окремих етапів (видів) робіт, установили термін їх виконання, зокрема погодили, що строк виконання відповідачем робіт з монтажу обладнання диспетчеризації та пожежної охорони дотискувальної компресорної станції "Дашава" становить 270 днів із моменту отримання замовником дозволу на виконання робіт (пункт 17); строк виконання робіт із налагодження системи збору даних, програмування інформаційних інтерфейсів і робочих електронно-обчислювальних машин - 290 днів із моменту отримання замовником дозволу на виконання робіт (пункт 18); строк виконання робіт із монтажу системи пожежної сигналізації і пожежогасіння - 270 днів з моменту отримання замовником дозволу на виконання робіт (пункт 19); строк виконання пусконалагоджувальних робіт системи пожежної сигналізації і пожежогасіння - 270 днів із моменту отримання замовником дозволу на виконання робіт (пункт 20); введення об'єкта в експлуатацію - 300 днів із моменту отримання замовником дозволу на виконання робіт (пункт 21).
У додатку № 5 до договору "Графік поставки обладнання" (у редакції додаткової угоди від 30.06.2017 № 1) сторони, зокрема, погодили, що обладнання ClearScada Upgrade server1500to5000 у кількості 1 одиниці відповідач зобов'язаний поставити протягом 300 днів із моменту отримання від замовника дозволу на виконання робіт (пункт 2); генератор вогнегасного аерозолю з електричним вузлом запуску АГС7/2 у кількості 8 одиниць відповідач зобов'язаний поставити протягом 240 днів із моменту отримання від замовника дозволу на виконання робіт (пункт 9).
Таким чином, ураховуючи дату отримання відповідачем (підрядником) декларації від 04.10.2016 ЛВ № 088162980667 про початок виконання робіт на об'єкті "Технічне переоснащення системи електропостачання дотискувальної компресорної станції "Дашава" - 16.12.2016, строки виконання окремих етапів (видів) робіт і поставки обладнання, передбачені у додатках № 4 та № 5 до спірного договору, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач повинен був виконати роботи з монтажу обладнання диспетчеризації та пожежної охорони дотискувальної комперсорної станції "Дашава" (пункт 17 додатку № 4) в строк до 12.09.2017 включно; роботи із налагодження системи збору даних, програмування інформаційних інтерфейсів і робочих електронно-обчислювальних машин (пункт 18 додатку № 4) - у строк до 02.10.2017 включно; роботи з монтажу системи пожежної сигналізації і пожежогасіння (пункт 19 додатку № 4) - у строк до 12.09.2017 включно; пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації і пожежогасіння (пункт 20 додатку № 4) - у строк до 12.09.2017 включно; а також поставити обладнання ClearScada Upgrade server1500to5000 у кількості 1 одиниці у строк до 12.10.2017 включно та генератор вогнегасного аерозолю з електричним вузлом запуску АГС7/2 в кількості 8 одиниць у строк до 14.08.2017 включно.
Разом із цим суди з'ясували, що роботи з монтажу (пункт 19 додатку № 4 до договору) та пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації і пожежогасіння (пункт 20 додатку № 4 до договору) виконано відповідачем 31.10.2017, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року, роботи з монтажу обладнання диспетчеризації та пожежної охорони дотискувальної комперсорної станції "Дашава" (пункт 17 додатку № 4 до договору) та з налагодження системи збору даних, програмування інформаційних інтерфейсів та робочих ЕОМ (пункт 18 додатку № 4 до договору) також були виконані відповідачем 31.10.2017, що підтверджується актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року, які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача. Тобто відповідач прострочив (ураховуючи строки виконання робіт, визначені у пунктах 17, 18, 19, 20 додатку № 4 до спірного договору) виконання робіт із монтажу обладнання диспечтеризації та пожежної охорони дотискувальної комперсорної станції "Дашава" на 48 днів; виконання робіт із налагодження системи збору даних, програмування інформаційних інтерфейсів та робочих електронно-обчислювальних машин на 28 днів; робіт із монтажу системи пожежної сигналізації і пожежогасіння - на 48 днів і пусконалагоджувальних робіт системи пожежної сигналізації і пожежогасіння - на 48 днів.
Окрім цього, як зазначили суди попередніх інстанцій, відповідач поставив позивачеві обладнання ClearScada Upgrade server1500to5000 у кількості 1 одиниці та генератор вогнегасного аерозолю з електричним вузлом запуску АГС7/2 у кількості 8 одиниць 30.10.2017, що підтверджується видатковою накладною від 30.10.2017 № 3010.1 на суму 310 250,00 грн (ClearScada Upgrade server1500to5000) і видатковою накладною від 30.10.2017 № 3010.2 на суму 52 164,00 грн (генератор), тобто також із простроченням (ураховуючи строки поставки, визначені у пунктах 2, 9 додатку № 5 до договору), а саме обладнання ClearScada Upgrade server1500to5000 у кількості 1 одиниці - із простроченням на 17 днів, генератора вогнегасного аерозолю з електричним вузлом запуску АГС7/2 у кількості 8 одиниць - на 76 днів.
4.3. Як убачається із матеріалів справи, предметом позову у ній є вимога АТ "Укртрансгаз" про стягнення з ТОВ "ЗМК-1" 25 241,48 грн пені та 7 988 008,17 грн штрафу за прострочення виконання робіт і поставки обладнання за договором від 15.09.2016.
5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/22058/17 зі здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 28.08.2018.
У судовому засіданні оголошувалися перерви згідно з ухвалами від 28.08.2018, від 11.09.2018, від 02.10.2018.
5.2. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2018 справу № 910/22058/17 разом із касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 передано на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального господарського кодексу України у зв'язку з необхідністю відступлення від правового висновку щодо застосування норм матеріального права про настання правових наслідків порушення зобов'язання у цьому випадку у виді штрафних санкцій (пені і штрафу), без розширеного тлумачення поняття "зобов'язання" за спірним договором, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 910/11195/17 у подібних правовідносинах.
Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.10.2018 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Ткаченко Н. Г., Ткач І. В., Селіваненко В. П., Пільков К. М., Катеринчук Л. Й., Булгакова І. В., Баранець О. М., Львов Б. Ю.
Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.12.2018 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Ткаченко Н. Г., Селіваненко В. П., Пільков К. М., Катеринчук Л. Й., Булгакова І. В., Баранець О. М., Львов Б. Ю.
6.1. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, зміст зобов'язання становлять права та обов'язки його сторін.
За підставами виникнення зобов'язання поділяють на договірні та недоговірні (позадоговірні).
Метою договірних зобов'язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв'язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Відповідно до статті 875 зазначеного Кодексу (де наведено нормативне визначення поняття договору будівельного підряду) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
6.2. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій установили, що зобов'язання відповідача - основні обов'язки підрядника, які входять до змісту зобов'язання, що виникає з договору підряду, визначено у пункті 2.1 договору від 15.09.2016, а саме: підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, передбачені проектно-кошторисною документацією, здійснити випробування змонтованого устаткування, здати об'єкт замовнику в експлуатацію в обумовлений цим договором строк. Тобто з умов пункту 2.1 договору вбачається основне зобов'язання підрядника - виконати роботи, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, та усунути недоліки виконаних робіт (за наявності таких). Водночас умовами спірного договору також визначено інші обов'язки підрядника, які існують у межах основного зобов'язання, у тому числі обов'язок підрядника щодо забезпечення поставки обладнання у певні строки (пункт 9.1 договору, додаток № 5 до договору), який пов'язаний із виконанням передбачених договором робіт, оскільки відповідне обладнання підлягає монтуванню і встановленню на об'єкті будівництва, тобто є необхідним саме для виконання таких робіт.
Разом із тим суди з'ясували, що відповідальність підрядника за умовами цього договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов'язання.
6.3. За змістом статей 13, 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.
За змістом частини 4 статті 231 зазначеного Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
6.4. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку змісту спірного договору, урахувавши наведені положення законодавства, попередні судові інстанції установили, що загальний строк виконання відповідачем підрядних робіт за договором від 15.09.2016, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію (в тому числі поставка обладнання, яке підлягає монтуванню на об'єкті будівництва), становить 300 календарних днів із дати отримання дозволу на виконання робіт.
Таким чином, зважаючи на отримання 16.12.2016 відповідачем дозволу на виконання робіт і беручи до уваги загальний строк їх виконання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач повинен був завершити підрядні роботи за договором - здати в експлуатацію об'єкт будівництва, у строк до 12.10.2017 включно; доказів протилежного (визначення введення (здачі) в експлуатацію об'єкта будівництва в іншу дату) матеріали справи не містять. Натомість такі роботи було виконано відповідачем лише 31.10.2017, тобто, як з'ясували суди, відповідач прострочив виконання основного договірного зобов'язання, результатом якого є здача об'єкта будівництва в експлуатацію, на 18 днів, тому позивач має право на стягнення з відповідача пені, нарахованої за таке порушення, що передбачено умовами договору від 15.09.2016. Водночас здійснивши власний розрахунок пені (у межах заявленого позивачем періоду і визначеного договором порядку нарахування), місцевий господарський суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача пені у сумі 13 985,20 грн, з чим погодився також і апеляційний господарський суд, здійснивши, у свою чергу, відповідний перерахунок. Разом із тим установивши, що відповідач не прострочив виконання зазначеного зобов'язання (здача в експлуатацію спірного об'єкта будівництва) понад 30 днів, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми договору.
Судами попередніх інстанцій було надано оцінку усім доводам сторін. Зокрема, суди відхилили посилання відповідача на неправомірність обрахунку штрафних санкцій від суми договору, зважаючи на умови договору від 15.09.2016 та положення частин 2, 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, і зазначили, що сторони у договорі можуть погодити інший розмір штрафних санкцій, ніж той, що передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у випадку, коли порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання.
6.5. Поза тим об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/11195/17 (постанова від 05.06.2018), змінюючи постанову суду апеляційної інстанції, не погодилася із висновком суду апеляційної інстанції, який, у свою чергу, змінив рішення місцевого господарського суду в частині суми, належної до стягнення, за відсутності підстав для такої зміни, передбачених положеннями процесуального законодавства; при цьому колегія суддів виходила, зокрема, із того, що позивач є суб'єктом господарювання, який належить до державного сектора економіки; умовами спірного договору передбачено застосування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язання саме в розмірі, обчислюваному від суми договору, а не від тієї чи іншої частини (складової) такої суми.
6.6. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/22058/17, не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/11195/17 та вважає за необхідне оскаржені судові рішення у цій справі залишити без змін.
7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
7.2. Доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не отримали підтвердження, ґрунтуються на власному тлумаченні позивачем окремих пунктів спірного договору та не спростовують установленого судами, а отже підстав для зміни чи скасування ухвалених у справі судових рішень об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає.
8.1. За змістом статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
8.2. Оскільки підстав для скасування оскаржених постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/22058/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді: О. М. Баранець
І. В. Булгакова
Л. Й. Катеринчук
Б. Ю. Львов
К . М. Пільков
В. П. Селіваненко
Н. Г. Ткаченко
_03_03.png)