flag Судова влада України
| Українська | English |
ВЕРХОВНИЙ СУД

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Постанова ОП КГС ВС від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16

https://reyestr.court.gov.ua/Review/78484732

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5995/16

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. (головуючого), Баранця О. М., Булгакової І. В., Дроботової Т. Б., Катеринчук Л. Й., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткача І. В., Ткаченко Н. Г.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал"

до Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи"

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.10.2015 № 010-2013-2-1.

Короткий зміст позовних вимог

  1. 02.07.2016 Публічне акціонерне товариство акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" (далі - Позивач) подало позовну заяву про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" (далі - Третя особа) за кредитним договором № 010-2013 від 17.12.2013 в сумі 5 839 101 грн 41 коп. на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 010-2013-2-1 від 30.10.2015, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Златовою Н.А. 30.10.2015 за реєстровим номером 18003 (далі - Іпотечний договір), а саме: будівлі та споруди ринку, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-тиріччя Перемоги, б. 22, реєстраційний номер 693321112101 (далі - Предмет іпотеки), та належать на праві власності Приватному підприємству "Торгівельний центр "Самара" (далі - Відповідач), шляхом набуття Позивачем права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною за згодою між іпотекодавцем (Відповідачем) та іпотекодержателем (Позивачем), а саме 3 400 000 грн 00 коп. без податку на додану вартість.
  2. Позовна заява мотивована порушенням позичальником (Третьою особою) умов укладеного між Позивачем та Третьою особою кредитного договору № 010-2013 від 17.12.2013 (з урахуванням змін і доповнень) (далі - Кредитний договір), для забезпечення виконання зобов'язань за яким між Позивачем та Відповідачем укладений Іпотечний договір. Позивач вказав, що через невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо сплати процентів за користування наданим Позивачем кредитом за умовами Кредитного договору та Іпотечного договору Позивач (кредитор) набув право вимагати достроково погасити суми кредиту (частини кредиту) з одночасною сплатою прострочених процентів та штрафних санкцій за користування кредитом, у зв'язку із чим направляв Третій особі та Відповідачу претензії-вимоги про виконання порушених зобов'язань за вказаними договорами, однак зобов'язання залишились невиконаними У зв'язку із цим Позивач з метою погашення основного зобов'язання за Кредитним договором набув право звернути стягнення на Предмет іпотеки способом, передбаченим законом та погодженим сторонами в Іпотечному договорі та обраним Позивачем - шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в судовому порядку, через що і звернувся до суду із відповідним позовом. Позивач також вказав, що початкову ціну Предмета іпотеки встановлено за вартістю, що визначена за згодою між іпотекодавцем (Відповідачем) та іпотекодержателем (Позивачем) в Іпотечному договорі та становить 3 400 000 грн. 00 коп., а сторони в цьому договорі домовились, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язань за цим договором або позичальником (Третьою особою) за основними зобов'язанням (Кредитним договором) Відповідач зобов'язаний передати Позивачу в управління предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

  1. 07.06.2018 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив призначити у справі судову оціночно-будівельну експертизу об'єкта нерухомого майна, на вирішення якої поставити питання щодо ринкової вартості об'єктів нерухомого майна - будівель і споруд ринку (за переліком), що знаходяться в м. Дніпропетровськ, вул. 20-тиріччя Перемоги, б. 22; проведення експертизи доручити судовому експерту Чашину Дмитрові Юрійовичу, покласти витрати з проведення експертизи на Позивача, зобов'язати Відповідача забезпечити доступ експерту до нежитлових приміщень та умови для проведення експертизи. Ухвалою також зупинено підготовче провадження у справі до отримання висновку експертизи.
  2. Ухвала суду мотивована суттєвими суперечливими висновками стосовно вартості майна, щодо якого заявлені вимоги у цій справі, та запереченнями Відповідача щодо вартості цього майна, а також необхідністю встановлення вартості майна відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку" - на момент набуття предмета іпотеки у власність на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, з огляду на те, що в пункті 1.3 Іпотечного договору сторони погодили ціну переданого в іпотеку майна в сумі 3 400 000 грн. 00 коп., а в пункті 1.4 цього договору - вартість нерухомого майна, що становить предмет іпотеки, в сумі 3 435 634 грн. 00 коп., тоді як відповідно до висновку про вартість цього майна, складеного незалежним оцінювачем на замовлення Відповідача станом на 08.08.2016, будівлі і споруди, що знаходяться в м. Дніпропетровськ, вул. 20-тиріччя Перемоги, б. 22 коштують 5 221 000 грн 00 коп. Стосовно вибору експерта суд зазначив, що право вибору експерта з оцінки майна за Іпотечним договором надано Позивачу, однак таке право стосується позасудових процедур, тоді як вимоги, що ґрунтуються на цьому договорі у цій справі розглядаються судом, а тому право вибору експертної установи, яка проводитиме експертизу, належить суду як органу, який призначає у справі експертизу, з урахуванням можливих пропозицій і думок учасників судового процесу, а також з огляду на обставини, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення призначеної судом експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування. Суд врахував пропозицію Позивача щодо доручення проведення цієї експертизи судовому експерту Чашину Д.Ю. з огляду на повідомлення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5915-16 про неможливість надати висновок судової оціночно-будівельної експертизи у цій справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

  1. 31.07.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалив повернути апеляційну скаргу Відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 про зупинення провадження у справі без розгляду.
  2. Ухвала апеляційного суду мотивована невиконанням Відповідачем як заявником апеляційної скарги у передбачений законом десятиденний строк вимог ухвали від 02.07.2018 про залишення без руху апеляційної скарги Відповідача та не усуненням до спливу вказаного строку недоліків апеляційної скарги (ненадання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 762 грн 00 коп. та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги). Апеляційний суд врахував, що ухвалу від 02.07.2018 про залишення без руху апеляційної скарги Відповідач отримав 05.07.2018, тому встановлений законом десятиденний строк на виправлення недоліків сплив 16.07.2018. Апеляційний суд виходив з того, що Відповідачем докази сплати судового збору в сумі 1 762 грн 00 коп. за подання апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги були подані лише 27.07.2018, тобто поза межами строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а встановлений частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) крайній строк на усунення недоліків скарги не може бути продовжений. Доходячи такого висновку, апеляційний суд також вказав, що аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

  1. 14.08.2018 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій спросить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 та направити справу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

  1. Апеляційний суд дійшов хибного висновку про отримання Відповідачем ухвали про залишення апеляційної скарги без руху згідно з поштовим відправленням 4900063911289, оскільки це поштове відправлення єдина уповноважена особа Відповідача - директор - не отримувала, воно вручено невстановленій особі.
  2. Відповідач має право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018, оскільки кожній стороні надано право на апеляційне оскарження та існують нові факти (докази), які не були встановлені судом першої інстанції.
  3. З урахуванням висновків в постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 6-985цс17 щодо правомірності поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження судового рішення з підстав неможливості протягом тривалого часу ознайомитись з матеріалами справи з вини та /або затримки суду, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

  1. Скаржником не надано доказів, що ухвала апеляційного суду від 02.07.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, яка направлена за адресою Відповідача, за якою надсилались всі документи протягом розгляду цієї справи (Дніпропетровська область, Царичанський район, село. Могилів, вул. Центральна, б. 120) була отримана не представником Відповідача.

Обґрунтування передання справи на розгляд об'єднаної палати

  1. Ухвалою Верховного Суду 12.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Відповідача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018.
  2. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2018 справу з касаційною скаргою Відповідача передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, з огляду на таке.
  3. В ухвалі від  04.05.2018, постановленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О. у справі № 910/7120/17, викладено позицію, що строк, наданий для усунення недоліків касаційної скарги, встановлюється законом (частина друга статті 174 ГПК України), а тому він не може бути продовжений судом, оскільки відповідно до частини першої статті 119 ГПК України строк, встановлений законом, може бути лише поновлений судом, а не продовжений.
  4. У справі, переданій на розгляд об'єднаної палати, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу Відповідача без розгляду, також посилався на те, що частиною другою статті 174 ГПК України закріплено крайній строк на усунення недоліків заяви/скарги, який не може бути продовжений судом. Тому суд вважав, що наданий апеляційним господарським судом ПП "Торгівельний центр "Самара" ухвалою суду від 02.07.2018 десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, не може бути продовжений, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню без розгляду.
  5. Разом з тим, на думку колегії, яка передала справу на розгляд об'єднаної палати, згідно з частиною другою статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, на думку колегії суддів, виходячи з аналізу обставин, якими скаржник обґрунтовує необхідність продовження строку на усунення недоліків, наданих скаржником на їх підтвердження документів, а також дій скаржника, направлених на усунення недоліків скарги, поважності причин пропуску процесуального строку та строки поштового обігу, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може продовжити встановлений ухвалою про залишення скарги без руху процесуальний строк для усунення недоліків.

Позиція Верховного Суду

Щодо наслідків подання неналежно оформленої апеляційної скарги

  1. За приписами частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Частиною першою статті 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Згідно з частиною 4 цієї статті ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
  2. Частинами третьою та четвертою статті 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
  3. У справі, що розглядається, Відповідач подав неналежно оформлену апеляційну скаргу, яку апеляційний суд відповідно до викладених вище процесуальних норм залишив без руху та надав Відповідачу строк для усунення недоліків.

Щодо поновлення та продовження процесуальних строків

  1. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
  2. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
  3. Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
  4. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
  5. При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
  6. Разом з тим, в аспекті зазначеного Суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
  7. У справі, що розглядається, апеляційний суд виходив з правової позиції про неможливість продовження встановленого судом 10-денного строку на усунення недоліків апеляційної скарги, що викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 910/10965/17. Однак Суд з урахуванням висновків, викладених у пунктах 20-25 цієї постанови, звертає увагу на те, що ця правова позиція не стосується питання про поновлення пропущеного Відповідачем процесуального строку, оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду Відповідач вчинив дії на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху: надав докази сплати судового збору в сумі 1762 грн 00 коп. за подання апеляційної скарги та надав клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
  8. Отже, як видно з оскаржуваної ухвали, дійшовши помилкового висновку про те, йому належить вирішити питання про продовження процесуального строку на виправлення недоліків апеляційної скарги, апеляційний суд не вирішив питання про поновлення процесуального строку та з цією метою не встановлював існування підстав для поновлення строку, а повернув апеляційну скаргу з доказами сплати судового збору та клопотанням про поновлення строку на її подання.
  9. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308 та статті 310 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновок щодо застосування норм права

  1. Приймаючи постанову у цій справі, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що за змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
  2. Натомість відповідно до частини другої статті 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
  3. Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
  4. З огляду на викладене Суд вважає, що відсутні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду від  04.05.2018 у справі № 910/7120/17 та постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

  1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" задовольнити.
  2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 904/5995/16 скасувати. Справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                    К. М. Пільков

Судді                                                                                          О. М. Баранець

                                                                                                   І. В. Булгакова

                                                                                                   Т. Б. Дроботова

                                                                                                   Л. Й. Катеринчук

                                                                                                   Б. Ю. Львов

                                                                                                   В. П. Селіваненко

                                                                                                   І. В. Ткач

                                                                                                   Н. Г. Ткаченко