Ухвала ОП КГС ВС від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4647/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/78182148

УХВАЛА

27 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4647/18

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Баранця О.М., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - Товариство)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2018 (суддя Чебикіна С.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 (колегія суддів: Сулім В.В. (головуючий), Отрюх Б.В. і Шаптала Є.Ю.)

зі справи № 910/4647/18

за позовом Товариства до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018, відмовлено в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову в порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії оспорюваного рішення АМК від 01.02.2018 № 26-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на статті 136, 140 ГПК України мотивовано відсутністю доказів, що підтверджують можливість ухилення АМК від виконання судового рішення.

Товариство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення його заяви про забезпечення позову.

АМК подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив зазначену ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2018 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Львова Б.Ю (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П. справу № 910/4647/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від правового висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів іншої палати у справі № 904/9173/17 щодо можливості перегляду ухвал про відмову в забезпеченні позову в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2018 у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду касаційну скаргу Товариства на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 зі справи № 910/4647/18 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/4647/18 між суддями від 27.11.2018 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В визначено такий склад об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Львов Б.Ю. (головуючий), Баранець О.М., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Пільков К.М., Селіваненко В.П., Ткач І.В., Ткаченко Н.Г.

Судом встановлено, що:

- у справі № 904/9173/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМО-Д" (далі - ТОВ "КОМО-Д") про стягнення 11 461 468,63 грн. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2017 відмовлено в задоволенні клопотання Банку про забезпечення позову, а постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 названу ухвалу скасовано та заяву про забезпечення позову задоволено. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 у складі колегії суддів: Білоуса В.В. (головуючий), Жукова С.В. і Ткаченко Н.Г. (судова палата з розгляду справ про банкрутство) відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "КОМО-Д" у справі з подальшим прийняттям постанови Верховного Суду від 23.07.2018, якою постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 скасовано, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2017 залишено в силі;

- у справі № 910/5916/18 за позовом Компанії Лего Джуріс A/C [Lego Juris A/S (далі - Компанія)] до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України і товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Хоумс" про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг та захист прав інтелектуальної власності ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2018 у складі колегії суддів: Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю. (судова палата з розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством) прийнято до провадження касаційну скаргу Компанії у справі з подальшим прийняттям постанови Верховного Суду від 16.08.2018 про скасування ухвали господарського суду від 21.05.2018, постанови апеляційного суду від 21.06.2018 та задоволення заяви Компанії про забезпечення позову;  

- у справі № 910/2226/18 за позовом акціонерного товариства "СОФАРМА" (далі - АТ "СОФАРМА") до приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН СТИРОЛ", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018, у задоволенні заяви АТ "СОФАРМА" про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018 у складі колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П. (судова палата з розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством) відкрито касаційне провадження за скаргою АТ "СОФАРМА" у справі з подальшим прийняттям постанови Верховного Суду від 02.10.2018 про скасування ухвали господарського суду від 07.03.2018, постанови апеляційного суду від 20.06.2018 та задоволення заяви АТ "СОФАРМА" про забезпечення позову.

Відповідно до частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або відмову в забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Разом з цим за приписами пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином до переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку належать ухвали про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 255 ГПК України); ухвали місцевого господарського суду про скасування забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову, відмову в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову (пункт 4 частини першої статті 255 ГПК України) - касаційному оскарження не підлягають.

У свою чергу, хоч стаття 140 ГПК України і передбачає право "заінтересованих осіб" на оскарження ухвали про відмову в забезпеченні позову, однак при цьому вона не визначає "інстанційної" можливості використання такого права, тобто пряме касаційне оскарження названої ухвали цією статтею не гарантується.

Водночас наведені вище приписи статті 287 ГПК України не містять положень щодо можливості оскарження таких ухвал (про відмову у забезпеченні позову) до касаційного суду окремо від судового рішення по суті справи.

Усвідомлюючи наявність конфліктуючих норм процесуального права, керуючись при цьому, зокрема, роз'ясненнями, що надані Конституційним Судом України у рішеннях від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та від 02.11.2011 № 13-рп/2011, враховуючи головне завдання касаційного суду, що полягає у забезпеченні єдності судової практики, Суд, здійснивши правовий аналіз наведених норм процесуального закону в сукупності з положеннями Конституції України та іншими джерелами права, зазначає таке.

Стаття 129 Конституції серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що положення частини восьмої статті 140 ГПК України гарантують особі право саме на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, тоді як приписи статті 287 ГПК України виключають можливість оскарження таких ухвал до касаційного суду.

Підсумовуючи, Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції має відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Тому з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм, недопущення порушення прав інших учасників даної справи, Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, щодо можливості перегляду ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову в касаційному порядку, коли суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу місцевого суду про відмову в забезпеченні позову та не приймав власного рішення щодо забезпечення позову, та у зв'язку з цим, й про необхідність закриття касаційного провадження з перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 зі справи № 910/4647/18.

Керуючись статтями 234, 287, 293, 296, 314 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 910/4647/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                                 Б. Львов

Суддя                                                                                                                 О. Баранець

Суддя                                                                                                                 Т. Дроботова

Суддя                                                                                                                 Л. Катеринчук

Суддя                                                                                                                 К. Пільков

Суддя                                                                                                                 В. Селіваненко

Суддя                                                                                                                 І. Ткач

Суддя                                                                                                                 Н. Ткаченко