Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715805
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 922/4404/17
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткача І.В. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представників учасників справи:
позивача - Августова М.В.,
відповідача-1 - Швецова Ю.В.,
відповідача-2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 (головуючий - Слободін М.М., судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2018 (суддя Лаврова Л.С.)
у справі №922/4404/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води"
про стягнення 1 383 901,01 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БМВ лізинг" (далі - ТОВ "БМВ лізинг", позичальник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові (далі - ПАТ "Укрексімбанк", кредитор) про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором №68608К20 від 03.09.2008 (далі - кредитний договір) та за іпотечним договором №68608Z13 від 03.09.2008, укладеними між сторонами.
1.2. Позовна заява обґрунтовується повним та належним виконанням ТОВ "БМВ лізинг" своїх зобов'язань за кредитним договором.
1.3. У січні 2018 року ПАТ "Укрексімбанк" звернулося із зустрічними позовними вимогами про солідарне стягнення 1 383 901,01 грн пені за кредитним договором з ТОВ "БМВ лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" (далі - ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води", поручитель) відповідно до договору поруки №68608Р6 від 03.09.2008, укладеного між сторонами.
1.4. Зустрічна позовна заява обґрунтована посиланням на прострочення позичальником платежів за кредитним договором та обумовленим цим нарахуванням Банком пені за періоди з 01.02.2014 по 22.09.2014 та з 01.01.2015 по 24.02.2015, залишок заборгованості по якій становить 49 306,70 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 29.12.2017 складає 1 383 901,01 грн.
1.5. ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" подано заяву про застосування позовної давності.
2.1. 03.09.2008 між ПАТ "Укрексімбанк" (банк) та ТОВ "БМВ лізинг" (позичальник) було укладено кредитний договір №68608К20, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 2 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за кредитом та інші платежі за цим кредитним договором.
2.2. В подальшому до кредитного договору неодноразово вносилися зміни та доповнення відповідно до угод, укладених 27.07.2010, 07.04.2011, 30.09.2011, 23.08.2012, 07.05.2013, 22.09.2014, 25.02.2015, 25.12.2015, 27.10.2016, 21.12.2016, 29.05.2017.
За умовами додаткової угоди №68608К20-12 до кредитного договору, укладеної 21.12.2016 між банком та позичальником, кінцевий термін погашення кредиту - 29 грудня 2017 року.
2.3. 03.09.2008 між ПАТ "Укрексімбанк", позичальником, та ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води", правонаступником якого є ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" (поручитель), було укладено договір поруки №68608Р6, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, а також відшкодувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. суму кредиту, відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання (п. 3.1 договору).
В подальшому до договору поруки №68608Р6 від 03.09.2008 також вносилися зміни та доповнення.
2.4. Банком було виконано свої зобов'язання за кредитним договором, надано позичальнику кредит в сумі 2 000 000,00 доларів США, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем-1.
Станом на 29.12.2017 позичальником та його поручителями за кредитним договором було повністю сплачено суму кредиту (основний борг) з урахуванням процентів за кредитом, комісії за управлінням кредиту, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
2.5. Предметом спірних правовідносин є сума нарахованої банком пені за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором (прострочення сплати основного боргу, процентів, комісії за управління кредитом) у розмірі 1 383 901,01 грн.
3.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2018, винесеною на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України, задоволено заяву ТОВ "БМВ Лізинг" №226-4 від 24.01.2018 про залишення первісного позову без розгляду.
3.2. 27 лютого 2018 року рішенням Господарського суду Харківської області у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
3.3. 17 травня 2018 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2018 залишено без змін.
3.4. Рішення та постанова мотивовані приписами статей 192, 203, 526, 533, 549, 1054 ЦК України, статей 174, 230, 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статей 14, 74, 86, 269 ГПК України, виходячи з яких суди дійшли висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, що обумовлено наданням банком до суду розрахунку, покладеного в основу позову (розрахунок пені станом на 24.02.2015), згідно з яким пеня розрахована (у тому числі перераховані попередні періоди) в іноземній валюті (доларах США) виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення та переведена у національну валюту по курсу станом на останній день дії кредитного договору (станом на 29.12.2017 за курсом НБУ 1 дол. США = 28,0672 грн), що не відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам кредитного договору.
Крім того, судами встановлено, що за умовами пункту 10.2 кредитного договору (зі змінами та доповненнями) у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов'язань, визначених договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати.
Суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що перевіривши надані розрахунки позивача за зустрічним позовом, судом встановлено, що відповідно до розрахунку пені за прострочення заборгованості за кредитом ТОВ "БМВ Лізинг" по кредитній угоді №6808К20 від 03.09.2008 станом на 22.09.2014 обрахування пені відбувалось шляхом визначення суми заборгованості в гривневому еквіваленті шляхом помноження суми заборгованості в доларах США на курс 100 доларів США = 1348,9709, який був встановлений НБУ станом на 22.09.2014, тобто станом на останній день нарахування пені, що призвело до його завищення, оскільки НБУ було встановлено курс 100 доларів США до гривні станом на час виникнення заборгованості менший (наприклад, 03.02.2014 - 799,3; 31.03.2014 - 1095; 30.04.2014 - 1140,158 і так далі). Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені за прострочення заборгованості за кредитом ТОВ "БМВ Лізинг" по кредитній угоді №6808К20 від 03.09.2008 станом на 24.02.2015 обрахування пені відбувалось у доларах США, що суперечить вимогам наведеного вище законодавства України і умовам п. 7.2. статті 7, підпункту 3.2.8 пункту 3.2., пункту 3.7. статті 3 кредитного договору станом на дату його укладання від 03 вересня 2008 року, який діяв на час нарахування пені.
Отже, господарські суди дійшли висновку про те, що банк надав до суду розрахунок, який покладено в основу позову (розрахунок пені станом на 24.02.2015), згідно з яким пеня розрахована (у тому числі перераховані попередні періоди) в іноземній валюті доларах США, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення та переведена в національну валюту по курсу станом на останній день дії кредитного договору (станом на 29.12.2017 за курсом НБУ 1 дол. США - 28,0672 грн.), що не відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам кредитного договору від 03.09.2008, який діяв станом на момент проведення розрахунків пені.
Відповідно до наданого позивачем графіку погашення пені ТОВ "БМВ лізинг" за період з 25.09.2014 по 22.11.2017 на загальну суму 181 000,00 грн, яку ТОВ "БМВ лізинг" сплатило у повному обсязі, про що свідчить витяг з реєстру платіжних документів по фільтру з відміткою банку та не оспорюється позивачем, банк повторно застосував до суми пені перерахунок за курсом долару США до гривні умову п. 10.2 договору №68608К20-9 від 25.02.2015 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №68608К20 від 03.09.2008 щодо сплати пені в валюті кредиту за курсом долару США до гривні на час сплати, яка не могла застосовуватись до правовідносин сторін, що виникли до укладання відповідного договору (до 25.02.2015).
Отже, сплачені позичальником протягом певного періоду по 5 000,00 грн пені банк самовільно і без узгодження з позичальником конвертував в долари США за курсом 12,9506 гривень за 1 долар США, що відповідало 386,08 доларів США, що призвело до штучного створення заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати пені.
Крім того, господарські суди зазначили, що суд не має можливості самостійно розрахувати суму пені за кредитним договором, враховуючи відсутність у матеріалах справи як письмових доказів щодо суми заборгованості за кредитним договором у відповідний період прострочення, так і письмових пояснень представника позивача з цього приводу.
4.1. 02 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Харкові на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №922/4404/17.
4.2. 22 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М., справу №922/4404/17 разом з касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до статті 302 ГПК України.
4.3. 07 вересня 2018 року ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/4404/17 прийнято до розгляду.
4.4. Склад об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.10.2018, який міститься у матеріалах справи.
4.5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у розгляді справи №922/4404/17 оголошено перерву до 23.11.2018.
5.1. У червні 2018 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Харкові звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
5.2.1. Порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 192, 204, 530, 533, 551, 627, 629 ЦК України, статей 198, 343 ГК України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статей 73, 79, 86, 236 ГПК України.
5.2.2. При цьому, банк наголошує на тому, що: 1) чинним законодавством не обмежено максимального розміру пені для зобов'язань в іноземній валюті, а Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено максимально можливий розмір пені при її розрахунку за зобов'язаннями в національній валюті - гривні; 2) позивачем обчислено пеню до стягнення у національній валюті, тоді як судами не враховано правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постанові від 15.05.2017 по справі №752/13877/15-ц та Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 по справі №912/1462/16, згідно з якими нарахування банком пені в іноземній валюті з подальшим переведенням її в національну валюту за курсом НБУ, встановленим на час розрахунку, та стягнення судом пені саме в гривнях узгоджуються з вимогами частини 2 статті 192, частини 3 статті 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993.
5.2.3. В основу оскаржуваної постанови апеляційним судом покладено висновок про те, що максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки НБУ і чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, тому пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні. При цьому апеляційний суд послався на усталену судову практику щодо порядку обчислення та стягнення пені, викладену, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2018 по справі №916/1435/17, висновки якого відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України суд повинен враховувати при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.
5.2.4. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №905/1923/16 (за участю ПАТ "Укрексімбанк" - позивача) та від 12.06.2018 по справі №910/4164/17 зі спорів, що виникли з подібних кредитних правовідносин.
5.2.5. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, врахувавши наявність іншої судової практики, на яку послався позивач у апеляційній скарзі, та яка (судова практика) свідчить про можливість нарахування пені в іноземній валюті з подальшим стягненням судом із визначенням еквіваленту у гривні за курсом, встановленим НБУ на час розрахунку (постанова Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі №752/13877/15-ц та постанова Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №912/1462/16 (за участю ПАТ "Укрексімбанк" - позивача)), зазначив, що належне юридичне і формальне обґрунтування мають всі зазначені рішення Верховного Суду, тому вирішення даної колізії тільки шляхом сприйняття апеляційним судом тієї чи іншої правової концепції є недовершеним, невірним способом вирішення колізії. Тому, вирішуючи правову колізію, яка наявна у цьому спорі, та зважаючи на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування у конкретних спорах, апеляційний суд визнав за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні (громадян України та юридичних осіб-резидентів), а саме сталою, найбільш (найчастіше) визнаною та передбачуваною є правова позиція щодо обчислення та стягнення пені за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.
5.3. 23 липня 2018 року ТОВ "БМВ лізинг" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5.4. Відзив мотивовано такими аргументами.
5.4.1. Норми статті 99 Конституції України, статей 192, 533 ЦК України дають підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня; судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень правомірно було застосовано правові висновки, наведені у відповідних судових рішеннях Верховного Суду України та Верховного Суду; висновок суду апеляційної інстанції про те, що пунктом 3.7. кредитного договору у редакції від 03.09.2008 не передбачено право банку без згоди позичальника конвертувати погоджену сторонами суму пені у гривні в іншу валюту платежу є правомірним та законним; відповідно до розрахунку пені за прострочення заборгованості за кредитом TOB "БMB лізинг" по кредитній угоді №6808К20 від 03.09.2008 станом на 22.09.2014 врахування пені відбувалось шляхом визначення суми заборгованості в гривневому еквіваленті шляхом помноження суми заборгованості в доларах США на курс 100 доларів США = 1348,9709, який був встановлений НБУ станом на 22.09.2014, тобто станом на останній день нарахування пені, що призвело до його завищення; згідно з графіком погашення пені TOB "БМВ Лізинг" за період з 25.09.2014 по 22.11.2017 сплатило суму пені на загальну суму 181 000 грн, однак банк повторно застосував до суми пені перерахунок за курсом долару США до гривні умову п. 10.2 кредитного договору у редакції від 24.02.2015 щодо сплати пені в валюті кредиту за курсом долару США до гривні на час сплати, яка не могла застосовуватись до правовідносин сторін, що виникли до укладання відповідного договору (25.02.2015); посилання скаржника на те, що ним було обчислено пеню за кредитним договором до стягнення в національній валюті - гривні, спростовується самим розрахунком пені; враховуючи відсутність пояснень щодо порядку нарахування пені зі сторони банку, інформації щодо суми наданого кредиту у період проведення розрахунків, суми погашення кредиту у період проведення розрахунків, беручи до уваги, що тільки банк володіє інформацією щодо зарахування сплачених сум за кредитом у відповідний платіж (проценти, пеня, штраф тощо) та веде електронну систематизацію усіх платежів за кредитним договором, TOB "БМВ Лізинг" також не мало можливості здійснити і подати до суду контррозрахунок; суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень, що оскаржуються, також не мали можливості самостійно розрахувати суму пені за кредитним договором.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Щодо суті касаційної скарги
6.2.1. Спір по справі стосується стягнення солідарно пені за кредитним договором з ТОВ "БМВ лізинг" як боржника та ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" як поручителя.
6.2.2. Відповідно до частини другої та третьої статті 546 ЦК України - пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
6.2.3. Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
6.2.4. Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.
Частиною 3 ст. 6 ЦК України унормовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як встановлено господарськими судами, пеня нараховувалась банком за період до 25 лютого 2015 року, тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані положення підпункту 3.2.8 пункту 3.2 та пункт 7.2 кредитного договору на дату його укладання від 03.09.2008, відповідно до якого у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1, 3.5.1, 4.1 кредитного договору позичальник сплачує банкові пеню у гривнях. Розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Верховний Суд погоджується з таким висновком обох судових інстанцій, оскільки підпунктом 14.6.3 договору від 25.02.2015 №68608К20-9 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 03.09.2008 №68608К20, яким по суті викладено кредитний договір в новій редакції, передбачено, що цей договір про внесення змін є невід'ємною частиною договору і набуває чинності з дати підписання його сторонами та скріплення печатками.
Отже, як правильно зауважено господарськими судами, умовами укладеного сторонами кредитного договору (за період, за який нарахована пеня) було передбачено, що позичальник сплачує банку пеню у гривнях.
6.2.5. Верховний Суд виходить з того, що сторони узгодили нарахування пені в гривні та в розмірі, який залежить від подвійної облікової ставки НБУ (п. 3.2.8 кредитного договору).
Отже, з урахуванням умов кредитного договору, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов'язання, а не з визначенням гривневого еквіваленту на час подання позову, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти на початок 2014 року порівняно з кінцем 2017 року.
Однак, за розрахунками позивача, пеню обчислено у доларах США та переведено у еквівалент у гривні за курсом Національного Банку України станом на 29.12.2017 (1 дол. США - 28,0672 грн), тоді як період нарахування пені становить з 01.02.2014 по 24.02.2015, тобто починається із 01 лютого 2014 року та закінчується 24 лютого 2015 року.
6.2.6. Верховний Суд вбачає, що господарські суди обох інстанцій встановили, що банк надав суду розрахунок, який покладено в основу позову (розрахунок пені станом на 24.02.2015), згідно з яким пеня розрахована (у тому числі перераховані попередні періоди) в іноземній валюті доларах США, із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення, але переведена в національну валюту по курсу станом на останній день дії кредитного договору (станом на 29.12.2017 за курсом НБУ 1 дол. США - 28,0672 грн), що не відповідає умовам кредитного договору від 03.09.2008, який діяв станом на момент проведення розрахунку пені.
Крім того, розрахунок здійснено не щоденно, а щомісячно, тоді як у 2014-2015 роках курс долара США до національної валюти - гривні, змінювався майже кожен день.
6.2.7. Верховний Суд вважає також за необхідне зазначити таке.
В даному випадку як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, вдавшись до оцінки поданого банком розрахунку пені на предмет його відповідності вимогам закону та умовам договору, встановивши факт довгострокових правовідносин між сторонами за кредитним договором, по суті відмовили у позові у зв'язку з неможливістю встановити суму основної заборгованості, на яку банк нараховував пеню, а також період прострочення такої заборгованості, оскільки подані банком документи є недостатніми для задоволення позову.
В свою чергу, порядок обчислення та стягнення пені безпосередньо стосуються умов кредитного договору №68608К20 від 03.09.2008 та укладених до нього додаткових угод, та може бути перевірено судом шляхом надання оцінки таким умовам договору в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (розрахунком пені, наданим банком; у разі незгоди з вказаним розрахунком - поданим контррозрахунком позичальника; банківськими виписками про рух коштів по рахунку; меморіальними ордерами як доказами надання кредиту, тощо).
Верховний Суд вбачає, що в обґрунтування своїх вимог банк надав до зустрічної позовної заяви розрахунок пені за прострочення заборгованості позичальника за вказаним кредитним договором станом на 22.09.2014 та станом на 24.02.2015, на яких є відмітки директора ТОВ "БМВ лізинг" про їх отримання 22.09.2014 та 24.02.2015 відповідно; виписки по рахунку позичальника з 20.09.2014 по 25.05.2017 та виписки руху коштів за рахунком позичальника за період з 25.05.2017 по 04.01.2018; графік погашення пені позичальником на 181 000,00 грн; меморіальний валютний ордер №1 від 09.09.2008.
Однак, відповідач за первісним позовом не погоджується з сумою заборгованості пені, визначеною банком, та вказує на те, що він не має можливості самостійно розрахувати суму пені за кредитним договором та подати свій контррозрахунок.
Водночас в матеріалах справи наявні: виписка по руху коштів за рахунком позичальника, яка сформована з 01.01.2008 по 26.05.2017 та виписка по руху коштів за рахунком позичальника, яка сформована з 29.05.2017 по 26.12.2017, які подані ТОВ "БМВ лізинг" під час його звернення з позовом.
У зазначених виписках містяться відомості про "призначення платежу" щодо кожного зарахування банком сплачених позичальником сум за кредитом у відповідний платіж (проценти, пеня, штраф тощо), чим спростовуються доводи позичальника про те, що тільки банк володіє відповідною інформацією.
6.2.8. За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Верховний Суд вважає, що під час вирішення цієї справи, господарські суди не встановили та не дослідили всі фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування у справі, зокрема, щодо порядку та строків повернення тіла кредиту, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про неможливість перевірити поданий банком розрахунок пені.
Згідно зі статтею 236 ГПК України (1) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; (2) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; (3) обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вищенаведене дає підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення зазначеним процесуальним вимогам не відповідають, а допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення всіх істотних обставин справи, з'ясування дійсних правовідносин, що склалися між сторонами. За таких обставин висновки судів по суті позовних вимог є передчасними.
6.3. ТОВ "БМВ лізинг" заявило клопотання про звернення до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норм права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, а саме: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції статей 192, 533 Цивільного кодексу України та статей 198, 343 Господарського кодексу України, які регулюють порядок обчислення та стягнення пені (в іноземній та національній валюті відповідно).
Відповідно до частини 7 статті 303 ГПК України після передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом.
З урахуванням наведених вимог ГПК України, Верховний Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на відсутність підстав для звернення до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд об'єднаної палати.
6.4. ТОВ "БМВ лізинг" також подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що існує проблемне питання застосування статей 192, 533 Цивільного кодексу України у подібних (не аналогічних) правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі №561/549/15-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2018 у справі №641/1705/13-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, від 24.09.2014 у справі №6-145цс14, від 01.04.2015 у справі №3-29гс15, від 16.09.2015 у справі №6-190цс15.
Зі змісту наведених товариством постанов Верховний Суд вбачає, що як у постановах Верховного суду України так і постановах касаційних судів Верховного Суду суди зазначили про те, що максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти.
У зв'язку з викладеним, а також з урахуванням тієї обставини, що господарськими судами під час вирішення спору не були досліджені всі фактичні обставини, які входять до предмета доказування у справі, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у задоволенні клопотання ТОВ "БМВ лізинг" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
7.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 2, 73, 86, 104, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.
7.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною 4 ст. 310 ГПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
7.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
7.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, які входять до предмета доказування у справі; визначити суму заборгованості за кредитним договором; порядок та строки повернення тіла кредиту, перевірити поданий банком розрахунок пені із врахуванням оцінки наданих до суду доказів, а саме - умов кредитного договору та додаткових угод до нього, банківських виписок по руху коштів за рахунком позичальника, меморіальних ордерів, платіжних доручень, тощо.
8.1. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
8.2. Частиною 14 статті 129 ГПК України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Головуючий суддя І. Ткач
Судді О. Баранець
І. Булгакова
Т. Дроботова
Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
В. Селіваненко
Н. Ткаченко
_03_03.png)