Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/77821141
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/15590/17
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткача І.В. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представників учасників справи
позивача - Маленко О.М.,
відповідача - Лисенко В.О., Петрук Я.Ю.,
треті особи: 1. Богдан С.В., 2. Никеруй Т.М., Печерний С.Л., Федорова Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018
(головуючий суддя - Зеленін В.О., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017
(суддя Пінчук В.І.)
у справі №910/15590/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору:
1) Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз"
2) Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"
про спонукання до укладення договору,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про (1) спонукання відповідача до укладення договору постачання природного газу 2016 року, що використовується позивачем для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), в редакції позивача; (2) зобов'язання відповідача надати позивачу підписану форму договору з додатками до нього - актами приймання-передачі природного газу в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно.
1.2. Позов мотивований тим, що відповідач є монополістом та гарантованим постачальником природного газу для позивача як виробника теплової енергії. Відповідач, ігноруючи встановлений для нього обов'язок з укладення з позивачем відповідних договорів на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для споживання усім без виключення категоріям кінцевих споживачів, безпідставно ухиляється від підписання направленого йому позивачем проекту договору на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (тобто для категорії "інші споживачі"). Зазначені дії, за твердженням позивача, можуть призвести до припинення теплопостачання захищеним споживачам та зростання соціальної напруги.
2.1. 31 лютого 2016 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" як замовником та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" як газотранспортним підприємством було укладено договір №16/18-ТКЕ.
Згідно з п. 1.1 договору №16/18-ТКЕ газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника, отриманого від ПАТ "НАК "Нафтогаз України", від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.
2.2. 20 вересня 2016 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" було укладено договір №4634/1617-ТЕ-5 на постачання природного газу, згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався постачати позивачу у 2016-2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на період з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року.
2.3. 31 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (споживач) було укладений договір №4846/1617-БО-5 на постачання природного газу, згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався постачати позивачу у 2016-2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями на період з 01 жовтня 2016року до 31 березня 2017 року.
2.4. 25 жовтня 2016 року позивач направив відповідачу лист за вих.№8990/16 з проханням надати проект договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається іншими суб'єктами господарювання.
21 листопада 2016 року позивач направив відповідачу лист за вих.№11164/18 щодо укладення договору на постачання природного газу за категорією "інші споживачі".
30 листопада 2016 року, 14 грудня 2016 року та 20 грудня 2016 року позивач направив відповідачу листи щодо укладення договорів "останньої надії" на постачання природного газу.
2.5. Листом від 06.12.2016 за вих. № 26-8742/1.2-16 відповідач повідомив позивачу про те, що Компанія укладає договори постачання природного газу з виробниками теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, бюджетними установами і та організаціями, як постачальник зі спеціальними обов'язками. При цьому, Компанія не зобов'язана здійснювати постачання природного газу для інших, не зазначених в Положенні категорій, тим більше за наявності у цих категорій споживачів заборгованості.
Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.3. Судові рішення обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" на відповідача покладено обов'язок з укладення договорів на постачання природного газу лише у випадку його використання позивачем для виробництва теплової енергії для потреб (1) населення, (2) релігійних організацій та (3) бюджетних установ та організацій.
Укладення відповідних договорів щодо інших категорій споживачів, які не підпадають під дію вказаної постанови Кабінету Міністрів України, не є обов'язковим для відповідача та відбувається на загальних підставах з урахуванням принципу свободи договору, а тому відповідний переддоговірний спір між сторонами вирішенню судом не підлягає.
3.4. Суди також дійшли висновку, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав і є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання.
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що судами комплексно не враховані та не досліджені у сукупності норми чинного законодавства, які навпаки зобов'язують відповідача укласти спірний договір. Скаржник посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", постанову Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" та Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496.
4.1.2. Позивач вважає помилковою позицію судів, що його вимога в частині зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за період жовтень 2016 року - березень 207 року, у випадку її задоволення, не призведе до поновлення його порушеного права та не може бути виконана у примусовому порядку.
4.1.3. ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Криворіжгаз" є монополістами з виробництва, транспортування та розподілу природного газу. Відповідач наділений спеціальними обов'язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам. Отже, відповідач є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, якого на законодавчому рівні зобов'язано здійснювати постачання природного газу для виробництва теплової енергії іншим категоріям споживачів, в тому числі підприємствам, організаціям та іншим споживачам (категорія споживачі "Інші").
Скаржник не заперечує своє право на вільний вибір постачальника природного газу шляхом укладення відповідного договору, проте з урахуванням монопольного становища відповідача на ринку газопостачання вважає, що можливість вільно вибирати постачальника природного газу повністю виключена.
4.2. На адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові пояснення від Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", у яких зазначено, що відповідач наділенй спеціальними обов'язками, тож являючись ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, зобов'язаний здійснювати постачання природного газу для виробництва теплової енергії іншим категоріям споживачів.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення, що оскаржуються - залишити без змін.
4.3.1. Відповідач зазначає, що до 01.04.2017 він керувався у своїй діяльності регуляторним урядовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)". Відповідно до норм цього положення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було визнане постачальником природного газу із спеціальними обов'язками для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, а також бюджетними установами та організаціями.
Для всіх інших категорій споживачів, що не підпали під дію зазначеної постанови, нормами Закону України "Про ринок природного газу" запроваджені ринкові механізми співпраці з постачальниками природного газу.
Загалом позиція та доводи відповідача відповідають висновкам, здійсненим судами у судових рішеннях, що оскаржуються.
5.1. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
5.2. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2018 (колегією суддів у складі: Міщенко І.С. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.) справу №910/15590/17 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
У зазначеній ухвалі вказано, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, висловленого в постанові у справі №910/9105/17.
5.3. Ухвалою від 11.09.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Селіваненко В.П. прийняв до розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №910/15590/17, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та призначив її розгляд на 26.10.2018.
5.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018, у зв'язку з виходом з відпустки судді Ткаченко Н.Г., для розгляду справи №910/15590/17 сформовано колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Селіваненко В.П., Ткаченко Н.Г.
5.5. 25 жовтня 2010 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до суду касаційної інстанції додаткові письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.
5.6. 26 жовтня 2010 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало до суду касаційної інстанції письмові пояснення, у яких просило відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі судові рішення, що оскаржуються.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Щодо суті касаційної скарги
6.2.1. Спір у справі про спонукання відповідача укласти договір постачання природного газу у 2016 році.
6.2.2. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору.
6.2.3. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України "Про ринок природного газу".
Відповідно до пункту 8 розділу II Правил поставки природного газу постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладений обов'язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об'єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих правил та чинного законодавства України.
Діяльність відповідача як постачальника природного газу із спеціальними обов'язками для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями до 01.04.2017 була визначена постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".
Тобто спеціальним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 відповідач наділений спеціальними обов'язками з постачання природного газу в розумінні статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" лише певній категорії споживачів і саме щодо такої категорії (побутові споживачі, релігійні організації, бюджетні установи) не має права відмовити позивачу в укладенні договору постачання природного газу. Для всіх інших категорій споживачів, що не підпадали під дію зазначеної постанови, запроваджені ринкові механізми співпраці з постачальниками природного газу.
6.2.4. Що стосується розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", на положення якого посилається позивач у своїй касаційній скарзі, то вказаним актом встановлено обов'язок відповідача із забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів на підставі укладених з такими виробниками відповідних договорів. Тобто має місце обов'язок відповідача з постачання природного газу вже після оформлення договірних правовідносин з виробником теплової енергії.
Проте предметом позовних вимог у цій справі є спонукання відповідача до укладення договору на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для категорії "інші споживачі", яка не охоплюється дією постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758. Отже, прямий законодавчо встановлений обов'язок для відповідача з укладення такого договору відсутній. Відтак його укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.
Доводи скаржника, про які йшлося у п. 4.1.1, зазначеного вище не спростовуються та відхиляються судом касаційної інстанції як помилкові та такі, що не ґрунтуються на нормах права.
6.2.5. Зважаючи на те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу підписану форму договору з додатками до нього - актами приймання-передачі природного газу в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно є по суті похідними від вимог про спонукання відповідача до укладення договору на постачання природного газу, підстави для їх задоволення також відсутні.
7.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.2. З огляду на зазначене вище у розділі 6 цієї постанови, суд касаційної інстанції залишає постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
8.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Головуючий суддя І. Ткач
Судді О. Баранець
І. Булгакова
Т. Дроботова
Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
В. Селіваненко
Н. Ткаченко
_03_03.png)