Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/75081804
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 34/559
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі ПАТ "Укргазвидобування")
на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2017
(суддя Грєхова О.А.) та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017
(головуючий суддя Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю. і Дідиченко М.А.)
за скаргою ПАТ "Укргазвидобування"
на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
за позовом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Управління Центрального територіального командування ВВ МВС України
до дочірньої компанії "Укргазвидобування" (далі ДК "Укргазвидобування") та дочірнього підприємства "Газопостачальна компанія"
про стягнення 1 079 980,74 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - військова частина № 3054 ВВ МВС України.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою, в якій просило визнати дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 ВП № 6577706 незаконними, а постанову про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 недійсною.
Скарга обґрунтована тим, що з моменту відкриття виконавчого провадження № 6577706 та на момент реорганізації ДК "Укргазвидобування" "НАК "Нафтогаз України" державним виконавцем не здійснювалося дій щодо примусового виконання рішення у справі № 34/559; заборгованість за наказом господарського суду міста Києва від 16.02.2004 № 34/559 ПАТ "Укргазвидобування" була сплачена добровільно, а тому дії органу державної виконавчої служби з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 ВП № 6577706 є незаконними, а постанова про стягнення виконавчого збору від 11.05.2017 недійсною.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, у задоволенні скарги ПАТ "Укргазвидобування" відмовлено. Відмовляючи в задоволенні скарги ПАТ "Укргазвидобування", господарські суди виходили з того, що статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, не передбачено, що виконавчий збір стягується в залежності від вчинення державним виконавцем тих чи інших заходів примусового виконання рішення, нею лише визначено, що розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, ставиться в залежність від фактично стягнутої або повернутої стягувачу суми за виконавчим документом, а тому державний виконавець при винесенні постанови від 11.05.2017 у ВП № 6577706 діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).
У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції ПАТ "Укргазвидобування" просить скасувати ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким скаргу ПАТ "Укргазвидобування" задовольнити. Касаційна скарга мотивована: порушенням судами попередніх інстанцій статей 19, 58 Конституції України, статті 5 Цивільного кодексу України; залишенням судами поза увагою приписів пунктів 6 та 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1404-VIII щодо необхідності завершення раніше розпочатих виконавчих дій саме за Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV) та незастосуванням до спірних правовідносин закону, який підлягає застосуванню, а саме статей 1, 11, 25, 27 Закону № 606-XIV та пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
У відзиві на касаційну скаргу військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що скаржником не доведено обґрунтованості своєї касаційної скарги, доказів на підтвердження своїх вимог не надано, тому підстав для скасування або зміни рішень судів попередніх інстанцій не вбачається.
Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2018 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Стратієнко Л.В. (головуючий), Мамалуй О.О. і Ткач І.В. справу № 34/559 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 34/559 між суддями від 10.04.2018 визначено такий склад колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Селіваненко В.П. (головуючий), Баранець О.М., Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Ткач І.В., Ткаченко Н.Г.
Розгляд касаційної скарги Відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.
Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 340 названого Кодексу визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду зі скаргою) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду даної справи.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом № 1404-VIII, згідно з частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, розглянувши по суті скаргу ПАТ "Укргазвидобування" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо визнання недійсною постанови даного відділу про стягнення виконавчого збору, як суд, який видав виконавчий документ на виконання ухваленого ним судового рішення, не звернув уваги на те, що такий спір не підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, тому припустився порушення відповідних норм процесуального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі за скаргою ПАТ "Укргазвидобування" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 129, 308, 313, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Селіваненко
Судді О. Баранець
І. Булгакова
Т. Дроботова
Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
І. Ткач
Н. Ткаченко
_03_03.png)