Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/74842264
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/7360/17
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017
(суддя Петрова В.І.) та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017
(головуючий - суддя Подобєд І.М., судді: Широбокова Л.П. і Орєшкіна Е.В.)
у справі № 904/7360/17
за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення плати за користування вагонами в сумі 45 200,04 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 1 336,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору від 28.11.2013 №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії та норм чинного законодавства щодо оплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, позов задоволено повністю.
Судові рішення обґрунтовано тим, що затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулася через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та, відповідно, правомірністю нарахування Відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.
У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Відповідач просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на: неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пунктів 2, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, статей 41, 119, 121 Статуту залізниць України; порушення судами попередніх інстанцій норм статей 41, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) у зв'язку з незадоволенням клопотання Відповідача про призначення судової експертизи, що свідчить про порушення вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи; недоведеність вини Відповідача у затримці вагонів, оскільки ця затримка виникла через неналежне виконання Позивачем зобов'язань щодо доставки вагонів своїм локомотивом вантажоодержувачу; неправильний розрахунок розміру плати за користування вагонами; те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи Відповідача та не врахували приписи статті 936 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України, внаслідок чого дійшли помилкового висновку, щодо правомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач посилається на обґрунтованість прийнятих судових рішень, повноту дослідження обставин справи та належне надання оцінки доказам, і просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Крім того, Позивач зазначає про: те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується вина Відповідача у затримці вагонів; безпідставність аргументів Відповідача про те, що станції, на яких було затримано спірні вагони, не є станціями підходу; те, що господарські суди дійшли правильного висновку про одночасне стягнення з Відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, розрахунок яких позивачем було здійснено відповідно до статей 119, 125 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2018 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Пєсков В.Г. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Погребняк В.Я., справу № 904/7360/17 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої палати.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/7360/17 між суддями від 10.04.2018 визначено такий склад колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Селіваненко В.П. (головуючий), Баранець О.М., Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Ткач І.В., Ткаченко Н.Г.
Розгляд касаційної скарги Відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано та зазначено таке.
28.11.2013 Позивачем та Відповідачем укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відповідача, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 (далі - Договір), відповідно до якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою, через інтервал часу 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком, через інтервал часу 4,5 год.; передача розбірних поїздів за повідомленнями. Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг телефоном оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 5 Договору).
Відповідно до пункту 6 Договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.
Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ прямим телефонним зв'язком у повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг; повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 8 Договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 Договору).
Відповідно до пункту 15 Договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання плата вноситься незалежно від місця затримки згідно з правилами зберігання вантажів.
У період січень - лютий 2017 року Позивачем за накладними було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача - Відповідача.
По прибутті вагонів на станцію призначення Позивач своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Однак на шляху прямування дані вагони були затримані у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Відповідачем на свою під'їзну колію з причини скупчення вагонів на станції Кривий Ріг і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу на станцію.
Накази від 27.01.2017 № 237, від 28.01.2017 № 257 та від 31.01.2017 № 275 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення (далі - Накази) були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих Відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. Про затримку вагонів Відповідачу вручені повідомлення про затримку вагонів.
За фактом затримки вагонів станцією затримки Батуринська у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та акти загальної форми ГУ-23, представникам вантажоодержувача своєчасно вручені повідомлення про затримку цих вагонів; дані акти підписані відповідачем без заперечень.
За час затримки вагонів з вини вантажовласника нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 45 200,04 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 1 336,56 грн. за відомостями ф. ГУ-46 №04029140 і №04029141 та накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №06029035 і №06029036.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Згідно з частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут), який згідно зі статтею 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).
За приписами статті 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.
Статтею 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).
Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, встановивши, що прийняті до перевезення Позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях за Наказами через скупчення на станції призначення вагонів, які прибули на адресу Відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (Відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини Відповідача, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у Відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.
Доводи Відповідача про те, що господарськими судами було порушено пункти 2, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, статті 119, 121 Статуту, є безпідставними, оскільки господарські суди правильно застосували вказані норми до даних правовідносин.
Що ж до аргумента Відповідача про відсутність його вини у затримці спірних вагонів, то наявними у матеріалах справи доказами, зокрема актами форми ГУ-23а, ГУ-23, підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини Відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення Відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту.
Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.
Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту.
Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів Відповідача).
Наявність вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, з урахуванням неподання Відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним передбачених Договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, - внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.
Твердження скаржника про те, що одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є неправомірним, спростовується з'ясованим попередніми інстанціями змістом пункту 15 Договору, яким передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах - у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.
Відповідачем не обґрунтовано порушення господарськими судами статей 41, 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки судами, згідно з вимогами статті 43 ГПК України, було ретельно досліджені всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного рішення.
Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для вирішення даного спору не потрібні спеціальні знання, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті. Розгляд та вирішення питань щодо наявності вільних колій, можливості вільного руху поїздів здійснюється на підставі доказів у справі з урахуванням вимог Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, норми якої були застосовані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Поряд з тим Касаційний господарський суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалені в цілому з додержанням норм матеріального і процесуального права. Водночас названий Суд не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів: Чумак Ю.Я., Дроботова Т.Б., Пільков К.М., а саме у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 904/12334/16.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/7360/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Селіваненко
Судді О. Баранець
І. Булгакова
Т. Дроботова
Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
І. Ткач
Н. Ткаченко
_03_03.png)