ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112096007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року

м. Київ

справа №818/1793/18

провадження № К/9901/27229/19

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Коваленко Н. В., Мельник-Томенко Ж. М., Рибачука А. І., Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрите

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (судді: Кононенко З. О., Бегунц А. О., Калиновський В. А.), ухвалену за наслідками розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі № 818/1793/18 та

в с т а н о в и в:

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Сумське ОУПФУ), в якому просив:

- визнати протиправними дії Сумського ОУПФУ щодо відмови в перерахуванні пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) відповідно до статті 59 Закону України [від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ] «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ);

- зобов`язати Сумське ОУПФУ з 1 жовтня 2017 року здійснити відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку;

- визнати дискримінаційними дії Сумського ОУПФУ при вирішенні звернення ОСОБА_1 від 26 березня 2018 року щодо перерахунку пенсії.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 13 червня 2018 року позов задовольнив частково:

- визнав протиправними дії Сумського ОУПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ;

- зобов`язав Сумське ОУПФУ відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку;

- у задоволенні вимог в частині визнання дій при вирішенні звернення дискримінаційними - відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2018 року скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 818/1793/18; ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначив, з-поміж іншого, що частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 1 жовтня 2017 року, визначала одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 1 жовтня 2017 року [згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»], передбачає, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

На основі наведено апеляційний суд виснував, що Законом України [від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII] «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Зазначив також, що частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Це право виникає у зазначених осіб лише за сукупності трьох умов : 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Тож апеляційний суд зазначив, що позаяк ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 6 січня 1987 року по 10 квітня 1987 року не під час проходження дійсної строкової служби, то він не відповідає всім критеріям, наявність яких дає право на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ. З цих міркувань апеляційний суд вважав, що Сумське ОУПФУ правомірно відмовило у перерахунку пенсії, оскільки положення частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» на позивача не поширюються.

Верховний Суд (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) ухвалою від 23 листопада 2018 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року.

2. ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.

Заявник переконував, що відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону №796-XII правове регулювання щодо обчислення пенсії по інвалідності не поширюється на військовослужбовців із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим вони отримують пенсію «у три рази нижчу, ніж солдати строкової служби», що порушує його конституційні права, визначені частиною першою статті 9, частинами першою, другою статті 24 Конституції України.

За наслідками розгляду конституційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII Конституційний Суд України (Другий Сенат) ухвалив Рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019, яким: (1) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; (2) вирішив, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Після того, 6 травня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 818/1793/18 за виключними обставинами. Підставою для звернення з цією заявою було Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019, внаслідок якого словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в частині третій статті 59 Закону № 796-XII, більше не впливає на визначення категорії військовослужбовців, які мають право на відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 серпня 2019 року (справа № В/851/5/19) заяву ОСОБА_1 задовольнив частково: скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 818/1793/18; апеляційну скаргу Сумського ОУПФУ задовольнив частково: рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 818/1793/18 скасував; позов ОСОБА_1 до Сумського ОУПФУ задовольнив частково: зобов`язав Сумське ОУПФУ провести з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019.

У цьому зв`язку зазначив, що з 25 квітня 2019 року Сумське ОУПФУ допустило протиправну бездіяльність, коли не перерахувало пенсію позивача за заявою від 26 березня 2018 року відповідно до статті 59 Закону № 796-XII, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

4. Відтак у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (справа № В/851/5/19), у якій просить скасувати цю постанову та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 818/1793/18.

На його думку, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 і підхід цього суду призводить до неефективності (втрати сенсу) заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Верховний Суд ухвалою від 7 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Підстави передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

5. 24 квітня 2023 року Верховний Суд (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду; далі - Колегія суддів) постановив ухвалу, якою передав справу № 818/1793/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У цій ухвалі Колегія суддів порушила питання про відступ від правового висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для забезпечення можливості перегляду судового рішення за виключними обставинами для особи, за конституційною скаргою якої закон був визнаний неконституційним.

Обґрунтовуючи свою позицію Колегія суддів нагадала, що об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 висловила позицію, за якою положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення», про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма, за текстом постанови від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством. Відтак в тій постанові зазначено, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, описаний підхід об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України був застосований також під час розгляду інших справ у Верховному Суді (приміром, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 808/578/17, від 2 березня 2021 року у справах № 803/376/17 та № 806/897/17).

Колегія суддів нагадала також, що були спроби відступити від цього правового висновку, однак вони не досягли очікуваного - для ініціаторів цього процесу - результату. У цьому контексті згадалася справа № 805/1312/16-а. Її особливістю, за текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, було те, що заявником у тій справі була особа (Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Торговий дім «Еко-вугілля України»), за конституційною скаргою якої закон був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)2020). Але за наслідками перегляду судового рішення в тій справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу від 22 грудня 2022 року, у якій зазначила про те, що не має підстав для відступу від правової позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.

Тож дотримуючись існуючої позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 805/1312/16-а виходила з того, що постанова Верховного Суду від 20 листопада 2018 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулося ТОВ «Торговий дім «Еко-вугілля України», є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.

Колегія суддів в ухвалі від 24 квітня 2023 року підкреслила, що підхід, який сформувала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з наведеної нормативної підстави у зв`язку із тим, що рішення не підлягали виконанню. І ці висновки однаково стосуються усіх заявників, зокрема авторів конституційної скарги.

За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, якщо дотримуватися такого самого підходу під час розгляду й цієї справи [№818/1793/18], то ОСОБА_1 слід було б відмовити у перегляді постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року на підставі до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України (зважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019), тому що зазначеним судовим рішенням йому теж відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Однак Колегія суддів не поділяє означеного підходу, надто коли це стосується особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким встановив неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, судове рішення у якій ця особа відтак просить переглянути за виключними обставинами.

З цих мотивів, як можна зрозуміти, й була постановлена ухвала від 24 квітня 2023 року, якою пропонується відступити від висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, та підтриманого, зокрема, у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а в частині застосування цього правового висновку до особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення і визнав застосований у судовому рішенні закон неконституційним.

Для цього Колегія суддів вважала за необхідне навести додаткові аргументи, окрім тих, які вже були предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 805/1312/16-а (щодо заяви ТОВ «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд судового рішення за виключними обставинами). З цією метою в ухвалі від 24 квітня 2023 року висвітлені доктринальні підходи до розуміння механізму перегляду судового рішення за виключними обставинами на підставі заяви особи, за конституційною скаргою якої закон визнаний неконституційним, а також описаний досвід інших країн Європи, у яких перегляд остаточних судових рішень на підставі рішення Конституційного Суду, яким констатується неконституційність застосованого судом закону, передбачає диференційований підхід у контексті виду судочинства, де такий перегляд є допустимий, а також кола осіб, які можуть мати право на цей перегляд.

У такий спосіб Колегія суддів переконує, що перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, є способом забезпечення ефективності інституту конституційної скарги, який не є життєздатним, якщо не матиме продовження в механізмі перегляду судових рішень за виключними обставинами. За текстом ухвали від 24 квітня 2023 року, особа, яка виграла процес за конституційною скаргою, не отримає від самого лише визнання оскаржуваного положення закону неконституційним відновлення своїх прав, якщо не буде переглянуте в порядку загальної юрисдикції судове рішення, яке стало підставою звернення до Конституційного Суду України.

У цьому зв`язку Колегія суддів проводить також паралелі зі зверненням до Європейського суду з прав людини, рішення якого теж є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами (пункт 3 частини п`ятої статті 361 КАС України). Та попри єдиний механізм перегляду остаточних судових рішень, закріплений національним законодавством, як наголошується в ухвалі від 24 квітня 2023 року, рішення Конституційного Суду України, на противагу рішенню Європейського суду з прав людини, не спричиняють перегляду судових рішень й причиною цьому, з погляду Колегії суддів, є існуюче обмежувальне тлумачення об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, суть якого написана вище.

Позиція об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо порушеного питання про відступ від її правового висновку

6. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зважила на доводи, наведені в ухвалі від 24 квітня 2023 року, та дійшла висновку, що вони ніяким чином не впливають на інтерпретаціюпункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, яка висловлена у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, та яка потім була підтримана і застосована у справі № 805/1312/16-а (ухвала від 22 грудня 2022 року), у якій, як уже згадувалося, ініціатором перегляду судового рішення за виключним обставинами зі згаданої нормативної підстави - так само як і в цій справі (№818/1793/18 (В/851/5/19) - була особа, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким встановив неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи, судове рішення у якій ця особа просила переглянути (мовиться про ТОВ Торговий дім «Еко-вугілля України»).

Додаткові доводи, якими Колегія суддів мотивувала необхідність відступити від існуючої позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо окресленого вище питання, були достеменно відомі під час постановлення ухвали від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а, але не вплинули на результат розгляду, який, утім, не поділяє Колегія суддів.

Варто нагадати також, що перед тим об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила також ухвалу від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19, якою теж підтримала позицію, висловлену в постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, хоч і перегляд судового рішення в тій справі ініціювала не та особа, яка зверталася з конституційною скаргою. А втім наведене загалом має засвідчити, що об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дотримується своєї позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, висловленої у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, принаймні допоки не буде змінений закон, застосування якого вона стосується. У цьому зв`язку звертаємо увагу й на те, що від дати постановлення ухвали об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а й до дати постановлення ухвали від 24 квітня 2023 року у цій справі минуло менше, ніж пів року й та правова позиція, яка була висловлена в зазначеній справі, не втратила актуальності у вимірі суспільних відносин, які існують на час розгляду цієї справи.

Приписи пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України відтоді теж не змінилися і застосовуються в тій самій редакції, яку роз`яснювала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18 та яку підтримала (повторно) у справі № 805/1312/16-а.

Хоча ініціатива про відступ від цієї правової позиції виникає уже вкотре, а її мотиви змістовно подібні до попередніх, та на прикладі цієї справи об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не має вагомих підстав змінювати практику вирішення подібних правових питань, яка на сьогодні уже є сталою, шляхом відступлення від своєї раніше висловленої правової позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

7. Тут доречно буде зазначити, що аналогічний підхід до перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, можна простежити також у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

7.1. Приміром, у постанові від 27 серпня 2021 року у справі № 910/15151/17 колегія суддів Верховного Суду у Касаційному господарському суді, аналізуючи приписи пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з- поміж іншого, зазначила, що наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові якщо рішення суду ще не виконане.

Разом з тим, мовиться далі в цій постанові, принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, заява №6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ [Європейського суду з прав людини] як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії»).

За текстом згаданої постанови, пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, як виняток з цього загального підходу, визначено, що встановлена Конституційним Судом України, зокрема, неконституційність закону чи його окремих положень є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у тому разі, якщо це судове рішення набрало законної сили, однак ще не виконане.

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання, зокрема, судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.

Наприкінці Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27 серпня 2021 року у справі № 910/15151/17 зазначив, що виконання судового рішення про визнання недійсними правочинів (договорів, угод) не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо їх фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України суперечитиме принципу res judicata.

За схожої ситуації аналогічний підхід до трактування пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду висловив у постанові від 5 жовтня 2021 року № 910/6790/18.

7.2. У контексті мотивів Колегії суддів, викладених в ухвалі від 24 квітня 2023 року, звертаємо увагу також на ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі № 591/4399/19, яка стосується перегляду за виключними обставинами [пункт 1 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК України] судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, за заявою особи, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України визнав неконституційною норму закону (у тій справі йдеться про пункт 2 частини другої статті 40 Житлового кодексу України і Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 5-р(ІІ)/2022), яку застосував суд при ухваленні рішення, переглянути яке - на підставі пункт 1 частини третьої статті 423 ЦПК України - ця особа і просить.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в ухвалі 21 лютого 2023 року у справі № 591/4399/19, серед іншого, зазначив, що «застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.

За вказаних обставин, враховуючи те, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 293 ЦПК України суперечитиме принципу res judicata».

8. За частиною другою статті 346 КАС Українисуд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини четвертої статті 347 КАС України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Зважаючи на наведене, мотиви, які навела Колегія суддів в ухвалі від 24 квітня 2023 року, не переконують об`єднану палату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у необхідності відступити від висновку щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України у подібних правовідносинах.

Позиція об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по суті касаційної скарги

9. Касаційна скарга на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (справа № В/851/5/19) подана до Верховного Суду 29 вересня 2019 року, тобто до набрання чинності Законом України від 15 січня 2019 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Обґрунтована касаційна скарга головним чином тим, що позиція апеляційного суду суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 і позбавляє сенсу як інститут конституційної скарги, так механізм перегляду за виключними обставинами судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

Заявник переконує, що перегляд судового рішення за виключними обставинами має на меті відновити правовий стан, який існував до прийняття закону, визнаного згодом неконституційним. Натомість підхід апеляційного суду, окрім того, що нівелює цю мету, суперечить вимогам процесуального закону, а також Рішенню Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019, який визнав неконституційними положення закону, на основі якого позивачеві відмовили у задоволенні його вимог щодо перерахунку пенсії.

У касаційній скарзі її автор - в контексті порушеного питання - покликається також на досвід Республіки Латвії та практику Європейського суду з прав людини, рішення якого за певних умов теж можуть бути підставою для перегляду судових рішень [національних судів] за виключними обставинами (пункт 3 частини п`ятої статті 361 КАС України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

10. З уваги на раніше висловлену й послідовно дотриману правову позицію об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, зокрема й до тих ситуацій, коли заявником є особа, за конституційною скаргою якої Конституційний Суд України встановив неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи, підстав для перегляду постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року за виключними обставинами немає, тому що цим судовим рішенням апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог, й за принципом res judicata визначені цим судовим рішенням юридичні наслідки настають для сторін з моменту набрання ним законної сили, тож воно не підлягає примусову виконанню й тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України- не може переглядатися за виключними обставинами.

Крім того, як уже мовилося за подібних обставин, встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

За текстом частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; .

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Зважаючи на написане і керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, 361, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (справа № 818/1793/18 (В/851/5/19) скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 818/1793/18 за виключними обставинами.

Залишити в силі постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року справа у справі № 818/1793/18.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді: О. В. Калашнікова

Н. В. Коваленко

Ж. М. Мельник-Томенко

А. І. Рибачук

І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова

Постанова від 07 липня 2023 року у справі № 818/1793/18 (провадження № К/9901/27229/19)