ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112095996

УХВАЛА

07 липня 2023 року

м. Київ

справа №340/2823/21

провадження № К/990/16360/22

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Коваленко Н. В., Мельник-Томенко Ж. М., Рибачука А. І., Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В`ячеслава Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 340/2823/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, та

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив:

- визнати неправомірною відмову Міністерства внутрішніх справ України у прийнятті рішення за документами щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності та прийняти за наслідками розгляду цих документів рішення відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 8 листопада 2021 року позовні вимоги задовольнив повністю.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишив без задоволення; змінив рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2021 року в адміністративній справі № 340/2823/21 в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2021 року в адміністративній справі № 340/2823/21 залишив без змін.

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд ухвалив у порядку письмового провадження постанову від 3 лютого 2023 року (провадження № К/990/16360/22), якою скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року і залишив в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2021 року.

5 лютого 2023 року представник позивача - адвокат Усатенко В. Ю. звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 340/2823/21 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які позивач поніс в суді касаційної інстанції.

Автор заяви пояснив, що про стягнення судових витрат з відповідача було зазначено в позовній заяві. Суд касаційної інстанції розглядав цю справу у порядку письмового провадження, відповідно судових дебатів в цій процедурі не було. За таких умов, вважає представник позивача, зазначення у позовній заяві вимог про розподіл судових витрат може розцінюватися як дотримання вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно докази, які підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть надаватися протягом п`яти днів від дати ухвалення судового рішення, що є підставою для ухвалення додаткового рішення з цього питання.

У зв`язку з поданням цієї заяви колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка була визначена для розгляду справи № 340/2823/21 (далі - Колегія суддів), постановила ухвалу від 9 лютого 2023 року, якою передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - для відступлення від висновку щодо застосування норм статей 139, 143 КАС України, раніше викладеного в ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 640/10796/19 і в постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 380/3999/21. Свою ухвалу Колегія суддів мотивувала таким.

В ухвалі від 23 грудня 2021 року у справі № 640/10796/19 Верховний Суд на основі положень частини першої статті 344, частини восьмої статті 262, частини третьої статті 143 КАС України дійшов висновку, що позаяк в суді касаційної інстанції всі справи розглядаються без проведення судових дебатів, то сторони мають подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат, до закінчення розгляду справи. Цей висновок підтриманий також в постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 380/3999/21.

Тимчасом у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 Верховний Суд, аналізуючи положення статті 139 КАС України, виснував, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У цьому зв`язку суд касаційної інстанції зауважив, що позивач в позові просив покласти судові витрати на відповідача, водночас розгляд справи у судах апеляційної і касаційної інстанцій відбувався у порядку письмового провадження, тому судові дебати не проводилися. Тож суд касаційної інстанції [у справі №300/3178/20] висловив думку, що зазначення у позовній заяві вимоги про стягнення судових витрат з відповідача може вважатися за цих умов дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України.

Колегія суддів наголосила на тому, що обставини зазначених справ тотожні; у всіх випадках позивач заявляв про відшкодування судових витрат у позовній заяві і не подав окремої заяви до суду апеляційної/касаційної інстанції до ухвалення судового рішення.

За текстом ухвали від 9 лютого 2023 року, Колегія суддів поділяє позицію щодо застосування статті 139 КАС України, висловлену у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20. Але позаяк в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду існує неоднаковий підхід до застосування положень КАС України, що регулюють порядок відшкодування судових витрат (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), Колегія суддів, на підставі статей 346, 347 КАС України, передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з метою, про яку написано вище.

Нормативне регулювання

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).

За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною другою статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: 5) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; 6) у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу; 8) перелік матеріалів, що додаються.

Відповідно до частини третьої статті 340 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.

За текстом частини першої статті 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з: 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог; б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції; .

Аналізуючи наведені положення закону через призму питання, яке порушила Колегія суддів в ухвалі від 9 лютого 2023 року, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Спірне питання в цій справі, яке перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, стосується ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу [понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції].

Ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України щодо судових витрат передбачене для тих випадків, коли суд з певних причин не вирішив одного із питань, які передбачені в частині першій цієї статті, хоча мав - до ухвалення рішення/постанови за наслідками розгляду справи - для цього підстави. Розподіл судових витрат є одним із питань, яке має вирішити суд касаційної інстанції - позаяк у цій ситуації мовиться про витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - у постанові, ухваленій за наслідками розгляду касаційної скарги.

Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.

Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останні етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Наведені міркування пов`язані з тим, що процедура розгляду справи в суді касаційної інстанції має особливості, зумовлені головним чином завданнями і повноваженнями суду на цій стадії. У контексті цієї справи мовиться про те, що на стадії касаційного розгляду справи участь сторін та інших учасників справи не є обов`язкова, що дозволяє суду розглянути касаційну скаргу у порядку письмового провадження. Однак можуть виникати також ситуації, які вимагають розглянути справу в судовому засіданні (за участі сторін і третіх осіб) й в такому випадку розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати.

Тому з уваги на визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду касаційної інстанції і процедуру розгляду касаційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду касаційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за касаційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду касаційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду касаційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за касаційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги [в суді касаційної інстанції] залишається без розгляду.

Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.

Якщо до завершення розгляду касаційної скарги сторона, зокрема касатор, не заявила суду касаційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд касаційної інстанції - при ухваленні постанови - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу [понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції], як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду касаційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне касаційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Зазначення у позовній заяві прохання представника позивача - адвоката Усатенка В. Ю. про розподіл судових витрат, зокрема тих, які пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, адресується суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції розглядає передовсім касаційну скаргу і робить це в межах викладених в ній доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (стаття 341 КАС України), а питання про зміну розподілу судових витрат, понесених в суді першої і апеляційної інстанцій, виникає тоді, коли цей [касаційний] суд, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове (частина шоста статті 139, підпункт «б» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України). В інших випадках суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З цією метою цей суд вивчає касаційну скаргу та додані до неї документи, а не клопотання, висловлені у позовній заяві чи в заявах, поданих суду першої інстанції.

З уваги на наведені міркування об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що підхід, викладений у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 640/10796/19, від 16 червня 2022 року у справі № 380/3999/21 щодо окресленого в ухвалі від 9 лютого 2023 року питання застосування норм статей 139, 143 КАС України (де йдеться про часові рамки для подання касаційному суду доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції як умову для розподілу цих витрат) потрібно доповнити мотивами, які написані вище.

З тих самих міркувань об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не може погодитися з підходом, який висловлений у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20, який Колегія суддів просила підтримати в ухвалі від 9 лютого 2023 року.

Висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по суті заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі

Повертаючись до обставин цієї справи пригадаєм, що Верховний Суд ухвалою від 7 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 340/2823/21; ухвалою від 2 лютого 2023 року зазначена справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження, а 3 лютого 2023 року Верховний Суд ухвалив за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 постанову, якою задовольнив вимоги цієї касаційної скарги.

Прохання про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 340/2823/21 про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн і документи, які, на думку представника позивача, їх підтверджують, останній висловив і надав суду касаційної інстанції лише 5 лютого 2023 року, після того, як цей суд ухвалив згадану постанову від 3 лютого 2023 року. До заяви додав: договір про надання професійної правничої допомоги від 30 травня 2021 року; додаткову угоду від 4 лютого 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 30 травня 2021 року, за якою загальна вартість професійної правничої допомоги становить 3000,00 грн; розрахунок від 4 лютого 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги (в якому зазначений опис виконаної роботи (вивчення постанови суду апеляційної інстанції від 17 травня 2022 року у справі № 340/2823/21 і складення касаційної скарги), кількість затрачених годин (3 год.) і вартість виконаної роботи (3000,00 грн); акт приймання-передачі від 4 лютого 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги.

З наданих документів видно, що їх (крім договору про надання професійної правничої допомоги від 30 травня 2021 року) не тільки надали після того, як суд касаційної інстанції завершив розгляд касаційної скарги, з якою власне пов`язані витрати на професійну правничу допомогу, але й оформили після того, як суд касаційної інстанції ухвалив постанову за тією скаргою. Зокрема звертає увагу додаткова угода від 4 лютого 2023 року щодо вартості наданої професійної правничої допомоги (яка стосувалася подання касаційної скарги) на суму 3000,00 грн і розрахунок від 4 лютого 2023 року.

Зважаючи на наведені вище мотиви, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з того, що за описаної ситуації суд касаційної інстанції при ухваленні постанови від 3 лютого 2023 року у справі № 340/2823/21 не мав підстав і, відповідно, не міг вирішувати питання про відшкодування на користь позивача (касатора) витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги (понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції), адже вимоги позивача, заявлені за посередництва його адвоката, про їх відшкодування основуються на обставинах, які набули об`єктивної форми після того, як суд касаційної інстанції розглянув і задовольнив його касаційну скаргу.

Іншими словами, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зараз не заперечує того, що позивач, звернувшись із касаційною скаргою в цій справі, отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні статті 134 КАС України. Але про ці обставини касатор не повідомив суду касаційної інстанції до ухвалення постанови від 3 лютого 2023 року у справі № 340/2823/21.

Позаяк касатор про них своєчасно не заявив, тобто не дотримався процесуальних норм закону, то після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, суд касаційної інстанції не має підстав для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на основі пред`явлених документів відповідно до статті 252 КАС України. Інакший підхід до вирішення зазначеного питання може розцінюватися як прояв необ`єктивного підходу суду до розгляду справи, чого допускати не можна.

Висновки за результатами розгляду заяви

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Зважаючи на написане і керуючись статтями 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

у х в а л и л а:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В`ячеслава Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 340/2823/21 щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді : О. В. Калашнікова

Н. В. Коваленко

Ж. М. Мельник-Томенко

А. І. Рибачук

І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова

Ухвала від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 (провадження № К/990/16360/22)