Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
РІШЕННЯ
Іменем України
27 березня 2018 року
Київ
справа №800/137/17
адміністративне провадження №П/9901/336/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Смоковича М.І.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Шарапи В.М., Стрелець Т.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Гулової О.І.,
представників:
відповідача Склярук Ю.В.,
третьої особи Карлаша Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Галан Ніни Миколаївни до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення, зміну формулювання підстав звільнення,
встановив:
у квітні 2017 року Галан Н.М. звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП), у якій просить:
визнати протиправним і скасувати рішення ВРП №596/0/15-17 від 23 березня 2017 року в частині звільнення її, Галан Н.М., з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (далі також – Рішення);
змінити формулювання підстав звільнення Галан Н.М. з «відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», як зазначено в рішенні ВРП №596/0/15-17 від 23 березня 2017 року, на «відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, у відставку, згідно заяви від 06 листопада 2014 року».
Обґрунтовуючи позовні вимоги Галан Н.М. зазначила про те, що перед тим, як за Указом Президента України від 12 листопада 2014 року апеляційний суд Луганської області переміщено до м. Сєвєродонецьк Луганської області, вона подала заяву про відставку від 6 листопада 2014 року, рішення за якою у встановлений строк прийнято так і не було. Як пояснила позивачка, у зв’язку з початком бойових дій на території Луганської області вона з родиною залишила м. Луганськ і не мала наміру продовжувати працювати суддею, відтак і переїжджати до м. Сєвєродонецька, де тепер знаходиться апеляційний суд Луганської області. Позивачка очікувала, що невдовзі буде прийнято рішення про її відставку, відповідно не надавала згоди щодо свого переведення і, перебуваючи деякий час у відпустці, не приступала до виконання посадових обов’язків. Неприйняття довготривалий період рішення про звільнення її у відставку і змушування у зв’язку з цим здійснювати судочинство Галан Н.М. розцінює як свавілля і втручання у її приватне життя. Стосовно висновків відповідача про її участь у формуванні законодавства так званої «ЛНР» на непідконтрольній Україні території, то їх позивачка вважає надуманими і безпідставними. Такої ж думки вона і про доводи відповідача стосовно недостовірності відомостей, зазначених у її декларації за 2011 рік. Окрім того Галан Н.М. звернула увагу на процедурні порушення, які допустила ВРП, розглядаючи питання про звільнення тридцяти суддів, серед яких була й вона. Зокрема позивачка акцентує на тому, що під час засідання доповідач не довів до відома членів Комісії обставин дисциплінарного проступку щодо кожного із суддів, під час засідання члени ВРП не досліджували цих обставин, а тривалість перебування членів ВРП у нарадчій кімнаті для прийняття оскарженого Рішення становила декілька хвилин, що в сукупності з усім наведеним вище, на думку позивачки, свідчить про упередженість і необ’єктивність при вирішенні питання щодо звільнення тридцяти суддів загалом і позивачки зокрема.
З початком роботи Верховного Суду справу за позовом Галан Н.М. до ВРП передано до Касаційного адміністративного суду, за ухвалою якого від 15 січня 2018 року розгляд цієї справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав письмові заперечення проти позову від 4 травня 2017 року, а згодом також і доповнення до цих заперечень від 13 червня 2017 року. Після того, як справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду і її розгляд, відповідно до підпункту 5 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції, розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження, ВРП на виконання ухвали цього суду від 15 січня 2018 року подав відзив на позовну заяву. Свою позицію ВРП мотивує тим, що оскаржене Рішення прийнято на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС) від 11 січня 2017 року № 3/дп-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, зокрема апеляційного суду Луганської області, з-поміж яких – Галан Н.М., та застосування до них дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади. ВРП стверджує, що прийняла Рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон №1798-VIII), Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) і встановлених Законом №1798-VIII підстав для скасування цього Рішення як протиправного немає.
ВККС, яку суд під час розгляду справи залучив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, подала свої пояснення по суті спору від 4 липня 2017 року, судячи зі змісту яких підставою для прийняття рішення про внесення подання про звільнення Галан Н.М. з посади судді слугувала її поведінка після того, як на території Луганської області розпочалися бойові дії і частина цієї території стала непідконтрольною Україні. Зокрема ВККС зазначила про те, що Галан Н.М., будучи на посаді судді апеляційного суду Луганської області, відмовилась переїжджати до м. Сєвєродонецька, куди перемістили апеляційний суд Луганської області, не приступила до виконання посадових обов’язків і після зміни місцезнаходження суду не з’являлась на роботі. Більш того, за даними правоохоронних органів суддя Галан Н.М., проживаючи на непідконтрольній Україні території, співпрацювала з «ЛНР», зокрема брала участь у підготовці так званого законодавства цього незаконного формування. Зазначено також і про те, що відносно Галан Н.М. проводилася перевірка відповідно до Закону України «Про очищення влади», під час якої виявлено недостовірні відомості щодо її майна. Оцінивши наведені вище обставини в сукупності ВККС дійшла висновку про наявність встановлених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII підстав для притягнення судді Галан Н.М. до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з чим прийняла рішення про внесення подання про її звільнення відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VIII.
Позивач у судове засідання не з’явилася, але про місце, дату і час судового розгляду справи повідомлялася належним чином (шляхом розміщення оголошення про розгляд цієї справи на офіційному веб-порталі судової влади, позаяк місце її проживання (за позовною заявою таким є: м. Луганськ, квартал Зарєчний, 4/79) розташоване на території, яка тимчасово непідконтрольна Україні. Надіслати повідомлення про розгляд справи на адресу електронної пошти Галан Н.М., яку вона вказала у позовній заяві (nik-gal@mail.ru) також немає можливості, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями служби веб-пошти про неможливість доставки.
У судовому засіданні представники відповідача і третьої особи просили відмовити у задоволенні позову з мотивів, про які зазначено вище.
Суд заслухав пояснення представників відповідача і третьої особи, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і з’ясував таке.
Галан Н.М. із серпня 2002 року обіймає посаду судді апеляційного суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України від 4 липня 2002 року обрана безстроково суддею цього суду.
6 листопада 2014 року Галан Н.М. звернулася до Вищої ради юстиції (далі – ВРЮ) із заявою про внесення подання про її звільнення у відставку з посади судді апеляційного суду Луганської області.
У зв’язку з набранням чинності Законом України від 8 квітня 2014 року №1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» ВРЮ у період з 11 квітня 2014 року по 4 червня 2015 року не здійснювала своїх повноважень через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України. Їх вона набула 4 червня 2015 року, після чого заяви суддів, з-поміж них і Галан Н.М., винесено на засідання секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад.
З’ясувавши, що Галан Н.М. має необхідний стаж, що дає їй право на відставку, секція надала ВРЮ відповідну рекомендацію, після чого ВРЮ прийняла рішення від 16 липня 2015 року № 166/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Галан Н.М. з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв’язку з поданням заяви про відставку. Подання про відставку судді Галан Н.М. ВРЮ внесла до Верховної Ради України 3 серпня 2015 року.
Постанови за цим поданням ВРЮ Верховна Рада України не приймала. Листом від 11 листопада 2015 року за №8072/0/9-15 ВРЮ повідомила Голову Верховної Ради України про те, що з відкритих джерел інформації стало відомо про те, що судді Луганської області, яких зазначено у переліку подань ВРЮ, не приступили до виконання своїх посадових обов’язків і що вони співпрацюють з так званою «ЛНР».
Надалі Голова Верховної Ради України двічі звертався до ВРЮ з проханням провести додаткову перевірку обставин щодо невиконання суддями Луганської області посадових обов’язків (листами від 19 листопада 2015 року та від 17 лютого 2016 року), стосовно яких ВРЮ у серпні, жовтні і листопаді 2015 року вносила подання до Верховної Ради України.
З метою перевірки цих обставин ВРЮ, на підставі статей 92, 101 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI України «Про судоустрій і статус суддів», звернулася з листом від 24 березня 2016 року до ВККС як компетентного органу щодо вирішення питання про можливість проведення такої перевірки.
Листом від 28 жовтня 2016 року №01/06-211(256125) Голова Верховної Ради України з посиланням на пункт 4 розділу ІІ Закону України від 2 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі – Закон № 1401-VIII), пункти 1, 4, 5 частини першої статті 131 Конституції України, передав ВРЮ подання та відповідні документи, зокрема, щодо звільнення судді Галан Н.М.
За рішеннями ВККС від 16 вересня 2016 року № 1564/дп-16 та від 28 вересня 2016 року № 1776/дп-16 відкрито дисциплінарні справи стосовно вказаних у поданні ВРЮ суддів за ознаками дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент прийняття Комісією рішення). За рішенням Комісії від 14 грудня 2016 року № 1924/дп-16 вказані дисциплінарні справи об’єднано.
За наслідками розгляду дисциплінарної справи відкритої, в тому числі й щодо судді апеляційного суду Луганської області Галан Н.М., ВККС 11 січня 2017 року прийняла стосовно тридцяти суддів, з-поміж них – суддя апеляційного суду Луганської області Галан Н.М., рішення за № 3/дп-17 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності з підстав, встановлених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII та застосування до них дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді (пункт 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII).
На підставі цього рішення ВККС внесла відповідне подання ВРП, за наслідками розгляду якого остання прийняла рішення від 23 березня 2017 року №596/0/15-17 про звільнення, зокрема, Галан Н.М. – з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Розгляд питання про звільнення судді з посади ВРП здійснювала в порядку, передбаченому главою 6 Закону № 1798-VIII.
Через відсутність поштового зв’язку з тимчасово окупованою територією Луганської області та міста Луганська судді, перелічені у поданні ВККС, були повідомлені про дату та час засідання ВРП в порядку частини шостої статті 30 Закону № 1798-VIII шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
На засідання Вищої ради правосуддя судді не з’явилися. З посиланням на положення абзацу 2 частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII ВРП, обговоривши можливість подальшого розгляду рішення Комісії без присутності суддів, вирішила розглядати рішення Комісії за їх відсутності.
За Рішенням, виявлені Комісією під час дисциплінарного провадження відомості свідчать про те, що поведінка суддів є такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Підставою для такого висновку стосовно судді Галан Н.М. слугувало таке.
Указом Президента України від 12 листопада 2014 року № 867/2014 у зв’язку із проведенням антитерористичної операції змінено місцезнаходження апеляційного суду Луганської області та переміщено його до міста Сєвєродонецька Луганської області.
Згідно із розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2015 року № 11/0/38-15 роботу вказаного суду відновлено з 17 лютого 2015 року.
Відповідно до відомостей, зазначених у листах Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та голови апеляційного суду Луганської області, окремі судді апеляційного суду Луганської області, з-поміж них суддя Галан Н.М., з дати відновлення роботи апеляційного суду Луганської області до цього часу не приступили до виконання своїх службових обов’язків, до нового місця розташування суду не переїхали, правосуддя не здійснюють.
На підтвердження зазначених відомостей голова апеляційного суду Луганської області надав копії актів про відсутність суддів на робочому місці та копії табелів обліку використання робочого часу суддями вказаного суду.
Між тим, як зазначено в Рішенні, суддя Галан Н.М. не надала документів, що підтверджують згоду на переїзд до нового місця розташування апеляційного суду Луганської області.
Окрім того, під час проведення перевірки щодо судді Галан Н.М. встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», у зв’язку з чим апеляційний суд Луганської області надіслав до Міністерства юстиції України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області копії висновків про результати такої перевірки.
Також в Рішенні зазначено про те, що згідно з інформацією, отриманою з мережі Інтернет, яку підтвердила Служба безпеки України та прокуратура Луганської області (лист прокуратури Луганської області від 29 квітня 2016 року, лист Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 15 липня 2016 року), суддя Галан Н.М., перебуваючи у місті Луганську, бере участь у створенні так званого законодавства «ЛНР», зокрема, земельного, сімейного, цивільного та цивільно-процесуального кодексів «ЛНР». У рішенні зазначено посилання на інформаційний ресурс в мережі Інтернет:https://nslnr.su/zakonodatelnaya-deyatelnost/zakonoproekty/1659/, https://nslnr.su/zakonodatelnaya-deyatelnost/zakonoproekty/1866/, https://nslnr.su/zakonodatelnaya-deyatelnost/zakonoproekty/1940/.
За змістом Рішення, усі судді, щодо яких ВККС розглядала дисциплінарну справу, зокрема Галан Н.М., на день прийняття Комісією рішення з посади не звільнені та перебувають у статусі судді.
На підставі встановлених Комісією фактів ВРП дійшла висновку, що дії, зокрема, судді Галан Н.М. підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та беззаперечно є істотним дисциплінарним проступком, який несумісний зі статусом судді, а також свідчать про свідоме нехтування нею обов’язками судді і порушення морально-етичних принципів поведінки судді, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106, пунктом 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VІІІ та підставою для звільнення судді відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
З огляду на характер дисциплінарного проступку та його наслідки відповідач в Рішенні констатував, що застосування до судді апеляційного суду Луганської області Галан Н.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є виправданим та відповідає принципу пропорційності.
З урахуванням того, що стосовно судді Галан Н.М. прийнято рішення про звільнення з підстав, встановлених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП рішенням від 6 квітня 2017 року № 738/0/15-17 залишила без розгляду її заяву про звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області у відставку.
При прийнятті рішення суд взяв до уваги такі положення законодавства.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII, згідно з пунктом 31 Прикінцевих та перехідних положень якого заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Якщо на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Позаяк рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Галан Н.М. ВККС прийняла до набрання чинності Законом №1402-VIII (таке прийнято 16 вересня 2016 року), то у відповідності з вимогами пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розгляд згаданої дисциплінарної справи ВККС (як орган, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 94 Закону №2453-VI здійснює дисциплінарне провадження щодо судді апеляційного суду) здійснювала у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначено у статті 95 Закону №2453-VI. Зокрема за частиною першою цієї статті дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 96 Закону №2453-VI орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. За результатами розгляду орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення або відмову в накладенні дисциплінарного стягнення. Рішення у дисциплінарній справі приймається більшістю від загального складу органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів. Член органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, який проводив перевірку, не бере участі в голосуванні під час прийняття рішення.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, викладається у письмовій формі, підписується головуючим і членами цього органу, які брали участь у прийнятті рішення, і оголошується на засіданні. Рішення у дисциплінарній справі повинно містити: 1) прізвище, ім’я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) встановлені обставини у справі з посиланням на докази; 3) мотиви, з яких ухвалено рішення; 4) суть рішення за результатами розгляду із зазначенням дисциплінарного стягнення в разі його застосування; 5) порядок і строк оскарження рішення.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено у статті 92 Закону №2453-VI. Щодо видів дисциплінарного стягнення, яке може застосовуватися до суддів, то одним із них, відповідно до частини першої статті 109 Закону №1402-VIII є подання про звільнення судді з посади (пункт 6).
Поряд із Законом №1402-VIII з 30 вересня 2016 року набрав чинності також Закон № 1401-VIII, яким до Конституції України внесено зміни щодо правосуддя. Зокрема, відповідно до статті 131 Конституції України (у новій редакції цієї статті) в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, з-поміж іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Підставами для звільнення судді встановлено частиною шостою статті 126 Конституції України, однією з них є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відповідно до пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України (з доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 2 червня 2016 року 1401-VIII) <…> 1) до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції. Вища рада правосуддя утворюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції. До обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя цей орган діє у складі членів Вищої ради юстиції протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше, ніж до 30 квітня 2019 року. Обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя здійснюється не пізніше 30 квітня 2019 року; <…>.
З 5 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VIII, тож подання щодо звільнення судді апеляційного суду Луганської області Галан Н.М. за рішенням ВККС від 11 січня 2017 року розглядала ВРП у порядку, передбаченому главою 6 Закону № 1798-VIII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
За абзацом другим частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Відповідно до частини шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд встановив, що підставами для звільнення Галан Н.М. з посади судді апеляційного суду Луганської області були встановлені ВККС обставини щодо її поведінки, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і є несумісною з посадою, яку вона обіймає, а саме:
1) після того як за Указом Президента України від 12 листопада 2014 року апеляційний суд Луганської області, у зв’язку з бойовими діями в м. Луганську, переміщено до м. Сєвєродонецька Луганської області суддя Галан Н.М. не надала згоди на своє переведення і переїжджати за новим місцем праці відмовилася.
З початком роботи апеляційного суду Луганської області (17 лютого 2015 року) суддя Галан Н.М. так і не приступила до виконання своїх посадових обов’язків і на роботу не з’являлась. Зазначені обставини підтверджено актами про відсутність судді на робочому місці і табелями обліку робочого часу, які надав голова апеляційного суду Луганської області, а також інформацією, яку надало територіальне управління Державної судової адміністрації України у Луганській області;
2) негативний висновок за результатами перевірки відомостей, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади»;
3) інформація з відкритих інформаційних ресурсів про те, що Галан Н.М., будучи суддею апеляційного суду Луганської області, перебуваючи в місті Луганську, на території, непідконтрольній Україні, співпрацювала з незаконним формуванням «ЛНР», а саме – брала участь у підготовці так званих законодавчих актів «ЛНР». Вірогідність цієї інформації підтвердила Служба безпеки України та прокуратура Луганської області.
Усі ці обставини з’ясувала ВККС, їх же підтвердила ВРП, розглядаючи подання Комісії, і суд, розглядаючи цю справу, також взяв їх до уваги. Зрештою, зазначених вище обставин, окрім останньої, Галан Н.М. й не заперечує. Стосовно висновку за результатами перевірки відомостей, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», то позивачка не погоджується з мотивами його складення, однак факту його існування як такого не спростовує.
Судячи з її доводів, свою відсутність на роботі вона обґрунтовує поданням заяви про відставку і небажанням продовжувати працювати та змінювати місце проживання з особистих на те причин (зокрема зважаючи на свій стан здоров’я).
У зв’язку з цим суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що хоча 6 листопада 2014 року, тобто ще до того як офіційно змінено місцезнаходження апеляційного суду Луганської області, позивачка подала заяву про звільнення у відставку, на дату описаних вище подій (починаючи від переміщення суду в інше місто) і розгляду дисциплінарної справи постанови Верховної Ради України про її звільнення з посади судді за цією заявою – не було.
Так, суд встановив, що ВРЮ вносила до парламенту відповідне подання, однак його було відкликано для перевірки обставин, які ставили під сумнів можливість прийняття такого рішення. Тож Галан Н.М. до прийняття оскарженого Рішення була суддею апеляційного суду Луганської області. Такий її статус вимагає від неї як судді сумлінного виконання посадових обов’язків і водночас зобов’язує до добропорядної, законослухняної та етичної поведінки, яка б забезпечувала і утверджувала суспільну довіру до суду.
Позивачка, з огляду на ту посаду, яку вона такий довгий час обіймала, не могла не усвідомлювати, що відмова від виконання посадових обов’язків і невихід на роботу (без законних на те підстав), за відсутності рішення, у цьому випадку Верховної Ради України, про звільнення, окрім того, що є неприйнятними для судді з морально-етичних міркувань, є ще й підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Доводи позивачки про змушування працювати суддею за відсутності на те її бажання не виправдовує її поведінки як судді і не спростовує обставин, про які зазначено вище. Суд наголошує, що подання заяви про відставку, за відсутності постанови Верховної Ради України про звільнення з цієї підстави, не звільняє від виконання посадових обов’язків і не може слугувати приводом порушувати законодавство України.
У рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив таке: «аналіз розділу VIII Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».
Отож, надаючи особі правовий статус судді у відставці держава в такий спосіб визнає заслуги цієї особи у довгостроковому здійсненні правосуддя, у зв’язку з чим надає їй певні привілеї, як-от збереження звання судді і гарантії недоторканності, а також забезпечує їй належне матеріальне забезпечення.
Крім соціального статусу і матеріального забезпечення, звання судді у відставці містить ще й морально-етичний аспект, з яким асоціюються такі поняття як гідність, чесність, справедливість. Довгострокове здійснення правосуддя є необхідною умовою для набуття права на відставку, проте не менш суттєвою, а подекуди і визначальною є поведінка/вчинки, які характеризують суддю, який претендує на звільнення з цієї підстави.
На думку суду, встановлені Комісією і ВРП обставини щодо проживання позивачки на території, непідконтрольній Україні, і її співпраця з незаконним формуванням «ЛНР» є несумісними із наданням їй правового статусу судді у відставці і тих державних гарантій, які з ним пов’язані.
За частиною першою статті 1 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 2 Закону №1798-VIII).
Конституційний статус ВРП як органу, у якому більшість членів – з числа суддів і завданням якого, окрім іншого, є формування якісного суддівського корпусу з високим рівнем відповідальності при здійсненні правосуддя як перед державою, так і перед суспільством, передбачає, що саме цей орган (ВРП) наділений правом давати оцінку діям/вчинкам/поведінці судді як при здійсненні правосуддя, так і поза професійною діяльністю, і не лише на відповідність вимогам закону, але й на предмет відповідності цих дій/вчинків/поведінки загальним морально-етичним нормам.
Закон №1798-VIII визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення ВРП, зокрема щодо звільнення судді з підстави, встановленої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржено та скасовано.
Поряд з тим, розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи це до уваги, а з огляду на конституційні положення статті 55 Основного Закону і те, що вирішення спорів, що виникають за участю ВРП віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежуватиметься з’ясуванням лише визначених Законом №1798-VIII підстав для оскарження і скасування рішення ВРП, а вирішуватиме справу з урахуванням засад адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб’єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Отож, у відповідності з вимогами Закону № 1402-VIII суд з’ясував, що: 1) обставини, які б свідчили про неповноважний склад ВРП, який ухвалив спірне Рішення, відсутні; 2) спірне Рішення підписали усі члени ВРП, які брали участь в його ухваленні; 3) у спірному Рішенні наведено підстави його прийняття та мотиви, на основі яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для звільнення судді з підстави, встановленої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Стосовно фактичних підстав, на яких ґрунтується спірне Рішення, то за встановлених в цій справі обставин суд погоджується з висновком відповідача про те, що поведінка, яку допустила суддя Галан Н.М., порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, не відповідає нормам суддівської етики та стандартам поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Відтак суд дійшов висновку, що оскаржене Рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, підстав для його розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в цій справі немає.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.І. Смокович
Судді В.М. Бевзенко
О.В. Білоус
В.М. Шарапа
Т.Г. Стрелець
_03_03.png)