ВЕРХОВНИЙ СУД

http://reestr.court.gov.ua/Review/95177068

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/20045/14

адміністративне провадження № К/9901/15122/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго Груп» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. (судді - Степанюк А.Г., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус і КО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго Груп» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Грін Банк» про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ТОВ «Максімус і КО», ТОВ «Марго Груп» звернулись до суду з позовом, в якому просили:

визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України від 24.09.2014р. №595/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» до категорії неплатоспроможних»;

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014р. №98 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Грін Банк».

У 2015 році позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили: (том IV а.с. 122 - 124; том V а.с. 4 - 14)

визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України №40 від 22.01.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Грін Банк»;

зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечити передачу ПАТ «Грін Банк» печаток і штампів, переданих на виконання вимог статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

зобов`язати Національний банк України повернути ПАТ «Грін Банк» банківську ліцензію на здійснення банківський операцій і генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національним банком України у період з 19.08.2014р. по 02.09.2014р. на підставі розпорядження Національного Банку України від 18.08.2014р. №494-р проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Грін Банк» з окремих питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за період з 01.01.2014р. по 18.08.2014р. включно. (том І а.с. 245 - 247; том ІІ а.с. 1 - 200)

За результатами перевірки встановлено наступне:

-чотири фізичні особи - резиденти протягом періоду з 19.05.2014р. по 11.06.2014р. включно здійснювали фінансові операції зі зняття готівкових коштів через касу банку на загальну суму 285299862 грн. При цьому кошти на поточні рахунки вказаних фізичних осіб надходили від клієнтів банку - юридичних осіб із призначенням платежу - «надання поворотної фінансової допомоги по договору». Після надходження на поточні рахунки кошти перераховувались на депозитні рахунки цих клієнтів, які були відкриті на підставі укладених з банком договорів строкових вкладів з подальшим зняттям готівкою через касу. І такі фінансові операції проводились в межах одного дня.

-п`ять фізичних осіб - резидентів за період з 05.05.2014р. по 13.06.2014р. включно зі своїх поточних рахунків, відкритих у банку, отримали кошти у готівковій формі в національній валюті через касу банку на загальну суму 137235930 грн. При цьому отримані готівкові кошти попередньо були перераховані на поточні рахунки цих фізичних осіб від клієнтів банку - юридичних осіб із призначенням платежу «фінансова допомога». Кошти, які надходили на поточні рахунки фізичних осіб, отримувалися через касу банку того ж робочого дня.

-п`ять фізичних осіб - резидентів за період з 02.06.2014р. по 29.07.2014р. включно на підставі укладених з банком кредитних договорів в межах відкритих їм кредитних ліній регулярно отримували кошти у готівковій формі в національній валюті в якості кредитів через касу банку. Так було видано готівки на загальну суму 2483437008 грн. Отримані кредити в той самий день погашалися у безготівковій формі з поточних рахунків позивальників, відкритих у банку. Кошти, за рахунок яких відбувалося погашення заборгованості за кредитами, надходили на поточні рахунки позичальників з поточних рахунків клієнтів банку - юридичних осіб з призначенням платежу «надання поворотної фінансової допомоги по договору». Водночас кошти від поручителів за кредитами для погашення кредитної заборгованості на рахунки позичальників не перераховувались.

-525 фізичних осіб - резидентів за період з 30.07.2014р. по 18.08.2014р. включно зі своїх поточних рахунків, відкритих у банку, отримали кошти у готівковій формі в національній валюті через касу банку на загальну суму 579546184,04 грн. Готівкові кошти отримувались фізичними особами в сумі, що не перевищувала 150000 грн. При цьому отримані готівкові кошти попередньо були перераховані на поточні рахунки цих фізичних осіб від трьох клієнтів банку - фізичних осіб із призначенням платежу «поповнення поточного рахунку». Водночас кошти у безготівковій формі на поточні рахунки контрагентів перераховувались з поточних рахунків клієнтів банку - юридичних осіб, як надання/повернення фінансової допомоги.

Крім того, перевіркою встановлено, що фінансові операції зі зняття готівкових коштів з поточних рахунків фізичних осіб в більшості випадків здійснювались їх довіреними особами, які попередньо перераховували кошти цим фізичним особам зі своїх поточних рахунків, відкритих у банку - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що готівкові кошти отримуються фізичними особами в особливо великих розмірах, що може свідчити про організовану злочинну діяльність, у зв`язку з чим вказану інформацію надіслано до МВС та СБУ для відповідного реагування. (том І а.с. 251)

У довідці Національного Банку України від 02.09.2014р. №В/48-413/49540/БТ відповідачем зроблено висновок про виявлення порушення ПАТ «Грін Банк» вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затв. постановою Правління Національного Банку України від 14.05.2003р. №189, Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затв. постановою Правління Національного Банку України від 04.06.2003р. №233. (том ІІ а.с. 1 - 200)

Крім того, зазначено, що результати перевірки діяльності банку з питань фінансового моніторингу свідчать про недостатність заходів, що здійснює банк у сфері управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, зокрема невикористання прав щодо відмови в проведенні (стаття 10 Закону) або зупинення проведення (стаття 17 Закону) фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у нього є достатні підстави підозрювати, що вони пов`язані з легалізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму, і нездійснення (невжиття) достатніх заходів для зниження вищевказаних ризиків, припинення проведення клієнтами таких фінансових операцій, для недопущення використання Банку з метою легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.

Крім того, встановлено незадовільний рівень дій банку щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону, ідентифікації та вивчення клієнтів, посилення контролю за веденням анкет клієнтів, веденням Реєстру, порядком наданням інформації до Спеціально уповноваженого органу.

У зв`язку з викладеним інспекційна група вказала про наявність підстав вважати, що банк здійснює ризикову діяльність.

На підставі викладених у вказаній довідці висновків Національним Банком України 24.09.2014р. прийнято постанову №595/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» до категорії неплатоспроможних». (том ІІ а.с. 201 - 204)

Підставою для прийняття такого рішення Національного Банку України слугувало встановлення факту здійснення ПАТ «Грін Банк» ризикової діяльності; неодноразове застосування Національним Банком України до ПАТ «Грін Банк» заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу; захист інтересів вкладників та інших кредиторів ПАТ «Грін Банк», а також ст.ст. 15, 55 Закону України «Про Національний Банк України», ст.ст. 63, 66, 73, 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність», розділ І та главу 13 розділу II Положення про застосування Національним Банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затв. постановою Правління Національного Банку України №346 від 17.08.2012р.

Під неодноразовим застосуванням до ПАТ «Грін Банк» заходів впливу/санкцій мається на увазі накладення на банк штрафів за порушення законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму відповідними рішеннями Національного банку України від 19.10.2012р. №823, від 06.09.2013р. №657, від 25.03.2014р. №130, від 12.05.2014р. №191. (том ІІ а.с. 227 - 232)

Національним банком України зроблено висновок про те, що застосування до ПАТ «Грін Банк» заходу впливу у вигляді віднесення банку до категорії неплатоспроможних є адекватним рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів цього банку.

25.09.2014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови №595/БТ та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято рішення №98, яким запроваджено з 25.09.2014р. процедуру виведення ПАТ «Грін Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці, починаючи з 25.09.2014р. по 25.12.2014р., та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банку. (том І а.с. 158)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.12.2014р. №162 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Грін Банк» на один місяць по 24.01.2015р. включно. (том І а.с. 159)

Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2015р. №40 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Грін Банк». (том І а.с. 214)

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що оскаржувана постанова Національного банку України від 24.09.2014р. №595/БТ є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята на підставі не зареєстрованої у встановленому законом порядку постанови Правління НБУ від 22.09.2014р. №593. При цьому наголошує, що поняття систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, введені в дію 24.09.2014р. постановою Правління НБУ від 22.09.2014р. №593, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки на момент встановлення порушень у діяльності банку було відсутнє законодавчо закріплене поняття систематичного порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а застосування цієї постанови до спірних правовідносин є порушенням вимог статті 58 Конституції України.

Крім того, посилались на те, що банк не був віднесений до категорії проблемних, у діяльності банку не мало місця зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або н.п.а. НБУ, відсутнє невиконання банком зобов`язань перед вкладниками, а тому з огляду на показники банку відсутні підстави вказувати про загрозу інтересам вкладників та іншим кредиторам банку, що могло б свідчити про передбачені пп 1 - 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» підстави для віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

При цьому так само неправомірно відбулось і застосування до банку заходів впливу на підставі, передбаченій пунктом 4 частини 1 цієї статті, оскільки на момент установлених НБУ порушень у діяльності банку було відсутнє законодавчо закріплене поняття систематичного порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і станом на час прийняття оскаржуваних рішень банком виконувались всі економічні нормативи капіталу та ліміти відкритої валютної позиції, які значно перевищували нормативне значення, закріплені НБУ.

Також посилались на те, що оскаржуваними постановою та рішенням відповідачів порушуються передбачені ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» їх права та інтереси, як акціонерів, на отримання прибутку (дивідендів), участь в управлінні справами банку, розпоряджання своїми акціями (зокрема їх відчуження), отримання у разі ліквідації банку частини їх майна або вартості частини цього майна.

Своє право звернення до суду з цим позовом позивачі обґрунтували тим, що саме акціонери банку зацікавлені у подальшій стабільній діяльності банку, забезпеченні виконання зобов`язань перед клієнтами та одержанні прибутку, проте їх права та інтереси грубо порушені відповідачами у справі, а тому вони мають право на звернення до суду відповідно до ст. 6 КАС України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р., позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України №595/БТ від 24.09.2014р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» до категорії неплатоспроможних».

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №98 від 25.09.2014р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Грін Банк».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2015р. касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України задоволено частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2016р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.09.2014р. №595/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» до категорії неплатоспроможних».

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014р. №98 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Грін Банк»;

Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України №40 від 22.01.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Грін Банк».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частини нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2016р. залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку є крайньою мірою заходу впливу, у той же час в матеріалах справи відсутні докази існування законних підстав для застосування до ПАТ «Грін Банк» такого крайнього заходу впливу як відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Національним банком України на підтвердження факту наявності вироків суду за кримінальними провадженнями, зазначеними в листах Міністерства доходів та зборів України №7602/5/99-99-09-01-16 від 24.04.2014р., №8507/5/99-99-09-01-16 від 08.05.2014р., №12188/5/99-99-09-01-16 від 26.06.2014р. суду не надано.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Національним банком України всупереч статті 250 Господарського кодексу України, норми якого мають вищу юридичну силу ніж Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства від 17.08.2012р. №346, застосовані до ПАТ «Грін Банк» адміністративно-господарські санкції поза межами встановленого строку, а притягнення до відповідальності, зупинення певних операцій та віднесення до категорії неплатоспроможних взагалі є одним видом юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Також суд виходив з того, що оскільки постанова №595/БТ від 24.09.2014р. прийнята за відсутності на те правових підстав, то рішення №98 від 25.09.2014р., яке прийнято на підставі цієї постанови, в тому числі є протиправним та підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання повернути ПАТ «Грін Банк» банківську ліцензію на здійснення банківських операцій і генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, суд першої інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги заявлені на майбутнє, а оскільки суд позбавлений регулювати суспільні відносини на майбутнє, то в задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та приймаючи в цій частині нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у Національного банку України повноважень проводити перевірки діяльності банків та за їх наслідками застосовувати заходи впливу до банків, у тому числі у вигляді віднесення банку до категорії неплатоспроможних

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що пояснювальна записка до проекту постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» до категорії неплатоспроможних», а також додані до неї матеріали не містять обґрунтованого викладу обставин, які стали підставою для висновку про спрямованих здійснених Третьою особою операцій на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, оскільки зі змісту наведених документів випливає, що останні містять детальний опис операцій проведених банком щодо яких було подано до Спеціально уповноваженого органу інформацію про фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Крім того, вказано на факти того, що один рахунок, за яким було проведено фінансові операції зі зняття готівкових коштів, був відкритий на підставі паспорта, що відповідно до бази даних інформаційно-довідкової системи втрачених паспортів Міністерства внутрішніх справ України є втраченим, та на те, що обсяг коштів, які юридичні особи переказали на рахунки фізичних осіб-контрагентів як фінансову допомогу, що надалі були перераховані 525 фізичним особам, у багато разів перевищує розмір їх статутних капіталів.

Окрім цього, у пояснювальній записці наголошено, що фінансові операції зі зняття готівкових коштів позичальниками у вигляді наданих ПАТ «Грін Банк» кредитів (без використання поточного рахунку клієнтів) розпочалися після прийняття постанови Правління НБУ від 30.05.2014р. №328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», пунктом 8 якої зобов`язано банки обмежити видачу (отримання) готівкових коштів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту додатків до довідки від 02.09.2014р. №В/48-413/49540/БТ видача готівкових коштів на суму більше 3 млрд. грн. здійснювалася ПАТ «Грін Банк» у період з 30.07.2014р. по 18.08.2014р. під час дії накладеного рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 12.05.2014р. №191 заходу впливу до ПАТ «Грін Банк» у вигляді зупинення на строк з 13.05.2014р. до 13.11.2014р. включно операцій (крім здійснення операцій щодо виплат, пов`язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, навчання, лікування, інших соціальних виплат): з відкриттям поточних рахунків клієнтам - юридичним особам (резидентам) у національній валюті (в грошовій одиниці України); з видачі (виплати) з поточних рахунків клієнтів - юридичних осіб (резидентів) готівкових коштів у національній валюті (в грошовій одиниці України), - за порушення вимог ст. 64 Закону про банки.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції та що було помилково не враховано судом першої інстанції, твердження НБУ про наявність підстав для висновку про спрямованість наведених операцій ПАТ «Грін Банк» на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму є таким, що відповідає обставинам справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту довідки від 02.09.2014р. №В/48-413/49540/БТ вбачається, що ПАТ «Грін Банк» допущено порушення вимог: ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині непроведення ідентифікації відповідно до законодавства України клієнтів, яким ПАТ «Грін Банк» відкрив рахунки; п. 5.5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затв. постановою Правління НБУ від 14.05.2003р. №189 в частині невиконання обов`язку зберігати документи (належним чином засвідчені копії документів), що є підставою для ідентифікації клієнтів, у справах клієнтів; п. 5.13 Положення №189 щодо не встановлення відомостей про контролерів клієнта (щодо клієнтів-фізичної особи за наявності) до/під час встановлення ділових відносин, до проведення фінансової операції, відкриття рахунку, укладення договору; п. 5.18 Положення №189, що полягає у невідповідності даних, які містять в анкеті клієнта, інформації, отриманій за результатами ідентифікації та вивчення клієнта, та документам, що містяться в юридичній справі клієнта; п. 22 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», а саме не виявлено фінансові операції, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 вказаного Закону; пп. «ї» п. 6.13 Положення №189, що полягає у внесенні до реєстру фінансових операцій неправильних даних щодо коду ознаки (кодів ознак) фінансової операції, за якою (якими) фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу, відповідно до довідників кодів ознак фінансових операцій.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно інформації, викладеної в листах Міндоходів України від 26.04.2014р. №12188/5/99-99-09-01-16 та 08.05.2014р. №8507/5/99-99-09-01-16, в рамках кримінального провадження №32014000000000026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, встановлено, що ПАТ «Грін Банк» протягом 2013 - 2014 років вчинялися фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок фіктивного підприємництва з використанням ряду суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим апеляційний суд прийшов до висновку про наявність у НБУ достатніх правових підстав вважати, що ПАТ «Грін Банк» допускається порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що НБУ не виконує функцій правоохоронних органів та не наділений повноваженнями щодо доказів у кримінальних справах, а тому відсутність інформації/документів щодо вироків у кримінальних справах жодним чином не спростовує установлений Правлінням НБУ факт здійснення банком ризикової діяльності у сфері запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних коштів та фінансового тероризму.

При цьому доводи НБУ на те, що судом першої інстанції не було перевірено реальність здійснення операції з кредитування, операцій щодо виплат поворотної фінансової допомоги юридичними особами в сумах, що не підтверджені жодними даними офіційної статистичної звітності щодо спроможності цих юридичних осіб надавати фінансову допомогу в сумах, що значно перевищують розміри статутних капіталів останніх, реальність фінансової спроможності фізичних осіб, на яких оформлені виплати відповідних сум поворотної допомоги, повернути відповідні суми, реальність підписання всіма 525 фізичними особами на довіреностей на трьох фізичних осіб судом апеляційної інстанції оцінено критично, оскільки здійснюючи перевірку відповідності оскаржуваної постанови №595/БТ вимогам чинного законодавства, зокрема, в частині систематичності допущених банком порушень, суд не втручається у виключну компетенцію НБУ надавати оцінку реальності операцій наведених вище операцій.

За висновком апеляційного суду, пункт 4 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», який став підставою для прийняття НБУ постанови №595/БТ, набрав чинності 11.07.2014р., а тому на переконання суду апеляційної інстанції, гіпотеза в частині систематичності може мати місце виключно у випадку, коли до банку протягом встановленого п. 13.1-1 Положення №346 строку застосовано заходи впливу за порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

При цьому, оскільки зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині доповнення п. 4 ч. 1 ст. 76 цього Закону набрали чинності 11.07.2014р., а перевірку ПАТ «Грін Банк» проведено у період з 19.08.2014р. по 02.09.2014р., НБУ мав достатні правові підстави застосовувати правові наслідки, визначені пунктом 4 ч. 1 ст. 76 вказаного Закону, до ПАТ «Грін Банк». Крім того, в день прийняття оскаржуваної постанови НБУ №595/БТ приписи п. 13.1-1 Положення №346 в редакції постанови Правління НБУ від 22.09.2014р. №593 набрали чинності, а відтак, зважаючи на положення ст. 58 Конституції України могли бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту наведених вище рішень Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків окремо не передбачало такий суворий захід як віднесення банку до категорії неплатоспроможного, разом з тим застосування таких заходів протягом визначеного п. 13.1-1 Положення №346 трирічного строку більше ніж два рази утворює кваліфікуючу ознаку систематичності, що й стало наслідком у вигляді прийняття постанови №595/БТ, а тому апеляційний суд дійшов висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо безпідставності твердження НБУ про наявність станом на 24.09.2014р. правових підстав для ухвалення постанови №595/БТ за встановленої наявності ознак систематичності вчинених Пат «Грін Банк» порушень законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Також суд апеляційної інстанції вважав помилковим посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 250 ГК України, оскільки вказана норма стосується строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а не кваліфікації правопорушення. Водночас, суд вважав необґрунтованим твердження відповідачів про неможливість поширення взагалі на спірні правовідносини положень ст. 250 ГК України, адже до липня 2015 року застережень щодо їх дії за колом осіб, діяльність яких регулюється, зокрема, Законом про банки, встановлено не було.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб постанови №595/БТ зумовило виникнення безумовного обов`язку Фонду ухвалити рішення №98 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Грін Банк».

Оскільки на момент прийняття Фондом оскаржуваного рішення №98 була чинною та такою, що не визнана у встановленому законом порядку протиправною, постанова НБУ №595/БТ, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для визнання його протиправним, про що помилково зазначив суд першої інстанції. Крім іншого, зважаючи на встановлену у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції правомірність постанови НБУ №595/БТ, яка була правовою підставою для прийняття рішення №98, останнє також не підлягає скасуванню.

Також апеляційний суд виходив з того, що з аналогічних підстав не підлягає визнанню протиправною та скасуванню постанова Правління НБУ №40, оскільки остання прийнята на виконання НБУ своїх повноважень, визначених п. 2 ч. 1 ст. 77 України «Про банки і банківську діяльність». При цьому в даному випадку, за висновком апеляційного суду, вказана постанова була не формою заходу впливу, а є способом виведення неплатоспроможного банку з ринку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому позовні вимоги про зобов`язання Фонду забезпечити передачу ПАТ «Грін Банк» печаток і штампів, переданих на виконання вимог статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зобов`язання НБУ повернути ПАТ «Грін Банк» банківську ліцензію на здійснення банківський операцій і генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій не підлягають задоволенню як похідні від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови №40.

Щодо посилань Національного банку України на відсутність у позивачів правових підстав для звернення до суду із вказаним позовом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі разом є власниками близько 20% акцій ПАТ «Грін Банк», останні мають право на звернення до суду із позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Національного банку України.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання Національного банку України на те, що участь акціонерів в управлінні товариством призупиняється на підставі закону, а не рішення НБУ, а відтак права останніх не порушені, є безпідставним, оскільки юридичним фактом, який пов`язує поширення норм закону в частині обмеження прав акціонерів на управління товариством, є постанова Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Щодо посилань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на порушення ч. 1 ст. 137 КАС України щодо прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог за умови зміни предмету і підстав позову, яка фактично є поданням до суду нового позову, що унеможливлює його розгляд в рамках даної справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки вказана заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом першої інстанції, про що зазначено у постанові суду, а в суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо вирішення питання про прийняття або неприйняття поданої до суду першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог, у ході перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду надавалася оцінка й правовим висновкам останнього у вказаній частині.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач - ТОВ «Марго Груп», звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що постанова Правління Національного банку України набрала чинності 24.09.2014р., тоді як перевірка діяльності ПАТ «Грін Банк» проводилась за період діяльності з 01.01.2014р. по 18.08.2014р. включно. При цьому виходячи з принципу дії норм права згідно ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, тобто пункт 13.11 глави 13 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства в редакції від 24.09.2014р. не могла бути застосована до ПАТ «Грін Банк» за порушення в період діяльності з 01.01.2014р. по 18.08.2014р. включно.

При цьому посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові взагалі не надав оцінки цьому факту, зазначивши в постанові, що перевірка діяльності ПАТ «Грін Банк» проводилась в період з 18.08.2014р. по 02.09.2014р., проте не зазначивши за який період вона проводилась і що в цей період норма, яка була застосована судом до спірних правовідносин, не могла бути застосована, тому що набрала чинності пізніше.

Крім того, посилається на те, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. У даному випадку відсутні належні та допустимі докази наявності порушень, встановлених Національним банком України за результатами перевірки ПАТ «Грін Банк», які суд апеляційної інстанції в порушення норм діючого законодавства визнав доведеними.

У відзиві на касаційну скаргу, Національний банк України просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України (в редакції, станом на час розгляду справи судами) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовну заяву у цій справі подано ТОВ «МАРГО ГРУП» та ТОВ «МАКСІМУС І КО», які є самостійними акціонерами ПАТ «Грін Банк», кожному з яких окремо належить по 380000 акцій, що становить 9,9152 відсотків від загальної кількості акцій у кожного.

У рішенні від 21.12.2017р. у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що «за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі «Агротексім та інші проти Греції» від 24.10.1995р., п. 59-72). Проникнення за «корпоративну завісу» або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, п. 66)».

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що за звичайних обставин акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах банку.

Водночас у контексті згаданої справи «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України» ЄСПЛ зазначив таке: «Подаючи скарги в інтересах банку-заявника, перший заявник діяв як мажоритарний акціонер та віце-президент банку. На момент подання заяви акціонери та виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень щодо управління діяльністю банку-заявника. Банк перебував під контролем ліквідаційної комісії, що складалася з посадових осіб територіальних управлінь НБУ, які становили більшість, та працівниками місцевої податкової інспекції (п. 12). Таким чином, з огляду на ситуацію банку-заявника та характер цих скарг Суд доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали першому заявнику право подати цю заяву в інтересах банку-заявника (див. згадане рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки», п. 46-52, та ухвалу щодо прийнятності у справі «Капітал банк АД проти Болгарії» від 09.09.2004р.)».

При цьому ЄСПЛ зазначив, що скарги, подані першим заявником (Фельдманом) як мажоритарним акціонером, є несумісними за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні пп. «a» п. 3 ст. 35 Конвенції, а тому Фельдман як акціонер банку не вправі звертатись до суду у власних інтересах, і за звичайних обставин (зокрема за наявності уповноважених органів банку) не вправі звертатись до суду й в інтересах банку. Водночас, ураховуючи, що виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень, з огляду на ситуацію банку та характер цих скарг ЄСПЛ доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали акціонеру право подати цю заяву в інтересах банку-заявника.

Таким чином, стороною у справі був не акціонер банку, а сам банк, оскільки з огляду на виключні обставини від імені банку діяв контролюючий акціонер банку, який за звичайних обставин не вправі представляти банк.

Велика Палата Верховного Суду також вирішувала питання можливості оскарження акціонером рішення НБУ про ліквідацію банку і у постанові від 05.02.2019р. у справі №826/2184/17, з посиланням на висновки ЄСПЛ у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», дійшла аналогічних висновків.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що «У цій справі йдеться про порушення прав ПАТ «Златобанк», а не ТОВ «Авангард-Експо». Способи захисту, про застосування яких просить позивач, направлені на відновлення прав та інтересів ПАТ «Златобанк», а не ТОВ «Авангард-Експо». Тому позивачем у цій справі має бути не ТОВ «Авангард-Експо», а ПАТ «Златобанк».

Разом з цим ТОВ «Авангард-Експо», яке звернулося з позовною заявою фактично в інтересах ПАТ «Златобанк», як контролюючий акціонер банку, за звичайних обставин не вправі звертатись до суду в інтересах позивача - ПАТ «Златобанк», але, ураховуючи, що виконавчі органи ПАТ «Златобанк» були позбавлені своїх повноважень, Велика Палата Верховного Суду доходить висновків про існування виключних обставин, у силу яких слід визнати повноваження контролюючого акціонера, тобто ТОВ «Авангард-Експо» звернутись до суду з позовом у цій справі в інтересах ПАТ «Златобанк», і призначити осіб, уповноважених на процесуальне представництво».

Відповідно до статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353 КАС України, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Розглядаючи цю справу колегія суддів не може не враховувати зазначений вище підхід під час вирішення питання наявності права звернення до суду.

В той же час, у справі яка розглядається, позивачі як власники менше 10 відсотків акцій банку кожен не були контролюючими акціонерами, до керівних структур банку не входили, що за наведеними вище висновками ЄСПЛ та Великої Палати Верховного Суду є обов?язковими умовами для віднесення таких обставин до виключних, що в свою чергу давало б їм право звернутись до суду з позовом в інтересах банку.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо звернення позивачів до суду за захистом своїх прав як акціонерів, а також доходить висновку про недоведеність позивачами права звернення до суду з позовом в інтересах банку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З цих підстав, колегія суддів також не вбачає підстав надавати відповідь щодо інших доводів касаційної скарги з питань дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки це не впливає на загальний висновок за наслідками розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, щодо необхідності зміни мотивів відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та зміни оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції в частині мотивів, з яких виходили суди при їх ухваленні.

Керуючись статтями 340, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго Груп» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук

Постанова Верховного Суду від 26.02.2021 у справі № 826/20045/14 (за позовом ТОВ «Максімус і КО», ТОВ «Марго Груп» до ФГВФО, НБУ)