Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/96822604
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 520/12609/19
Провадження № 11-175заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого КнязєваВ.С.,
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Анцупової Т.О., Григор`євої І.В., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л.В.,
особи, яка приєдналася до апеляційної скарги позивача, ОСОБА_1 ,
представників:
відповідача Дударевої І.І.,
особи, яка приєдналася до апеляційної скарги позивача, ОСОБА_2 Чубко О.М.,
розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_3 та осіб, які приєдналися до апеляційної скарги позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , який діє через адвоката Чубко Оксану Миколаївну, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_1 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 (разом 42 особи; далі особи, які вважають себе особами, інтересів яких стосується розгляд цієї справи) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2020року (судді Тацій Л.В., Єзеров А.А., Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., ШарапаВ.М.) у зразковій справі № 520/12609/19 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми та
ВСТАНОВИЛА:
1.25 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ, яке починаючи з 25 квітня 2019року порушує його права отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як особою з інвалідністю війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України, та в розмірі, встановленому Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 від 25квітня 2019 року у справі за конституційними скаргами ОСОБА_36 та ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті59 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі КСУ, Рішення № 1-р(ІІ)/2019, Закон № 796-XII відповідно);
зобов`язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити належну йому пенсію в порядку та розмірі, визначеному Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII) та Законом № 796-XII з урахуванням рішень КСУ з цього приводу, без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі, не меншому ніж 17747 грн 20 коп.;
стягнути з ГУ ПФУ суму протиправно несплаченої йому частини пенсії з 26квітня 2019року в розмірі 57300 грн 51 коп.
Пенсія військовослужбовця, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, на підставі положень статті 59 Закону №796-XII може бути перерахована та має виплачуватися йому в порядку, передбаченому розділом ІІІ Закону № 2262-XII. Вибір порядку та умов нарахування і виплати пенсії є правом позивача.
ОСОБА_3 доводить також, що обмеження його пенсії максимальним розміром та інше лімітування розміру пенсії, зокрема, приписами Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 23листопада 2011 року №1210 (далі Порядок № 1210), не повинні застосовуватися.
3.Суддя Харківського окружного адміністративного суду Білова О. В. ухвалою від 28листопада 2019 року відкрила провадження у справі №520/12609/19 за позовом ОСОБА_3 до ГУПФУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми.
04 грудня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло подання судді цього суду ОСОБА_43 про розгляд адміністративної справи №520/12609/19 за означеними позовними вимогами ОСОБА_3 до ГУПФУ як зразкової.
У цій справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 з 01жовтня 2017 року не мав права на перерахунок пенсії по інвалідності з підстав та в порядку, визначеними частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ, позаяк позивач, хоча й був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС як військовозобов`язаний, призваний на військові збори і є особою з інвалідністю, яка відповідно до частини третьої статті 59 названого Закону як військовослужбовець, може мати право на призначення на умовах і в порядку, визначеними законодавством, пенсії по інвалідності, що обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, але за законом не належить до числі осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
25 квітня 2019 року за наслідками розгляду конституційних скарг ОСОБА_36 та ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ Конституційний Суд України (другий сенат) прийняв Рішення № 1-р (ІІ)/2019 (справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Суд першої інстанції із посиланням на це Рішення КСУ визнав, що у держави виник обов`язок обчислити пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та є особами з інвалідністю (за бажанням цих осіб), відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Перерахунок пенсії здійснюється за заявою особи та з урахуванням формули, передбаченої пунктом 91 Порядку № 1210.
Велика Палата Верховного Суду (далі Велика Палата) ухвалами від 15, 22, 24 червня, 03, 04 та 07вересня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29 жовтня 2003 року перебував на обліку спочатку в Управлінні ПФУ в Лозівському районі Харківської області, а після неодноразових реорганізацій станом на час виникнення спірних правовідносин став перебувати на обліку в ГУПФУ.
У період з 10 жовтня 1987 року по 11 січня 1988 року ОСОБА_3 був призваний на військові збори Лозівським РВК Харківської області та брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини № 51559.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії №167046 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 05 січня 2012 року серії ХАР-05 № 003901 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 14 грудня 2011 року та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50 % з 14 грудня 2011 року у зв`язку із захворюванням, отриманим при виконанні обов`язків військової служби з ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС.
12.У 2003 році ОСОБА_3 призначена пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XIIяк учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
10 січня 2012 року позивач звернувся до Управління ПФУ в Лозівському районі Харківської області із заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII.
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії №167923 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 13 грудня 2012 року серії ХАР-05 № 004785 ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності з 13 грудня 2012 року та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 80 % з 13 грудня 2012 року у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з розпорядженням від 14 грудня 2012 року за № 135339 пенсійний орган провів перерахунок пенсії ОСОБА_3 через зміну групи інвалідності (ІІ група).
28 вересня 2019 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про нарахування та виплату йому пенсії в порядку та розмірі, визначеними Законом №796-XII та Законом № 2262-XII, з урахуванням рішень Конституційного Суду України з цього приводу, починаючи з 26 квітня 2019 року.
У заяві ОСОБА_3 посилався на Рішення КСУ №1-р(ІІ)/2019, пункт 47 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV; у редакції Закону України від 03жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII)) та зазначив, що розмір його пенсії має бути перерахований автоматично. Однак відповідач не виконав цей обов`язок, тому він у кінці травня 2019 року звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою. Тільки з 01липня 2019 року ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії, але в меншому розмірі, ніж це передбачено Конституцією України, Законом № 796-XII та Законом № 2262-XII.
Заява мотивована також тим, що пенсія позивачу має бути обчислена виходячи з положень статті 21 Закону № 2262-XII як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 80% заробітку з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом з 01січня 2019 в сумі 4173 грн. ОСОБА_3 зазначив також про наявність у нього права на отримання:
додаткових пільг особам з інвалідністю внаслідок війни, встановлених Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у вигляді щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття інвалідам ІІ групи в розмірі 50 грн;
додаткової пенсії відповідно до статей 49 та 50 Закону №796-XII в розмірі 379грн 60коп.
Підсумовуючи, позивач стверджував, що розмір його пенсії повинен складати 80 % від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 1січня 2019року, що становить 16692 грн ((4173*5)*80%), плюс додаткова пенсія, щомісячна цільова грошова допомога та додаткові пільги, разом це має бути сума 17 747 грн 20коп. З посиланням на Рішення КСУ від 20 грудня 2016року №7-рп/2016 наполягав теж, що розмір його пенсії не повинен обмежуватись граничним розміром.
13.28 жовтня 2019 року позивач подав до ГУ ПФУ заяву про перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону №796-XII.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 28 жовтня 2019 року пенсійний орган прийняв рішення від 29 жовтня 2019 року №5386 про відмову в її задоволенні та склав повідомлення. Відповідач зазначив, що Рішення №1-р(ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. Тому особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, набувають право на обчислення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII після внесення відповідних змін до цієї статті та доповнення Порядку № 1210 пунктом 91.
26 червня 2019 року КМУ прийняв постанову № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності з 01 липня 2019 року.
Отож, з погляду відповідача, перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII та відповідно до пункт91 Порядку №1210 мав бути і фактично був проведений з 01 липня 2019 року.
Згідно з протоколом про перерахунок пенсії ОСОБА_3 пенсійний орган нарахував йому пенсію в розмірі 10 699 грн 67 коп.
Позивач не погодився із таким рішенням та діями відповідача й оскаржив їх до суду.
14.Фактичними підставами-претензіями для звернення із цим позовом та мотивами, якими ОСОБА_3 обґрунтовує свої вимоги, є те, що відповідач:
не перерахував його пенсію з 26 квітня 2019 року автоматично в аспекті висновків Рішення КСУ № 1-р(ІІ)/2019;
перерахував пенсію за формулою, передбаченою Порядком №1210, але не на підставі прямих норм Закону № 796-ХІІ (частина третя статті 59) та Закону №2262-XII(стаття 21), а саме у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, помноженому на відсоток втрати працездатності, без урахування положень Порядку № 1210 та без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків.
Якщо перефразувати вимоги позовної заяви й в узагальненому вигляді виразити їх у поєднанні з доводами апеляційних скарг поіменованих у цій постанові осіб, які приєднались до апеляційної скарги позивача, то за наслідками апеляційного перегляду Велика Палата має визначитися й відповісти на низку питань, відповідь на які означитиме, чи запитуване, стверджуване позивачем та іншими учасниками цієї справи сподівання на право отримати пенсію того виду, розміру та в часі, які вони вважають справедливою й правомірною з погляду індивідуального інтересу кожного з них, є справді очікуваними і такими, що відповідають загальним правилам, умовам та порядку, врегульованими законодавством, що не суперечить принципам верховенства права, справедливості та засадам правової держави. Відповідь на ці питання дасть можливість перевірити й водночас оцінити законність, обґрунтованість та справедливість рішення суду першої інстанції.
Отож, Велика Палата має відповісти:
чи позивач ОСОБА_3 , поіменовані у цій постанові особи, які подали апеляційні скарги, інші особи з числа військовослужбовців, котрі можуть мати потенційний аналогічний інтерес, має (мають) право на призначення та виплату пенсії в абсолютних (твердих, невідносних) числах (величинах, показниках, розмірах), виведених шляхом простого множення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01січня відповідного року, на кількісну величину (число п`ять), встановлену законом, без здійснення будь-яких інших розрахункових дій (без використання формули, передбаченої пунктом 91 Порядку №1210), відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, якщо для цього є умови та дотримано порядок, передбачені законодавством для цієї категорії осіб;
з якої дати має бути призначена і виплачуватися така пенсія, чи повинна вона виплачуватися автоматично після набрання чинності новою редакцією частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ з 01 жовтня 2017 року, чи для призначення, перерахунку і виплати пенсії на підставі цієї норми закону особа, яка бажає отримувати пенсію на підставі цього закону, повинна звернутися із відповідною заявою;
чи мають право на призначення і виплату пенсії на підставі положень частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, всі військовослужбовці, зокрема військовозобов`язані, призвані на військові збори, чи тільки сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах. Якщо право на призначення цієї пенсії мають військовозобов`язані, призвані на військові збори, то з якої дати вона має їм виплачуватися: з дати набрання чинності новою редакцією частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ з 01 жовтня 2017 року, чи з 26 квітня 2019року, тобто з наступного дня після набрання законної сили Рішенням КСУ № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року (справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19)), яким КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
з якої дати має виплачуватися пенсія по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що з`явилося у зв`язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якщо положення частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ встановлюють, що право на призначення такої пенсії виникає з 01 жовтня 2017 року, а акт КМУ, який відповідно до частини третьої статті 54 цього Закону має визначати умови, порядок призначення та мінімальні пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, виданий пізніше. Тобто, чи законними (правомірними) будуть дії пенсійного органу, який обчислює, призначає і виплачує пенсію по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ саме від дати видання КМУ акта з відповідних питань.
У межах цієї справи окремо стосовно вимог ОСОБА_3 відповіді потребуватимуть питання про те:
чи має позивач ОСОБА_3 право на призначення йому пенсії по інвалідності на підставі положень частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ з травня 2019 року, тобто від часу, як стверджує позивач, подання відповідної заяви пенсійному органу, а також чи обґрунтованими є твердження позивача відносно цієї дати подання заяви, чи базуються вони на доказах, чи слушним є висновки суду, який визнав претензії позивача на виплату пенсії з цієї дати, необґрунтованими й бездоказовими;
чи вправі ОСОБА_3 вимагати нарахування та виплатити йому пенсії в порядку та розмірі, визначеними Законом №2262-XII, якщо зважити, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом; чи поширюються положення цього Закону і в якій мірі на спірні правовідносини, які виникли у цьому спорі.
Для того, щоб відповісти на порушені питання, Велика Палата має вдатися до системного, історичного, буквального та телеологічного (цільового) розуміння законодавчо закріплених норм, які регулюють спірні відносини, не оминаючи при цьому їхню відповідність конституційним принципам верховенства права та справедливості.
Частиною другою статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції Українивизначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 Основного Закону України <…> подолання наслідків Чорнобильської катастрофи катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону № 1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 цього Закону визначені, зокрема такі види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статтях9,10 Закону № 1058-IV.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону № 1788-XII).
Статтею 15 Закону № 1788-XIIвизначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаютьсяЗаконом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IVвстановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
17.Як згадано вище, позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог статті 54 Закону № 796-XII.
Закон № 796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних із цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 19861987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 19881990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 19861990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
З наведених вище обставин та нормативного регулювання можна виснувати, що оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та має інвалідність ІІ групи по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону № 796-XIІ він має право на пенсію по інвалідності.
Зокрема, цією статтею у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначеними законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Відтак можна стверджувати, що частина третя статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначала лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Згодом ця норма закону зазнала змін. Законом № 2148-VIII статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, за якою пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно достатті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно достатті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01січня відповідного року.
Закон №2148-VIII в частині зазначених змін згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.
Отже, Закон № 2148-VIII розширив перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 01 січня відповідного року.
Верховний Суд в ухвалі від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18 виклав висновки стосовно того, що для отримання пенсії за частиною третьоюстатті 59 Закону особа має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок № 1210 відповідно до статей54, 57 і 59 Закону №796-ХІІ.
Постановою КМУ від 15 листопада 2017 року №851Порядок № 1210 доповнено пунктом 91, зі змісту якого випливає, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня відповідного року, за відповідною формулою. Зазначено також, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня відповідного року.
Рішенням № 1-р(П)/2019 було визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 26 квітня 2019 року.
З огляду на це чинними з 26 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення №1-р(ІІ)/2019 змінено положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Відтак можна виснувати, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII з 26 квітня 2019 року.
Постановою КМУ від 26 червня 2019 року № 543 абзац перший пункту 91 Порядку №1210 викладено у редакції, за якою за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою. Нова редакція цього пункту передбачала також, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
20.Як установив суд першої інстанції, відповідач при обчисленні пенсії виходив з того, що для розрахунку середнього коефіцієнта заробітної плати враховується п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) за попередній рік. При обчисленні пенсії позивача з 01липня 2019 року враховано розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019року.
Основний розмір пенсії позивача обчислено за формулою, визначеною пунктом 91 Порядку № 1210, з таких складових:
1) Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески (визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки) = 3 764,40 грн;
2) Кзс середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, розрахований шляхом ділення п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2019 року (20 865,00 грн = 4 173,00 грн х 5), на розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні (враховано за 2018 рік), що становить 7 810,89 грн = 2,67127;
3) Кв розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках), що визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи = 80 % або 0,8.
Крім того, під час обчислення основного розміру пенсії позивача пенсійний орган застосував коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки у розмірі 1,7, відповідно до вимог постанови КМУ від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Загалом основний розмір пенсії позивача з 01 липня 2019 року склав 9 412,17 грн.
Відповідач також врахував: 625,60 грн підвищення як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, 379,60 грн щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі з інвалідністю ІІ групи, 1 категорія з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 50,00 грн цільову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи; 193,60 грн надбавку як почесному донору. Розмір пенсії позивача становить 10699,67грн.
Пенсію по інвалідності у випадку із позивачем ОСОБА_3 відповідач обчислював за формулою, визначеною пунктом 91 Порядку № 1210, яким передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015 та 2016 роки, середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків. При цьому для обчислення середньомісячного коефіцієнта заробітної плати у розрахунок береться п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року, тобто за попередній рік.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.
Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок № 1210, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII.
Перерахунок пенсії позивача проведений за формулою, що передбачена пунктом 91 Порядку № 1210, і наведені вище положення Порядку не скасовані та є чинними.
Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому Закон № 796-XII та Закон № 2262-XII не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому КМУ, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня відповідного року.
КСУ у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першоюстатті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року КСУ зазначив, що надання Верховною Радою України права КМУ встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження КМУ щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі, щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, КСУ визнав конституційним регулювання КМУ розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані КМУ в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Як випливає з Рішення КСУ, цей суд констатував, що запровадження Законом №2148-VIII змінених умов та порядку обчислення пенсії по інвалідності для такої категорії осіб як військовослужбовці дійсної строкової служби, передбачених частиною третьою статті 59 Закону №796-XII, призвели до дискримінації рівнів соціального захисту різних категорій військовослужбовців. Для усунення цієї дискримінації КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні КСУ наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, КСУ зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
КСУ наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
КСУ дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону №796-XII та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
КСУ підкреслив також, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Отож, на думку КСУ, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Вказаним рішенням встановлено, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.
Вкотре треба зазначити, що нова (остання) редакція частини третьої статті 59 Закону №796-XII лише розширила перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а також змінила величину (розрахунковий покажчик) для обчислення пенсії, але не запровадила (не встановила) новий розмір пенсії.
Як мовилося вище, до внесення змін до Закону № 796-XII і викладу частини третьої статті 59 цього Закону в новій редакції, а також до Рішення № 1-р(ІІ)/2019, які в загальному підсумку розширили перелік осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, і включили до кола цих осіб військовозобов`язаних, призваних на військові збори, чи осіб начальницького і рядового складу інших військових формувань, обрахування і призначення пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, приміром для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, провадилися відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, але не встановленої законом на 1 січня відповідного року, а з мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Для такого обчислення і призначення пенсії застосовувався Порядок № 1210.
Розширення кола осіб, які мають права на призначення пенсії по інвалідності з тієї самої кратності і бази обчислення, але зміненої величини (розміру мінімальної заробітної плати) обчислення, без зміни умов та порядку обчислення на підставі закону не дає жодних підстав вважати, що законодавець наче запровадив розмір пенсії по інвалідності в твердих (абсолютних) числах й водночас відмовився й скасував розрахунок пенсії за формулою, передбаченою Порядком № 1210.
Узагальнюючи викладене, варто погодитись з висновком суду першої інстанції, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби та мають інвалідність внаслідок цього, вправі очікувати на обчислення пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01січня відповідного року, згідно з частиною третьою статті 59 Закону №796-XII з 26 квітня 2019року.
Поряд із цим Велика Палата пам`ятає, що держава повинна забезпечувати рівне ставлення до різних категорій військовослужбовців, а отже, не може не зважати на засоби матеріального забезпечення (заробітну сплату, грошове забезпечення тощо), якими військовослужбовці володіли тоді, коли вони були задіяні для ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції. Йдеться про те, що військовослужбовці із числа осіб офіцерського складу, прапорщиків, військовослужбовців надстрокової служби чи військовозобов`язаних, призваних на військові збори, інші перелічені в примітці до статті 10 Закону № 796-XII військовослужбовці, а також (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, мали різний, відмінний рівень (величини) для обчислення і призначення пенсії, зокрема й по інвалідності.
Річ у тім, що військовослужбовці дійсної строкової військової служби мали порівняно низький рівень матеріального забезпечення (доходу), тому, очевидно, держава для того, щоб виправити правове становище цих військовослужбовців відносно часу і ступеня участі в ліквідації аварії, визначила розмір, з якого має обчислюватися і призначатися їм пенсія, у вигляді п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Спочатку за первинною редакцією норми, яка регулювала порядок обчислення пенсій військовослужбовцям дійсної строкової служби (частина четверта статті 57 Закону №796-XII), ця величина обраховувалася з мінімальної заробітної плати «в республіці». У редакції Закону України від 19грудня 1991року №2001-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначалася з «мінімальної заробітної плати», а в редакції Закону України від 5 жовтня 2006 року №231-V «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з «мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження» (частина третя статті 59 Закону №796-XIІ). Як згадувалося вище, Законом №2148-VIII ця величина обраховується з «мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
КСУ у своєму Рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 констатував, що частина третя статті 59 Закону №796-XIІ в редакції Закону №2148-VIII призвела до дискримінаційного ставлення держави до окремих категорій військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, шляхом надання матеріально-фінансової переваги військовослужбовцям дійсної строкової військової служби, але водночас таким рішенням фактично понизила ступінь участі і обмежила право на соціальний захист інших категорій військовослужбовців, зокрема й військовозобов`язаних, призваних на військові збори.
Ситуацію, за якої військовослужбовці із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори, мають підпадати під законодавчі параметри права на призначення пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону № 796-XIІ і повинні мати право на рівний, недискримінаційний соціальний захист, в аспекті конституційних положень, передбачених статтею 92 Основного Закону України, можливо виправити (чи змінити) засобами здійснення соціальної політики держави, на використання яких за Конституцією України уповноважені Парламент та Уряд України, шляхом прийняття законодавчих актів чи використання інших демократичних інструментів, спрямованих на забезпечення права іншої категорії військовослужбовців, крім військовослужбовців дійсної строкової військової служби. Відновити правове становище військовослужбовців, які опинилися, на їхній погляд, у менш соціально-захищеному стані, можливо й після виправлення ситуації рішенням КСУ, зокрема й тим, яке неодноразово цитувалося у цій справі вище.
Велика Палата вважає, що суд загальної юрисдикції не має повноважень визначати коло осіб, які за законом мають право на пенсію, чи розширювати це коло або поширювати певне право (право на пенсію) на осіб, які за законом не мають на нього права, оскільки захист порушеного права запропонованим останнім способом не може бути результатом (продуктом) діяльності судової влади. Застереженням цьому може бути хіба що ситуація, коли існуватиме таке порушення суті соціальних прав людини, за яких вона опиняється в стані несумісному зі станом її людської гідності.
Суд при вирішенні спору застосовує норму, яка була чинною на момент виникнення відносин, тобто ту норму, що мала юридичну силу до прийняття рішення КСУ про її неконституційність. Суд може заповнити прогалину в регулюванні певних правовідносин, але в межах раніше встановленого, запровадженого, усталеного, унормованого порядку та умов (обчислення та призначення пенсії певного виду) шляхом пізнання положень цього порядку у світлі певних (нових) фактичних обставин, уяснення і розкриття прихованих раніше неявних, невловимих сенсів цього порядку в аспекті таких обставин, наповнення порядку новим значенням. Але при цьому суд не повинен під виглядом захисту прав і свобод людини заповнювати прогалини шляхом фактичного творення нових нормоположень, яке є прерогативою Парламенту та/чи Уряду України, якщо йому доручено забезпечення проведення соціальної політики. У сфері соціального захисту прав людини судова влада має гарантувати забезпечення державних послуг, на які певна категорія осіб (пенсіонери) мають право на підставі відповідних законодавчих норм.
25.Суд першої інстанцій у цій справі встановив, що позивач має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених статті 54 Закону № 796-XII.
Отже, обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI підлягає з дати звернення із заявою виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 796-XII, в розмірі, який обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.
Треба погодитись із судом першої інстанції, що саме активні, вольові усвідомлені дії пенсіонера звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, можуть посвідчувати бажання останнього стосовно такого обчислення його пенсії.
Відтак можна підсумувати, що обчислення і призначення державної пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відбувається не автоматично, а потребує зовнішньо вираженого письмового бажання пенсіонера отримувати такого виду пенсію. Лише після подання заяви відповідної форми та змісту виникає право пенсіонера на обчислення та призначення йому пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
У разі, коли пенсіонер з числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори, або інші військовослужбовці, але не з числа військовослужбовців строкової служби, подали заяву про призначення пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-XI з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, до дати ухвалення і оприлюднення Рішення № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року, а пенсійний орган рішення за наслідками розгляду такого звернення ухвалював після набрання чинності Рішенням № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019року, за яким названа категорія військовослужбовців набула право на призначення пенсії по інвалідності за описаних вище умов, то такі особи повинні мати законні очікування на призначення їм цього виду пенсії з 26 квітня 2019 року, тобто з установленої законодавством підстави для її призначення.
Якщо пенсіонер із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори, або інші військовослужбовці, зокрема й з числа військовослужбовців строкової служби, подали заяву про призначення пенсії з інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, віддалено від дати набуття права на призначення пенсій по інвалідності на підставі названих положень закону (01 жовтня 2017 року), але просять призначити і виплачувати таку пенсію від дати набуття права на неї, така пенсія має бути обчислена і призначена за наявності для цього підстав, встановлених законом, від дати виявлення бажання її отримувати.
Окремого висвітлення потребує ситуація, коли пенсіонер виявив бажання отримувати пенсію по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XIІ з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, подав відповідну заяву, датовану у часі та просторі днем, коли КМУ на виконання вимог частини третьої статті 54 Закону №796-XIІ своїм нормативно-правовим актом ще не визначив умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, а пенсійний орган використовує відсутність такого акта як підставу для відмови в задоволенні заяви пенсіонера про переведення його на пенсію по інвалідності з моменту виявлення бажання або задовольняє такі вимоги, але від дати набрання чинності нормативно-правовим актом, який встановлює умови, порядок та мінімальні розміри пенсійних виплат.
Із положень частини третьої статті 59 та частини третьої статті 54 Закону № 796-XІI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випливає, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.
Відповідно до абзацу першого підпункту 3 пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2148-VIII КМУ у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, яким, слід нагадати, частина третя статті 59 Закону № 796-XІI була викладена в новій редакції і порушення якої стверджується у цьому спорі, мав привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведені законодавчі положення дають підстави визнати, що матеріальний закон встановив право зацікавленої особи (пенсіонера) на певний вид пенсії, унормував час, з якого така особа набуває право на належне їй благо, і не обмежив реалізацію цього права залежністю від часу прийняття Урядом України механізму реалізації цього права. Покладання за законом на КМУ обов`язку видати нормативно-правовий акт, який має регулювати умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, переслідувало законну мету лише забезпечити, уможливити здійснення права пенсіонера на певний вид соціального захисту, який не може залежати від неоперативності, тривалості чи інших форм несвоєчасного запровадження механізму реалізації права на вид пенсійного забезпечення, що за певних обставин може бути розцінене як втручання у майнові права особи, які захищаються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
З цього приводу варто звернутися до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своєму рішенні від 24 липня 2014 року у справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06) дійшов висновків, з яких можна визнати, що якщо відповідне національне законодавство, яке давало особі право на певне майно (майнові права) та згідно з яким мав бути запроваджений відповідний механізм упродовж певного (короткого) строку, але не був запроваджений чи запроваджений після спливу якогось проміжку часу, то в такому разі незапровадження механізму є порушенням (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
З наведених міркувань можна підсумувати, що якщо пенсіонер заявив про право на призначення йому певного виду пенсії за умови, коли матеріальний закон про право, форми і види пенсійного забезпечення передбачає право, підстави, розмір та види складових перерахунку пенсії, але не унормовує або несвоєчасно унормовує умови, порядку призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмова у призначенні пенсії із посиланням на відсутність нормативного акта про порядок і умови призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності має визнаватися протиправною, оскільки право на призначення (перехід на новий вид) пенсії не може і не має залежати від механізму його реалізації.
Проектуючи ці висновки на питання, які Велика Палата поставила у цій справі, слід визнати, що якщо пенсіонери із числа військовослужбовців, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, подали заву про перехід на пенсію по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ за умови, що на час подання заяви Уряд України ще не запровадив механізм реалізації права на таку пенсію або запровадив його віддалено від дати звернення про переведення на інший вид пенсії, то такі особи мають законні очікування на призначення і виплату пенсії по інвалідності від часу виявлення бажання призначити пенсію, передбачену частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ, незалежно від того, чи КМУ визначив умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи (зокрема, йдеться про постанову Уряду України від 26 червня 2019 року № 543, якою абзац перший пункту 91 Порядку №1210 викладено у редакції, за якою за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, <…> і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою (про формулу див. вище)).
За такої ситуації посилання пенсійного органу на відсутність механізму реалізації права на пенсію як на підставу для відмови в переведенні на інший вид пенсії чи як на підставу для призначення пенсії з дати набрання чинності такого акта КМУ не може визнаватися правомірним.
За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ листом від 29 жовтня 2019 року за №5386 відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з 26 квітня 2019 року.
Було встановлено, що звернення позивача до ГУ ПФУ із заявою, зі змісту якої простежується вимога про перерахунок пенсії, відбулося фактично 28 жовтня 2019 року.
Проте у цій заяві ОСОБА_3 зазначав, що він на початку травня 2019 року звертався до пенсійного органу з письмовою вимогою про перерахунок пенсії, і на цю вимогу отримав відповідь.
Водночас у матеріалах справи бракує як заяви ОСОБА_3 , датованої ним травнем 2019року, так і відповіді відповідача на цю заяву.
Із посиланням на зміст та суть положень частини четвертої статті 9, частини третьої статті77, частин третьої та шостої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), покликаючись на заходи, застосовані судом для з`ясування обставин подання заяви у травні 2019 року, пропозицію суду, адресовану позивачу, надати копію відповідної заяви, відповідь відповідача на вимогу суду надати відомості про звернення ОСОБА_3 у травні 2019 року із заявою про перерахунок пенсії про відсутність такого звернення, суд виснував, що про перерахунок пенсії позивач звернувся до пенсійного органу із відповідною заявою, яка була зареєстрована 28 жовтня 2019 року.
29.З приводу тверджень позивача про наявність у відповідача такого обов`язку (автоматичного перерахунку пенсії) у зв`язку з тим, що Законом №2148-VІІІ передбачено у разі доцільності автоматичне (за матеріалами пенсійних справ) переведення пенсіонера з пенсії, призначеної згідно із Законом № 796-ХІІ, на пенсію згідно із Законом № 1058-IV, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила таке.
Відповідно до пункту 47 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (у редакції Закону №2148-VІІІ) особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», <…> «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», <…>, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 43 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматично, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Воднораз згідно з пунктом 43 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VІІІ, з 01 жовтня 2017року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу, в розмірі 1 %.
З аналізу наведених норм убачається можливість автоматичного переведення осіб, яким пенсія призначена, зокрема, за Законом № 796-ХІІ, на пенсію на загальних умовах заЗаконом № 1058-IV, у тому разі, якщо розмір пенсії, умовно розрахованої для цих осіб за Законом № 1058-IV із застосуванням пункту 43 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, виявиться більшим, ніж той, який ці особи фактично отримують за Законом № 796-ХІІ.
Однак, як убачається з матеріалів справи, позивач не порушує питання про переведення його з пенсії, призначеної на умовах Закону № 796-ХІІ, на пенсію на умовахЗакону №1058?IV .
Норма пункту 47 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV жодним чином не стосується зміни механізму обчислення пенсії в межах Закону № 796-ХІІ (із передбаченого статтею 54 цього Закону на п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, визначений частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ).
Оскільки позивач 28 вересня 2019 року виявив бажання виплатити основну державну пенсію по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, колегія суддів дійшла висновку, що обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача підлягає з дати його звернення з відповідною заявою.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, позивач з 26 квітня 2019 року мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої закономна 1 січня відповідного року, відповідно до положення частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Зважаючи на зазначене вище у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку з 26 квітня 2019 року з огляду на те, що відповідна заява позивача подана пізніше.
Поряд із цим, за зверненням позивача встановленого зразка від 28 вересня 2019року пенсійний орган прийняв рішення від 29 жовтня 2019 року № 5386 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з 26 квітня 2019 року, проте такий перерахунок провів з 01 липня 2019року.
Тобто у спірних відносинах відповідач як суб`єкт владних повноважень, якому позивач спрямував заяву, що підлягала розгляду із прийняттям рішення, вчинив дії, що полягають у розгляді заяви по суті та прийнятті рішення.
Особливістю вчинення дій суб`єктом владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій є те, що такі дії можуть вчинятись виключно на підставі та у межах повноважень, встановленихКонституцієюта законами України, тобто виключають право діяти в інший спосіб.
Протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є така зовнішня форма поведінки (діяння), яка полягає у неприйнятті рішення, невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які в силуКонституціїта законів України віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не здійснені.
Отож обставини цієї справи виключають можливість кваліфікації форми правової поведінки відповідача як бездіяльності, через що у задоволенні позову в частині вимоги про визнання бездіяльності ГУ ПФУ слід відмовити.
30.Слід погодитись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позову в частині проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Тобто в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26березня 2013 року дійшов правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 КАС України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Матеріали цієї справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку обмежений максимальним розміром.
31.На спростування доводу апелянта ОСОБА_1 стосовно невідповідності висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в оскарженому рішенні про те, що пункт 9-1 Порядку № 1210 Кабінет Міністрів України прийняв на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, а тому він підлягає застосуванню для обчислення розміру пенсії позивача, правовій позиції Великої Палати, висловленій у постанові від 18 березня 2020 року у справі №240/4937/18 (провадження №11-150заі19), за якою у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, слід зазначити таке.
У справі №240/4937/18 (провадження № 11-150заі19) Велика Палата дійшла згаданого висновку з огляду на те, що у Законі № 796-XII, а саме його статті 39, закладені сталі розміри доплат громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, тоді як частина третя статті 59 Закону № 796-XII передбачає обчислення з певної величини п`ятикратного розмірумінімальної заробітної плати. Тому є підстави стверджувати про неподібність наведених відносин.
Позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог статті 54 Закону №796?XII.
За статтею 6 Закону № 1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку
Статтею 15 Закону № 1788-XIIвизначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаютьсяЗаконом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IVвстановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
З наведеного слід підсумувати, що законодавче регулювання пенсійного забезпечення передбачає обрання пенсіонером одного виду пенсії за його вибором, тому запропонований позивачем варіант одночасного застосування умов, норм і порядку пенсійного забезпечення, що визначені законами №796-XII та №2262-XII, не базується на законі.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 16 до Конвенції, яку Верховна Рада України ратифікувалаЗаконом від 05жовтня 2017 року №2156-VIII, вищі судові установи Високої Договірної Сторони, як визначено відповідно до статті 10, можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.
Однак вимог щодо необхідності тлумачень норм Конвенції або протоколів до неї учасники справи не навели.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241243, 290, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та осіб, які приєдналися до апеляційної скарги позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_1 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 (разом 42 особи) залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20травня 2020року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С.Князєв
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: Т. О. Анцупова, К. М. Пільков, І. В. Григор`єва, О. Б. Прокопенко, Д. А. Гудима, В. В. Пророк, Ж. М. Єленіна, О. М. Ситнік, О. С. Золотніков, В. М. Сімоненко, Л. Й. Катеринчук, І. В. Ткач, Г. Р. Крет, С. П. Штелик, Л. М. Лобойко
_03_03.png)