Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/77911136
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 812/292/18 (Пз/9901/22/18)
Провадження № 11-532заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ПетричукІ.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Ханова Р. Ф., судді: Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М.) від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) за позовом Обласної комунальної установи «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» до ГУ ДФС у Луганській області про скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2018 року Обласна комунальна установа «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Луганській області, у якому просила скасувати рішення відповідача від 13 грудня 2017 року № 0040151304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в загальній сумі 45 тис. 82 грн 77 коп.
На думку позивача, спірне рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки на час його прийняття населені пункти м. Луганськ та м. Сєвєродонецьк є територіями, де проводилась та проводиться антитерористична операція, однак відповідач залишив поза увагою той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.
Луганський окружний адміністративний суд звернувся до Верховного Суду з поданням про розгляд цієї справи як зразкової.
В обґрунтування подання суд зазначив, що справа за позовом Обласної комунальної установи «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» й надані матеріали інших справ в розумінні п. 21 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідають ознакам типових, оскільки позивачі заявили аналогічні позовні вимоги, відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень, спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (рішення органу доходів і зборів про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), а також перебування позивачів, як платників єдиного внеску, на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до п. 94 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI на період проведення антитерористичної операції).
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року позов задоволено. Скасовано рішення ГУ ДФС у Луганській області від 13 грудня 2017 року № 0040151304 про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 45 тис. 82 грн 77 коп.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням з підстави порушення норм матеріального та процесуального права, 08 травня 2018 року ГУ ДФС у Луганській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що платник єдиного внеску звільняється від виконання своїх обов'язків не лише з підстав перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, а й зобов'язаний виконати інші умови, а саме, подати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та підтвердити неможливість виконання цих обов'язків сертифікатом Торгово-промислової палати України.
27 квітня 2018 року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що рішенням суду першої інстанції у цій зразковій справі вирішено питання про його права, свободи та інтереси. Просить змінити мотивувальну частину цього рішення шляхом виключення з її тексту висновку про те, що Закон № 2464-VI не скасовує обов'язки платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, а також вказівку на те, що потреба в сертифікаті Торгово-промислової палати України виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні. При цьому резолютивну частину рішення суду першої інстанції ОСОБА_5 просить залишити без змін.
Обґрунтовуючи наведені в апеляційній скарзі вимоги, ОСОБА_5 вказує, що зазначена в нормі Закону № 2464-VI фраза «звільняються від виконання своїх обов'язків» означає припинення дії обставини, яка обтяжує або зобов'язує щось робити, а тому тлумачення її судом першої інстанції, як лише надання можливості на період антитерористичної операції не виконувати у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі обов'язку платника єдиного внеску, є помилковим. Також вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що потреба в наданні органам доходів і зборів сертифіката Торгово-промислової палати України у платників єдиного внеску виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні, оскільки зазначене змусить платників єдиного внеску виконувати те, що не передбачено чинним законодавством.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скраги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача, вважаючи протиправним рішення суду першої інстанції, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Скаржник ОСОБА_5 до суду не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Суд першої інстанції установив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Обласна комунальна установа «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 33.
З 21 травня 2003 року позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції в м. Луганську, а з 01 грудня 2014 року - у Державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39890583, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72).
13 грудня 2017 року ГУ ДФС України у Луганській області прийняло рішення № 040151304, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску в загальній сумі 45 тис. 82 грн 77 коп., у тому числі: за період 21 серпня 2014 року до 13 лютого 2015 року - штраф у розмірі 5 тис. 78 грн 24 коп. (10%), за період з 21 січня 2015 року до 25 грудня 2015 року - штраф у розмірі 29 тис. 222 грн 58 коп.(20%), та пеню у розмірі 10 тис. 781 грн 95 коп.
24 січня 2018 року Державна фіскальна служба України розглянула скаргу Обласної комунальної установи «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» на рішення ГУ ДФС України у Луганській області від 13 грудня 2017 року № 0040151304, за результатами розгляду якої залишила її без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням ГУ ДФС України у Луганській області від 13 грудня 2017 року № 0040151304, Обласна комунальна установа «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» звернулась до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку й здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, не застосовується відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок суду першої інстанції обґрунтованим з огляду на таке.
За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
№ 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано ораганам доходів і зборів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідноисин).
Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).
Стаття 4 Закону № 2464-VIвизначає перелік суб'єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VIпередбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 1 ч 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення,
ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІна суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.
Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 93 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу».
Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 94.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення»
Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.
З урахуванням абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Судом першої інстанції встановлено, що спірне рішення органу доходів і зборів від 13 грудня 2017 року прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, що перебуває на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Сєвєродонецьку (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція), про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 21 серпня 2014 року по 25 грудня 2015 року, тобто в період проведення антитерористичної операції.
З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводитьсяантитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Стосовно твердження відповідача, що, окрім перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, необхідною додатковою умовою для звільнення платників від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, є подання заяви про звільнення від виконання цих обов'язків, а також отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період 2014 - 2015 років, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Дійсно, відповідно до ст. 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Статтею 141 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.
Також в абз. 2 п. 93 (у подальшому п. 94) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Зміни до Закону № 2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII.
За змістом ст. 1, ч. 1, 2 ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.
Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду критично ставиться до твердження представника відповідача, що обов'язковість подання сертифікату Торгово-промислової плати України обумовлена необхідністю підтвердження здійснення господарської діяльності платниками єдиного внеску безпосередньо на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, оскільки єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску зазначена в нормі п. 93 (у подальшому п. 94) розд.ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, яка не передбачає обов'язку подання такого сертифікату.
З урахуванням наведеного, ВеликаПалата Верховного Суду вказує на те, що подання сертифікату Торгово-промислової палати України як умови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному осбязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необгрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.
Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Отже, ВеликаПалата Верховного Судувраховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішеннівід 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлучамення, завжди трактуються на користь особи.
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і посилання представника відповідача на те, що Законом № 911-VIIIіз Закону № 1669-VIІ виключено підп. 8 п. 4 ст. 11, яким і було доповнено розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ п. 93 (у подальшому п. 94), оскільки безпосередньо до Закону № 2464-VІ відповідні зміни не вносились. Отже, п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
№ 2464-VІзалишився чинним.
Не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і посилання заінтересованої особи - ОСОБА_5 щодо неправильного, на його думку, формулювання абз. 8 ч. V резолютивної частини рішення, а саме, «що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі», оскільки зміст норми п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ не скасовує взагалі обов'язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов'язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову Обласної комунальної установи «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» про скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
Таким чином, ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VІ;
б) відповідач - органи доходів і зборів;
в) предмет спору - рішення про застосування штрафних санкцій та/або нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, а також перебування позивачів як платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1699-VІІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до п. 93 (змінений у подальшому на п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI на період проведення антитерористичної операції.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах за зверненням платника єдиного внеску до суду з позовом до органів доходів і зборів з вимогами скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI.
За правилами ст. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року - без змін.
Керуючись ст. 241-243, 250, 290, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області та ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: Н. О. Антонюк, С. В. Бакуліна, В. В. Британчук, Д. А. Гудима, В. І. Данішевська, О. Р. Кібенко, Л. М. Лобойко, Н. П. Лященко, О. Б. Прокопенко, Л. І. Рогач, О. М. Ситнік, В. Ю. Уркевич, О. Г. Яновська
_03_03.png)