Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 905/120/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. – головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 (судді: Фоміна В. О. – головуючий, Тарасова І. В., Шевель О. В.) та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 (судді: Курило Г. Є.- головуючий, Матюхін В. І., Огороднік Д. М.)
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О. Г. у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Корум Україна"
про звернення стягнення на предмет застави,
В С Т А Н О В И В :
1.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі – ПАТ "Промінвестбанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш" (далі – ТОВ "Корум Донецькгірмаш"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" (далі – ПрАТ "Корум Україна") про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Корум Україна" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 30.05.2013 № 15-93/19-8/13, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 157 846 000,00 російських рублів, заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 21 380 883,22 російських рублів, заборгованості зі сплати комісійної винагороди у сумі 186 476,00 грн, пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у сумі 25 518,78 грн, звернено стягнення на майно, передане на підставі договору у заставу, яке належить на праві власності ТОВ "Корум Донецькгірмаш".
15.04.2019 на виконання рішення суду видано відповідні накази.
1.2. 13.07.2020 до Господарського суду Донецької області надійшла скарга ПАТ "Промінвестбанк" на дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відділ примусового виконання рішень), в якій заявник просив:
- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Григорян О. Г. щодо винесення повідомлення від 24.06.2020 про повернення стягувачу наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 у справі № 905/120/15 від 15.04.2019 без прийняття до виконання;
- скасувати повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 у справі № 905/120/15;
- зобов’язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень, до компетенції яких належить винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 у справі № 905/120/15 відносно боржника – ТОВ "Корум Донецькгірмаш" на підставі заяви ПАТ "Промінвестбанк" від 16.06.2020 № 09-6/1432 після отримання від ПАТ "Промінвестбанк" оригіналу наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 № 905/120/15.
Скаргу обґрунтовано протиправною позицією державного виконавця, оскільки ним не взято до уваги надання адвокатом – представником стягувача довіреності, згідно з якою ПАТ "Промінвестбанк" надало адвокатові право на звернення до органів державної виконавчої служби із заявами про примусове виконання рішення суду, а державний виконавець під час складання повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не врахував і повністю проігнорував норми статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. У той же час законодавчо адвокатові надано диспозитивний вибір чим підтвердити свій правовий зв'язок з клієнтом, а саме або договором про надання правової допомоги, або довіреністю, або ордером, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.08.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, скаргу ПАТ "Промінвестбанк" задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Григорян О. Г. щодо винесення повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 у справі № 905/120/15 стягувачу без прийняття до виконання; визнано неправомірним повідомлення від 24.06.2020 про повернення наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 у справі № 905/120/15 стягувачу без прийняття до виконання; зобов’язано посадових осіб відділу примусового виконання рішень, до компетенції яких належить винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, повторно розглянути заяву ПАТ “Промінвестбанк” про примусове виконання рішення у справі № 905/120/15 відносно боржника – ТОВ “Корум Донецькгірмаш” з метою вирішення питання про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019 № 905/120/15 після отримання від ПАТ “Промінвестбанк” оригіналу наказу Господарського суду Донецької області від 15.04.2019. В іншій частині скарги відмовлено.
Суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ПАТ “Промінвестбанк” дійшовши висновку, що обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суди зазначили, що аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої наказом Міністерства юстиції України від 0.04.2012 (далі – Інструкція № 512/5) свідчить про те, що стягувач - юридична особа - може реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників, у тому числі користуючись професійною правовою допомогою адвоката, на будь-якій стадії виконавчого провадження.
З урахуванням надання адвокатом стягувача Хорошиловим І. І. документа на підтвердження своїх повноважень діяти від імені та в інтересах ПАТ “Промінвестбанк”, а саме довіреності від 18.07.2019 № 09/12/273, суди визнали обґрунтованими доводи скарги ПАТ “Промінвестбанк” на дії державного виконавця.
Крім того суд апеляційної інстанції визнав правильними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги скаржника про зобов’язання відкрити виконавче провадження, оскільки правовідносини щодо відкриття виконавчого провадження відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, а тому, суд не вправі покладати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, відділ примусового виконання рішень, у касаційній скарзі просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ “Промінвестбанк” відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник наголошує, що у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 19/5009/1481/11 зроблено висновок, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”, який є спеціальним нормативним актом при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України “Про виконавче провадження” представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
Отже, скаржник наголошує, що законодавчо чітко розмежовані повноваження на підставі яких може представляти інтереси адвокат та юридична особа у виконавчому провадженні та закріплено, що повноваження саме адвоката обов’язково повинні посвідчуватися ордером, до якого додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката.
Проте суди попередніх інстанцій віддали перевагу положенням Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та не врахували чіткого визначення спеціальним нормативним актом переліку документів, які надаються виконавцеві із заявою про відкриття виконавчого провадження.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ “Промівнвестбанк” просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, акцентуючи на необґрунтованості доводів скаржника, посилаючись на те, що у разі реалізації стороною виконавчого провадження права на пред’явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа тощо, виконавець перевіряє чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Суди попередніх інстанцій установили, що до заяви від 16.06.2020 № 09-6/1432 стягувач додав належним чином засвідчену копію довіреності на адвоката Хорошилова І. І. від 18.07.2019 № 09/19/273, відповідно до якої ПАТ “Промінвестбанк” надало адвокатові Хорошилову І. І. право на звернення до органів державної виконавчої служби із заявами про примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції № 512/5 свідчить про те, що стягувач – юридична особа – може реалізувати сої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників, у тому числі користуючись професійною правовою допомогою адвоката, на будь-якій стадіях виконавчого провадження. При цьому, за змістом положень Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги може бути, у тому числі довіреність.
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Згідно зі статтями 326, 327 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За змістом статті 339 цього Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 цього Закону).
За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом пункт 11 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як судові накази.
4.4. Як свідчать матеріали справи та установили суди, згідно з повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24.06.2020 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Григорян О. Г. дійшов висновку, що виконавчий документ пред’явлено на виконання до відділу особою, повноваження якої не підтверджено належним чином, у зв’язку з чим, керуючись пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу.
Аргументуючи повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24.06.2020 державний виконавець посилався на те, що всупереч положенням абзацу 2 частини 4 статті 16 Закону України “Про виконавче провадження” адвокат ПАТ “Промінвестбанк” Хорошилов І. І. не надав документів, що підтверджують його повноваження як представника юридичної особи, а саме відсутній ордер та витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження.
4.5. Згідно зі статтями 14, 15 Закону України “Про виконавче провадження” учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, тощо. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 16 цього Закону передбачено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто (частина 1 зазначеної норми).
За змістом частини 3 статті 16 Закону України “Про виконавче провадження” представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Частиною 4 зазначеної норми передбачено, що представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
Суди попередніх інстанцій установили, що повноваження представника ПАТ “Промінвестбанк” Хорошилова І. І. підтверджуються довіреністю від 18.07.2019 № 09/12/273 зі змісту якої вбачається, що стягувач уповноважує адвоката Хорошилова І. І. представляти інтереси і вести справи від імені ПАТ “Промінвестбанк” у відносинах з усіма юридичними та фізичними особами, в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі органах виконавчої служби/приватних виконавців. Для виконання покладених на представника повноважень Хорошилов І. І. наділяється правом, зокрема подання виконавчого листа до стягнення, оскарження рішень органів державної виконавчої служби, подавати інші заяви до органів державної виконавчої служби. Строк дії довіреності встановлено до 18.07.2020. Довіреність підписана головою правління банку ПАТ “Промінвестбанк”.
Суди дійшли висновку, що довіреність, яка видана представникові ПАТ "Промінвестбанк" Хорошилову І. І., відповідає вимогам чинного законодавства та засвідчує наявність повноважень представника на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання (стягнення) від імені стягувача - ПАТ "Промінвестбанк".
4.6. Стаття 1291 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Зокрема, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід’ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв’язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401–VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 1291, частиною 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин 1,2 статті 1291 Конституції України у їх системному зв’язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов’язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов’язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов’язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов’язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (постанова Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 19/5009/1481/11).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Як свідчать матеріали справи повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24.06.2020 винесено державним виконавцем на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження”.
Статтею 4 цього Закону встановлені вимоги до виконавчого документа.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження” Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Водночас положеннями Закону України “Про виконавче провадження” не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу як надання довіреності на підтвердження повноважень представляти інтереси стягувача (у цьому випадку юридичної особи), а не ордера адвоката з витягом із договору про надання правової допомоги.
4.7. Ураховуючи наведене, з огляду на положення Закону України "Про виконавче провадження" та беручи до уваги установлені судами обставини, колегія суддів вважає правильним висновок судів про часткове задоволення скарги ПАТ “Промінвестбанк” від 13.07.2020 № 09-6/1450 на дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає такими, що не отримали підтвердження і не спростовують обставин, на які послалися суди.
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом частини 1 статті 309 цього кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.2. Ураховуючи викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судами, а також те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги.
6.1. Оскільки підстав для скасування постанови та ухвали, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Дроботова
Судді І. С. Берднік
Ю. Я. Чумак
_03_03.png)