Кримінальне судочинство: що говорить судова статистика

«Судебно-юридическая газета». 2020. 2 квітня

URL: https://bit.ly/2xHomJo

Станіслав Кравченко,

Голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, кандидат юридичних наук

Расім Бабанли,

керівник департаменту аналітичної та правової роботи, доктор юридичних наук

Загальна кількість справ і матеріалів кримінального судочинства, справ про адміністративні правопорушення, які надходять на розгляд, у першу чергу, суддів судів першої інстанції, сягає понад 2 млн – без сумніву, є надмірною.

 На сьогодні даним судової статистики не приділяється належної уваги, хоча саме її ретельний аналіз міг би стати підґрунтям для розвитку правової політики, який би базувався на реальних, існуючих показниках. 

Навіть у фахівців, які реалізують свої правові здібності у сфері кримінального судочинства, відсутнє панорамне бачення щодо того, якими є характерні риси судочинства у кримінальних справах: за які злочини найчастіше засуджуються особи; як часто застосовується тримання під вартою; скільки клопотань розглядають слідчі судді тощо.

З метою формування саме такого панорамного бачення ділимось із вами цією інформацією.

І. Загальні відомості

Упродовж 2019 року на розгляд місцевих загальних судів надійшло усього 2 млн 84 тис. [1 млн 992 тис. – у 2018 році] справ і матеріалів кримінального судочинства та про адміністративні правопорушення.

Із них справ і матеріалів:

– кримінального судочинства – 1 млн 293 тис.;

– про адміністративні правопорушення – 791 тис.

При цьому, із справ і матеріалів кримінального судочинства 1 млн 60 тис. – це клопотання, які розглядаються слідчими суддями.

До апеляційних загальних судів на розгляд надійшло усього 262 тис. справ і матеріалів.

До Верховного Суду усього надійшло 9,3 тис. справ і матеріалів.

Отже, із загальних даних важливими є два аспекти: по-перше, збільшення кількості справ, які надійшли на розгляд, порівняно із попереднім роком; по-друге, в загальній кількості справ і матеріалів, які розглядаються в порядку кримінального судочинства, основну питому вагу становлять клопотання, які розглядаються слідчими суддями, та справи про адміністративні правопорушення. 

ІІ. Кількість засуджених за окремі злочини

Усього у 2019 році засуджено 70 375 осіб [73 659 осіб – у 2018 році].

Найбільше у 2019 році осіб засуджено за вчинення крадіжки – 32 073 особи. На ІІ місці – з доволі істотним відставанням – злочин, передбачений ст. 309 КК, а саме незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. За його вчинення засуджено 7 992 особи.

Найбільш чисельними категоріями є:

За умисне вбивство у 2019 році засуджено 385 осіб. Для порівняння: у попередні роки цей показник був ось таким: 2018 рік – 419 осіб, 2017 рік – 533 особи, 2016 рік – 596 осіб, 2015 рік – 761 особа, 2014 рік – 872 особи.

Щодо корупційних злочинів, то за злочин, передбачений статтею 368 КК (одержання неправомірної вигоди), засуджено 139 осіб, за статтею 369 КК (надання неправомірної вигоди) – 419 осіб; за ст. 369-2 КК (зловживання впливом) – 144 особи.

Досить істотною є кількість осіб, засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК), – 1 878 осіб.

ІІІ. Покарання

Покарання у виді довічного позбавлення волі призначено 11 особам.

Всього покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено 13 230 особам. На жаль, формат ведення судової статистики не дає змоги визначити, скільки із цих осіб були звільнені від реального відбування позбавлення волі на підставі ст. 75 КК.

Водночас всього у 2019 році 26 745 осіб були звільнені від реального відбування призначених їм покарань (виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років) із застосуванням ст. 75 КК. Це становить 38% від усіх засуджених.

ІV. Щодо судового розгляду

У 2019 році місцевими загальними судами ухвалено виправдувальних вироків стосовно 987 осіб. Разом із тим, після перегляду цих вироків в апеляційному та касаційному порядку, ця цифра становить 171.

В апеляційному порядку виправдувальні вироки скасовано стосовно 311 осіб, із них у зв’язку зі скасуванням необґрунтованого виправдувального вироку апеляційні суди постановили нові вироки стосовно 49 осіб. У касаційному порядку перевірено виправдувальні вироки стосовно 215 осіб, із них скасовано вироки із призначенням нового розгляду стосовно 89 осіб.

Досить цікавою є інформація щодо проваджень на підставі угод.

Так, усього на розгляді місцевих загальних судів перебувало 205 168 кримінальних проваджень (КПК 2012), із них 125 659 надійшло протягом 2019 року.

Розглянуто усього 108 635 кримінальних проваджень. Із них із ухваленням вироку – 79 477, у тому числі із затвердженням: угоди про примирення – 7 872 (9,9% від розглянутих із ухваленням вироку), угоди про визнання винуватості – 9 727 (12,2%). У затвердженні угоди відмовлено та повернуто прокурору 383 кримінальних провадження для продовження досудового розслідування.

Порівняно із попередніми роками кількість розглянутих судами із ухваленням вироку кримінальних проваджень із затвердженням угод поступово збільшується (2019 рік – 22,1%, 2018 рік – 21,9%, 2017 рік – 21,3%, 2016 рік – 19%).

V. Щодо досудового розслідування (процесуальних питань, які розглядаються слідчими суддями)

Кількісні показники щодо застосування запобіжних заходів свідчать про те, що найпоширенішим із них є тримання під вартою.

У необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчими суддями було відмовлено у 5 713 клопотаннях слідчих і прокурорів. Тобто, приблизно, зі 100 клопотань про тримання особи під вартою – 73 визнаються обґрунтованими, а 27 – необґрунтованими.

Із розглянутих 224 185 клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів – 195 726 задоволено (87,3%), відмовлено в задоволенні – 21 007.

Взагалі, розгляд понад 224 тис. клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів становить величезний тягар для слідчих суддів, який збільшує навантаження на суддів та значною мірою «відволікає» від розгляду самих судових справ по суті.

Також важливим є розуміння статистичних тенденцій розгляду скарг на рішення, дії, бездіяльність слідчого та прокурора. Із 85 946 розглянутих скарг 50 387 було задоволено (58,6%). Таким чином, відповідний інститут можна вважати доволі дієвим та таким, що ілюструє небезпідставність судового контролю під час досудового розслідування.

Висновки

Загальна кількість справ і матеріалів кримінального судочинства, справ про адміністративні правопорушення, яка надходить на розгляд, в першу чергу, суддів судів першої інстанції та сягає понад 2 млн – є, без сумніву, надмірною. Велика питома вага таких матеріалів у загальній кількості справ і матеріалів, що розглядаються судами, засвідчує необхідність більш детального аналізу сутності правових питань, які вирішуються в таких справах. Іншими словами, необхідно здійснити аналіз на предмет того, чи існує об’єктивна раціональна необхідність в тому, щоб відповідні справи розглядались у судовому порядку.

Крім того, важливим є вжиття профілактичних, превентивних заходів, розвиток правової культури громадян, починаючи із дошкільних освітніх закладів, шкіл тощо. Доречно також переглянути питання санкцій окремих статей Кодексу України про адміністративні правопорушення на предмет хоча б часткового використання їх превентивного потенціалу у сукупності з іншими засобами.

2/3 осіб, які засуджуються за вчинення злочинів, вчинили корисливі злочини або злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. У майже 46% випадках особи засуджуються за вчинення крадіжки.

Кількість клопотань, які розглядаються у зв’язку зі здійсненням досудового розслідування, вимагає глибинного аналізу на предмет того, чи вимагається здійснення судового контролю за усіма питаннями, які розглядаються слідчими суддями. Насамперед, і більшою мірою це стосується клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів. Чи мають суди розглядати питання надання доступу до усіх документів, які вони розглядають, чи можливо доцільно звузити обсяг таких документів лише до певних видів, доступ до яких передбачає істотне втручання у фундаментальні права.  

Досі значним залишається кількість ухвал про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Враховуючи винятковість цього запобіжного заходу та існування значної кількості рішень Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням права на свободу та особисту недоторканість через необґрунтоване тримання під вартою, відповідний показник також має підштовхувати до роздумів та реагування.

Верховним Судом зазначені питання аналізуються, досліджуються, а також визначаються заходи, реалізація яких могла б позитивно вплинути на вирішення відповідних проблем.