Тетяна Малашенкова: «Те, наскільки рішення судді можуть бути політизованими, залежить від його мужності та внутрішньої доброчесності»

«Закон і Бізнес». 2019. 31 травня

URL: https://zib.com.ua/ua/137792-te_naskilki_rishennya_suddi_mozhut_buti_politizovanimi_zalez.html

Бесіду вела

Павліна Каменських

Конкурси в судові органи закінчуються. На одних — кількість претендентів на посади була величезною, на інші — ледве вдавалося знайти двох осіб. Щодо одних посад скандали не вщухають досі, інші — зайняли тихо й непомітно для громадськості. Про труднощі конкурсного добору розповіла переможниця конкурсу до Верховного Суду, колишній член Вищої ради правосуддя Тетяна МАЛАШЕНКОВА.

 «ССО шукатиме працівників серед поліцейських, військових та волонтерів, які пройшли АТО»

— Тетяно Михайлівно, ви були членом комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад голови Служби судової охорони та його заступників. Як оцінюєте професійні якості переможця і що стало вирішальним для його призначення на посаду? Чому тільки двоє кандидатів зголосилися очолити службу?

— Як показала практика проведення конкурсів, заяви подають дуже мало людей. Як член органу, що проводить добір, можу сказати: поки що найбільше кандидатів (понад 10) претендували на посаду керівника апарату Вищого антикорупційного суду. На мою думку, це пов’язано з тим, що інформацію про вакансію популяризували та поширювали.

Законом передбачено, що інформацію про конкурс розміщують на сайті Вищої ради правосуддя, Державної судової адміністрації та веб-порталі «Судова влада». Тобто це виключно спеціалізовані сайти, й іншої інформаційної підтримки конкурсу на посаду голови ССО бракувало. Наслідком стало те, що в ньому взяли участь дві особи. Щоправда, не взаємопов’язані та абсолютно різні.

Заяв було трохи більше — три. Але одному з претендентів комісія відмовила. Наскільки пригадую, чи тому, що неналежним чином подав документи, чи не відповідав вимогам, які висувають до охочих працювати на керівних посадах ССО. Коли комісія розглядала питання про допуск до участі у конкурсі, його запросили, але він не прийшов.

Охочих зайняти посади заступників голови ССО було більше, зокрема  посаду першого заступника. Хоча й тут відмовили одній особі, яка претендувала на кілька посад, а конкурси на них проходили одночасно.

Комісія — це колегіальний орган, який відповідно до положення складається з трьох членів ВРП, трьох представників ДСАУ та одного представника — члена Ради суддів. Це зроблено для того, щоб були представлені різні представники органів суддівського врядування, самоврядування та забезпечення суддів, і склад був збалансованим. А оскільки обирають голову судової охорони, то судді мають бути представлені й повинні обрати особу, якій довіряють.

Щоб обрати голову ССО, розробили тестові завдання. Оцінювали такі критерії, як вміння приймати ефективні рішення, лідерські навички, комунікація, знання спеціального, бюджетного та загального законодавства, вміння організовувати роботу. Критерії визначила комісія, а завдання склали таким чином, щоб за їх виконанням можна було оцінити ці критерії. Фактично в завданнях немає правильної чи неправильної відповіді, результат залежав від того, як кандидат зміг розкрити ті свої якості, які оцінювала комісія і які були оголошені конкурсантам.

Кандидат, який переміг, розуміє, як розвивати службу. Концепцію, яку він запропонував, позитивно сприйняли не лише члени комісії, а й експерти, які були присутні на її засіданні.

— Коли розпочнеться конкурс до лав ССО?

— Щойно відбулися конкурси на посади голови та його заступників. Труднощі в доборі насамперед пов’язані з тим, що це не той орган, який вже працює, куди просто набирають співробітників. Його створюють. Для того щоб він запрацював, потрібно було ухвалити певні закони, прийняти низку підзаконних актів.

По-перше, Кабінет Міністрів прийняв постанову про розмір заробітної плати. Адже до проведення конкурсу має бути чітко визначена сума винагороди. По-друге, затвердили штатний розпис для майбутніх працівників. Тобто це низка тих процедурних моментів, які необхідно було розробити, впровадити й затвердити.

За нашими підрахунками, служба запрацює повноцінно з 1 вересня, але не цього року. До вересня 2019-го, сподіваюсь, вона запрацює у ВАКС.

На мою думку, ССО шукатиме працівників серед поліцейських, військових та волонтерів, які пройшли АТО. Тобто це ті особи, які вже мають певний досвід, навички і спецпідготовку. Також кандидатів слід шукати серед працівників охоронних фірм. Для цих осіб варто запровадити підготовчий курс. Водночас можуть приєднатися й новачки. Для них підготовчий курс має бути довшим, наприклад 9 місяців, щоб вони змогли отримати теоретичну й практичну підготовку, а також ліцензії на носіння зброї. Ми знаємо, як розбудовувати нову службу, тому десь у вересні вона запрацює, але не масштабно.

— А чи можна було використати досвід створення поліції?

— Це інше. Тут міліція перетворилася в поліцію, багато працівників перейшли працювати в новий орган. Поліцейські починали працювати в різних містах, але там, де їх не було, продовжувала роботу стара міліція. ССО — це орган, який створюють з нуля. Хоча поліцейських можна зацікавити роботою в ньому.

— Чи це нормально, коли функції охоронців покладають на судових розпорядників? Чи знайдеться достатньо кадрів для повноцінної охорони судів? Чи судам доведеться і надалі самим себе охороняти?

— Це ненормально, і для демократичної держави неприродно, коли судові розпорядники мають вживати заходів щодо охорони учасників процесів і захисту документів та майна суду. Часто таким чином роботу суду блокують. Власне, на мою думку, це й стало однією з причин створення Служби судової охорони, окремого органу, який буде відділений від поліції та Генерального прокурора.

Нині є положення, яке чітко вказує, хто який суд охороняє. Деякі суди охороняє поліція, деякі — Національна гвардія, а деякі взагалі ніхто не охороняє через брак кадрів.

«У роботі судді дрібних деталей не буває»

— На засіданнях ВРП складається враження, що до порушників ви ставитеся суворіше за колег, звертаючи увагу навіть на дрібні недоліки? Чому?

— Не можу сказати, що я прискіплива до дрібниць. Але зауважу, що в роботі судді дрібних деталей не буває. Кожна особа, яка звертається до суду, вважає, що її справа важлива, вона сподівається, що тут її вислухають і приймуть справедливе рішення. Дисциплінарний орган вивчає дії суддів, щоб переконатися, що служитель Феміди вжив усіх заходів для справедливого розгляду справи.

— Чи завжди погоджуєтесь із рішенням ВРП? Чи вважаєте справедливим, коли скасовують рішення дисциплінарної палати, до якої ви належите? Я пам’ятаю випадок, коли ВРП пом’якшила стягнення для судді, який одружився з помічницею, і ви захищали рішення своєї палати.

— Вважаю, що ВРП завжди приймала зважені рішення, навіть якщо не погоджувалася з позицією дисциплінарної палати, членом якої я була. Ми розуміли, що ті засади, на які ми звертаємо увагу, будуть важливими для суддів під час здійснення правосуддя.

Коли є судове рішення про конфлікт інтересів, яке підтвердив апеляційний суд, який вказав, що в діях особи є реальній конфлікт інтересів, то достатньо самого факту прийняття такого рішення, аби констатувати, що тут є істотний дисциплінарний проступок. Наприклад, випадок, коли особа дає право на відпочинок близькому родичу. Водночас, на мою думку, це не можна порівнювати, скажімо, з невчасним поданням декларації, коли особа запізнилася на кілька днів. Хоча і перший, і другий випадки — це правопорушення, пов’язані з корупцією, однак рівень суспільної небезпеки, наслідки та усвідомлення значення своїх дій різні.

Рада пом’якшила вид стягнення та змінила кваліфікацію. Історія покаже, чи були рішення ВРП справедливими. Але якщо надалі судді звертатимуть на це увагу, щоб уникнути

обставин, які призвели до дисциплінарного стягнення (навіть якщо в подальшому його було скасовано), то ми працювали недаремно. Судді зробили висновки.

— Ви сказали, що до участі у доборі керівника апарату ВАКС слід залучити міжнародних спостерігачів. Чому ця посада така відповідальна? Чи зможуть судді взяти участь у доборі?

— При створенні цього суду відбувалося широке обговорення, ця установа викликала в суспільстві величезний резонанс. І якщо держава вирішила, що їй потрібен такий суд, і створює його з нуля, то необхідно, щоб процедура створення та добору була прозорою стосовно як суддів, так і працівників апарату. Всі етапи добору тих, хто буде там працювати, мають проходити максимально прозоро.

Судді можуть вплинути на посаду керівника апарату, оскільки призначення відбувається за погодженням з головою ВАКС.

«Не можна постійно змінювати правила гри на всіх етапах»

— Громадська рада доброчесності пише негативні висновки щодо членів ВРП, зокрема щодо вас. Як ви ставитеся до цього?

— Не буду коментувати висновки ГРД, але скажу таке. Я зверталася до ГРД з метою комунікації, як вони про це зазначили на своєму сайті. Запевняю, що готова відповісти на будь-які запитання, які в них є. Але ГРД не зверталась до мене із жодним запитанням, так само не надіслала запитів стосовно будь-якої інформації про мене, яку подали як негативну.

Я не єдина із членів ВРП, хто став суддею Верховного Суду. Таких осіб було кілька, але не щодо кожної з них були негативні висновки ГРД. З етичних міркувань не хочу про це говорити.

Водночас, коли проводили конкурс до ВАКС, ми бачили, як працювала громадська рада міжнародних експертів. Всіх, до кого в них були претензії, інформували про це і надсилали запитання. Особа могла підготуватися, надати пояснення та документи на підтвердження своєї позиції.

Висновок не повинен полягати в збиранні інформації, яку не перевірили. Наприклад, у висновку ГРД щодо мене йдеться про те, що особа не може законно приватизувати земельну ділянку, адже вона не є мешканцем села. Це просто незнання законодавства. Впевнена: якби до мене звернулись із запитанням, я надала б документи і відповіді. І якщо мої відповіді видалися б їм непереконливими, тоді висновок був би об’єктивним.

Крім того, громадську раду доброчесності створили для того, щоб збирати, перевіряти та аналізувати інформацію про суддю на етапі конкурсного добору. Після того як особа пройшла конкурс і підтвердила здатність обіймати посаду, з боку ГРД, на мою думку, некоректно ставити під сумнів її доброчесність.

— Якби від вас залежало реформування системи правосуддя, щоб вона була авторитетнішою, прозорішою і кращою, що ви зробили б?

— Я дала б можливість реформованим судам попрацювати 5 років. Адже не можна постійно змінювати правила гри на всіх етапах. Були заклики, що потрібно оновити весь суддівський корпус. Але після того, як з 8500 суддів залишилося 4000, які не можуть розглянути в розумні строки справи, заговорили про нову реформу.

Треба дати можливість тим, хто пройшов кваліфікаційне оцінювання, конкурси та добори, попрацювати. Судді своїми діями довели, що готові очищатися, проходити певні процедури, хай тільки мають змогу працювати.

— Як ви оцінюєте політизованість судів? Адже у передвиборчих перегонах постійно звучать погрози посадити опонентів і ЗМІ щодня повідомляли про відкриття проваджень майже стосовно всіх кандидатів? Вас також звинувачували у приналежності до певної політичної сили.

— Я назвала б це політичною тенденцією. Судова реформа фактично почалася з розбудовою української державності. Всі міжнародні донори та європейська спільнота визнали, що проведені конкурси були прозорими. Тому ставити під сумнів їхні результати некоректно.

Стосовно того, що я є кандидатурою Петра Порошенка. Хочу звернути увагу на те, що я ніколи не була ні його адвокатом, ні юристом «Рошен». Я не укладала з ними жодних договорів про надання адвокатських чи юридичних послуг. Тому вважаю, що ЗМІ, перш ніж викладати такі факти, мали б їх перевірити. Крім того, кожен юрист, кожен адвокат у своїй діяльності представляв інтереси певних осіб. Але це помилка — ототожнювати адвоката з клієнтом, якого він представляє. Це неправильно. Адже всі адвокати, які брали участь у конкурсах до судів, були захисниками представників політичних сил, підприємств, які комусь належать, та організацій.

Нині політичної складової у доборі суддів не існує. Судді є суддями України, а не політичних сил. Те, наскільки рішення судді можуть бути політизованими, залежить від його незалежності, мужності та внутрішньої доброчесності. Для того щоб приймати справедливі рішення, суддя має бути мужнім та незалежним.

Є непоодинокі випадки, коли на суддю намагаються тиснути як певні політики, так і

певні структури, і суддя не повинен піддаватися цьому тиску. Він має розуміти, що іноді справедливе рішення може бути непопулярним і його негативно сприйме громадськість.