Суддя ККС ВС Аркадій Бущенко: інтерв'ю до річниці створення Верховного Суду

«Судебно-юридическая газета». 2018. 14 грудня

URL: https://sud.ua/ru/news/publication/130507-de1527

Бесіду вела
Наталя Мамченко

Які проблеми постали перед кримінальною касацією через рік роботи.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду не потребує зайвої реклами. Саме цей суд ставить крапку у багатьох доленосних питаннях, які стосуються життя та волі тисяч громадян. Рік тому очікування від початку роботи нової касаційної інстанції були величезні. Що зараз думають з приводу стану речей у кримінальній касації самі судді? Про це, а також про забезпечення єдності практики, стосунки з колишніми колегами та період адаптації у Верховному Суді розповів представник адвокатської спільноти у Верховному Суді суддя ККС ВС Аркадій Бущенко.

— Які враження від Верховного Суду були у Вас у 2017 р.?

— Початок роботи Верховного Суду запам’ятався мені величезними очікуваннями від його діяльності. Всі сподівалися, що відразу все в роботі касаційної інстанції кардинально зміниться. Особисто я остерігався, що ми не виправдаємо надій суспільства, адже я знав, що судова система досить консервативна, і швидко зміни в ній не відбуваються. Власне, швидкі радикальні зміни в практиці суду і не потрібні, бо це вносить сумбур у життя не тільки суддів різних інстанцій, а й суспільства. Судова практика зазвичай змінюється дуже невеликими кроками. На зміни потрібен час, тому все має відбуватися поступово.

— До того, як стати суддею, Ви були адвокатом і правозахисником. Чи не було побоювань, що в Суді не вдасться «знайти себе»?

— Особисто для мене успіх на конкурсі у Верховний Суд і відповідна посада були кардинальною зміною сфери діяльності, тому певні побоювання у мене дійсно були. Однак робота судді з часом стала для мене звичною. В принципі, я 20 років займався адвокатською діяльністю, тож здивувати мене в цілому було важко. Я мав практику у Верховному Суді України, ЄСПЛ, знав багатьох суддів вищих судів, так що якогось надто великого зламу при переході від адвокатської діяльності до суддівської у мене не відбулось. Власне, я як адвокат складав документи і писав аргументацію на користь тієї чи іншої позиції і так само роблю це зараз, але вже у статусі судді. Єдине, тепер мені потрібно переконувати у своїй правоті не суд як інстанцію, а членів колегії.

— Чи вдалося Вам знайти порозуміння з колегами по Суду — професійними суддями?

— У нас в Суді не має значення, хто з якого середовища у нього потрапив. Всі досить швидко стали одним колективом і відчувають себе суддями єдиного Верховного Суду. Певні відмінності іноді проявляються тільки у різних підходах до тієї чи іншої проблеми. Не більше.

— Перед початком роботи нового Верховного Суду лунали заклики відійти від певного позитивістського сприйняття права та керуватись принципами верховенства права. На Ваш погляд, чи вдається Касаційному кримінальному суду позбутися позитивістського підходу до застосування норм права?

— Я дуже обережно ставлюся до дискурсу між позитивістським підходом та принципами верховенства права. На жаль, принципи верховенства права у наших правових реаліях нерідко використовуються так, як раніше використовувались принципи соціалістичної законності. Тобто це просто привід, щоб відступити від закону, хоча це не завжди виправдано. У такому випадку я швидше позитивіст і прихильник закону. Вважаю, що є багато випадків, коли закони вдало сформульовані, і треба їх дотримуватись. Верховенство права має ґрунтуватися на законі. Закон є складовою верховенства права.

Втім, це не заважає мені мати свою думку стосовно тих чи інших проблем і не погоджуватись з певними нормами законів. Але як суддя я маю слідувати закону. Інша річ, що закон не відміняє здоровий глузд та логіку. Буквального розуміння законів теж треба уникати. Наприклад, коли у 2012 р. набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс, логіка багатьох правників, у т. ч. суддів не змогла швидко пристосуватися під його філософію, що призвело до того, що у ряді випадків юристи вишукують в новому Кодексі підтвердження їх уявлень про кримінальний процес, від яких Кодекс відмовився.

— Касаційні суди, з якими ми вже мали розмову, скаржилися на надмірне навантаження, яке сильно заважає нормальній роботі. Яка ситуація в Касаційному кримінальному суді?

— Приблизно така сама. Вважаю, що є дуже багато справ, які не повинні доходити до Верховного Суду. Скажімо, є великий пласт справ, який стосується призначення покарання. Наприклад, коли прокурор вимагав призначити 6 років позбавлення волі, а суд вирішив дати 4. Закон у таких випадках дозволяє подавати касаційну скаргу. Насправді такий спір не повинен бути питанням для розгляду у Верховному Суді. Фактично у Верховного Суду немає можливості визначити, чи справедливо суд визначив той чи інший термін покарання. Для цього потрібно повноцінно вивчати докази у справі, заслуховувати свідків та потерпілих, фактично проводити судове слідство, що не є компетенцією Верховного Суду.

Також є певні скарги, які можна назвати маніпулятивними, що надходять чи то з боку обвинувачення, чи то з боку захисту. Це випадки, коли сторони не піднімають ті чи інші питання у судах першої чи апеляційної інстанцій, однак раптом згадують про них у касаційній скарзі. Це суперечить принципам змагальності та відповідальності сторін за перебіг процесу. Якщо прокурор чи адвокат недопрацьовують чи щось приховують у першій та апеляційній інстанціях, чому Верховний Суд повинен з цим розбиратись? На мій погляд, касаційний суд не має розглядати такі доводи. Однак Велика Палата зайняла іншу позицію, тому дискусія з цього приводу буде тривати далі. На мій погляд, Верховний Суд все ж має займатися врегулюванням правових ситуацій (наприклад, таких, де є непослідовність правових позицій) та проблем, рішення у яких будуть мати системний вплив на судову практику судів першої та апеляційної інстанцій.

— Певний резонанс мало Ваше рішення у справі №243/6674/17-к. Цією ухвалою справа була передана на розгляд Великої Палати ВС, яка мала вирішити, чи має слідчий суддя право надавати правоохоронним органам дозвіл щодо позапланових перевірок підприємств. Чому, власне, виникла потреба вирішити цю проблему?

— Питання було не стільки в позапланових перевірках підприємств, скільки в здатності Верховного Суду забезпечити контроль над перебігом кримінального судочинства. Оскільки вищі судові інстанції не втручалися в ситуацію з такими ухвалами слідчих суддів, це призвело до того, що держава стала виходити за межі визначених законом повноважень. У нас і так багато контролюючих органів, а правоохоронні органи здатні виконувати свої функції й без позапланових перевірок. Після того, як Велика Палата прийняла рішення у справі №243/6674/17-к, апеляційні суди вже допускають скарги на такі ухвали слідчих суддів до розгляду.

— Щоб Ви змінили б у роботі Касаційного кримінального суду ВС?

— Вважаю, що більше часу слід приділяти єдності практики. Причина того, що не завжди вдається забезпечити узгоджену практику, полягає в нестачі часу та великій кількості справ. Все це впливає на рівень комунікації в Суді. Є й інші нюанси, які швидше заважають, ніж допомагають. Це і дуже короткі строки (5 днів) для вирішення питання про відкриття провадження у справі чи відмову в його відкритті. Це і автоматизований розподіл справ, який певним чином заважає систематизації справ і раціональній організації роботи Суду. Все це, власне, і відображається на формуванні єдиних правових позицій.

Крім того, як для касаційної інстанції у нас дуже багато явочних слухань. Касаційний кримінальний суд ВС — це все ж суд права. Для нас більш важлива якість письмових скарг та заперечень, ніж присутність сторін у процесі. Емоції на нас не діють. А часто все закінчується тим, що підсудний, на доставку якого витрачені значні кошти суспільства, просто каже, що підтримує касаційну скаргу, і на цьому його активність завершується. Вважаю, письмове провадження з можливістю для суду вирішувати питання необхідності безпосередньої участі сторін у судовому засіданні суттєво допомогло б в оптимізації роботи ККС ВС. Але тут більшою мірою питання до законодавця. Щодо суддів, то ми вже до таких умов більш-менш пристосувалися.

— Ще до початку роботи нового Верховного Суду фахівці казали, що багато проблем зі сфери кримінального права залишалося поза увагою колишніх ВСУ та ВССУ, наприклад, значна частина діяльності слідчих суддів. Чи може змінитися ситуація вже за участі нового Верховного Суду?

— Можливості Касаційного кримінального суду ВС зараз так само обмежені, однак поступово ми шукаємо засоби для виправлення найбільш проблемних ситуацій. На мій погляд, касаційному суду слід надати можливість втручатися у будь-яке питання, де виникає системна проблема. Суд міг би сам вирішувати, яка сфера потребує уваги, та обирати певні справи, щоб суди першої та апеляційної інстанцій розуміли, як вирішувати ті чи інші питання. На жаль, у нас поки що так: одні питання ми не можемо чіпати, а іншими перевантажені, хоча ці справи могли б остаточно вирішуватися на рівні апеляції.

— Як складаються Ваші стосунки з колишніми колегами по адвокатській діяльності? Не відчуваєте з їх боку певної зміни ставлення до Вас?

— В адвокатському середовищі досить нейтральне ставлення до зміни адвокатом сфери діяльності. Однак зрозуміло, що статус судді накладає певні обмеження на спосіб життя. Мені довелось обмежити спілкування та безпосередні контакти з багатьма колегами. Слід розуміти, що зараз я суддя, а тому маю брати до уваги багато різних нюансів. Також можливо, що ті чи інші мої висловлювання можуть бути розтлумачені неправильно. Сподіваюсь, колишні колеги з розумінням до цього ставляться.