Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
«Юридична газета». 2018. 6 грудня
Сергій Жуков
к.ю.н., суддя Верховного Суду
Ліквідація боржника – це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.
Законом не визначено вичерпний перелік дієвих заходів ліквідатора для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких заходів, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.
Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення - принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 927/1191/14).
Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора полягає в тому, що кредитор повинен обґрунтувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (постанова Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 904/4863/13).
Пунктом 1 ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – закон про банкрутство) визначено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
У наведеній нормі Законодавець визначив обов'язковий перелік документів, без яких не може бути затверджений звіт ліквідатора господарським судом, Водночас, наведений перелік не є вичерпним.
Крім документів безпосередньо визначених у ст. 46 Закону про банкрутство, для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов'язків належним чином.
Наведене у повній мірі відображено у судовій практиці Верховного Суду та висвітлено такі правові позиції:
У ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а не прикриття його виведення третіми особами.
Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.
У разі відсутності документів з фінансово-господарської діяльності підприємства-банкрута, а також у разі неможливості отримати вказані документи, ліквідатор банкрута з метою виконання обов’язку передбаченого ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо аналізу фінансового становища банкрута зобов’язаний для вжиття всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника дослідити рух коштів по рахункам банкрута за період як до відкриття провадження у справі про банкрутство так і після прийняття рішення у формі постанови про визнання боржника банкрутом.
Отже, заходи щодо отримання у колишнього керівництва і відновлення втраченої документації банкрута (первинна, бухгалтерська, фінансова документація, угоди та договори) є обов’язковими, як і здійснення аналізу фінансового стану банкрута з підтвердженням письмовими доказами результатів цього аналізу. Саме первинна документація боржника має містити відомості про майнові активи, зокрема дебіторську заборгованість, відчужене майно, цінні папери, грошові кошти тощо.
Ліквідатор має здійснити аналіз будь-яких договорів та інших правочинів банкрута з зазначенням їх переліку з метою визначення їх законності (особливо щодо рухомого та нерухомого майна), крім того здійснює виявлення та звертається за визнанням недійсними угод банкрута щодо майна та спростуванням майнових дій на підставі ст. 20 Закону та з інших підстав передбачених цивільним законодавством України.
Відсутність відомостей про закриття банківських рахунків, суперечить безсумнівності повноти дій ліквідатора.
Ліквідатор має висвітлити у звіті про отримання будь-якої інформації щодо майнових, рухомих, немайнових активів банкрута з усіх державних реєстрів, здійснити запити до комунальних підприємств БТІ за ймовірним місцезнаходженням нерухомого майна.
Ліквідатор має зазначити у звіті як відбувалося виявлення дебіторської заборгованості і чи були заявлені вимоги щодо її стягнення.
Ліквідатор повинен діяти сумлінно, доброчесно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Неможливість реалізації втраченого майна та відсутність первинної документації не може бути підставою для відмови у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного майна банкрута, за умови здійснення ліквідатором безсумнівної повноти дій ліквідатора щодо виявлення активів банкрута.
Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).
Ліквідаційний баланс є також важливим документом, що подається ліквідатором на затвердження господарського суду, а тому необхідно звернути увагу на певні вимоги до ліквідаційного балансу.
Ліквідаційний баланс банкрута має підтверджувати неплатоспроможність підприємства та відповідати його дійсному майновому стану, крім того він повинен відповідати чинним стандартам бухгалтерського обліку, а саме старий стандарт бухгалтерського обліку прийнятий 31.03.1999 втратив чинність 19.03.2013 року, новий стандарт прийнятий 07.02.2013 року і набув чинності з 19.03.2013 року.
Наступний правий висновок буде предметом розгляду на засіданні судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №921/609/15-г/10. Подання ліквідаційного балансу за старим стандартом, виключає його затвердження судом (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 року по справі №10/46/2011/5003 та від 17.04.2018 року по справі №914/2451/16).
Отже, слід врахувати, що беручи до уваги положення ст.ст. 41, 46 Закону про банкрутство, господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Крім того, слід звернути особливу у вагу, що не менш важливими та обов'язковими є дії ліквідатора, що передують розгляду звіту та ліквідаційного балансу ліквідатора:
У підсумку хочу наголосити, що судовий контроль за діями ліквідатора при затвердженні його звіту та ліквідаційного балансу має бути логічним та передбачуваним, а також відповідати принципу правової визначеності і верховенства права.
_03_03.png)