«Притягнення суддів до відповідальності в окремих випадках має політичний підтекст»

«LB.ua». 2018. 12 червня.

URL: https://ukr.lb.ua/news/2018/06/12/400151_prityagnennya_suddiv.html

 

Вікторія Матола, Журналист

Фото: Макс Требухов

Посилена увага громадськості до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду пов’язана з тим, що він розглядає в тому числі справи, стороною в яких виступають органи державної влади, зокрема, парламент, президент, ВРП, ВККС тощо. Так, на розгляді цього суду перебуває позов Міхеїла Саакашвілі щодо позбавлення громадянства, скарга члена Громадської ради доброчесності Віталія Титича до ВККС щодо зміни регламенту, що спричинило вихід ГРД з кваліфікаційного оцінювання суддів.

Саме цей суд є останньою інстанцією з розгляду справ про звільнення суддів, що приймали рішення щодо учасників Майдану. Зокрема, у лютому цього року Касаційний адмінсуд скасував постанову парламенту про звільнення Віктора Степаненка – судді, що позбавив водійських прав чотирьох автомайданівців за поїздку до Межигір'я. Суд встановив порушення регламенту депутатами. Але не поновив його на посаді, як заявляли окремі представники громадськості у ЗМІ. Матеріали щодо судді направлені до Вищої ради правосуддя для повторного вивчення.

«Звільнення судді – непростий процес… Його не можна сьогодні звільнити, а завтра поновити на посаді рішенням суду. Якщо йдеться про порушення процедури під час притягнення судді до відповідальності, то органу, який це здійснював, дається можливість повторно розглянути дисциплінарну справу щодо такого судді», – пояснює в інтерв’ю LB.ua голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович.

Михайло Смокович до конкурсу в Верховний Суд був заступником голови Вищого адміністративного суду (аналога Касаційного адмінсуду). Члени Громадської ради доброчесності закидали йому втручання в автоматизовану систему розподілу справ та робили акценти на справах, які він розглядав в колегії суддів щодо учасників Майдану.Фото: Макс Требухов

«Мені закидали, що я нібито втручався в розподіл справ у Вищому адмінсудів. Хоча я досі не знаю, які можуть бути механізми для цього. У мене були різні рішення щодо суддів, які приймали рішення про учасників акцій протесту… Та представники ГРД демонстрували лише частину наших рішень, саме ті, в яких ми вбачали порушення під час звільнення суддів», – зазначив суддя.

В інтерв’ю LB.ua Смокович розповів, чому суд не розглядає усі «люстраційні» справи, як часто позиваються до президента, коли судді можуть завершити розгляд майже 60 тис справ, та чому він вважає, що найважче пройшов усі етапи конкурсу до Верховного Суду.

На розгляді Касаційного адміністративного суду за підсумками 100 днів роботи Верховного Суду перебувало близько 40 тисяч справ. Скільки справ ви отримали від попередників, а скільки надійшло до вас безпосередньо з 15 грудня?

Касаційний адмінсуд у складі Верховного Суду отримав 1293 справи від адмінпалати Верховного Суду України та 41 тис 148 справ – від Вищого адмінсуду. Ще 16 тис 194 справи надійшло з 15 грудня минулого року, коли запрацював Верховний Суд. У підсумку сьогодні на розгляді Касаційного адмінсуду перебуває 58 тис 635 справ. Кожен суддя має у провадженні в середньому по 2,3 тисячі справ. Дехто – понад 2,9 тиcяч.

Згідно з офіційною статистикою Державної судової адміністрації, вищі суди в середньому за рік розглядали 200 тис справ. Зважаючи на цифри, які ви озвучили, чи можна говорити, що ваші попередники не розглядали справи тривалий час? Так би мовити бойкотуючи судову реформу, що призвела до ліквідації вищих спецсудів та Верховного Суду України.

У Вищому адміністративному суді (Смокович був суддею ВАСУ від початку діяльності суду у 2005 році, неодноразово обирався на посаду заступника голови суду – LB.ua) із 85 суддів до кінця минулого року залишилось 43. Відповідно справи, що перебували у провадженні суду, перерозподілили між чинними суддями. Разом з тим, скарги продовжували надходити.

Так, впродовж минулого року Вищий адмінсуд розглянув вдвічі менше справ, ніж у 2016 році. Однак навантаження на одного суддю було вдвічі більшим, ніж в попередні роки. Тому некоректно говорити про те, що судді, котрі залишались на посадах у Вищому адмінсуді, не працювали. Навпаки, згідно зі статистичними даними, кожен з цих суддів розглянув набагато більше справ, ніж розглядав у 2017 році та у попередні роки.

Приблизно така ж ситуація склалась у Верховному Суді України. В адмінпалаті залишилось усього четверо суддів, тому навантаження на цих суддів збільшилось втричі. Однак судді працювали до останнього дня повноважень.

Законодавством передбачено два місяці для розгляду будь-якої адмінсправи. За порушення строків судді можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Дотриматися цих строків розгляду, особливо по справах, котрі передав Верховний Суд України і Вищий адмінсуд, буде дуже важко. І такий прогноз цілком об’єктивний, зважаючи на їхню кількість.

Ми намагаємось не прострочувати терміни розгляду вже нових скарг. Сподіваюсь, впродовж року вийдемо на такий рівень, щоб один суддя мав у провадженні не більше 200 справ.

До речі, до Вищої ради правосуддя поки не надходило скарг щодо терміну розгляду справ у Касаційному адмінсуді. Правда, періодично отримуємо звернення від громадян з проханнями звернути увагу на окрему справу, провадження щодо якої, до прикладу, було відкрите Вищим адмінсудом. Крім того, вже зараз є перші скарги до ВРП щодо застосування «фільтрів» допуску до касаційного перегляду справ, застосування яких є надто проблематичним з точки зору розуміння процесуальних норм.

Хочу запевнити: усі справи, що надійшли до Касаційного адмінсуду, прийняті до провадження, і судді працюють над їх вирішенням. Що стосується нових скарг, то новим процесуальним законодавством передбачені певні «фільтри» допуску до касаційного перегляду. Особисто я, використовуючи такий новий процесуальний інструмент, не допустив до касаційного розгляду понад 300 справ, починаючи з 15 грудня 2017 року.

Фільтри, до речі, використовуються у всіх європейських країнах при прийнятті справи на розгляд суду касаційної інстанції. В Україні вони набагато менш жорсткі, ніж, скажімо, в країнах англосаксонської системи права та скандинавських країнах, де замість права на звернення до касаційного суду, існує повноваження такого суду на прийняття справи до розгляду за своїм власним рішенням, але на підставі досить абстрактних критеріїв.

Чи розподіляють судді справи за пріоритетністю, зважаючи на суспільний резонанс чи актуальність їх вирішення?

При розподілі справ між суддями враховується лише спеціалізація суддів (знаходження їх в спеціалізованих палатах), більше ніякого критерію не існує, крім тих, які визначені Кодексом. Але що стосується організації роботи судді і колегії, в якій він працює, то є розподіл справ, які мають певний пріоритет щодо динаміки їх вирішення. Наприклад, виборчі спори мають бути розглянуті у дводенний строк з дня надходження позову або скарги, спори щодо оскарження звільнення з публічної служби тощо.

У Касаційному адмінсуді працює робоча група, яка має напрацювати відповідні критерії щодо динаміки розгляду справ. Особливо це стосується процесуальних ухвал, якими спір не вирішено по суті і які перешкоджають подальшому рухові справи.

Впродовж якого терміну Касаційний адмінсуд зможе розглянути принаймні 41 тисячу справ, що надійшла від попередників?

Сподіваюсь, впродовж року, хоча таке завдання досить складне Звісно, якщо кількість нових справ буде зростати, то й термін розгляду справ у залишку зросте. До прикладу, впродовж травня я розглянув 246 справ, з них 119 по суті. Це дуже складно. Забирає весь особистий час (святкові дні, вихідні), але іншого виходу подолати залишки не бачимо. Так працюють усі судді, і працівники їхніх офісів, стараються, горять бажанням працювати, тому й буде результат. До речі, з початку роботи Верховного Суду всього у Касаційному адмінсуді розглянуто 15 тис 861 справа.

Новим для судової системи і адмінюстиції є запровадження інституту зразкових справ. Судді Касаційного адмінсуду відкривають їх у випадку наявності не менше 20 скарг в судах України, які є однаковими за предметом спору і стосуються одного суб'єкта владних повноважень. Скільки таких справ перебуває на розгляді суду?

З початку роботи Касаційного адмінсуду ми отримали 39 звернень судів нижчих рівнів для відкриття зразкових справ. З них: у семи – прийнято рішення по суті.

Інститут зразкової справи був запозичений з практики європейських країн. Він дає можливість швидше впоратись з навантаженням суду і забезпечує принцип правової визначеності не лише для суддів, а й для суб’єктів відповідних правовідносин.

Рішення у зразкових справах ми надсилаємо всім державним органам, яких стосуються певні правовідносини. Вони повинні дотримуватися правових позицій, визначених судом. Я переконаний: якщо кількість справ в адмінсудах зменшуватиметься, це означатиме, що органи влади діють відповідно до Конституції і законів України. Якщо ж суб’єкти владних повноважень не погоджуються з правовою позицією суддів, можуть ініціювати внесення змін до законодавства.

Крім того, вирішення зразкових справ дає можливість визначитися із проблемними правовідносинами. Фактично після відповідного рішення суду суб’єкти спірних правовідносин знатимуть результат вирішення конфлікту, тому не будуть звертатися до суду, а вирішуватимуть ці питання в досудовий спосіб. Таким чином, зменшиться навантаження на суди.

На початку травня Касаційний адмінсуд ухвалив рішення у зразковій справі, котра стосувалась виплат пенсій переселенцям.

Так, в зразковій справі йшлося про позов переселенки до органів Пенсійного фонду України з приводу припинення виплати пенсій. Суд визнав протиправними дії державних органів. Важливе в цьому рішенні розуміння нарахування пенсії. Оскільки це відбувається не за аналогією до нарахування зарплати. Призначення і нарахування пенсії – це тотожні поняття. Внесення акту про призначення пенсії автоматично означає зобов’язання державних органів її нараховувати. І строків для відновлення цього права немає. Якщо людина роками не отримувала пенсію, і суд встановив порушення її права, то Пенсійний фонд повинен виплатити усі кошти з дати призначення пенсії.

Як йшлося в мотивувальній частині рішення суду, цій позивачці і ще 226 переселенцям припинили виплачувати пенсію у зв’язку з повідомленням СБУ про перебування їх на окупованій території. По суті кошти з державного бюджету витрачаються на фінансування терористичних угрупувань на непідконтрольних територіях України.

У 2009 році Конституційний Суд України визнав неконституційним положення Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсій на час проживання особи за кордоном. У 2013 році Європейський суд з прав людини визнав порушенням Конвенції про захист прав і основоположних свобод, у зв’язку з припиненням виплати пенсії особі, котра проживала за кордоном (справа «Пічкур проти України»). Таким чином, де би не перебував громадянин, він має право на пенсію. Тим більше, якщо йдеться про окуповану територію і громадян України. Ми повинні захистити права цих людей.

Інше рішення у зразковій справі – щодо припинення видачі громадянам України паспорта-книжечки, наскільки мені відомо, оскаржено до Великої палати Верховного Суду.

Так. Справа направлена для перегляду до Великої палати. Позивачка доводила, що невидача паспорта у формі книжечки порушує її права на віросповідання. Втім, суд встановив протилежне. Ані в Конституції, ані в законах України, ані в Статуті релігійної організації, до якої вона себе відносить, немає заборони у видачі паспорта у вигляді пластикової картки. Тобто, суд не встановив, що видачею паспорта у формі картки порушуються права позивачки на віросповідання.

Найбільш масштабна зразкова справа – щодо перерахунку пенсій працівникам міліції.

Колишні працівники міліції звернулися до суду, оскільки їм не видавали довідки про перерахунок пенсій. Відповідно до Закону Про Національну поліцію, вони мають таке ж право на перерахунок пенсій, як і працівники поліції. В результаті судового розгляду позов був задоволений. Він стосувався близько 200 тис осіб.

Незадовго після рішення суду Кабінет Міністрів прийняв постанову на його виконання. Щоправда, передбачив відстрочку у виплаті пенсій.

Відстрочку можна оскаржити?

Так. Суд зазначив конкретну дату, з якої повинні бути відшкодовані кошти. У разі незгоди з відстроченням виплати або перерахунку пенсій відповідні громадяни мають право звернутися до суду.

Ще працюючи в Вищому адмінсуді, ви заявляли, що суд розглядав 11 справ про звільнення посадовців часів Януковича, застосовуючи Закон «Про очищення влади». Чи є такі справи в новому Верховному Суді?

По всій системі адмінсудів перебуває близько 600 справ щодо застосування Закону «Про очищення влади». У більшості із них провадження зупинені. Судді очікують рішення Конституційного Суду за поданням про неконституційність окремих положень вищезгаданого закону. Хоча до Касаційного адмінсуду надійшло кілька звернень місцевих судів для розгляду зразкової справи за цими скаргами. Але касаційний розгляд неможливий щодо справ, у яких зупинені провадження.

Разом з тим, застосування Закону «Про очищення влади» розглядається в судах у справах, що стосуються оскарження порядку працевлаштування чи звільнення особи. На виконання цього закону держслужбовці подають декларації про доходи кожен рік. У випадку невідповідності доходів витратам особу звільняють з посади, відповідно до Закону «Про очищення влади». Щодо цих положень Конституційний Суд не здійснює їх перевірку на відповідність Конституції. А отже, розгляд подібних скарг суди не призупиняють. В тому числі, Касаційний адмінсуд.

Хіба можна говорити про єдність судової системи, якщо одні суди беруть до провадження справи щодо люстрації, а інші – посилаються на скаргу в Конституційний Суд і зупиняють провадження?

Звичайно, така ситуація негативно впливає на єдність правових підходів до вирішення справ. Як правило, справи, котрі стосуються положень, оскаржуваних в Конституційному Суді, зупиняються.

Правда, існують винятки. Як от щодо колишнього голови Вищого господарського суду Віктора Татькова. Йому було відмовлено у поновлені на посаді. Справа пройшла всі інстанції.

Якщо припустити, що КС визнає неконституційними положення закону про люстрацію щодо звільнення державних службовців часів Януковича, то їх потрібно буде поновити на посадах?

Не зовсім так. Кожна справа індивідуальна, все буде залежати від обставин у справі, але таке може бути.

Яким чином? На цих посадах вже працюють інші.

Це питання стосується виконання судових рішень. Наприклад, у 2007 році Шевченківський районний суд Києва поновив на посаді суддю Конституційного Суду Сюзанну Станік. Та ніхто не звільняв суддю, який прийшов в КС після неї. До речі, впродовж доби тоді в Україні було 19, а не 18 суддів КС з повноваженнями. Але якщо я не помиляюсь, наступного дня вона звільнилася за власним бажанням з цієї посади.

Але ж на виконання Закону «Про очищення влади» було звільнено армію чиновників. Це не питання одного судді КС.

Було звільнено близько 700 осіб. Це невелика кількість держслужбовців, зважаючи на їх загальну кількість в країні.

Давайте поговоримо про конкурс до Верховного Суду. Після написання практичного завдання ви не подолали прохідний бал. Однак Вища кваліфікаційна комісія суддів за сумою балів (за тестування і практичне завдання) повернула 44 кандидати, в тому числі вас, до продовження участі в конкурсі.

Таке рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів відповідало Закону «Про судоустрій і статус суддів», що передбачає визначення суми балів за підсумками тестування і практичного завдання, тому я продовжив участь у конкурсі.

Подейкували, що цей метод був застосований саме для Вас.

За роки роботи у касаційних судах, з поміж іншого у Вищому адмінсуді про мене багато чого говорили. Але цього я не чув. Окрім мене конкурс продовжили ще 44 кандидати, серед яких до Верховного Суду пройшло, здається, ще два судді, а багато інших попали у рейтинг, тому це лише чутки.

Хоча лише після переконання, що таке рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів відповідає Закону «Про судоустрій і статус суддів», я продовжив конкурс.

Зізнаюсь, що кожен етап конкурсу давався мені тяжко, атакували з усіх боків (політиків, адвокатів, Громадської ради доброчесності, ЗМІ), але я боровся.

Впродовж конкурсу довелося подолати чимало бар’єрів. Зокрема, зважаючи на упереджене ставлення до мене (з боку представників ГРД – LB.ua). Мені здається, я йшов найважче…

Кому з членів ГРД ви могли перейти дорогу?

Не знаю. Думаю, діяльність окремих представників ГРД мала політичне підґрунтя. Вони ж революціонери (посміхається – LB.ua).

Мені закидали, що я нібито втручався в розподіл справ у Вищому адмінсудів. Хоча я досі не знаю, які можуть бути механізми для цього.

У мене були різні рішення щодо суддів, які приймали рішення про учасників акцій протесту. Колегія суддів, до якої я входив, скасовувала деякі постанови Вищої ради правосуддя про їх звільнення, а деякі залишала в силі. Наприклад, ми категорично відмовляли тим суддям, які виносили рішення проти особи, котрій не надали медичної допомоги, а вона цього потребувала. Та представники ГРД демонстрували лише частину наших рішень, саме ті, в яких ми вбачали порушення під час звільнення суддів.

Сьогодні Касаційний адмінсуд розглядає скарги учасників конкурсу до Верховного Суду. Чи можна говорити про об’єктивність суддів? Вони все-таки стали переможцями конкурсу і навряд чи хочуть, щоб його процедури були поставлені під сумніви.

Не погоджуюсь з вами. Справді ми (судді Касаційного адмінсуду – LB.ua) пройшли конкурс, і законодавством на нас покладено повноваження розглядати, в тому числі, скарги щодо процедури конкурсу до Верховного Суду. Та я не думаю, що наша участь в конкурсі вплине на розгляд справ, які стосуються процедур його проведення Вищою кваліфкомісією суддів.

Скільки позовів надійшло до Вашого суду з приводу конкурсу до Верховного Суду?

Близько 20. Правда, склалась тенденція, за якої позивачі просять залишити їхні позови без розгляду. Очевидно, виходячи з попередніх рішень Касаційного адмінсуду, в яких ми зазначаємо, що не можемо втручатися в процедуру оцінювання робіт Вищою кваліфкомісією. Це – дискреція кожного члена комісії. Можна провести паралель з оцінюванням студентів. Чому знання одного студента викладач оцінює в 98, а іншого – в 90 балів? Мабуть, їхні відповіді різнилися. І в цей процес суди не можуть втручатися.

Конкурс до Верховного Суду оскаржували в Європейському суді з прав людини?

На сьогодні точної інформації про це я не маю. Чув, що до Європейського суду з прав людини надійшло п’ять звернень суддів, котрі розглядали справи щодо учасників Майдану і були звільнені.

19 лютого цього року Касаційний адмінсуд скасував постанову парламенту про звільнення Віктора Степаненка - судді, що у часи Революції Гідності позбавив водійських прав чотирьох автомайданівців за поїздку до Межигір'я.

Степаненко був головою Васильківського міськрайонного суду Київської області. Підставою для його звільнення було притягнення до адміністративної відповідальності.

Порушення присяги.

Так. І Касаційний адмінсуд скасував відповідне рішення Верховної Ради. До слова, ми очікували оскарження нашої постанови до Великої палати. Але парламент не подавав апеляції. Мабуть, це можна розцінювати як згоду з позицією суду.

Парламент уже прострочив термін оскарження?

Так.

У рішенні щодо Степаненка йдеться про порушення процедури розгляду депутатами парламенту питання про його притягнення до адмінвідповідальності. Зокрема, Верховна Рада повинна була не розглядати це питання за відсутності судді. Лише у випадку його неявки вдруге парламент міг приймати рішення про звільнення. Плюс – не відбувалось обговорення цього питання перед голосуванням. Тобто йдеться про порушення регламенту.

Так, судді закцентували увагу на порушенні Закону «Про Регламент Верховної Ради України», в якому прямо зазначено, що якщо суддя не з’явився на засідання ВР, то звільнити його можна лише на наступному засіданні.

Фактично судді не оцінили рішення парламенту по суті: чи Степаненко справді порушив присягу. Яка ваша позиція з цього приводу?

Я утримаюсь від висловлення своєї оцінки, оскільки у нашому суді сьогодні перебуває 22 справи, що стосуються в тому числі суддів, котрі вирішували справи Майдану. І я буду брати участь в розгляді окремих із них.

Степаненка поновили на посаді?

Рішення суду не означає автоматичного поновлення судді на посаді. Цю ситуацію повинна проаналізувати Вища рада правосуддя, оскільки парламент втратив повноваження щодо кадрових питань стосовно суддів. Але й Вища рада правосуддя не може сліпо поновити суддю на посаді. Адже рішення Вищої ради юстиції з рекомендацією звільнити Степаненка, на підставі якого парламент голосував «за», не було оскаржене.

Якщо ВРП погодиться з рішенням ВРЮ, то повинна прийняти рішення про звільнення судді. Хоча треба врахувати, що існують строки притягнення судді до відповідальності.

Окремі представники громадських організацій заявляли в ЗМІ, мовляв, «новий Верховний Суд поновив на посаді суддю Майдану».

Це не відповідає дійсності. В Законі «Про Вищу раду правосуддя» зазначено, що якщо рішення про притягнення судді до відповідальності скасовує суд, то справу направляють до ВРП для повторного перегляду. Тобто, в цій категорії справ суд не може поновити громадянина на посаді судді.

Навіть рішення Європейського суду з прав людини щодо поновлення суддів на посаді не виконується бездумно. До прикладу, у справі «Куліков та інші проти України» ЄСПЛ констатував порушення процедури щодо звільнення 18 суддів. Всі матеріали щодо них були направлені до Вищої ради правосуддя.

Звільнення судді – непростий процес. Суддя не перебуває у трудових відносинах. Його не можна сьогодні звільнити, а завтра поновити на посаді рішенням суду. Якщо йдеться про порушення процедури під час притягнення судді до відповідальності, то органу, який це здійснював, дається можливість повторно розглянути дисциплінарну справу щодо такого судді.

Сьогодні в суспільстві з-поміж суддів виділяють тих, котрі розглядали справи Майдану. Їх називають одіозними, не завжди розбираючись в суті рішення, яке було ухвалене щодо учасників протестів.

На жаль, справам щодо учасників акцій протесту з самого початку дали політичне забарвлення. Якщо суддя ухвалив неправосудне рішення, то його потрібно притягнути до відповідальності. Незалежно від того, хто був стороною процесу.

Чи можна говорити, що процес очищення судової влади заполітизований?

Ухвалення закону – це політичний процес, оскільки його приймає парламент як політичний орган. Звісно, Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (ухвалений в квітні 2014 року – LB.ua) – політичний. Відповідно, притягнення суддів до відповідальності в окремих випадках має політичний підтекст.

Натомість процедури, котрі проводить Вища кваліфкомісія суддів і Вища рада правосуддя як органи суддівського врядування не мають політичного забарвлення.

Касаційний адмінсуд розглядає в тому числі справи, стороною в яких виступають органи державної влади, зокрема, парламент, президент, ВРП, ВККС тощо.

Так. І сказати, що в цих справах немає політики, означало би обманути вас (посміхається – LB.ua). Якщо в країні – політична криза, то вирішення чималої кількості справ, пов’язаних з органами владних повноважень, лягає на плечі адмінсудів. І в будь-яких конфліктах: чи то щодо мирних зібрань, виборчих справ тощо, – ми повинні захистити права громадян від свавілля органів державної влади.

Як часто позиваються до президента?

До касаційного суду надходить в середньому 50 позовів до президента на рік. Все залежить від ситуації в країні. Звісно, якщо сьогодні в Україні відбувається судова реформа, конкурсні відбори, що призводять до звільнення суддів, кількість позовів збільшується. Президент видавав укази про їх звільнення, тому наразі все ще виступає стороною в цих судових процесах.

Те саме стосується інших процедур, в яких глава держави своїм підписом ставить крапку. До прикладу, щодо накладення санкцій на організації, підприємства чи інших осіб. Подібні рекомендації надає Нацрада з питань безпеки і оборони. Вводить їх в дію президент.

Чи надходили скарги до Касаційного адмінсуду щодо заборони російських телеканалів?

Так. Звертався громадянин щодо порушення його права на доступ до російського телебачення.

Яким було рішення суду?

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки не вбачає порушення прав окремої фізичної особи.

Міхеїл Саакашвілі оскаржив до Касаційного адмінсуду позбавлення його українського громадянства. На якій стадії розгляд цієї скарги?

Перші три засідання суду відбувались дуже бурхливо. Зал був повний політиків, журналістів, активістів. Сьогодні розгляд справи перейшов у конструктивне русло. Як правило, присутні лише сторони у процесі: представники президента, міграційної служби та позивача. Наскільки мені відомо, наразі відбувається допит свідків і витребування документів.

Яка ваша позиція у цій справі? Чи ви знову не можете її озвучувати?

Не можу. Хоча вважаю, що суддя повинен мати можливість висловитися. Як і будь-яка людина, він може змінити свою позицію у процесі ухвалення остаточного рішення.

На жаль, законодавством передбачено, що якщо суддя висловлює думку, то не може приймати рішення у цій справі. Це називається упередженість. Хоча у багатьох європейських країнах суд навіть після повернення з нарадчої кімнати має можливість поспілкуватись зі сторонами, аби закликати їх самостійно вирішити конфлікт. Більш того, суд може дати час сторонам подумати, примиритися.

Член Громадської ради доброчесності Віталій Титич подав позов до Вищої кваліфкомісії суддів щодо зміни регламенту, що торкнулось діяльності ГРД під час кваліфікаційного оцінювання суддів. На якій стадії розгляд цієї справи?

На одному з останніх засідань колегія суддів Касаційного адмінсуду задовольнила клопотання ВККС про залучення усіх членів ГРД до участі в судовому процесі, щоб зрозуміти, чи погоджуються вони з позовними вимогами позивача. Адже сьогодні ВККС продовжує проводити кваліфоцінювання. Важливо, щоб в цій ситуації не були порушені права суддів, котрі проходять оцінювання. Чимало із них оскаржують негативні для себе рішення ВККС. Не виключено, що позиватимуться до Євросуду з прав людини. І відповідальність за прозорість усіх процесів несе саме ВККС.

В свою чергу, комісія зазначає, що змінила регламент на вимогу міжнародних експертів, зокрема, Ради Європи. Думаю, для ВККС таке рішення було нелегким.

Чи варто було, на вашу думку, долучати ГДР до конкурсу в Верховний Суд та до кваліфоцінювання суддів?

Я вважаю, що участь ГРД у конкурсних процедурах щодо суддів – це крок вперед. В Конституції визначено, що владу в Україні формує народ. Судова влада – це також влада. Її повинен формувати народ.

ГРД – це представники громадянського суспільства. І в такий спосіб народ долучається до впливу на судову систему. Не виключаю, що в роботі ГРД є недоліки. Якщо вони оприлюднюють інформацію про суддю, то вона повинна бути доведена.

Можливо, варто передбачити для членів ГРД більше можливостей для пошуку достовірної інформації щодо суддів, але й посилити відповідальність за поширення неправдивих даних?

Я не заперечую проти розширення можливостей щодо пошуку інформації для членів ГРД.

Щодо відповідальності, то зобов’язання представників громадських організацій подавати електронні декларації – це, свого роду і є підвищення відповідальності за їхню діяльність. Якщо вони вимагають, щоб судді були доброчесними, то природно, що й самі повинні такими бути.

Не можу зрозуміти, чому таке нововведення викликало серйозний супротив з боку громадськості. Якщо вони працюють прозоро, навіть за рахунок грантових коштів, то чому введення е-декларацій викликало такий негатив? Для мене це залишається відкритим запитанням.