«Бачу однодумців і маю надії на позитивні зміни», – суддя Верховного суду Олександр Мамалуй

«Радіо Свобода».2017. 15 грудня

URL: www.radiosvoboda.org/a/28920936.html

Ірина Штогрін

Верховний суд України, обраний на конкурсній основі, розпочав роботу 15 грудня. З початком його роботи припинили своє функціонування Вищий адміністративний, Вищий господарський і Вищий спеціалізований суди із розгляду цивільних і кримінальних справ. Яку роль повинен відіграти новий Верховний суд у реформі судочинства та в поверненні довіри суспільства до судів? Про це Радіо Свобода запитало обраного до Верховного суду учасника бойових дій, заступника командира взводу​ снайперів 93-ї бригади Збройних сил України, учасника боїв за Донецький аеропорт – Олександра Мамалуя.

– Верховний Суд сформований на більш демократичних, конкурентних засадах, ніж це відбувалося раніше. Я підтверджую – це дійсно так. Сподіваюся, що судді завжди тепер на усі суддівські посади обиратимуться саме на цих засадах.

Від15 грудня 2017 року новий склад Верховного суду розпочинає розглядати справи. Наскільки новим, якіснішим, людянішим та справедливішим буде його підхід до правосуддя, покаже час. Тільки практика – критерій істини.

Наразі лише скажу, що вже побачив однодумців серед тих, хто пройшов до Верховного суду. У мене враження дуже позитивні і є надії.

Як і всі судді, у всіх ланках судової системи, судді Верховного суду мають ухвалювати справедливі законні рішення за принципами верховенства права. Це по-перше. А по-друге, має бути стала і єдина судова практика. І якщо ухвалюватимуться рішення, які можна кваліфікувати як «зразкові» або «типові» для дуже схожих за обставинами справ, то це прискорить розгляд великої кількості таких однотипних справ.

– Яку роль може відіграти оновлений Верховний суд у судовій реформі?

– Ця роль закладена в самому положенні про цю судову ланку. Верховний суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний суд не лише аналізує і узагальнює судову практику, а здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, і як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.

Саме Верховний суд надаватиме висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою.

Верховний суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій.

Отже, роль Верховного суду в багатьох питаннях реформування судової системи може бути вирішальною.

– Чи можуть прецеденти – відкриті процеси щодо резонансних справ, де відбудеться «чесна дуель» прокурорів та адвокатів, а суд продемонструє справедливість і верховенство права – бути рушієм змін?

– Звісно, це важливо. Але основою усіх змін має бути гідне забезпечення державою суддів, тотальний контроль над витратами та виведенням грошей за кордон і підвищення загальної правової культури людей.

Судді повинні отримувати від держави гідну заробітну плату, щоб мати можливість вести достойне життя. Адже висококваліфікований юрист бідним ніколи не буде, він завжди знайде, як заробити. І якщо людина вирішує, що готова присвятити себе судочинству, держава має надати їй можливість бути незалежною від «матеріального фактора». До того ж, суддя, вступаючи на посаду, свідомо відмовляється від цілого переліку свобод, яким вільно можуть користуватися інші громадяни. Свобода слова судді – обмежена, свобода участі у зібраннях – обмежена, свобода займатися іншими видами діяльності, окрім основної роботи, – обмежена. Свобода входити до політичних партій та професійних союзів – теж відібрана. Суспільство має це розуміти, поважати й намагатися компенсувати.

Звісно, що це має зміст, якщо працює тотальний контроль над витратами та виведенням грошей за кордон. Мають бути такі умови, коли неправомірний дохід настільки важко буде витратити, вкрай важко, що його не буде жодного сенсу отримувати.

Але й саме суспільство має зрозуміти, що якщо воно хоче справедливості, то треба відмовитися від давання хабарів. Бо в «фейсбуках» усі кричать, що вони за справедливість, а в житті хочуть, щоб «кум усе порішав».

Хабарі давати соромно й принизливо, громадяни!

Отже, якщо зможемо у суспільстві вийти на ситуацію, коли і в судовій системі, і в інших гілках влади, хабар брати не матиме жодного сенсу, та ще й ніхто не буде давати, то це і будуть такі зміні, яких ми бажаємо для України.

– Що робити з неправосудними рішення і суддями, які їх ухвалюють?

– Це дуже просте питання. Неправосудні рішення трапляються у будь-яких країнах, з будь-якими правовими системами. Вони є двох видів: навмисні та ненавмисні. Ненавмисні ухвалюються у результаті помилки, невірного тлумачення норми права, невірної оцінки доказів. Навмисне неправосудне рішення – це злочин, і за нього слід суворо карати.
Помилку, яка призвела до ненавмисного ухвалення неправосудного рішення, враховуючи шалене навантаження суддів, слід вибачити. А саму помилку виправить Верховний cуд

– Чому важливо, щоб правосуддя діяло?

– Є два варіанти: або діє судочинство, або Сомалі!

Саме Верховний суд надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується президент України, ознак державної зради або іншого злочину. Саме Верховний суд звертається до Конституційного суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.

Треба дати судам вершити правосуддя, бо коли функції судів на себе перебирає «вулиця», то це загрожує краху державності.