Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Олег Васьковський,
секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС
На розгляд Верховної Ради України внесений проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України щодо адміністративної юрисдикції спорів, стороною в яких є платник податків, щодо якого порушено справу про банкрутство» (реєстр. № 11128 від 26 березня 2024 року).
Ініціатори законопроєкту наполягають, що спори між державою в особі її контролюючих органів та платником податків мають розглядатися в адміністративних судах незалежно від перебування боржника в процедурах банкрутства.
З цього приводу варто зауважити: якщо і є необхідність на законодавчому рівні врегулювати неузгодженість із визначенням юрисдикції такої категорії спорів, то вбачається за доцільне унормувати її шляхом внесення змін саме до ст. 20 ГПК України та віднесення «податкового спору» до розгляду у справі про банкрутство.
Сьогодні вкрай важливо розв'язати проблему щодо участі держави в особі податкового органу у справі про банкрутство комплексно. Слід наголосити, що у справах про банкрутство держава опосередковано виступає в ролі кредитора. Почнімо з того, що законодавець чітко визначив початок заявлення кредиторських вимог. Згідно зі ст. 45 КУзПБ всі кредитори, незалежно від строку виконання зобов'язань та їх спірності, повинні у тридцятиденний строк звернутися з грошовими вимогами у справі про банкрутство.
Очевидно, що процедури банкрутства, які застосовуються до боржника, не можуть відбуватися без урахування прав та інтересів держави в особі податкових органів. Їхні майнові та організаційні правовідносини не мають формуватися і реалізовуватися відокремлено від основного центру інтересу кредиторів – справи про банкрутство боржника та його конкурсної / ліквідаційної маси.
Прагнучи підвищити ефективність процедури банкрутства в Україні, наблизити її до світових стандартів, усунути негативні наслідки надмірної тривалості такої процедури, мінімізувати її витратність і, зрештою, досягнути завдань та цілей банкрутства, законодавець запровадив у правовідносинах банкрутства принципи «концентрації розгляду всіх спорів у межах справи про банкрутство», «строковості судових процедур банкрутства», «процесуальної економії» та «судового контролю».
Водночас віднесення такої категорії спорів до адміністративної юрисдикції, тобто поза межами судового контролю суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, де-факто зупинить її подальший хід, оскільки унеможливить остаточне формування реєстру вимог кредиторів, їх задоволення згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю, що становитиме загрозу реалізації всієї конкурсної процедури щодо колективного задоволення вимог кредиторів боржника. Така пов'язаність і одночасно відстороненість іде не на користь, а навпаки, шкодить інтересам держави в особі податкових органів.
Зазначені ризики мають реальне втілення на практиці. Уже є такі випадки, що поки адміністративний суд розглядав спір між податковим органом та боржником, останній був ліквідований внаслідок застосування до нього процедур банкрутства і податковий орган втратив можливість отримати задоволення своїх вимог за рахунок ліквідаційної маси банкрута, оскільки звернувся до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника після закриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до закону такі вимоги вважаються погашеними. Прикладом є справа № 908/73/22 про банкрутство ТОВ «Еко-Трейд Захід».
У зв'язку із цим постає питання, чи буде дотримано принцип «належного урядування» у сфері оподаткування в разі прийняття зазначеного законопроєкту. Чи буде бодай якийсь шанс у держави отримати в такому випадку кошти і врегулювати з боржником питання його заборгованості?
Вже на завершальному етапі написання цієї статті стало відомо, що у Верховній Раді України зареєстровано альтернативний проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо юрисдикції спорів, стороною в яких є платник податків, щодо якого порушено справу про банкрутство)» (реєстр. № 11128 1 від 10 квітня 2024 року), яким якраз і пропонується усунути стан правової невизначеності, припинити дискримінацію держави як кредитора у справі про банкрутство та уникнути завдання збитків державному бюджету.
Supreme Observer. 2024. 23 квітня
_03_03.png)