ВЕРХОВНИЙ СУД

26 травня 2023, 18:00

Сорокавосьмирічний суддя Верховного суду Олександр Мамалуй ― правник і військовий снайпер. Він з дитинства мріяв про армію — з нею повʼязані долі його дідуся, мами і двох братів. Сам Мамалуй хотів стати льотчиком палубної авіації. Однак його юність припала на розвал Союзу. Престижною і перспективною вважалася карʼєра юриста, тому Мамалуй пішов на юридичний. У 2001-му став суддею, а в 2014-му одним із перших його мобілізували на війну з росією. З перервами він довоював до 2016 року і одразу після офіцерських курсів подався на конкурс суддів реформованого Верховного суду (ВС) — і успішно його пройшов. У перший день великого вторгнення Мамалуй пішов на війну знову, цього разу добровольцем — як суддя ВС він мав броню. Воював під Києвом, звільняв Харківську область, тримав оборону в Бахмуті. Після скандалу навколо вже колишнього голови ВС Всеволода Князєва, якого НАБУ і САП обвинувачують у рекордному хабарі, Мамалуй приїхав до Києва у відпустку. Неформально його називають одним із претендентів на місце Князєва, сам суддя написав, що поки балотуватися на посаду голови ВС не збирається. З Мамалуєм кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко зустрілась у київському ресторані «Кувшин» — тому самому, де, за версією детективів, Князєв зустрічався зі своїми спільниками. Там вони поговорили про корупцію у ВС, про настрої суддів після гучного викриття, про війну і справедливість і про суддю з російським паспортом, якого, на думку Мамалуя, могли підставити росіяни.

Війна

Повернімося у 2014 рік. Як ви з судді Господарського суду на Харківщині стали військовим?

Мене забрали на службу в перший день першої хвилі мобілізації — 18 березня 2014 року. Три місяці служив у Харкові у військкоматі, але не зміг довго сидіти на місці і подав рапорт на переведення до бойової частини. Потрапив у 93 бригаду. Кілька днів був стрільцем-санітаром. Потім дізнався, що є рота снайперів, а в мене до війни було пʼять своїх гвинтівок. Перевірили, як я стріляю, взяли стрільцем-снайпером, у званні старшого солдата.

Девʼятого березня 2015 року демобілізувався вже сержантом (До цього Мамалуй у складі 93 бригади воював на напрямку Піски — Донецький аеропорт). А потім саме снайперів почали мобілізовувати вдруге. Мене направили у контрснайперську групу мобільної прикордонної застави Східного регіонального управління. З ними воював до 5 липня 2016 року. Потім мене направили до Києва в Національний університет оборони імені Черняховського на чотиримісячні курси підготовки офіцерського складу (Мамалуй отримав спеціальність «Бойове застосування механізованих зʼєднань, частин, підрозділів». У лютому 2017 року я їх закінчив і отримав звання молодшого лейтенанта запасу.

А чому до війни у вас було багато гвинтівок?

Я захоплювався стрільбою з гвинтівки по мішенях.

Ви хотіли бути військовим?

Я мріяв стати льотчиком палубної авіації.

Нам розповідали, що судді Верховного суду та інших судів після повномасштабного вторгнення зібралися в один окремий батальйон. Ви щось про це знаєте, не воювали там?

Я про цей батальйон почув уже, мабуть, влітку [2022-го]. Декількох людей, моїх колег, які в ньому були, знаю, але не в курсі, які саме завдання перед ними ставили. Я там не служив.

За вашою інформацією, багато суддів служить?

Я нікого не зустрічав. Але чув, що служать і воюють. Скільки з них беруть безпосередню участь у бойових діях, точно не знаю. Судді — це маленька корпорація, її легко розмазати по мільйонній армії. Ті, які пішли, пішли добровільно, бо здебільшого призову судді не підлягають, як, наприклад, судді Верховного суду.

Наскільки я знаю, Іван Міщенко (Суддя Касаційного господарського суду ВС, колега Мамалуя і один із кандидатів на посаду голови Верховного суду на пленумі 26 травня ц. р.), кандидат на посаду голови ВС, теж воював.

Міщенко був у 93 бригаді, але про його бойовий шлях краще запитайте в нього.

З чого почалася ваша війна в 2022 році?

Увечері 24 лютого я пішов до певної силової структури, куди мене запросили і одразу задіяли під особисте зобовʼязання, а мобілізувався трішки пізніше. Структуру, куди пішов, зараз не назву ― тільки після перемоги. У її лавах я був весь перший місяць, до початку квітня. Вже 25 лютого, а потім і 27-го я був безпосередньо в бою. Це було на околицях Гостомелю. У першу ж ніч отримав контузію. Встиг там мало — накинув десять вогів з підствольника і пройшов, мабуть, сто метрів, після цього ми відтягнулися. Вуха мені порвало, але нічого, відлежався — не вперше. А 27 лютого ми працювали в районі повороту на Ірпінь ― там легше було. І після цього виконував завдання безпосередньо в Києві.

Тобто вас контузило 25-го, а 27-го ви пішли в бій?

Ну мені ж не в кукушку дало, а в вуха.

А що потім робили в Києві?

Безпосередньо в боях я не брав участі, але був у Києві і виконував завдання відповідно до призначення. Більше інформації про це я до кінця війни надати не можу.

Що в той час відбувалося у Верховному суді? Я знаю, що ви прийшли туди в перший день вторгнення, там готували якісь збори.

Так, були екстрені збори. Тоді я сказав голові Касаційного господарського суду, що повинен бути у лавах ЗСУ. Мені з моєї застави, де служив раніше (Прикордонна застава Східного регіонального управління.), вже телефонували, що прикордонний загін вступив у бій, зазнають втрат. Я написав заяву на всі відпустки, які в мене були, і формально пішов у відпустку. Памʼятаю, отримав відпускні — перекинув їх родині.

Голови касаційних судів, наскільки мені відомо, не виїжджали з Києва. Наче хтось працював упродовж березня, якісь «групи швидкого реагування», але я не сильно цікавився, бо було багато інших завдань.

Що було після Києва? Ви перейшли до зведеного підрозділу, який працював під керівництвом Адама [Євгена Межевікіна]?

Коли росіян відігнали від Києва, я перейшов до снайперського підрозділу Сухопутних військ, в якому служу досі. У квітні ми готувалися і 2 травня приїхали на Харківщину до Адама. Увесь цей час ми під його командуванням. Спочатку це був резерв, потім тактична група. Здебільшого завдання нам ставив Адам.

Ми брали у Адама велике інтервʼю, який він командир?

Справжній полководець. Ми його знали ще з 2014 року, коли він командував ротою, потім батальйоном, коли Кащея [Дмитра Кащенка] (Кащенко у 2014 році був командиром батальйону та зведеної групи, яка вибила росіян з Пісків і розблокувала Донецький аеропорт. Зараз Кащенко — заступник командувача спеціальних дій Сил спеціальних операцій.) поранило. Адам себе не жаліє, місяцями спить сидячи — то в машині, то за столом. Що він там їсть, у цьому штабі? Скажу так: нас краще годували, ніж його. Сам особисто на рекогносцировки ходить, в усе вникає. Вміє командувати і танкістами, і артилеристами, і піхотою. Це дуже грамотна людина.

Президент Зеленський у квітні цього року нагородив вас орденом «За мужність» першого ступеня, тобто ви кавалер цього ордена.

Це Адам мене представляв, до речі. Не тільки мене, багато кого з наших бійців, майже всіх, але й мене.

За що саме ви отримували нагороди?

Це ж штаб пише нагородні листи. Третій ступінь «За мужність» у мене за Донецький аеропорт, отримав його в 2015 році. Другий ступінь ― за бої «на першому Харкові», як ми його називаємо ― це бої на північному сході Харківської області, де ми воювали з 2 травня по 9 червня. Потім на шість діб вийшли і поїхали під Лисичанськ. Тобто другий ступінь я отримав 1 липня, коли був під Лисичанськом. А перший ступінь — це за Балаклійську операцію (Восени 2022 року українська армія, в тому числі зʼєднаний підрозділ під керівництвом Євгена Межевікіна, перейшла у контрнаступ під Харковом і звільнила більшу частину Харківської області, зокрема Балаклію.) і за перший місяць Бахмуту, я так розумію.

Ви вже багато чого бачили на цій війні, що вас найбільше вразило?

Ніякий бій мене не вразив, до цього ми давно звикли. Вразив відступ. Я ніколи раніше не відступав. Ми відходили з Лисичанська. Дуже важко лишати свої села, знаючи, що через добу туди вже прийде ворог. Тоді ми вже знали, що вони роблять з мирним населенням.

А ще мене вражає мій підрозділ. Він унікальний, такого іншого підрозділу в Сухопутних військах немає. Те, що можемо робити ми, ніхто не може. Тільки за 117 діб під Бахмутом наш підрозділ убив кілька сотень російських солдатів і офіцерів. І це підтверджено записами з прицілів. Ми з квітня 2022 року не втратили жодного бійця, важкопоранені, на жаль, були, і контужені теж.

У нашому підрозділі , який не дуже великий, троє повних кавалерів ордена «За мужність», а всього їх в армії живих мабуть десь шістдесят. Кавалерів ордена Богдана Хмельницького повних у нас двоє. Таких підрозділів більше немає.

Суд

Перейдімо до Верховного суду. Ми зустрічаємось у київському ресторані «Кувшин». Ми обрали це місце не просто так — тут, згідно з матеріалами справи Князєва, він бачився зі своїми спільниками. Люди, які цікавляться справою, трохи візуалізують її. А ви тут раніше бували?

Десь роки три тому бував, щось їв, але жодних подібних справ не вирішував.

Ви, як і Князєв, працюєте у Верховному суді від самого запуску — від грудня 2017 року. Ви знаєте його особисто, можете про нього розповісти?

Я з ним розмовляв лише двічі в житті і обидва рази на пленумах (Пленум — це збори суддів усього Верховного суду. Там обирають і звільняють голову ВС і розвʼязують інші важливі питання. Наприклад, приймають рішення звернутися до Конституційного суду по тлумачення певних норм або законів.), ми працюємо в різних будівлях за різними адресами. Я можу сказати лише те, що голосував за нього на виборах голови суду, але особисто не знав. Колега сказала, що він нормальний, знає мови. Я мов не знаю, коли всі їх вчили, я вчився стріляти ― тепер це стало в нагоді.

Але це людина, яка нас усіх дуже сильно підставила. У нього величезна зарплата (У січні, лютому, березні та квітні 2023 року Князєв отримував по 374 400 гривень. З них 120 500 гривень забирав собі, а 180 800 переказував на ЗСУ. У травні після звільнення з посади голови суду зарплата Князєва була 179 000 гривень.). Його колеги-судді обрали головою Верховного суду. Це, мабуть, четверта посада в країні, якщо вважати, що вища — президент, далі — голова законодавчого органа, голова виконавчого органа і потім голова судового органа. І попри все він узяв ці гроші, нас заплямував, організацію заплямував, і ті судді, які ні в чому не винні, ходять тепер розгублені.

Чи виглядає реальною для вас схема, про яку говорять САП і НАБУ?

Я ще схеми не бачив — слідство триває.

Але ви бачили новини й публічні заяви.

Я бачу, що гроші знайшли в кабінеті і вдома [у Князєва]. Бачу, що ці гроші ідентифікують як такі, що були передані, як корупційний дохід. Але всю схему ми побачимо вже, коли буде суд, сформують повністю обвинувачення. Слідство триває, і Князєв, мабуть, з ним активно співпрацює. Я не думаю, що йому запропонують якусь угоду [зі слідством], бо він ― найкрупніша фігура у цій справі. Голів Верховного суду не арештовували в нашій історії з 1938 року. Тоді арештували Федора Шумяцького, главу Верховного суду УРСР. Заарештував НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ.), і потім розстріляли.

Але ж не за хабар…

Ні, не за хабар, за якусь політичну справу.

Якщо вірити плівкам, то підозрювані розклали хабар у десять пакетів, тобто десять суддів Великої плати могли погодитись на хабар…

Це я чув і чекаю, що скаже слідство.

Була інформація ще про трьох суддів, у яких при обшуку знайшли мічені купюри. Ви знаєте про кого мова?

Інформація була, але я не знаю.

Цікаво, яка зараз атмосфера в суді, що говорять судді?

Усі дуже пригнічені, і всім незрозуміло, чи будуть організаційно-правові наслідки. Бо наш президент ― людина рішуча. Може цей суд і на повторне кваліфікаційне оцінювання відправити, чи взагалі закрити і створити новий. Чи ми хочемо, щоб таке було? Ні, не хочемо. Що ми можемо зробити? Ми зробили все, що могли — виключили Князєва з кола очільників суду. Тепер треба обрати достойну людину на посаду голови.

Чи правда, що міжнародні проєкти Верховного суду — навчання за кордоном, зарубіжні конференції — тепер на паузі через справу Князєва?

Деяким нашим колегам зараз призупинили поїздки. Зараз усе на паузі, наші закордонні партнери дуже негативно сприйняли ці події.

Правники кажуть, що Князєв прийняв цілком обґрунтоване рішення, тобто гроші йому заплатили дарма. Вам це не дивно?

Я не бачив матеріалів справи, але, звісно, постанову суду прочитав. Можу вам прокоментувати її як правник, бо як суддя не маю права. У мене не склалося враження, що ця постанова — це сова, натягнута на глобус. Це достатньо аргументована постанова.

Вам колись пропонували хабар?

Я на це відповідаю таким чином: я після трьох контузій взагалі не дуже добре памʼятаю, що було до війни.

А все ж таки?

Ну дивіться: я і суддя, і військовий. Тому людям, які хочуть мені пропонувати якісь хабарі, краще цього не робити, бо це може бути небезпечно для цих людей. Це вся моя відповідь.

Судді Верховного суду отримують великі зарплати ― так зробили саме для того, щоб вони не брали хабарів [до повномасштабного вторгнення Мамалуй отримував 293 тисячі гривень на місяць]. Але це не спрацювало в Україні з Князєвим і не працює, наприклад, у США, де зараз розгорівся корупційний скандал навколо судді Верховного суду Кларенса Томаса. Він роками їздив на відпочинок за гроші знайомого мільярдера, відпочивав на його курортах, навчав його коштом дитину і не декларував цього. Тобто якщо сума хабаря мільйони доларів, а зарплата — тисячі чи десятки тисяч, мінімізувати ризики все одно неможливо. Який тоді дієвий запобіжник, окрім сумління?

Совість.

Жодна громадська рада доброчесності совість не просканує, її не можна оцінити у кандидата в судді.

Не можна, але це найбільш дієвий запобіжник. Страх не стримає. А зарплата повинна бути достойна, бо юрист топкласу просто не має бути бідним.

Судді Верховного суду проходили суворий конкурс: це і суто професійні завдання, і психологічні тести, і перевірка громадською радою доброчесності. Чи можна було обдурити комісію?

Я не намагався їх обдурити. Мій результат третій у Касаційному господарському і, якщо я не помиляюся, одинадцятий по всьому Верховному суді.

Але треба памʼятати, що людина змінюється, змінюються обставини, оточення. Найчастіше у суддів і в інших службовців це буває так: до тебе приходить твій особистий друг і пропонує гроші за те саме, як ви кажете, законне рішення, яке ти б і так виніс. Тобі здається, що не взяти ці гроші, це ніби їх викинути, бо все одно ж ти планував приймати саме це правильне рішення. І якщо ти тут не зупинишся — все, далі хана. Вже через декілька випадків ти будеш брати гроші за незаконні рішення, за будь-які рішення. Потім дійде до того, що ти сам будеш вимагати гроші.

Коли ми домовлялися про інтервʼю, ви казали, що збираєтеся йти на посаду голови Верховного суду. За кілька годин до нашої зустрічі написали, що не висуваєте свою кандидатуру. Що сталося?

Я не хочу кандидувати на пленумі 26 травня. Я майже рік не жив життям мого суду, займався снайперською війною. Це непросте заняття, і воно вимагало повної уваги. Тепер я маю дізнатися, які ще є проблеми, чим живуть судді, чого вони прагнуть. Мені треба розібратися, треба більше часу, тому на 26-е не готовий.

Тобто, якщо 26 травня пленум не обере голову, ви ще зможете подати свою кандидатуру?

Війна привчила мене жити одним днем, я нічого не загадую і 26-го не кандидую. Подивимося, що буде далі.

Ми знаємо про двох претендентів на посаду голови ВС — Івана Міщенка і Альберта Єзерова. Когось із них ви готові підтримати на голосуванні?

Поки що не можу сказати, що підтримаю котрогось із кандидатів. Я ще не чув, які у них програми, що вони мріють зробити. Цього тижня будуть зустрічі з кандидатами, і ми будемо слухати, що саме вони пропонують, щоб цей суд жив і працював.

У вас у голові є власна програма розвитку суду?

Безумовно, уявлення в мене є. Але зрозумійте, вісім діб тому мої амбіції не йшли далі, ніж отримати звання майора і повернутися додому після демобілізації одним куском. Зараз життя поставило нове завдання — суду потрібна людина з бездоганною репутацією, яка зможе перекрити той непотріб, який зробив Князєв з цим судом.

А ви себе такою людиною вважаєте?

Мені здається, що так. Звісно, ніхто до себе не може бути обʼєктивним.

Коли судді Верховного суду намагалися звільнити голову Касаційного господарського суду Богдана Львова, який має російський паспорт і нерухомість у Москві, їм забракло одного голосу. Через це Князєв звільнив його своїм указом. Кажуть, ви були проти звільнення Львова, можете пояснити чому?

Мене взагалі не було на тих зборах. Я тоді щойно повернувся з Балаклійської операції і був у пункті постійної дислокації, а не в Києві.

Мої співрозмовники, кажуть, що ви були в місті.

Не памʼятаю такого. Ні, я не можу це підтвердити.

Добре, якби ви були в Києві, то прийшли б на збори? Як би проголосували?

Не знаю, чи був би я на зборах, чи був би я проти. Я вам так скажу: мене виховали люди, народжені за Сталіна. Мене все життя батьки і дід вчили, що від усіх оцих зборів, де «роздавимо фашистську гадину», «ми всі, як один народ», треба відсторонятись. Я на такі збори, мабуть, не пішов би.

Але зараз така сама ситуація: ви теж військовий, і мали можливість не піти, але цього разу з Князєвим ви пішли і проголосували.

Так, звісно, я був у Києві в той момент, і у мене був час піти на пленум. Випадок із Князєвим мене дуже вразив.

А випадок зі Львовим не вразив? Він суддя, і під час повномасштабної війни має російський паспорт.

На мою думку, питання, чи є паспорт чи його немає, мали доводити іншим шляхом. Тобто СБУ написала, що він є. Якщо так, має бути законна реакція від президента і Вищої ради правосуддя (Вища рада правосуддя — це орган, до якого за посадою входить і голова Верховного суду. Завдання ВРП — вносити подання на призначення і звільнення суддів, розглядати дисциплінарні скарги на них тощо.). Але оскільки ВРП тоді ще не сформували (Щоб відновити довіру до ВРП, у липні 2021 року Верховна Рада створила Етичну раду, яка мала оцінити усіх чинних членів ВРП на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності. На початку 2022 року частина членів ВРП звільнилася на знак протесту проти роботи Етичної комісії. ВРП втратила кворум. Лише в січні 2023 року вона відновила роботу.), Князєв відрахував Львова зі складу суду в жовтні 2022 року. І я вам чесно скажу, я не вважаю цей наказ законним.

А як мало бути, якщо ВРП не було?

Це мала зробити ВРП, і це колізія. Коли я думав про цю ситуацію, то ставив собі запитання, чи може суто технічно це бути операцією росіян? Я відповів собі: так, може. Реєстри [паспортів] у них в руках, усі дані по реєстрах — теж. Вони можуть внести туди кого завгодно. Якщо була потреба, зробили б так із ним, зі мною, з кимось іншим. Тобто сумнів обґрунтований є. Якщо сумнів є, не треба махати шашкою, бо це доля людини.

А з Князєвим сумнівів у вас не було?

Ні, з Князєвим у мене сумнівів не було. Я не кажу, що він винний. Але в тому, що він втратив нашу довіру, у мене ніяких сумнівів немає.

Велика палата формально повинна далі працювати, але судді кажуть, що по всіх слуханнях учасники справ заявляють суддям відводи на підставі кейсу Князєва, бо десять суддів могли отримати хабар.

Давайте гіпотетично. Якщо у пʼятницю буде пленум, як будуть відбуватися вибори?

Там має бути кворум. Потім більшість від присутніх обирає голову. Якщо ніхто не набере більш як половину, буде другий тур з лідерами. Якщо знову не наберуть, тоді вже все по-новому.

Тобто у вас не дуже великі шанси піти на другий захід…

Я зараз взагалі ці шанси не оцінюю. Я намагаюся розібратися в ситуації.

Наскільки я розумію, до кінця воєнного стану вас не демобілізують?

Скажу так, у мене немає трьох діточок, немає підстав по особистому здоровʼю — я здоровий і придатний до стройової служби. Але в мене, на жаль, є законна підстава для демобілізації. І якщо б мене обрали на цю посаду, я б її засвітив, і за 10 діб мене б демобілізували. Але якщо я або не йду на цю посаду, або мене не обирають, я цю підставу світити і використовувати не буду.

У моїй спеціальності важливо зробити результативний постріл. І взагалі не лише постріл, а весь снайперський вихід має бути результативним: усіх безпечно привів і живими вивів. Щоб так було, все треба прорахувати заздалегідь.

Якщо з головою суду нічого не вийде, у вас закінчиться відпустка, ви знову на фронт?

Наказ відкликати всіх з відпустки і відправити на фронт упродовж доби може прийти будь-якої миті. Я виконаю.

Чекаєте контрнаступу?

Без нас не обійдеться.

Автор: Оксана Коваленко

Редактор: Катерина Коберник

Бабель, 25 травня 2023

URL: https://cutt.ly/qwqUI06m.