flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Майбутнє онлайн-судів в Україні: оцифровування наявних процесів чи цифрова трансформація правосуддя?

20 березня 2023, 16:00

 Олена Кібенко,

суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді

 

Коли у 2016 році були ухвалені зміни до процесуальних кодексів, у яких вперше з'явився загадковий термін «ЄСІТС», то мало хто з правників реально уявляв, що таке диджиталізація правосуддя і як вона має відбуватися.

Однак навіть у 2016 році Україна могла вважатися доволі диджиталізованою країною в галузі судочинства – в наших судах працювали електронні системи управління справами (діловодства) та авторозподіл, сторони могли комунікувати з судом за допомогою електронної пошти, в судовому засіданні можна було взяти участь через відеоконференцію з приміщення іншого суду, судовий збір можна було платити онлайн. Втім, справи все ще розглядалися в паперовій формі, а судові рішення друкувалися на папері (поряд із внесенням до реєстру їх електронної копії).

Проєкт зі створення ЄСІТС передбачав, по суті, оцифровування, переведення в електронну форму всіх наявних процесів, які істотно не змінювалися – лише всі цифрові інструменти «заводилися» під один дах (як різні модулі ЄСІТС), а замість паперових справ та паперових рішень мали б бути електронні. По суті, за взірець було взято естонську модель функціонування електронного суду, створену досить давно (більш як 20 років тому), проте вона хоча й була доволі ефективною, але вже не відображала сучасних трендів 21 сторіччя.

Однак не було враховано, що Україна істотно відрізняється від Естонії за кількістю населення (в Естонії лише 1,3 млн громадян), кількістю судів та спорів. Модель тотальної та одночасної цифровізації усіх процесів в усіх судах виявилася занадто амбітною. Вже у 2019 році стало зрозуміло, що «слона треба їсти частинами». 27.04.2021 Верховною Радою був ухвалений Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження ЄСІТС», яким відтерміновано початок функціонування ЄСІТС та передбачено можливість введення в експлуатацію її окремих модулів. 17.08.2021 Вища рада правосуддя затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (рішення № 1845/0/15-21).

У результаті з усіх модулів ЄСІТС наразі працює лише декілька. Підсистема «Електронний суд» запрацювала в тестовому режимі 01.01.2019 (з 05.10.2021 – повноцінно). Водночас почали офіційно функціонувати ще два модулі – «Електронний кабінет» та підсистема відеоконференцзв’язку.

Однак модулі «Електронний суд» та «Електронний кабінет», які забезпечують комунікацію учасників процесів та їх представників із судом через електронний кабінет, все ще є дуже недосконалими та не орієнтованими на споживача. Так, користувачі програми скаржаться на незручний дизайн, численні «баги» (постійні проблеми з входом у кабінет, «зникнення» справ із кабінету, відсутність важливої інформації щодо відправлених документів чи статусу справи з незрозумілих причин). Численні технічні проблеми та збої виникають і під час проведення відеоконференцій.

Програма орієнтована на правників, а не на пересічних людей. Наприклад, «Електронний кабінет» містить понад 3 тис. шаблонів документів, але розібратися в тому, який саме шаблон вибрати і як його заповнити, може лише фахівець у галузі права. Україна не створювала спеціальних правил для онлайн-судочинства; наш процес лишається складним і орієнтованим на юристів. Сторона, яка самостійно вирішує взяти участь у такому процесі без адвоката (офлайн чи онлайн), заздалегідь опиняється у програшній ситуації.

«Електронний кабінет» для судді взагалі є суто інформаційним. Можна подивитися дистанційно матеріали справ, де суддя є доповідачем або членом колегії, але суддя не може завантажити документ через свій електронний кабінет та підписати його ЕЦП, а також відправити документ сторонам. Це можна зробити лише на робочому місці, адже судді продовжують працювати у своїх морально та технічно застарілих локальних системах діловодства, які не є частиною ЄСІТС, і лише отримують та відправляють документи через електронний суд (який інтегрований із програмами діловодства).

Досвід інших країн свідчить, що більш ефективним, ніж звичайне оцифровування судових процесів, є інший шлях – шлях цифрової трансформації правосуддя, який обрали такі країни, як Велика Британія, Китай, Сінгапур, Канада (Британська Колумбія). Вони розробляють нові онлайн-платформи для вирішення спорів із новими правилами та процедурами. Такі програми створюють з метою– спростити доступ до правосуддя, зробити судову послугу зручною, орієнтованою на споживача, а також такою, що не потребує послуг адвокатів. Для цього часто використовуються сучасні застосунки для смартфонів та інтелектуальні програми на базі штучного інтелекту. Мета – створити суд, доступний 24/7 з будь-якого місця планети, за допомогою сучасних девайсів, якими користується більшість людей – смартфони, планшети, ноутбуки. Всі комунікації та дії в такому суді здійснюються виключно онлайн, спілкування з користувачами відбувається простою мовою (інструкції, повідомлення та рішення пишуться просто). Виконання рішень також має бути доступним онлайн.

Британська модель

Реформа розпочалася у 2016 році й ще триває. Робочу групу, яка готувала реформу із запровадження у Великій Британії повноцінних онлайн-судів (коли спір вирішується повністю онлайн, без необхідності відвідувати суд та без проведення судових засідань), очолював відомий «гуру» з питань створення онлайн-судів, британський професор Річард Саскінд (Richard Sasskind). Ключова ідея Річарда Саскінда і робочої групи полягає в тому, що не потрібно оцифровувати наявні судові процеси, суть та форма яких не змінювалася вже майже 1000 років і які є дорогими, неефективними та незручними для людей. Потрібно трансформувати правосуддя, шукати його нові сучасні форми, користуючись новими можливостями IT-індустрії. Людям не потрібні суди як такі (як будівлі, як організації), а також судді, адвокати, прокурори. Їм потрібно, щоб спори вирішувались. Річард Саскінд часто запитує на своїх лекціях прихильників традиційних судів: «Ви все ще думаєте, що фізично приїхати у приміщення суду, чекати засідання, паритись у костюмі, хвилюватися перед виступом – це гарна ідея? І це саме те, що забезпечує людям справедливе розв’язання їх проблем?».

Розробники реформи передбачали, що онлайн-суд матиме три стадії: перша – оцінка самого спору та його перспектив, можливих витрат; друга – досудовий етап (вирішення шляхом переговорів між сторонами, медіації); третя – судовий розгляд. Друга стадія є надзвичайно важливою, оскільки допомагає розвантажити суди від великої кількості судових спорів, тому є обов'язковою. Щоб працювала друга стадія, дуже важливо змінити культуру вирішення суперечок у суспільстві – орієнтувати людей не на битву до кінця, помсту опоненту, а на компроміс. Здоровий глузд має перемогти. Немає абсолютної правди, істини, справедливості. Є суперечка, яку треба вирішити швидко і без зайвих витрат.

Повноцінні онлайн-суди у Великій Британії наразі діють лише для розгляду цивільних, сімейних спорів та нескладних адміністративних спорів. Після початку реформи понад 2 млн спорів вже розглянуто онлайн (більшість із них була вирішена саме на другій стадії; до судової стадії дійшло лише приблизно 300 тис.). Після запуску онлайн-судів швидкість розгляду справ збільшилася в чотири рази. 80% таких спорів наразі вирішуються онлайн.

Під час запровадження онлайн-судів для спорів незначної вартості виходили з того, що 99,99% таких спорів не містять жодного юридично складного питання, тому вони можуть бути вирішені за алгоритмом. Мотивація судового рішення в таких спорах не має значення і людей, як правило, не цікавить. Проєкт рішення формує комп'ютер, і він майже не містить мотивації. Ідея такого правосуддя – зробити людей щасливими, забезпечити, щоб їхні правові проблеми (спори) вирішувалися швидко, без значних витрат грошей та часу.

Робота на порталі розпочинається з досудової стадії. Ця стадія передбачає врегулювання спору (самостійне, медіацію, арбітраж). По суті, на платформі поєднана велика кількість різноманітних онлайн-інструментів для вирішення спорів, які диференціюються залежно від виду спору. Сторони оплачують послуги за фіксованою вартістю. Якщо спір не вдалося врегулювати, то сторони переходять до наступної стадії – судової.

Всі повідомлення програма формує самостійно, суддя не витрачає на це свій час. Повідомлення складаються простою мовою (наприклад, відповідач отримує повідомлення: «Джон Сміт хоче стягнути з вас борг 800 фунтів за користування кімнатою»). Всі інструкції щодо користування онлайн-судом написані надзвичайно просто.

Ключовий аргумент для запровадження онлайн-судів – фінанси. Так, запровадження онлайн-судів потребує витрат, але надалі дає значну економію. Ціна розгляду спору під час паперового розгляду та онлайн-судом може відрізнятися в рази. Крім того, потрібно враховувати непрямі витрати для економіки країни. Будь-який спір зменшує істотно ефективність роботи людини або організації – невирішена ситуація «відволікає» її ресурси. Багато спорів, які не вирішуються протягом тривалого часу, – це значна проблема для економіки в цілому, її інвестиційні ризики.

Велика Британія вибрала доволі цікавий шлях формування законодавства у сфері цифрового судочинства. Замість того, щоб вносити зміни в наявний процес і працювати з дуже консервативним Комітетом із цивільного процесу, який займався питаннями аналогового (паперового) судочинства і не підтримував філософію електронного суду, було вирішено, що для онлайн-суду потрібно створити абсолютно нові процедуру і правила. Для цього було створено Комітет з онлайн-процесу. Оскільки всі процедури автоматизовані, то втрачається необхідність робити детальний опис якихось правил, вимог. Наприклад, якщо в правилах для паперового судочинства потрібно описати, що таке позов, які відомості обов’язково треба в нього включити, то для онлайн-судів це все не потрібно, оскільки достатньо вказівки, що треба заповнити всі графи у програмі. Це робить правила дуже простими для сприйняття. Порівняно з паперовим судочинством зміст (обсяг) правил скорочено приблизно на 99%, тому їх можуть використовувати звичайні люди, а допомога юриста не потрібна. Є лише асистенти, які допомагають орієнтуватися у програмі. Це технічна, а не юридична допомога. І вона надається державою.

Тобто, як і пропонувала робоча група під керівництвом Річарда Саскінда, створення онлайн-суду відбувалося не на базі наявних судів і процесуальних правил, а як абсолютно нового суду (не як окремої судової інституції, а як нового виду послуги з розгляду спорів) і на основі нових процесуальних правил.

Досвід інших країн

Щоб залучити людей до онлайн-суду, потрібно ефективно розв’язати проблему реєстрації в системі (ідентифікація користувача). В Китаї цю проблему вирішили шляхом запровадження так званих мобільних мінісудів на базі відомої соціальної мережі WeChat, в якій зареєстровані майже всі китайці, які користуються смартфонами. Так усувається проблема, коли одна сторона зареєстрована в онлайн-суді, а інша – ні.

Дуже важливими є орієнтація на споживача, простота та зручність програми, її інтуїтивна зрозумілість. Китайський застосунок для мобільних судів є дуже простим у використанні – без зайвих зусиль, шляхом декількох кліків людина може подати позов, завантажити докази, взяти участь у засіданні чи отримати рішення, а також ініціювати його примусове виконання.

У Бразилії широко використовують інтелектуальні системи в судах (засновані на штучному інтелекті), які за секунди виконують аналітичну роботу, що раніше займала години, дні чи навіть тижні. Програми штучного інтелекту працюють у кожному суді (включно з Верховним Судом), сортують справи за категоріями, «пишуть» проєкти рішень, які потім перевіряються та коригуються суддею. Це допомагає розв’язати проблему надзвичайно високого навантаження бразильських судів (щорічний залишок становить близько 80 млн справ).

Проєкт ЄБРР

Український проєкт із запровадження онлайн-судів для спорів незначної вартості ЄБРР разом із Британським інститутом міжнародного та порівняльного права було розпочато у 2021 році. Була розроблена концепція створення онлайн-судів, яку погодили з ключовими стейкхолдерами. Зараз завершується робота над технічним завданням (була трохи подовжена через війну).

Під час розробки концепції за основу було взято досвід створення онлайн-судів та інших інструментів ODR Великої Британії, про який я вже писала, а також Канади (Британська Колумбія), Естонії, Бразилії, Сінгапуру, Китаю та інших країн. На відміну від проєкту ЄСІТС і, зокрема, електронного суду, який передбачає диджиталізацію наявних судових процесів, онлайн-суд, по суті, спрямований на створення нового диджитального середовища для розв’язання спорів, де суд та суддя можуть з'явитися лише на фінальній стадії.

В принципі все дуже схоже на онлайн-суди у Великій Британії – «суд у смартфоні», все дуже просто та user-friendly, допомога адвоката не потрібна, знання права та процесу не потрібні, все робить програма на базі алгоритмів. Мета – швидкий та зручний розгляд спорів, суд, який працює 24/7, без судових засідань і необхідності фізичної присутності в будь-якому місці. Візія проєкту: всі дії (від формування вимоги до боржника і до отримання судового рішення) можна здійснювати з власного смартфона, перебуваючи у власному ліжку в піжамі.

Впровадження проєкту планується в другому-третьому кварталі 2023 року. Проєкт реалізується у співпраці з Верховним Судом, ВРП, ДСА, Міністерством цифрової трансформації України.

Цікаво те, що цей проєкт розглядається як пілотний. На базі нього ЄБРР будуть розроблені загальні рекомендації для інших країн щодо створення таких онлайн-судів для спорів невеликої вартості. Мета – надати ширший доступ до правосуддя малому та середньому бізнесу.

Проєкт не замінюватиме електронний суд, а працюватиме як певна «надбудова», додаток до нього. Планується також використання порталу «Дія» та відповідного застосунку у смартфоні для цілей проєкту.

Вплив війни на диджиталізацію українського правосуддя

Минулий рік продемонстрував, що існує нагальна необхідність запровадження повноцінного електронного чи онлайн-суду, який забезпечить людям та бізнесу ефективний доступ до правосуддя, швидкий та зручний механізм розгляду справ під час війни. Багато вже зроблено, але деякі заходи вбачаються першочерговими:

1) ширше запровадження письмового розгляду справ (без проведення засідань) – особливо в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Це значно прискорить розгляд справ. На сьогодні суди є доволі небезпечними місцями для проведення засідань, сторонам важко добиратися до судів, засідання часто відкладаються через відключення світла та повітряні тривоги, відеоконференції зриваються з тих самих причин (відповідний проєкт вже зареєстровано у Верховній Раді 13.01.2023 №8358);

2) запровадження повідомлення сторін та вручення їм документів онлайн без прив'язки до їх місця проживання (через «Дію», месенджери, тобто з прив’язкою до номера телефону чи віртуального акаунту, а не адреси проживання), адже понад 10 млн українців покинули свої домівки, а понад 7 млн виїхали за кордон;

3) перехід на розгляд справ у електронній формі (без формування паперової справи та підписання паперового рішення); перехід на хмарне, а не гібридне зберігання інформації з діловодства судів. Це дасть змогу зменшити ризики знищення, втрати паперових справ;

4) можливість дистанційної роботи суддів та частини апарату судів (наразі більшість країн, в яких існує повноцінний онлайн-суд, передбачають можливість віддаленої роботи суддів та працівників суду – США, Велика Британія, Естонія, Латвія, Канада); відповідний проєкт вже зареєстровано у Верховній Раді (13.01.2023 № 8358); суддя може працювати вдома, якщо в суді немає світла чи оголошено повітряну тривогу, чи немає можливості дістатися місця роботи з інших причин (проблеми з транспортом, небезпека, хвороба, відрядження);

5) запровадження модуля централізованого авторозподілу та розподіл електронних справ без урахування принципу територіальної юрисдикції (дасть змогу вирівняти навантаження, пришвидшити розгляд справ);

6) обов'язкова реєстрація та використання електронних кабінетів представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами – підприємцями (відповідний законопроєкт № 7574-д вже прийнятий за основу 04.11.2022);

7) скасування норми, яка передбачає обов'язок надсилання копій документів іншим учасникам справи в паперовій формі навіть у разі подання позову через електронний суд.

Диджиталізація правосуддя вже стала світовим трендом. COVID-19 та війна можуть сприяти квантовому стрибку України у сфері цифрової трансформації правосуддя – створенню повноцінного онлайн-суду, зручного і зрозумілого кожній людині суду у смартфоні, який у режимі 24/7 забезпечить справжній доступ до суду під час війни, а також значну економію коштів в умовах жорсткого бюджетного дефіциту.

 

Юридична газета. 2023. 17 березня

URL:  https://cutt.ly/T4lOxJu.