Новий розгляд справи після скасування рішення Верховним Судом: проблеми забезпечення змагальності та права на справедливий суд

Вийшла друком стаття судді Великої Палати Верховного Суду Костянтина Пількова «Новий розгляд справи після скасування рішення Верховним Судом: проблеми забезпечення змагальності та права на справедливий суд».

Увага статті зосереджена на проблемі обсягу нового розгляду справ, спрямованих Верховним Судом до судів першої інстанції через порушення ними норм процесуального права, пов’язаних з одержанням та дослідженням доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи так званий обмежений новий розгляд зі схожих підстав в інших правових системах, автор порушує питання про можливість встановлення у судовій практиці схожого підходу до обмеженого нового розгляду в господарському та цивільному процесах України.

Характерна особливість обмеженого нового розгляду, спричиненого цими процесуальними порушеннями, – те, що він здійснюється з тієї стадії, на якій мало місце порушення, тобто є імовірніше продовженням розгляду справи. При цьому він обмежується одержанням та дослідженням доказів, які помилково були відкинуті судом. Під час такого перегляду сторони, як правило, не можуть змінювати обсяг та підстави своїх вимог і заперечень, якщо обставини справи не змінилися.

Автор доводить, що якщо для позивача в національному законодавстві цей підхід викладений в окремому правилі, що забороняє змінювати предмет і підстави позову, то для відповідача він на засадах змагальності та однакового ставлення до сторін виливається в аналогічне обмеження, за яким відповідач не може змінити обсяг та підстави заперечень, зокрема не може заявити про позовну давність, якщо він не мав процесуальних перешкод зробити це під час первісного розгляду.

Окремим аспектом нового розгляду справи в досліджених у цій статті випадках є стабільність правозастосування. Покликаючись на засади, подібні до тих, що лежать в основі розробленої в системах загального права доктрини права справи, автор обґрунтовує тезу про незмінність висновків, сформульованих судом касаційної інстанції при спрямуванні справи на новий розгляд, у випадку перегляду касаційним судом рішень, ухвалених уже з урахуванням цих висновків.