Пільков К.М. Доктрина поглинання, альтернативного та кумулятивного позовів: застосування у судочинстві України

В умовах, коли ефективність судового захисту стала наріжним каменем судочинства і, водночас, коли суди покладають саме на позивача негативні наслідки обрання неефективного способу захисту:

• Чи можна казати «позов подано передчасно», якщо в суді виявляється, що порушення права вже є, однак воно ще не спричинило наслідки, про які стверджував позивач? Чи має суд реагувати, якщо виявляється, що існує загроза порушення прав?
• Чи дійсно всі немайнові вимоги не підлягають майновій оцінці? Як бути, якщо певне право не можна захистити його відновленням, однак можна компенсувати його втрату? Чи існує тут механізм, який дозволить стимулювати позивача до висунення розумних вимог, а відповідача – до пошуку шляхів відновлення прав позивача чи компенсації їх втрати?
• Скільки спроб повинен мати позивач для того, аби досягти бажаний результат? Чи може висунення однієї вимоги перекрити шлях для висунення у майбутньому іншої?

Про це та інше з посиланням на вітчизняну та іноземну практику, яка спрямована на забезпечення доступу до ефективного правосуддя у статті судді Великої Палати Верховного Суду Костянтина Пількова:

Пільков К.М. Доктрина поглинання, альтернативного та кумулятивного позовів: застосування у судочинстві України. Часопис Київського університету права. 2021. № 3. С. 308-317

Стаття присвячена виявленню специфіки і категоризації позовів і відповідних їм способів захисту у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві з урахуванням вимог, які у сучасній судовій практиці висуваються до застосування судами способів захисту, зокрема вимоги про ефективність захисту. У статті розмежовано сумісні (кумулятивні) і несумісні позовні вимоги і відповідні їм способи захисту. Серед несумісних способів захисту і позовних вимог виділено альтернативні, тобто ті, з-поміж яких позивач обирає самостійно, і умовно альтернативні або такі, що поглинаються, – позовні вимоги і відповідні їм способи захисту, належність яких визначається станом порушення права.