Надія Стефанів: «У кримінальному праві жінки частіше зустрічаються як потерпілі, ніж як правопорушниці»

Надія Стефанів – суддя Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду та один із найпотужніших гендерночутливих голосів правосуддя. Вона привертає увагу колег до обставини тривалого домашнього насильства, наголошує, що саме цим може бути обумовлений злочин жінки, і з таких зважених рішень починає складатися практика кримінальної юстиції. 

Суддя серйозно ставиться до теми дискримінації й говорить про це вголос на різних професійних майданчиках. Очолює Всеукраїнську асоціацію жінок-суддів – громадську організацію, що не випускає з поля уваги правосуддя захисту прав жінок, професійного зростання суддівства і справедливого ставлення до жінок у професійному середовищі. 

Надія Стефанів розповіла «Повазі» про роль суддівства в питаннях запобігання гендерно зумовленого насильства, а також про своє професійне зростання та ціннісні орієнтири.

ЩОБ СТАТИ СУДДЕЮ, НЕВІД’ЄМНОЮ РИСОЮ ХАРАКТЕРУ МАЄ БУТИ ВИСОКА МОРАЛЬНІСТЬ

Пані Надіє, що для вас важливим було віднайти в собі, щоб стати суддею? Загалом – яким був ваш шлях до професії?

Скажу прямо, що процес пізнання себе триває постійно, у ньому розумієш себе, свої можливості, сильні та слабкі сторони, усвідомлюєш, що віднайдуться сили для досягнення мети в житті.

Як ніхто не починає свого шляху до успіху, маючи все необхідне для цього, так і я зі шкільних років, маючи певні здібності до навчання. Постійно освоювала щось нове, багато читала, крок за кроком училася розрізняти добро і зло. У цьому віднайшла в собі прагнення справедливості.

Бажання стати юристкою з’явилося десь у старших класах школи після перемоги в районному конкурсі з правових знань. Вступити на юрфак відразу після школи за радянських часів було дуже важко, для цього довелося їхати аж у Західний Сибір.

1984 року з відзнакою закінчила юридичний факультет Томського державного університету та за розподілом була направлена на роботу в органи внутрішніх справ Томської області на посаду слідчої. Незважаючи на те, що була першою у списку й могла вибирати, за негласною вказівкою тодішнього генсека, перша найуспішніша п’ятірка випускників мала зміцнювати органи внутрішніх справ.

Тоді це було майже трагедією, бо я хотіла обрати розподіл в органи юстиції. Та мушу зауважити, що у професійному колективі слідчих я набула неоціненного практичного досвіду застосування отриманих теоретичних знань у галузі кримінального права, процесу та криміналістики. Уже працюючи юрисконсультом, брала участь у судових розглядах та мала можливість спостерігати за суддями у процесі.

Виваженість та розсудливість судді сприймала як приклад поведінки при вирішенні правових проблем, як можливість застосування отриманих знань із різних галузей права на практиці. Ба більше, усвідомила, що будучи суддею зможу допомагати людям добитися справедливості, захистити їхні права. На той час стати суддею для мене було недосяжною мрією, здійснення якої стало можливим тільки після періоду перебудови та становлення незалежності України. 1990 року, коли процедуру обрання суддів законодавчо змінили, маючи необхідний стаж практичної роботи, я подала заяву до обласного управління юстиції та успішно склала кваліфікаційний іспит, що було однією з головних умов для кандидата на посаду судді.

На засіданні сесії Івано-Франківської обласної Ради Першого демократичного скликання була обрана суддею Калуського районного суду Івано-Франківської області. Це коротка хронологія подій. А якщо говорити про мотивацію, то як тоді, так і зараз, посада судді для мене є найбільш високопрофесійною, почесною, та водночас, найбільш складною та відповідальною з усіх правових професій.

Тому завжди раджу молодим юристкам та юристам, які хочуть стати суддею: для цього потрібно бути порядною людиною, з відкритим серцем, із бажанням вирішення конфлікту, відновлення порушених прав та досягнення справедливості.

Треба знати, що постійне психологічне навантаження, відповідальність за ухвалення рішення потребує від судді як психологічної стійкості, так і аналітичних здібностей. А щоб стати суддею, невід’ємною рисою характеру має бути висока моральність. За висловом Канта, «мораль повинна бути закладена в характері».

НАРАЗІ, КОЛИ ЖІНКИ-СУДДІ ВЖЕ НЕ РІДКІСТЬ, УПЕРЕДЖЕНОГО СТАВЛЕННЯ СТАЛО МЕНШЕ

Надія Стефанів про пошук роботи після «декретної» відпустки: Коли дізнавалися, що в мене півторарічна донька, відразу відмовляли

Дивовижна історія. Чи траплялися у вашому житті моменти, які ви тоді чи пізніше могли б відчитати як дискримінацію щодо себе? Чи були ви свідкою таких дій або слів?

Так, траплялося. Особливо запам’ятався випадок, коли я шукала роботу після «декретної» відпустки. В установах, куди я приходила на прийом для працевлаштування (тоді ще не було можливості подати електронне резюме), дізнавшись, що в мене півторарічна донька, мені одразу відмовляли. Посилалися на відсутність вакансії. А в місцевому райвідділі міліції прямо сказали, що бачать на цій посаді чоловіка, бо це не жіноча робота — посада слідчого, а тим більше в мене дитина.

Я намагалася пояснити, що маю певний досвід, оскільки після успішного закінчення університету працювала слідчою. Маю хорошу характеристику, але цього до уваги зовсім не брали. Донині пам’ятаю, як було боляче сприймати такі відмови, було відчуття безвиході.

Чи існує, на ваш погляд, упереджене ставлення до жінок-суддів? Серед колег, процесуальних осіб або ж узагалі людей?

Думаю, що раніше таке ставлення було поширенішим. Але світ розвивається, вдосконалюється, тому наразі, коли жінки-судді вже не рідкість та не «дивина», упередженого ставлення стало менше. Хоча стосовно жінок-суддів, які вперше призначені на посаду, ще можна спостерігати ознаки такого поблажливого ставлення старших колег чи процесуальних учасників-чоловіків.

Якою була найважча справа для вас із точки зору психологічної нестерпності?

Кожна справа психологічно непроста. Особливо у кримінальній юрисдикції, але можу ствердити однозначно, що розгляд справ, де потерпілими від насильницьких дій, спрямованих проти життя та здоров’я особи, були малолітні діти, жінки із вразливих груп населення, які фактично самі не в змозі себе захистити, були психологічно дуже важкими. Адже дослідивши фактичні обставини таких справ та мотиви дій обвинувачених, треба оцінювати докази як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та ухвалити законне та справедливе рішення. Пригадую справу, за обставинами якої кривдник учинив злочинні насильницькі дії стосовно жінки похилого віку. При цьому викрав майно та знущався з неї, а одним з основних мотивів злочину був незахищений стан потерпілої, яка не могла чинити опору.

«…СТЕРЕОТИПИ НІКОЛИ НЕ ПОВИННІ ПОХОДИТИ З ЗАЛИ СУДУ»

Надія Стефанів розповіла про проблеми, які виявляються під час судових засідань, і про які не говорить суспільство, правництво та законодавство

Коли йдеться про кримінальне право, де в цій сфері жінка? Жінка-потерпіла, жінка-правопорушниця? Що варто усвідомлювати не лише з процесуальних норм, але і з позапроцесуального простору?

Цікаве запитання, на яке непросто відповісти. Насамперед треба зазначити, що жінка-потерпіла набагато частіше зустрічається у кримінальному праві, ніж жінка-правопорушниця. Це пов’язано, на мою думку, із загальними соціальними причинами й умовами, що призвели до цього, а також із конкретними історіями їхнього життя, тобто більшою мірою — з позапроцесуальним простором.

Стосовно жінок-правопорушниць, то треба зазначити, що значна кількість вчинених ними насильницьких злочинів стосується їхніх чоловіків чи співмешканців, та пов’язана з випадками домашнього психологічного чи фізичного насильства, якого жінки зазнали від потенційних потерпілих-чоловіків.

Про які проблеми, які виявляються під час судових засідань, не говорить суспільство, правництво, законодавство?

Напевно, про проблеми забезпечення гендерної рівності в діяльності судової влади та гендерно чутливого підходу при здійсненні правосуддя.

Наразі маємо рішення ЄСПЛ проти України (справа «Levchuk v. Ukraine») щодо домашнього насильства, тому важлива проблема подолання впливу гендерних стереотипів на судові рішення.

Мені сподобався вислів судді ЄСПЛ від України Анни Юдківської в окремій думці до іншого рішення (справа «Carvalho Pinto de Sousa Morais v. Portugal»), що «ці стереотипи ніколи не повинні походити з зали суду».

ОСОБЛИВУ УВАГУ ТРЕБА ЗВЕРТАТИ НА ТЕ, ЩОБ УНИКНУТИ ПОВТОРНОЇ ВІКТИМІЗАЦІЇ ЖЕРТВИ

Надія Стефанів: Ухваливши справедливе та законне рішення, водночас усвідомлюєш, що змогла допомогти потерпілій відновити порушені права

Яка роль кримінальної касації щодо захисту прав жінок? Якщо можна –кілька прикладів.

Роль Верховного Суду як суду касаційної інстанції полягає в забезпеченні єдності судової практики. Тому перегляд судових рішень, що набрали законної сили та стосуються захисту прав жінок, сприяє тому, що судді зможуть керуватися вже висловленими правовими позиціями, вирішуючи такі спори, застосують ті правові норми, що регулюють питання захисту прав жінок. Зокрема забороняють дискримінацію за ознакою статі.

Важко, але на мій погляд важливо, а тому потребує ще більшої підготовки та віддачі від судді. І результат також вагомий – ухваливши справедливе та законне рішення, водночас усвідомлюєш, що змогла допомогти потерпілій відновити порушені права, забезпечити дотримання у змагальному процесі належних обвинуваченому прав і свобод, оцінити надані сторонами докази, врахувавши дані про особу, фактичні обставини, складність ситуації, у якій вони опинилися.

Варто зауважити, що у кримінальних провадженнях про обвинувачення за вчинення розбою чи умисного вбивства (статті 115,187 КК України) за практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду потерпілими в багатьох випадках є жінки та дівчата.

Наприклад, постановою суду було залишено без змін вирок апеляційного суду, яким засуджено особу за ч.4 ст. 187 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. За встановленими обставинами, засуджений з метою доведення потерпілих до безпорадного стану пригощав їх гранатовим соком «Сандора» зі вмістом невстановленої речовини. Після розпиття потерпілі відчували сонливість, різку загальну слабкість організму та засинали. У цей час засуджений, скориставшись непритомним станом потерпілих, зв`язував їх, а коли вони приходили до тями, він застосовував до них насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілих у момент нападу.

Зокрема в першому епізоді засуджений завдав удари по голові та застосував до жінки увімкнену в розетку розпечену праску. Це призвело до заподіяння опіків черевної порожнини, від яких у результаті больового шоку жінка втратила свідомість. А засуджений спільно з невстановленою слідством особою заволодів грошима й майном потерпілої на загальну суму 67 464,42 грн.

У цій справі суд погодився з покаранням, призначеним за результатами апеляційного розгляду, визнавши його справедливим, співмірним характеру скоєних дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. А тому Верховний Суд не вбачав підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість.

На що варто звертати увагу, коли йдеться про справи, пов’язані з гендерно зумовленим насильством?

Під час розгляду таких справ має важливе значення дотримання правил доведення, забезпечення того, щоб докази, які стосуються історії сексуальних стосунків та поведінки потерпілої особи, «дозволялися тільки тоді, коли це суттєво і необхідно».

Особливу увагу треба звертати на те, щоб уникнути повторної віктимізації жертви, зокрема допитувати один раз, знімати запитання сторін щодо характеристики чи попередньої поведінки потерпілої особи.

СЕКСУАЛЬНІ ДОМАГАННЯ: НА ПЕРЕХРЕСТІ СЕКСУАЛЬНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЬСТВА

Надія Стефанів: У Кримінальному кодексі України існує стаття, що передбачає кримінальну відповідальність за сексуальні домагання, однак на практиці насправді маємо відсутність такої категорії справ у судах

Чим обумовлена, на ваш погляд, фактична відсутність у площині кримінального права справ, пов’язаних із сексуальними домаганнями?

Сексуальне домагання – вид поведінки, яка лежить на перехресті сексуального та психологічного насильства. Стамбульська конвенція визначає сексуальне домагання як «небажану вербальну, невербальну або фізичну поведінку сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом залякування, створення ворожого, принизливого або образливого середовища, що підлягає кримінальній або іншій юридичній санкції».

Кілька років у Кримінальному кодексі України існує стаття, що передбачає кримінальну відповідальність за сексуальні домагання, однак на практиці насправді маємо відсутність такої категорії справ у судах.

На мою думку, це пов’язано з існуванням певних стереотипів щодо віктимної поведінки потерпілих від цього злочину. Жінки-потерпілі не повідомляють про такі випадки, бояться втратити роботу, бояться осуду знайомих, які можуть не зрозуміти її поведінки та звинуватити в провокації.

Хоча навіть у невеличких компаніях, фірмах, установах та й у великих теж, в принципі, відомо про «ловеласів» – начальників чи колег, хто чіпляється особливо до молодих співробітниць. Цей злочин належить скоріше до групи латентних.

Крім наявності стереотипів, є неправильне ставлення щодо місця жінок у родині, на роботі та відсутність знань у жінок щодо їхніх прав. Це призводить до того, що жінки не оскаржують такі дії, бо їм соромно й тому, що вони впевнені в негативній упередженій реакції з боку представників правоохоронних органів.

СТАМБУЛЬСЬКА КОНВЕНЦІЯ МАЄ ШИРШУ СФЕРУ ДІЇ

Надія Стефанів: Стамбульська конвенція зосереджує особливу увагу на кримінальному праві

У чому полягає, з вашої точки зору, важливість такого міжнародного договору як Стамбульська конвенція?

Стамбульська конвенція базується на розумінні того, що насильство стосовно жінок – вид гендерного насильства, яке чиниться над жінками тому, що вони жінки, і що насильство вражає жінок більше, ніж чоловіків.

Стамбульська конвенція зосереджує особливу увагу на кримінальному праві. Одне з її найбільших досягнень полягає у визначенні та криміналізації різних форм насильства щодо жінок.

Стаття 33 Кримінального кодексу України закріплює принцип кримінального права, визнаний у всьому світі: «Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом».

Підписання Україною Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції) недостатньо для її застосування судами, оскільки для цього міжнародні договори мають бути ратифіковані Верховною Радою України. Наразі передумовою подальшої її ратифікації є те, що національне законодавство кілька років тому було приведене у відповідність до Стамбульської конвенції та інших норм міжнародного права. Необхідність ратифікації полягає в отриманні ефективніших інструментів для захисту своїх прав. За час пандемії, на жаль, збільшилася кількість випадків домашнього насильства. Крім того, Стамбульська конвенція має ширшу сферу дії, що охоплює жертв усіх видів насильства стосовно жінок.

Чи важливо судді говорити з іншими колегами через фільтр гендерної рівності, як краще це робити?

Розмови через фільтр гендерної рівності з колегами треба вести, я б сказала, що частіше, то краще. Питання, які виникають у зв’язку з судовими розглядами справ щодо гендерно зумовленого насильства, обговорення правових позицій мають значення. Але для мене важливо донести до свідомості колег те, що треба змінити їхнє ставлення до існування стереотипів як до невеликої проблеми – «проблема корупції важливіша». Насправді важливі обидві проблеми. Важливе подолання негативного впливу стереотипів на процес ухвалення судових рішень, оскільки гендерна стереотипізація ставить під сумнів неупередженість рішень суддів.

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ЖІНОК-СУДДІВ ОБ’ЄДНУЄ ФАХІВЧИНЬ У ГЛОБАЛЬНОМУ МАСШТАБІ

Надія Стефанів: Асоціація прагне бути ефективним і цілеспрямованим професійним об’єднанням – таким, що об’єднує жінок-суддів у глобальному масштабі

Всеукраїнська асоціація жінок-суддів. Як виникла ідея створити цю організацію? Чи працюватиме асоціація в контексті гендерно-чутливого правосуддя?

Ідея створення асоціації виникла в мене після участі в роботі Конференції Національної асоціації жінок-суддів США. Про існування такої асоціації на одному зі спільних правових заходів у Києві 2014 року мені розповів колега. За його порадою я зайшла на сайт цієї асоціації, довідалася про їхню діяльність, заповнила заявку на участь у конференції. І в процесі відбору жінок-суддів із різних країн отримала стипендію на участь у конференції. Також потім я вступила в Міжнародну асоціацію жінок-суддів, яка об’єднує жінок-суддів усього світу.

Незабутні враження від роботи конференції, яка проходила в Сан-Дієго. Від зустрічей та спілкування з величезною кількістю колег жінок-суддів США та багатьох країн світу з різних континентів. Як виявилося, питання, що їх хвилюють, актуальні і для нас. Тому, повернувшись додому, я відразу ж вирішила, що в Україні має бути така ж професійна асоціація жінок-суддів.

У березні 2015 року кілька активних та небайдужих жінок-суддів та інших представниць судової системи з різних регіонів України в місті Києві на зборах засновників ухвалили рішення про заснування в Україні професійної громадської організації «Всеукраїнська асоціація жінок-суддів». Англійською мовою – Non-Governmental Organization «Ukrainian Association of Women Judges».

Асоціація прагне бути ефективним і цілеспрямованим професійним об’єднанням – таким, що об’єднує жінок-суддів у глобальному масштабі. Вона створена для сприяння втіленню в життя принципу верховенства права в державному, суспільному та громадському житті, утвердженню незалежності судової влади в Україні та підвищення довіри громадян до суду, сприяння розвитку професії судді, утвердження авторитету судової влади в суспільстві, забезпечення справедливого судочинства, рівноправного та ефективного доступу громадян до правосуддя, збільшення можливостей доступу жінок до судової системи, сприяння захисту прав та законних інтересів членів Асоціації та суддів України. А також сприяння їх неформальному спілкуванню, дотримання прав жінок на основі рівності та справедливості, захисту прав людини, сприяння протидії торгівлі людьми. Особливо жінками та дітьми, сприяння розумінню й вирішенню правових питань, з якими стикаються жінки, та питань, що стосуються жінок-суддів, провадження культурної, освітньої діяльності, залучення молоді до судової кар’єри (згідно зі Статутом Асоціації).

Ми співпрацюємо з іншими жіночими організаціями та професійними асоціаціями суддів та правників по всій країні. Плануємо більшу активність регіональних відділень, проведення тренінгів, семінарів, круглих столів, що сприятиме єдності, згуртованості суддів та підвищенню авторитету судової влади. Це просто дивовижне об’єднання жінок-суддів!

ЖІНКИ-СУДДІ МАЮТЬ БУТИ ПОПЕРЕДУ ЦІЄЇ ХОДИ

Надія Стефанів: Рут Гінзберг розповідала про те, як важливо для жінок підтримувати одна одну, об’єднуватися для досягнення мети та захисту своїх прав

Рут Гінзберг (видання її книжки ініціювала Асоціація жінок-юристок «ЮрФем» — ред.) говорила про важливість суспільної ролі судді – як речниці, яка говорить до суспільства на теми зокрема дискримінації. Чи готові чи до такої ролі, і як би могла звучати ваша промова?

На вже згаданій конференції я мала честь послухати запрошену гостю та головну спікерку – суддю Верховного Суду США Рут Гінзберг. Вона розповідала про те, як важливо для жінок підтримувати одна одну, об’єднуватися для досягнення мети та захисту своїх прав. Іти тільки вперед, а жінки-судді мають бути попереду цієї ходи. Це був неймовірний виступ. Тисячі жінок-суддів із усього світу слухали її, затамувавши подих.

Ця промова запам’яталася мені на все життя! Саме відтоді я зосередилася на питаннях рівності прав жінок та чоловіків.

Моя промова стосувалася б ефективної участі жінок-суддів у суспільному житті. А також ліквідації насильства для досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат, протидії та запобіганні їх дискримінації.

І як приклад можливості таких досягнень, я розповіла б про життєвий шлях відомих і знаменитих у правовій сфері жінок України та світу. Тому видання книжки Рут Гінзберг, ініційоване Асоціацією жінок-юристок «ЮрФем», обов’язково допоможе українським жінкам повірити в себе й досягнути своєї мети в житті.

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНИЙ АСОЦІАЦІЄЮ ЖІНОК-ЮРИСТОК УКРАЇНИ «ЮРФЕМ» ЗА ПІДТРИМКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА МІЖНАРОДНОГО ФОНДУ «ВІДРОДЖЕННЯ» У МЕЖАХ СПІЛЬНОЇ ІНІЦІАТИВИ «EU4USOCIETY». МАТЕРІАЛ ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ АВТОРІВ І НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІДОБРАЖАЄ ПОЗИЦІЮ МІЖНАРОДНОГО ФОНДУ «ВІДРОДЖЕННЯ» ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.

Бесіду вела Лариса Денисенко

Фото: Ольга Закревська

Povaha.org.ua. 2021. 15 жовтня

URL: https://cutt.ly/QREE2X8