Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Способи захисту права власності на землю та інше нерухоме майно: критика «книжного володіння» – стаття судді Великої Палати Верховного Суду Костянтина Пількова в журналі «Підприємництво, господарство і право».
Стаття присвячена аналізу сучасної судової практики з питання визначення ефективного способу захисту права власності та інших речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно. У ній досліджено особливості впровадження в судову практику концепції «книжного володіння», які полягають у визнанні за записом у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значення презумпції як права власності особи, стосовно якої міститься чинний запис, так і фактичного володіння майном цією особою. У статті висунуто тези про недоліки цієї практики, які полягають, зокрема, у неврахуванні інтересів добросовісних учасників цивільного обігу, розбалансуванні практики застосування позовної давності, ілюзорності спрощення розгляду справ про захист права власності, оскільки навіть із застосуванням концепції «книжного володіння» питання фактичного володіння доводиться з'ясовувати на стадії визначення поважності причин пропуску позовної давності і пропорційності втручання у право власності особи, від якої витребовується земельна ділянка або інше нерухоме майно.
Автор запропонував альтернативний підхід, в основу якого покладено постулати про розмежування володіння як права і володіння як факту, а також про різне значення презумпцій, які створює чинний запис про право власності у реєстрі речових прав: юридична презумпція права власності, яка може бути спростована шляхом задоволення відповідного позову і, для третіх осіб, внесення на підставі судового рішення запису про право власності іншої особи, та фактична презумпція фактичного володіння майном особою, стосовно якої у реєстрі міститься чинний запис про право власності, яка спростовується поданням доказів протилежного.
У статті зосереджено увагу на виявленні істотних ознак фактичного володіння та його зовнішніх проявів.
У межах пропонованого альтернативного підходу висувається теза про ефективність віндикаційного позову у випадку встановлення, що дійсного власника фактично усунуто від володіння майном і в реєстрі речових прав міститься запис про припинення його права власності та/або запис про право власності іншої особи. В ситуаціях, коли наявний лише один із двох зазначених компонентів, ефективним способом захисту є, відповідно, негаторний позов та позов про визнання права власності.
_03_03.png)