Оновлення Цивільного кодексу України як запорука ефективної взаємодії держави та суспільства

«Вісник Національної академії правових наук України» (№ 1, 2021)

URL: cutt.ly/fcf0vlr

суддя Верховного Суду д. ю. н., проф., член-кореспондента НАПрН Сергій Погрібний 

у співавторстві з д. ю. н., проф., членом-кореспондентом НАПрН України Олексієм Котом.

У статті здійснено аналіз чинних положень ЦК України та судової практики, вивчено міжнародні акти цивільного законодавства й зроблено відповідні висновки.

Ураховуючи потребу в оновленні цивільного законодавства до законодавства країн Європейського Союзу, а також поступового наближення до рекомендацій Європейського Союзу в майновій сфері, автори зробили висновок про те, що  ст. 1 ЦК України слід модернізувати шляхом перенесення словосполучення «цивільні відносини» у кінець речення, оскільки цивільними є такі відносини, що відповідають усім критеріям, визначеним у ч. 1 цієї статті, тобто засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

На підставі аналізу положень ЦК України запропоновано поняття «майнова самостійність», яке позначає таку ознаку, що має бути притаманна усім цивільним відносинам, замінити на більш влучне словосполучення – «майнова відокремленість». Вважається, що ЦК України має бути розрахований як на відносини, у яких їх учасники ставлять за мету отримання прибутку, так і на відносини, учасники яких такої мети не мають.

У науковій праці доведена необхідність відновлення статусу ЦК України як стрижневого акта для всіх суспільних відносин з приватноправовим змістом. З метою втілення ідеї про ЦК України як стрижневий для приватного права акт звернено увагу на необхідності переглянути механізм забезпечення статусу ЦК України як основного акта цивільного законодавства України. Адже механізм, закладений у ч. 2 ст. 4 ЦК України, виявився недієвим: у текст ЦК України вносилися зміни будь-якими законами без урахування специфіки механізму цивільно-правового регулювання таких відносин.

Вважається, що на етапі оновлення цивільного законодавства слід повернутися до закріплення в ЦК України переліку організаційно-правових форм, у яких можуть створюватися юридичні особи, і в такий спосіб уніфікувати законодавство України з європейськими підходами до регулювання інституту юридичної особи, а також низки договорів, які у 2003 році були примусово вилучені з ЦК України з метою формування та наповнення тексту ГК України.