Щотижневий огляд рішень Верховного Суду (за період із 14 по 18 вересня 2020 року)

14 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу, у якій АТ«Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» звернулося до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

КАС ВС залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог АТ, погодившись із висновком про те, що оператор газорозподільних мереж, який придбаває природний газ для виробничо-технологічних і нормованих витрат, а також для надання послуг балансування обсягів природного газу, зобов’язаний нараховувати та сплачувати екологічний податок з викидів метану в атмосферне повітря, оскільки такий газ не споживається кінцевими споживачами, а обсяги такого газу (метану) фактично є викидами в атмосферне повітря. (Постанова КАС ВС від 14 вересня 2020 року у справі № 520/9364/18)

15 вересня КАС ВС ухвалив рішення на користь позивача (фізичної особи – підприємця), який оскаржував рішення виконкому Рахівської міської ради щодо зміни режиму роботи дискобару з 06:00 до 23:00. Цим рішенням місцевий орган влади скасував своє попереднє рішення, що дозволяло суб’єкту господарювання працювати у вихідні та святкові дні з 22:00 до 04:00. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, а касаційний суд залишив ці рішення без змін. (Постанова КАС ВС від 15 вересня 2020 року у справі № 305/987/16-а)

15 вересня 2020 року Касаційний кримінальний суд у складі ВС залишив без змін покарання засудженому до довічного позбавлення волі за особливо жорстоке вбивство знайомої йому неповнолітньої. Влітку 2015 року чоловік наніс дівчині численні ножові поранення, від яких вона померла, а після цього вкрав її речі та продав їх. (Постанова ККС ВС від 15 вересня 2020 року у справі № 367/6965/15-к)

16 вересня 2020 року Касаційний господарський суд у складі ВС прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог прокуратури Київської області до Бучанської міської ради і ТОВ «ТІС» про визнання недійсними рішення міськради та договору оренди, а також витребування земельної ділянки комунальної власності площею 4,8 га на користь держави.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що спірна земельна ділянка на час її відведення в оренду ТОВ не перебувала в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення, призначена саме для містобудівних потреб і не є лісом першої категорії, як зазначив прокурор.

КГС ВС дійшов висновку про законність рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що судами не встановлено належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду і віднесення її зелених насаджень до категорії лісів першої групи, а також того, що іншими доказами підтверджено законне встановлення меж м. Буча, до якого увійшли спірні землі.

Отже, Бучанська міська рада мала право на розпорядження землями в межах населеного пункту м. Буча. (Постанова КГС ВС від 16 вересня у справі № 911/3297/16)

16 вересня КГС ВС залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль».

Суд апеляційної інстанції керувався ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства та виходив з того, що в господарському суді існує невирішений спір про право щодо наявності заборгованості за кредитним договором. (Постанова КГС ВС від 16 вересня 2020 року у справі № 911/593/20)

16 вересня Касаційний цивільний суд у складі ВС повернув до апеляційного суду справу про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, зробивши кілька важливих висновків.

Зокрема, про те, що апеляційний суд не вказав, чи має відповідачка право на обов’язкову частку,  хоча відповідач заявляв про таке її право.

Суд не звернув уваги, що частка в праві спільної часткової власності виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле, і поділив спадкове майно між позивачем та відповідачкою в натурі, до того ж остання позовних вимог про визнання права на частку не заявляла.

Також апеляційний суд не врахував, що він повинен перевірити законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин і подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. (Постанова КЦС ВС від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17)