Судовий контроль за виконанням рішень суду необхідний, бо більшість із них не виконується добровільно – Олег Ткачук

Суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Ткачук взяв участь в Експертному обговоренні щодо впровадження ефективного судового контролю за виконанням рішень національних судів (в контексті виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич та інші проти України»). Також в обговоренні взяли участь судді Касаційного цивільного суду у складі ВС Алла Олійник, Євген Синельников, Сергій Бурлаков, суддя Касаційного господарського суду у складі ВС Юрій Чумак, керівник департаменту аналітичної та правової роботи ВС Расім Бабанли.

Захід, організований спільно Верховним Судом і проєктом Ради Європи «Подальша підтримка виконання Україною рішень у контексті статті 6 Європейської конвенції з прав людини», який фінансується Фондом з прав людини, відбувся у режимі відеозв’язку 11 вересня 2020 року.

У вітальному слові Олег Ткачук зазначив, що кожного року українські суди ухвалюють близько 4 млн рішень, при цьому на примусовому виконанні знаходиться близько 10 млн рішень, а реально виконується не більше 20 % із них. «Це надзвичайно малий відсоток. І Верховний Суд дуже непокоїть така статистика. Невиконання судових рішень впливає на ставлення громадян до судової влади та на рівень довіри до суду. Адже ніхто не приходить до суду лише для того, щоб взяти участь у процесі, кожен хоче отримати результат», – сказав суддя ВС.

Крім того, він засудив поширену риторику, спрямовану на критику судових рішень, які набрали чинності. Теза про те, що певні судові рішення не потрібно виконувати, бо вони неправильні чи незаконні, формує суцільний правовий нігілізм і підриває правопорядок в державі. Доповідач наголосив, що процесуальний закон передбачає механізми оскарження судових рішень, а говорити про можливість їх невиконання тому, що, на чиюсь думку, вони неправильні, є неприпустимим.

Доповідь Олег Ткачук присвятив темі судового контролю за належним виконанням судових рішень. Зокрема, він зазначив, що в Україні працює близько 4 тис. державних виконавців, і це приблизно удвічі більше, ніж суддів першої інстанції. Тому, за його словами, питання, як судова влада має контролювати виконання судових рішень, непросте. Якщо всі виконавчі провадження поділити на всіх суддів, на кожного з них припаде по 2 тис. проваджень. «Чи може один суддя здійснити судовий контроль за виконанням такої кількості рішень? Думаю, може, але за умови, що він не буде займатися жодною іншою  діяльністю», – сказав доповідач.

Тому суддя ВС наголосив на необхідності комплексного підходу до вирішення проблем, пов’язаних із виконанням судових рішень, та запровадження додаткових механізмів судового контролю за цим процесом. Структурні зміни в організації роботи виконавчої служби та вдосконалення інститутів процесуального законодавства стосовно судового контролю за виконанням судових рішень сприятимуть досягненню позитивного результату.

Олег Ткачук також зазначив, що в Україні запроваджено інститут приватних виконавців, однак поки він повноцінно не запрацював. Тож доповідач вважає, що слід посилити цей інститут, збільшивши кількість приватних виконавців і розширивши їхні повноваження. «Дієва система, яка включає в себе зусилля державних і приватних виконавців, здатна підвищити ефективність виконавчого провадження. Водночас хочу зауважити, що діяльність, пов’язана із виконанням рішень судів у певних, наприклад, дисциплінарних, аспектах, має бути підконтрольна як органам виконавчої влади, оскільки виконавча служба входить в структуру Міністерства юстиції України, так і судам у тій частині, що стосується гарантування і захисту прав учасників виконавчого провадження», – сказав він.

Суддя ВС окремо звернув увагу на проблему невиконання рішень суду органами виконавчої влади. На його думку, необхідно посилити контроль за виконанням рішень державними органами. При цьому неприпустимою є ситуація, коли посадовою інструкцією визначено обов’язок посадовця оскаржувати рішення судів або не виконувати зразкові рішення,  якими визнано системні порушення з боку органів виконавчої влади. Так само не добре, коли органи державної влади виступають провідниками формування практики зловживання процесуальними правами під час виконавчого провадження. «Ігнорування судових рішень посадовими особами держави підриває усі зусилля щодо побудови в Україні правової держави», – наголосив Олег Ткачук. 

Він висловив думку, що судовий контроль за виконанням судових рішень був би ефективним, якби переважна більшість із них виконувалася добровільно. Це, перш за все, стосується виконання рішень органами виконавчої влади.

Доповідач звернув увагу і на те, що існують об’єктивні причини неможливості виконання судових рішень через соціально-економічну ситуацію в країні. Наприклад, останнім часом Міністерство юстиції активізувало роботу щодо виконавчих проваджень у справах про стягнення аліментів. Однак з огляду на матеріальний стан боржників виконати всі рішення цієї категорії справ досить складно. Друга проблема полягає у тому, що економічний стан держави не завжди дозволяє виконати рішення щодо перерахунку і виплати пенсій, надання пільг громадянам чи проведення розрахунків за боргами ліквідованих банків. Нарешті, постає й питання відповідальності держави перед громадянами за рішеннями ЄСПЛ.

Крім того, Олег Ткачук розповів про перегляд рішень національного суду на підставі рішень ЄСПЛ, який здійснює Велика Палата Верховного Суду. Зокрема, він зазначив, що ВП ВС контролює виконання таких прийнятих нею рішень, однак ефективність цього контролю залежить від роботи парламенту. «Ми очікуємо, що і парламент, і уряд вживуть заходів для подолання системних проблем, про які йшлося у справі «Бурмич та інші проти України», – сказав доповідач. І додав, що у цій справі понад 12 тис. заявників, які зверталися до ЄСПЛ стосовно тривалого невиконання судових рішень.

Із презентацією Олега Ткачука можна ознайомитися тут.