Судді КГС ВС долучилися до обговорення ефективності процедур банкрутства, чинного законодавства та формування належної судової практики

19 серпня 2020 року відбулася онлайн-дискусія «Забезпечення принципу соціальної справедливості з нарахування податків та зборів при відчуженні активів неплатоспроможного боржника (банкрута)», організована Директоратом правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України в рамках Моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сферах правового регулювання банкрутства, виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), судово-експертної діяльності, судоустрою та судочинства, кримінальної юстиції, адвокатури та адвокатської діяльності.

У заході у режимі zoom-конференції взяли участь судді Верховного Суду, представники Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Фонду державного майна України, Національної асоціації арбітражних керуючих України, Громадської ради при Міністерстві юстиції, проекту ЄС "ПРАВО-Justice".

Суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Лілія Катеринчук підтримала пропозицію попередніх спікерів щодо необхідності законодавчого врегулювання механізму задоволення податкового боргу у процедурах банкрутства, зокрема, щодо сплати податків у ліквідаційній процедурі.

«У нас діють два спеціальних закони – Кодекс України з процедур банкрутства та Податковий кодекс України. Останній визначає, що питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом з процедур банкрутства, не охоплюються Податковим кодексом. Тобто, на думку законодавця, погашення податкового боргу відбувається вже після того, як він з’явився. Водночас ст. 7.3 Податкового кодексу визначає, що питання оподаткування регулюються виключно цим Кодексом. Тому, на мою думку, питання виникнення податкового боргу регулюється саме Податковим кодексом, а питання його погашення та стягнення, тобто можливості задоволення вимог кредиторів відповідно до певної черговості, процедури списання податкового боргу тощо, має вже регулюватися Кодексом з процедур банкрутства. Тому норма ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства, згідно з якою у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у т.ч. зі сплати податків і зборів, обов’язкових платежів, крім витрат, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, викликає складність у її застосуванні. Адже більшість юристів тлумачать формулювання «не виникає жодних додаткових зобов’язань» так, наче будь-які додаткові зобов’язання зі сплати податків і зборів не виникають взагалі. У зв’язку з чим, на моє переконання, законодавець у цьому випадку мав би чіткіше виписати формулювання, наприклад, «не виникає жодних додаткових зобов’язань» і в дужках додати «пені, штрафів і фінансових санкцій». Тоді це б лягло у загальну площину податкового врегулювання, бо у нас є норми Податкового кодексу, які вказують, що в ліквідаційній процедурі не виникають пеня, штрафи, інші фінансові санкції, оскільки боржник вже фактично припинив свою господарську діяльність. Тому, у разі доопрацювання парламентом Податкового кодексу, доцільно було б там передбачити главу «Податкові зобов’язання у ліквідаційній процедурі».

Лілія Катеринчук нагадала, що у ліквідаційній процедурі між сторонами виникають такі правовідносини, як охоронні, що пов’язані з охороною майна божника; виробничі, що пов’язані із завершенням виробничого циклу; а також відносини, що пов’язані з реалізацією ліквідаційної маси. З огляду на такі правовідносини законодавець мав би визначитися щодо сплати податків у ліквідаційній процедурі. Охоронні правовідносини охоплюють сплату податків на нерухомість чи на землю. «Зараз у нас існує судова практика, що такі податки у ліквідаційній процедурі не виникають на підставі правового врегулювання, яке було в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і перейшло у Кодекс з процедур банкрутства. На мій погляд, ця позиція є неправильною, тому в таких ситуаціях я 5 разів висловлювала свою окрему думку при винесенні постанов КГС ВС. На відміну від своїх колег, я переконана, що ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства має застосовуватися лише в аспекті застосування фінансових і штрафних санкцій як додаткових зобов’язань до основного зобов’язання платника податків. Проте більшість суддів тлумачить таку правову норму більш широко. Тому ще раз наголошую, що було б доцільно розписати у Податковому кодексі, які саме зобов’язання виникають у ліквідаційній процедурі, що проводиться судом», – наголосила суддя КГС ВС.

Крім того, Лілія Катеринчук не погоджується з тим, що при реалізації ліквідаційної маси має сплачуватися ПДВ за продаж майна боржника як ліквідаційної маси. «На мій погляд, боржник вже припинив свою діяльність як суб’єкт господарювання, який має на меті отримання прибутку. Тому ця ліквідаційна маса повинна бути спрямована виключно на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. І якби у Податковому кодексі було чітко передбачено, що такі зобов’язання не виникають у ліквідаційній процедурі, то це би зняло багато проблем. Це моя точка зору щодо застосування чинних норм Податкового кодексу і вирішення проблем, які виникають під час застосування ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства у чинній редакції».

Також на обговорення юридичної спільноти Лілія Катеринчук винесла питання застосування статей 7 та 9 Кодексу з процедур банкрутства. Вона зауважила, що адміністративні суди слухають податкові справи впродовж тривалого періоду. І часто трапляється так, що спір між боржником і податковим органом ще слухається, а господарські суди у межах справи про банкрутство вже ліквідували такого боржника. Внаслідок цього держава втрачає набагато більше фінансів і можливостей для задоволення своїх вимог у процедурі банкрутства. «З моменту введення в дію Кодексу з процедур банкрутства всі спори між боржником і податковим органом стосовно визнання недійними податкових зобов’язань мають слухатися у межах процедури банкрутства», – переконана Лілія Катеринчук.

У свою чергу суддя-спікер судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Сергій Жуков не погодився з точкою зору колеги з цього питання. На його думку, проблема виникнення податкових зобов’язань саме в процедурі ліквідації є дуже важливою і нагальною, бо 82 % справ про банкрутство знаходиться якраз у процедурах ліквідації. В ч. 1 ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства було фактично перенесено ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тобто у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у т.ч. із податків і зборів, тобто зі сплати обов’язкових платежів, крім виплат, безпосередньо пов’язаних із ліквідаційною процедурою. Отже, законодавець чітко визначив відсутність будь-яких інших умов, крім тих, що наведені в ч. 1 ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства.

Сергій Жуков нагадав, що коли був чинний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС прийняла постанову від 12 березня 2019 року, у якій зазначила, що не виникає додаткове зобов’язання, у т. ч. податкове, після визнання боржника банкрутом. «Крім того, Податковий кодекс містить спеціальну норму, згідно з якою він не регулює питання погашення додаткових зобов’язань з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом з процедур банкрутства. Тобто в самому Податковому кодексі існує обмеження саме щодо врегулювання процедур банкрутства. Адже для цього й існує Кодекс з процедур банкрутства», – переконаний суддя-спікер.

Отже, умовами застосування п. 1 ст. 59 (не виникнення додаткових зобов’язань) є визнання боржника банкрутом, тобто введення судової процедури банкрутства. «Варто зазначити, що коли відбувається визнання боржника банкрутом, то це передбачає повну неплатоспроможність. За два роки я не стикався з жодним підприємством, яке б працювало, а його визнали банкрутом. Тобто це істотне перевищення пасивів над активами підприємства. Це дуже важливо, коли банкрутом не визнаються діючі підприємства, які щось виробляють чи здійснюють діяльність, або цикл діяльності яких ще не закінчився. Теоретично Кодекс з процедур банкрутства передбачає таку можливість, але ніхто не визнає банкрутом діюче підприємство і це виключено. Я вважаю, що банкрут має право на легітимне очікування щодо звільнення його від податкових зобов’язань після визнання його банкрутом. Отже, ліквідаційна процедура – це судова процедура банкрутства, яка вводиться для погашення боргів перед кредиторами, тобто це не господарська діяльність підприємства. Власне ця процедура спрямована на погашення боргів перед кредиторами і її здійснює спеціальний суб’єкт – ліквідатор. Тому законодавець справедливо звільнив банкрута від виникнення додаткових зобов’язань, щоб не порушувався баланс інтересів інших кредиторів і не створювалися нові борги. Отже, ліквідаційна процедура – це певний правовий режим, який наділяє її учасників відповідними правами та обов’язками. Тому я вважаю, що виникнення податкових боргів у ліквідаційній процедурі суперечить змісту самої процедури ліквідації», – підсумував Сергій Жуков.

Лілія Катеринчук зауважила колезі, що погашення податкового боргу буває лише там, де вже виникли податкові зобов’язання, і це регулюється Податковим кодексом.

Сергій Жуков апелював, що саме Кодекс з процедур банкрутства передбачає права та обов’язки учасників процедури банкрутства. Адже ліквідаційна процедура – це особлива процедура і аж ніяк не господарська діяльність. Можливо законодавець і не чітко визначився у ст. 1.3 Податкового кодексу, але він регулює діяльність діючих підприємств, а Кодекс з процедур банкрутства – саме таких підприємств, які перебувають в особливому правовому режимі – ліквідації. А це суттєва різниця.

Учасники заходу обмінялися думками щодо ефективності процедур банкрутства, можливих шляхів вдосконалення адміністрування податків з реалізації майна та сум списаної (прощеної) кредиторської заборгованості боржника / банкрута у судових процедурах санації та ліквідації, а також виступили з ініціативою стосовно внесення змін до Податкового кодексу України.