Представники апарату ВС взяли участь в обговоренні перспектив запровадження в Україні елементів відновного правосуддя

Заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду – начальник правового управління Касаційного цивільного суду у складі ВС Михайло Шумило та науковий консультант  відділу забезпечення роботи секретаря та суддів Першої судової палати КЦС ВС Ілона Михайлова взяли участь в онлайн-обговоренні на тему «Примирення як спосіб вирішення правового конфлікту. Перспективи впровадження елементів відновного правосуддя в Україні», організованому експертною групою з питань правосуддя та кримінальної юстиції Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України. Захід відбувся 24 липня 2020 року.

Під час виступу Михайло Шумило зауважив, що потрібно розмежовувати поняття «медіація», «врегулювання спору за участю судді» та «мирова угода», які мають спільні риси, але не є тотожними. Доповідач звернув увагу, що, на відміну від медіації, судовий процес чітко врегульований процесуальними кодексами, і їх недотримання має наслідком скасування вищим судом рішень судів попередньої інстанції з підстав недотримання норм процесуального права.

Спікер розповів, що за рік після того, як було запроваджено механізм врегулювання спору за участю судді, проводилося дослідження, яке показало що цей механізм майже не працює: у деяких областях його не застосовували жодного разу, в інших – один-два рази, і лише в областях, де реалізовувалися пілотні проєкти з упровадження цього механізму, його застосували 20-30 разів. «Цей інструмент не став панацеєю від надмірного навантаження на суди і не розвантажив суди загальної юрисдикції», – сказав Михайло Шумило. 

Щодо причин такого стану він зазначив, що в процесуальному кодексі відповідна норма прописана дуже добре, і з її застосуванням на практиці не мало б бути проблем. Однак, на думку доповідача, для реального її впровадження необхідна додаткова освітня робота для суддів. Про це свідчить і практика пілотних судів, в яких судді проходили відповідні тренінги, тому з появою такого інституту в процесуальному кодексі у цих судах почали його застосовувати.

Крім того, доповідач зауважив, що професія судді вимагає слідувати чітким нормам, натомість медіація та врегулювання спору за участю судді потребує більшої гнучкості. Тут потрібно мати спеціальні навички не так у знанні та застосуванні законодавства, як у сфері психології, конфліктології, методик примирення. Тому, зазначив спікер, треба проводити спеціальні семінари, тренінги для суддів, зокрема, із залученням Національної школи суддів України, щоб вони могли ці навички набути.

Також на заваді до ефективного впровадження інституту врегулювання спору за участю судді стоїть відсутність належної матеріально-технічної бази. Михайло Шумило зазначив, що в Німеччині суддя-медіатор може зустрічатися зі сторонами конфлікту навіть у своєму кабінеті. За його словами, кімнати для таких зустрічей мають бути не настільки формалізовані, як зали судових засідань.  

Водночас Михайло Шумило підтримав ідею запровадження обов’язкової медіації перед зверненням до суду в деяких категоріях спорів, наприклад, у трудових, сімейних, де дуже високий рівень емоційного напруження, недовіри чи навіть агресії. «Це емоційні речі, суддя на них не повинен реагувати, а медіатор може своїми порадами чи посередництвом їх гасити, тому такі справи мають великі перспективи бути вирішеними на рівні медіації. А якщо зникає емоційна складова, то немає конфліктів, які не можна вирішити», – сказав Михайло Шумило.