Суд має право одночасно задовольнити вимоги про розірвання шлюбу і стягнути передбачену шлюбним договором компенсацію – КЦС ВС

Суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про розірвання шлюбу і відмовив у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації в розмірі 225 тис. доларів США, передбаченої умовами шлюбного договору, та про визначення місця проживання дитини з матір’ю.  

Відмова обґрунтована тим, що правовою підставою для стягнення зазначеної компенсації є судове рішення про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тож вимога про стягнення коштів є передчасною, а спору про місце проживання дитини між сторонами немає.

Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимоги про грошову компенсацію та задовольнив цю вимогу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін постанову апеляційного суду та виклав таку правову позицію.

Договір, укладений між сторонами спору до реєстрації шлюбу, відповідно до ст. 92 СК України є шлюбним договором і набув чинності на підставі ч. 1 ст. 95 СК України в день реєстрації шлюбу.

Відповідно до п. 17 цього договору в разі розірвання шлюбу, незалежно від того, з чиєї ініціативи його буде розірвано, право на утримання припиняється, а чоловік зобов’язується виплатити дружині компенсацію в розмірі 225 тис. доларів США, якщо шлюб буде розірвано після спливу трьох і більше років перебування в зареєстрованому шлюбі. 

Принцип свободи договору згідно зі ст. 6, ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України є визначальним і полягає в наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати в договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства, заборона випливає зі змісту акта законодавства, така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 СК України шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Саме на регулювання цих відносин і була спрямована дія п. 17 шлюбного договору.

У касаційній скарзі відповідач послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права, оскільки, на його думку, на момент пред’явлення позову права позивачки не були порушені.

Колегія суддів не погодилася з цим з огляду, зокрема, на таке.

Згідно зі ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Захист сімейних прав не завжди пов’язаний з порушенням сімейних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 СК України шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Оскільки в п. 17 шлюбного договору визначено дії сторін у випадку розірвання шлюбу і припинення права на утримання, у зв’язку з чим чоловік зобов’язується виплатити дружині грошову компенсацію, то одночасне звернення позивача до суду з вимогою про розірвання шлюбу та вимогою про стягнення грошової компенсації відповідає договірному способу захисту сімейних прав, що сторони передбачили у шлюбному договорі, та ст. 18 СК України, яка передбачає загальні способи захисту сімейних прав. Крім того, за час розгляду справи в суді зазначену компенсацію відповідач добровільно на користь позивача не сплатив.

Отже, одночасне заявлення вимог про розірвання шлюбу і стягнення компенсації, передбаченої шлюбним договором, свідчить про наявність юридичного спору між сторонами.

Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/46925/18 (провадження № 61-5236св20) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90111530.