КЦС ВС вказав, що перешкоджає встановленню факту проживання однією сім’єю та визнанню особи спадкоємцем четвертої черги

Суд першої інстанції встановив факт проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім’єю, визнав її спадкоємцем четвертої черги як особу, що проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалив нове – про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання спадкоємцем четвертої черги.

Залишаючи касаційну скаргу позивачки без задоволення, а постанову апеляційного суду в цій частині без змін, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав на таке.

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (ч. 2 ст. 3 СК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Статтею 25 цього Кодексу передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Аналіз наведених норм дає змогу зробити висновок, що для застосування положень вказаної статті необхідною умовою є встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Отже, встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу позивачки зі спадкодавцем у період з лютого 2008 року до 21 серпня 2012 року суперечить вимогам ст. 25 СК України, оскільки попередній шлюб позивачки був розірваний лише 21 серпня 2012 року.

Установивши, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з 29 лютого 1992 року до 21 серпня 2012 року, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у встановленні факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу з лютого 2008 року.

Колегія відхилила аргументи касаційної скарги про те, що позивачка припинила фактичні шлюбні правовідносини з колишнім чоловіком ще 2008 року і це є підставою для задоволення заяви про встановлення юридичного факту. Вказана обставина не має правового значення для вирішення питання щодо наявності спадкових прав.

Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц (провадження № 61-40658св18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/89961469.