26-й огляд рішень Європейського суду з прав людини. Ми на «екваторі».

Цього разу огляд містить різноманітні, важливі та складні у правовому сенсі справи, які вимагають більш детального їх описання. Тому сьогодні відносний лонгрід.

Справа FRICK v. SWITZERLAND стосується обов’язків держави щодо права на життя. ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за обставин вчинення самогубства особою, яка тимчасово утримувалась у відділі поліції у зв’язку із вчиненням нею ДТП.

У справі CIMPERŠEK v. SLOVENIA міністр юстиції Словенії на кінцевому етапі проходження процедур для здобуття статусу судового експерта відхилив заяву особи про надання такого статусу, негативно оцінивши її критичні дописи у блозі. Судове оскарження таких дій міністра не було ефективним, оскільки суд не розглянув по суті твердження позивача, як наслідок – порушення ст. 6 Конвенції, а також порушення ст. 10 Конвенції, тобто права на свободу вираження поглядів, оскільки особа зазнала негативних наслідків через свої критичні дописи у блозі.

Доволі рідкісний випадок розгляду справи за ст. 14 Конвенції (заборона дискримінації) у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції стосувався справи POPOVIĆ AND OTHERS v. SERBIA. У ній ЄСПЛ вирішував питання про те, чи може держава встановлювати різні пільги для осіб з обмеженими можливостями залежно від причин виникнення такого стану. Іншими словами, чи можуть особи, в яких такий стан виник внаслідок участі у військових діях, мати привілейований стан порівняно з особами, в яких такий стан виник внаслідок, наприклад, ДТП. Спойлер: так, держава може це робити, і це не буде вважатися дискримінацією. ЄСПЛ загалом поважає політичний вибір законодавчого органу влади, лише якщо він не буде «явно позбавлений розумного підґрунтя». У справі заявників ЄСПЛ встановив, що вибір, зроблений національним законодавцем, не був позбавлений такого розумного підґрунтя і був підкріплений відповідними  та достатніми підставами.

Що стосується України (справа DMYTRENKO AND BEZDOROZHNIY v. UKRAINE), держава продовжує нести відповідальність за порушення прав «дітей війни», що досить часто траплялися більше 10 років тому.