Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
30 червня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, переглянувши в касаційному порядку справу № 817/2141/17, визнав протиправними дії прокуратури, що полягали у відмові надати її співробітнику (позивачеві) додаткову оплачувану щорічну відпустку у зв’язку з навчанням, і зобов’язав прокуратуру повторно розглянути заяву позивача про надання відпустки для підготовки дисертаційної роботи відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що надання працівникові, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, частини додаткової оплачуваної відпустки для підготовки дисертаційної роботи є обов’язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивач реалізував шляхом подання відповідної заяви, посилаючись на положення ст. 216 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про відпустки».
1 липня 2020 року Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу № 138/96/17 про встановлення способу та порядку участі батька у вихованні малолітнього сина, який проживає з матір’ю.
Місцевий суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, визначив час для зустрічей батька з сином, однак зазначив, що вони мають відбуватися лише за бажанням дитини, без її утримування батьком у себе вдома проти волі дитини і що під час побачень батько повністю відповідатиме за життя та здоров’я дитини.
КЦС ВС скасував такі вимоги для побачень, оскільки суд повинен враховувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням.
Щодо відповідальності батька за життя і здоров’я дитини, то рішенням суду не можуть бути змінені імперативні норми права. А здійснення примусового утримання людини проти її волі становить злочин, передбачений КК України.