Витяг з інтерв’ю Голови ВС Валентини Данішевської щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

У зв’язку з поширенням у деяких ЗМІ та соціальних мережах недостовірної та неповної інформації щодо відповіді Голови Верховного Суду Валентини Данішевської на запитання про відшкодування витрат на правничу допомогу та, зокрема, «гонорар успіху», озвученої 1 червня 2020 року під час вебінару з Асоціацією правників України, надаємо повні цитати Голови Верховного Суду (наводиться у вигляді діалогу із модераторами вебінару).

Денис Бугай: «Валентино Іванівно, важливим питанням для нас є підходи щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. У практиці є випадки, коли суд зменшує розмір відшкодування у 25 разів, ніж просили адвокати: 2500 гривень  замість 63 тисяч гривень. Які Ваші особисті підходи до цього питання, яка Ваша думка? І друге питання. Чи можна забезпечити якусь певну єдність та однаковість практики по всій Україні у цій частині?»

Валентина Данішевська: «Я думаю, що ми маємо бути такими терплячими в цьому випадку, адже роками стягнення цих коштів взагалі не відбувалось. І попри те, що начебто і закон був з кожним разом все більш лояльним до стягнення витрат на правову допомогу, але правова традиція чи правова культура є такою, що вважається, що бере адвокат завжди багато. Тому і судді теж не є виключенням, у кожного якесь своє бачення складається. 

Ви, мабуть, помітили, що Велика Палата вже двічі висловилася з приводу відшкодування витрат на правову допомогу. І там ми привернули увагу… Фактично дві ключові тези визначили.

Перша: проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов’язково інша сторона. Якщо вона не заперечує, то й немає чого суду підраховувати всі ці години, гривні і таке інше. Це ключове. Має бути змагальність у цьому питанні. Так, одна сторона пред’являє витрати, інша – заперечує.

І друга: ми не пішли шляхом якихось формальних обмежень, зокрема, і так званих премій успіху чи «гонорару успіху», як ви це називаєте, а лише зазначили одне обмеження – це розумність витрат. Я розумію, що ви зараз скажете, що це така дискреція суду, що таке розумність… Але ми всі маємо розуміти, що це той випадок, коли дві особи домовляються про гроші за рахунок третьої. Тобто сам замовник правничої допомоги може сплатити своєму адвокату стільки, скільки завгодно. Але за рахунок іншої сторони ці витрати мають бути адекватними.  Ось це і дозволить сформувати належну практику.

Такий самий підхід застосований у законодавстві і до відшкодування витрат виконавчого провадження. Там, де, наприклад, стягувач звертається до приватного виконавця, він може сплатити йому будь-яку суму, заохочувати його і обіцяти йому більший гонорар, але за рахунок боржника він може стягнути лише певну суму. Такими судженнями ми керувалися, коли встановили такий підхід.

Отже, ми не сказали, що «гонорару успіху» не може бути. Може. Ми навіть бачили, складали собі ситуації, в яких він може бути корисним, наприклад. І саме така може бути структура витрат на правничу допомогу. Але в будь-якому випадку ці витрати мають  бути адекватними, тобто такими, що сприймаються в професійній спільноті як прийнятні».

Анна Огренчук: «Валентино Іванівно, у мене таке питання. Адекватним – тобто це ринкова вартість юридичних послуг у певному регіоні. Такий принцип адекватності може бути застосований?»

Валентина Данішевська: «Так, я думаю, так.  Розумієте, ми наперед не можемо, коли ми не бачимо конкретної справи, конкретного кейсу, сказати раз і назавжди. Ви абсолютно чітко і правильно сформулювали, на що би ми орієнтувалися, якби визначали цю адекватність. Принцип добросовісності також має працювати, розумності.

Але може виникнути така якась ситуація, яка змусить нас вийти за рамки саме цього єдиного критерію…

Тому на даному етапі ми можемо так сказати, що ми б саме так і дивилися на ваші витрати, як це приблизно прийнято в адвокатському співтоваристві. Це має  значення і по відношенню до самого позову».

Відеозапис вебінару можна переглянути за посиланням https://bit.ly/2US2Vhz.