Постанова ККС ВС щодо віднесення салонів та/або багажних відділень автомобілів до поняття «сховище»

Салони та/або багажні відділення автомобілів можуть бути віднесені за їхніми ознаками до поняття «сховище» з огляду на їхні конструктивні особливості, наявність пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об’єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інші ознаки, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем).

При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, в якому пред’явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, що містить кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» (ч. 3 ст. 185 КК України), належить встановити об’єктивні обставини, які дають змогу ідентифікувати відповідний автомобіль як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення статей 91–94 КПК України, підлягають обов’язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази – відповідній оцінці.

Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без змін вирок місцевого суду про визнання особи винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 (крадіжка, поєднана з проникненням у сховище), ч. 2 ст. 186 КК України (грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого).

Особа була засуджена, зокрема, за те, що, перебуваючи на автомобільній стоянці на території автовокзалу, зчитавши код сигналізації, проникла до автомобіля. Звідти вона таємно викрала майно іншої особи: гроші в сумі 500 грн, документи на автомобіль і банківську карту, з якої згодом зняла 6200 грн.

На думку прокурора, яку він висловив у касаційній скарзі, автомобіль не є сховищем, і дії особи необхідно кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно (ч. 2 ст. 185 КК України).

ККС ВС не погодився з доводами прокурора з огляду на таке.

Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище – це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.

Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей і мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.

Салони та багажні відділення автомобілів, зокрема й легкових, дозволяють використовувати їх з урахуванням особливостей конструкції як для перевезення пасажирів та їхнього багажу, так і для постійного чи тимчасового зберігання майна володільця транспортного засобу.

Тож колегія суддів дійшла висновку, що наявність засобів охорони транспортного засобу, в тому числі й технічних, що обмежують вільний доступ сторонніх осіб до майна, що міститься в салоні або багажному відділенні автомобіля, свідчить про наявність ознак сховища, яке є володінням особи.

Під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у сховище будь-яким способом. З урахуванням конкретних обставин провадження незаконне потрапляння сторонніх осіб до салону та багажного відділення автомобіля шляхом подолання різними способами засобів охорони від вільного доступу, у тому числі технічних, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, становить ознаку незаконного проникнення до володіння особи – сховища.

Детальніше з постановою у справі № 653/3/18 (провадження № 51-5932км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/88376207.