Верховний Суд роз’яснив, на якій стадії ФГВФО може приймати рішення щодо нікчемності правочинів

Дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку, тобто до початку процедури його ліквідації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу, у якій позивач просив визнати незаконним та нечинним абз. 2 п. 5 розд. ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 26 травня 2016 року № 826), у якому передбачено, що у разі необхідності така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку.

На думку позивача, в оспорюваному Порядку відповідач передбачив можливість проведення Фондом перевірки правочинів, укладених банком, на предмет їх нікчемності протягом процедури ліквідації банку, що суперечить вимогам ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому позивач вважає, що ФГВФО зобов’язаний здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів) протягом дії тимчасової адміністрації в банку.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. ФГВФО оскаржив їхні рішення в касаційному порядку. Верховний Суд постановив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, з огляду на таке.

У ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Верховний Суд на підставі аналізу норм чинного законодавства дійшов висновку, що дії Фонду з виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку.

Усупереч цим нормам в абз. 2 п. 5 розд. ІІ Порядку № 826 передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. Таким чином, за рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено. Тобто повноваження Фонду (його уповноваженої особи) розширено, що не відповідає положенням ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду також вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що положення цього Закону містять вимоги щодо забезпечення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності протягом дії тимчасової адміністрації банку, а не їх перевірки, з огляду на таке.

Законом визначені повноваження ФГВФО під час здійснення тимчасової адміністрації. Зокрема, п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Крім цього, повноваження Фонду (уповноваженої особи Фонду) під час здійснення ліквідації банку визначені ст. 48 згаданого Закону, в якій не йдеться про такі повноваження, як здійснення перевірки правочинів банку на предмет їх нікчемності. У цей період уповноважена особа має право лише повідомляти осіб про нікчемність правочинів, однак проведення їх перевірки може здійснюватися у період дії тимчасової адміністрації.

Постанова Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 (адміністративне провадження № К/9901/48533/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/89433405..